Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/11927/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2017. Зареєстровано: 24.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2017.
Дата набрання законної сили: 15.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.08.2017 року                                                             Справа №  904/11927/16 
		Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)                                                                                                
		суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В. 
		при секретарі судового засідання: Дон О.Я.
		за участю представників сторін:       
		від позивача:  не з'явився 
		від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність №20/09/16-1 від 20.09.2016, представник ОСОБА_2, довіреність №20/09/16-5 від 20.09.2016
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 у справі № 904/11927/16
		за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 кредит" в особі               уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_5, м. Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Слобожанське Дніпропетровської області 
		про стягнення 4 013 507, 08 грн.    
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 кредит" в особі               уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_5 звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" про стягнення з цього товариства на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 кредит"  грошових коштів у сумі 4    013    507, 08 грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 у справі № 904/11927/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ліпинський О.В., судді Суховаров А.В., Манько Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, зважаючи на твердження позивача, що в період з 05.10.2012 по 04.12.2012 на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору суборенди нерухомого майна № 42844 позивачем було сплачено авансові платежі за останній та передостанній місяці оренди в загальному розмірі 4 013 507, 08 грн., внаслідок чого на час припинення договору виникла переплата, яка підлягає поверненню на користь позивача, та встановивши, що відповідно до висновку експертного дослідження № 06-03/17-10-02/17-ЕД-АТБ від 06.03.2017 розмір орендної плати, що підлягала сплаті за умовами договору суборенди в період з жовтня 2012 по грудень 2014 становить 65 260 304, 79 грн., а відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок та копій платіжних документів загальна сума сплачених позивачем коштів із призначенням платежу по договору № 42844 становить 60 203 050, 68 грн.; сума коштів, сплачених із призначенням платежу, яке містить посилання як на договір № 42844, так і на інші договори, що були укладені сторонами, становить 7 410 090, 28 грн., а також врахувавши, що оплати на суму 7 410 090, 28 грн. не містять зазначення, в якому розмірі платником здійснено платіж за тим чи іншим договором, наведеним в призначенні платежу, не надання позивачем доказів зміни чи уточнення призначення платежів за такими оплатами, дійшов висновку про відсутність підстав для врахування зазначених оплат в рахунок орендних платежів по договору суборенди № 42844. Разом з тим, пославшись, що навіть якщо оплати на суму 7 410 090, 28 грн. мали бути спрямовані виключно по договору № 42844 (що фактично не відповідає визначеним позивачем призначенням платежу), загальна сума платежів за вказаним договором складатиме суму 67 613 140, 96 грн., що, порівняно з розміром орендних платежів, які позивач мав сплатити в період дії договору № 42844 (65 260 304, 79 грн.), розмір переплати становитиме суму 2 352 836, 17 грн., що не відповідає розміру заявлених вимог. За таких обставин, місцевий господарський суд вбачав підстави вважати, що позивачем не доведено факт існування переплати по договору суборенди № 42844 від 02.10.2012 в розмірі 4 013 507, 08 грн. Наведене вище і зумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 кредит" просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті обставини, що ним, як суборендарем за укладеним з відповідачем договором 42844 суборенди нерухомого майна від 02.10.2012 належним чином виконувались зобовязання по оплаті орендних платежів, зокрема по оплаті авансових орендних платежів (попередньої оплати); позивачем на виконання договору суборенди нерухомого майна здійснено авансові платежі на загальну суму 4 013 507, 08 грн. Станом на 01.01.2015 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 4 614 885, 66 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки за період з 01.01.2015 по 30.06.2015, яка частково була погашена та станом на 30.06.2015 склала 4 221 447, 85 грн. За доводами позивача, правовідносини оренди за вказаним договором тривали до 31.12.2014 та з 01.01.2015 договір було переукладено. Проте, оскільки позивачем в період з 05.10.2012 по 04.12.2012 на виконання умов договору суборенди було сплачено авансові платежі за останній та передостанній місяці оренди в загальному розмірі 4 013 507, 08 грн., на час припинення договору виникла переплата, яка підлягає поверненню позивачу у зазначеній сумі. Однак, кошти у зазначеній сумі, які були внесені авансовим платежем, відповідач не повернув.  Позивач не погоджується з тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення врахував висновок експертного економічного дослідження № 06-03/17-10-02/17-ЕД-АТБ від 06.03.2017, виготовлений на замовлення відповідача та долучений ним до матеріалів справи, який, на думку позивача, по суті є  висновком спеціаліста та повинен був оцінюватись судом критично. При цьому позивач посилається на визначення судової експертизи, надане Законом України "Про судову експертизу", на положення частини першої ст. 41 ГПК України, відповідно до яких для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. За доводами позивача, не може вважатись актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі), на підставі його заяви, навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обовязки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи. Відтак, позивач вважає, що у даній справі необхідно було призначити судову економічну експертизу, про проведення якої позивач подавав до суду відповідні заяви. Також, позивач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі враховані наявні в матеріалах справи банківські виписки та платіжні документи. Однак, станом на 22.05.2017 (дата прийняття рішення у справі) при ознайомленні позивача із матеріалами справи було виявлено відсутність банківських виписок, які мали б бути надані обслуговуючим відповідача банком (АТ "ОСОБА_6 Аваль"); замість цього, матеріали справи містили лист вказаного банку з проханням надати додатковий строк на виконання вимог ухвали суду про надання відповідних виписок. Проте, незважаючи на ненадання банком до матеріалів справи витребуваних судом доказів, наявність клопотань позивача про проведення економічної експертизи, господарський суд прийняв рішення у справі. Окрім цього, позивач зазначає і про те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, тоді як місцевий господарський суд в якості підстави прийнятого рішення, послався на ряд припущень: щодо оплачених коштів у сумі 7 410 090, 28 грн., загальної суми платежів з урахуванням цієї оплати, можливого розміру переплати порівняно з розміром орендних платежів, які позивач мав сплатити в період дії договору 42844. Також, за доводами позивача, розмір заборгованості за переплаченими позивачем авансовими платежами (4 013 507, 08 грн.) встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2016 у справі № 904/1655/16 за позовом ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" до ТОВ "АТБ-Маркет" про стягнення 4 248 158, 36 грн. (посилається на ст. 35 ГПК), та підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 05.10.2012 на суму 1 823 600, 00 грн., № 2 від 05.10.2012 на суму 1 823 600, 00 грн., № 53 від 15.11.2012 на суму 122 200, 00 грн., № 4 від 04.12.2012 на суму 122 053, 54 грн., № 2 від 04.12.2012 на суму 122 053, 54 грн., а також підписаним обома сторонами актом звіряння.
		Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує з тих підстав, що зазначені позивачем платіжні доручення не можуть підтверджувати заборгованість відповідача, оскільки співпраця сторін тривала з 2011 року по вересень 2015 року, і на момент припинення господарських взаємовідносин (дострокове розірвання договорів суборенди нерухомого майна з ініціативи ТОВ "АТБ-Маркет") заборгованості у сумі 4 013 507, 08 грн. не існувало. Відповідач вважає, що для встановлення наявності або відсутності заборгованості (у вигляді начебто здійснених авансових платежів) дослідженню підлягають господарські взаємовідносини сторін за весь період співпраці, оскільки між сторонами протягом 2011-2015 років діяли 24 договори суборенди нерухомого майна. За доводами відповідача, в період дії всіх договорів суборенди нерухомого майна між ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" та ТОВ "АТБ-Маркет" склалися такі господарські відносини, при яких бухгалтерський облік вівся не за кожним договором суборенди нерухомого майна, а в розрізі контрагента в цілому, і це підтверджується проведенням позивачем та відповідачем звірки  взаємних розрахунків одночасно за всіма договорами суборенди нерухомого майна, які діяли у відповідний період часу, за який проводилась звірка; направленим позивачем відповідачу листом № 04-08/2044 від 23.06.2016 актом звірки за період з 01.01.2014 по 22.06.2016, який містить посилання на вісім договорів суборенди нерухомого майна; здійсненням позивачем оплати вартості оренди як в розрізі конкретного договору, так і в розрізі кількох договорів суборенди, що підтверджується платіжними дорученнями, банківською випискою. Відповідач зазначає і про те, що позивач до позовної заяви додав договір суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012 та посилається на обставини здійснення авансових платежів нібито саме за цим договором. Разом з тим, позивач в іншій позовній заяві, яка розглядалась у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/10955/16, стверджував, що авансові платежі у розмірі 4 218 558, 26 грн. були здійснені за іншими договорами суборенди нерухомого майна, а саме: № 35029, № 35030, № 35032, № 35033 від 01.10.2011 та договорами № 2844, № 4285 від 02.10.2012. Окрім цього, відповідно до довідки позивача № 04-08/276 від 21.01.2016 станом на 01.06.2015 заборгованість ТОВ "АТБ-Маркет" перед ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" за даними бухгалтерського обліку відповідно до договорів № 67290, 67291, 67292 від 01.01.2015 складає 4 248 158, 29 грн. У своїх письмових поясненнях від 01.08.2016 щодо надання розрахунку вимог по кожному окремому договору, в якому слід зазначити місяці оренди, переплату, сплачену суму, номер та дату платіжного доручення, що були надані у справі № 904/10955/16, позивач зазначив, що у звязку із особливими відносинами з відповідачем у ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" відсутня технічна можливість виокремити та диференціювати здійснені платежі за кожним договором окремо. Наведене вище, як стверджує відповідач, додатково підтверджує, що для можливості встановлення наявності або відсутності заборгованості ТОВ "АТБ-Маркет" перед ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" необхідним є дослідження господарських відносин сторін з 2011 року по вересень 2015 року. При цьому відповідач зазначає, що він звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про вихід за межі позовних вимог та про  дослідження наявності або відсутності заборгованості ТОВ "АТБ-Маркет" перед ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" в розрізі контрагента по всім договорам суборенди нерухомого майна з 2011 року по вересень 2015 року. Проте, вказане клопотання відповідача суд не задовольнив, а при вирішенні спору досліджував взаємовідносини сторін виключно в рамках всіх нарахувань та оплат орендної плати згідно з договором суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012. Відповідач посилається і на ті обставини, що він неодноразово наголошував суду першої інстанції, що для встановлення обставин наявності або відсутності заборгованості (у вигляді начебто здійснених авансових платежів у розмірі 4 013 507, 08 грн.) необхідно співставити загальну кількість нарахованої позивачу орендної плати по договору № 42844 від 02.10.2012 та фактичну суму оплат, здійснену саме по цьому договору з чітким відповідним призначенням платежу в платіжному дорученні. Для документального підтвердження нарахованої позивачу орендної плати по всім договорам суборенди нерухомого майна в розрізі контрагента в цілому з 2011 року по 2015 рік відповідач звернувся до судового експерта, повноваження якого підтверджуються свідоцтвом Міністерства юстиції України № 882 від 11.04.2014, та який має підтверджену кваліфікацію судового експерта з правом проведення економічних експертиз. У висновку експертного економічного дослідження судовим експертом зазначено, що даними первинних документів бухгалтерського обліку ТОВ "АТБ-Маркет" підтверджується заборгованість за суборенду нерухомого майна товариства перед  ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" за період з 01.10.2011 по 31.08.2015 станом на 28.02.2017; сума такої заборгованості складає 150 301, 46 грн. Окрім цього, судовим експертом були проаналізовані (перевірені нарахування по всім укладеним договорам суборенди нерухомого майна з 2011 року по серпень 2015 року, у тому числі і нарахування по договору суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012 за період з жовтня 2012 по грудень 2014. Загальна сума нарахованої орендної плати Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_6 національний кредит" по договору суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012 за період з жовтня 2012 по грудень 2014 відповідно до вищевказаного висновку експертного економічного дослідження становить 66 130 980, 48 грн. Також, за доводами відповідача, ним зверталась увага, що позивач у своїх поясненнях при розгляді справи № 904/1655/16 зазначав, що у позивача відсутня технічна можливість виокремити та диференціювати здійснені платежі за кожним договором окремо. Але при розгляді даної справи у суді першої інстанції, позивач, всупереч своїм поясненням, що надавались раніше в іншій справі, надав до матеріалів даної справи реєстр платіжних документів за договором № 42844 від 02.10.2012, яким підтверджує здійснені на користь відповідача платежі на виконання договору суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012 на загальну суму 67 613 140, 99 грн. За твердженням відповідача, з метою захисту своїх прав він звернувся до свого обслуговуючого банку "ОСОБА_6 Аваль" з листом про надання реєстрів зарахованих грошових коштів від ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит"  за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 та отримав від банку відповідні реєстри. За результатами дослідження цих реєстрів відповідач встановив, що загальна їх сума становить 67 793 091, 66 грн., з яких 7 590 040, 95 грн. є спірними, тобто, як вважає відповідач, такими, що не можуть бути віднесені виключно до договору № 42844 від 02.10.2012, зважаючи на наведене в них призначення платежу  здійснення за платіжними документами оплати одночасно за кількома договорами суборенди. Разом з тим, оскільки висновком експертного економічного дослідження встановлено, що загальна сума нарахованої орендної палати Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_6 національний кредит" по договору суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012 за період з жовтня 2012 по грудень 2014 становить 66 130 980, 48 грн., аналіз всіх нарахувань орендної плати з призначенням платежу, яким є спірний договір, становить 60 203 050, 71 грн., то, за твердженням відповідача, сума загальної заборгованості ПАТ "ОСОБА_6 національний кредит" виключно по договору суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012 становитиме 5 927 929, 77 грн., відтак, на думку відповідача, заявлені вимоги щодо стягнення з нього переплати у розмірі 4 013 507, 08 грн. не підтверджуються документально. Щодо посилань позивача на факт допущення ним описок в призначеннях платежу, відповідач зазначає, що зміна призначення платежу в платіжних документах можлива лише за обставин повідомлення про це відповідача та письмового погодження/підтвердження відповідача змінити призначення платежу. Однак жодних доказів зміни призначення платежу в платіжних дорученнях з повідомленням про це відповідача позивач до матеріалів справи не надав. Відповідач вважає необґрунтованими заяви позивача про призначення у справі судової економічної експертизи з метою правильного визначення нарахувань, виплат та розміру заборгованості, оскільки не вважає, що при вирішенні даного спору виникають питання, з'ясування яких потребує спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, або що докази у справі є взаємно суперечливими. До того ж, відповідач звертає увагу на ті обставини, що позивач не надав жодного розрахунку нарахувань орендної плати по договору суборенди нерухомого майна № 42844 від 02.10.2012, а відповідно до наданого позивачем акту звірки станом на 22.06.2016, підписаного зі сторони позивача, цей акт містить дані про нарахування орендної плати за спірним договором суборенди за період січень 2014  грудень 2014. Наведене, на думку відповідача, дає підстави стверджувати, що позивач має можливість та відповідні професійні знання, щоб провести всі необхідні нарахування орендної плати за три місяці 2012 року та за 2013 рік. 
		Позивач у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив; про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом у даній справі позивач повідомлений належним чином та завчасно за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу поштових відправлень, якими останньому направлені копії ухвал  апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги (а.с. 224-225, 240, т. 9). Жодних пояснень щодо причин незабезпечення участі у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги свого повноважного представника позивач до суду не надав. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача до суду не надходило.
		За наведених вище обставин неявка у судові засідання апеляційного господарського суду повноважного представника позивача не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 апеляційну скаргу у цій справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів  Білецької Л.М., Чередка А.Є., розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 13.07.2017.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 апеляційну скаргу у цій справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів  Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017).
		У судовому засіданні 13.07.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 15.08.2017.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів  Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017).
		У судовому засіданні 15.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої    ст. 193 Господарського кодексу України    суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України    з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Відповідно    до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України    за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).
		За приписами частин першої, п'ятої    ст. 762 Цивільного кодексу України    за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		За положеннями частин другої, четвертої    статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі    статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
		Утримання орендодавцем невикористаної суми передплати/авансу після припинення дії договору є зловживанням з боку останнього правом в розумінні    ст. 13 Цивільного кодексу України, що є несумісним із принципами цивільного законодавства, закріпленими у пункті 6 частини першої    ст. 3 цього Кодексу.
		Орендодавець не має належних підстав для ухилення від виконання зумовленого умовами договору та законодавства обов'язку з повернення невикористаної суми авансу після припинення такого договору оренди в силу приписів ст.ст.    525,    526    та    629 Цивільного кодексу України, а також    ст. 193 Господарського кодексу України.
		Відсутність у договорі порядку повернення сплаченої суми авансу не є підставою для його утримання та набуття орендодавцем.
		Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2012 Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 кредит" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (орендодавець) укладено договір суборенди нерухомого майна № 42844 (далі  Договір) (а.с. 8-9, т. 1).
		Відповідно до умов п. 1.1. даного Договору орендодавець передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення, зазначені у додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною  частиною (далі - майно).
		Майно належить орендодавцю на праві користування на підставі договорів оренди. Майно передається в суборенду з метою здійснення суборендарем комерційної діяльності (п. 1.2., 1.3.1. Договору).
		Відповідно до умов п. 2.1. Договору майно має бути передане орендодавцем та прийняте суборендарем протягом 2-х календарних днів з моменту підписання цього Договору, а при наступному доповненні переліку майна, що передається в суборенду,  протягом 2-х календарних днів з моменту підписання обома сторонами додаткової угоди до цього Договору про таке доповнення.
		Згідно з п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 272-х календарних днів  до 30.06.2013 включно.
		За змістом умов п. 3.1. Договору, за отримане в суборенду майно суборендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Сума орендної плати в місяць зазначена у додатку №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
		Пунктом 3.2. Договору сторони визначили, що суборендар протягом 3-х календарних днів з моменту підписання обома сторонами Договору вносить у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця попередню оплату з орендної плати, яка складається з:
		- суми орендної плати за перший місяць суборенди (її розмір визначається згідно п. 3.1. даного Договору з урахуванням положень підпункту 3.3.1. п. 3.3. цього Договору); 
		- суми орендної плати за передостанній та останній місяці суборенди (при цьому загальний розмір даної суми визначається виходячи з розміру орендної плати в місяць, зазначеної в п. 3.1. Договору).
		Орендна плата нараховується: за перший місяць суборенди (місяць, у якому майно було передане суборендарю за Договором, з дати передання майна суборендарю за Договором по останнє число місяця); за наступні місяці суборенди (за винятком випадків, передбачених підпунктами 3.3.1 та 3.3.3 пункту 3.3. цього Договору)  з першого числа місяця по останнє число місяця; за передостанній та останній місяці суборенди  з першого числа останнього місяця суборенди по дату повернення суборендарем майна орендодавцю за договором (п. 3.3. Договору).
		В інших випадках, крім зазначених вище, орендна плата сплачується суборендарем орендодавцю щомісячно в безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця, в якому суборендар користується майном (п. 3.4. Договору).
		Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата підлягає індексації. 
		Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору сторонами складено Додаток № 1 до Договору (а.с. 102-114, т. 2) із зазначенням переліку об'єктів, що підлягають передачі в користування, їх місцезнаходження, площі та розміру орендної плати, а також, акти приймання-передачі майна.
		В процесі виконання умов Договору кількість переданих в користування об'єктів, а також строк оренди змінювались, про що сторонами складалися відповідні додаткові угоди та акти приймання передачі (а.с. 115-250, т. 2; а.с. 1-252, т. 3; а.с. 1-250, т. 4; а.с. 1-250, т. 5; а.с. 1-44, т. 6).
		Окрім Договору суборенди нерухомого майна № 42844 між сторонами було укладено і ряд інших договорів суборенди інших приміщень, а саме:№ 010415/2 від 01.04.2015, № 35029 від 01.10.2011, № 35030 від 01.10.2011, № 35032 від 01.10.2011, № 35033 від 01.10.2011, № 35483 від 01.01.2012, № 35485 від 01.01.2012, № 39010 від 01.01.2011, № 39137 від 15.02.2012, № 41979 від 01.02.2012, № 41980 від 01.07.2012, № 41981 від 01.07.2012, № 42845 від 02.10.2012, № 43947 від 19.11.2012, № 50782 від 01.01.2013, № 50783 від 01.01.2013, № 50784 від 01.01.2013, № 50863 від 01.01.2013, № 51398 від 22.07.2013, № 52103 від 01.01.2014, № 67290 від 01.01.2015, № 67291 від 01.01.2015, № 67292 від 01.01.2015.
		Позивач здійснював оплату орендної плати за спірним договором № 42844 та іншими договорами суборенди, переліченими вище, у період 2011-2015 роки.
		В матеріалах справи наявні банківські виписки (а.с. 103-173, т. 9) та платіжні доручення (а.с. 64-162, т. 6), реєстр платіжних документів (а.с. 164-166, т. 6), з яких вбачається здійснення позивачем оплат орендної плати за договором № 42844. Проте, відповідно до призначень платежу оплата за деякими платіжними дорученнями здійснювалась не лише за спірним Договором № 42844, а і за іншими договорами суборенди.
		Загальна сума сплачених позивачем коштів з призначенням платежу виключно по Договору № 42844 становить 60    203 050, 71 грн. Сума коштів, сплачених із призначенням платежу, яке містить посилання як на Договір № 42844, так і на інші договори, що були укладені сторонами, становить 7 590 040, 95 грн.
		Як вбачається зі змісту наданого у справу висновку експертного економічного дослідження № 06-03/17-10-02/17-ЕД-АТБ від 06.03.2017 (а.с. 201- 250, т. 6; том 7, 8, а.с. 1-58, т. 9), яке проведено на підставі письмового звернення відповідача та є доказом в розумінні ст. 32 ГПК України, розмір орендної плати, що підлягала сплаті за умовами договору суборенди № 42844 від 02.10.2012 в період із жовтня 2012 по грудень 2014 (а.с. 230, т. 6 - а.с. 221, т. 7; а.с. 43-54, т. 9) становить 66 130 980, 48 грн.
		Проте, як позивач, так і відповідач у справі, зазначають, що зважаючи на велику кількість договорів суборенди, укладених між ними, та велику кількість об'єктів, які передавалися в суборенду, нарахування, сплата та зарахування орендної плати здійснювались в розрізі контрагента вцілому по усім укладеним договорам суборенди, а не за кожним договором окремо.
		Звірення взаєморозрахунків відбувалося між сторонами також за всіма договорами суборенди, які діяли у відповідний період часу, за який здійснювалось таке звірення, що підтверджується актами звірки за послуги (а.с. 123-127, т. 1; а.с. 60-62, т. 6).
		У зв'язку з викладеним ні позивач, заявляючи позов, ні відповідач не змогли надати на вимоги суду розрахунок боргу за спірним Договором суборенди № 42844 окремо від інших договорів. Так само, ні позивач, ні відповідач не змогли пояснити, у якій сумі сплачувалися та зараховувалися (розносилися) оплати, здійснені позивачем за платіжними дорученнями, в яких у призначенні платежу значилося одночасно декілька договорів.
		За викладеного, суд не може встановити з наявних у справі документів та пояснень сторін, яким чином та у якій сумі здійснено зарахування за Договором суборенди № 42844 зі сплаченої орендної плати у сумі 7 590 040, 95 грн., які кошти з цієї суми віднесені на оплати платежів саме за цим Договором. Відповідно, не можна встановити і загальну суму платежів, які сплачені за період дії Договору, чи не залишилася за даним Договором переплата чи борг (у тому числі, і за останній та передостанній місяці оренди за цим Договором).
		Враховуючи особливості облікової політики, якої дотримувалися сторони у своїх правовідносинах, можливо встановити лише загальну суму боргу чи переплати, яка залишилася після припинення дії усіх укладених договорів суборенди, а не за кожним з них окремо.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, посилаючись на дані акту звірки за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 (а.с. 22-93, т. 1) та на платіжні доручення № 1 від 05.10.2012, № 2 від 05.10.2012, № 53 від 15.11.2012, № 4 від 04.12.2012, № 2 від 04.12.2012 (а.с. 17-21, т. 1) стверджує, що в період з 05.10.2012 року по 04.12.2012 року на виконання умов Договору ним було сплачено авансові платежі за останній та передостанній місяці оренди в загальному розмірі 4    013    507, 08 грн., внаслідок чого, на час припинення Договору, виникла переплата, яка підлягає поверненню на користь позивача. 
		Проте, дані вказаного акту звірки містять інформацію не лише щодо спірного Договору суборенди, а і щодо інших договорів (об'єктів суборенди), окрім того, дані цього акту містять початкове сальдо у сумі 4 614 885, 66 грн., яке не деталізоване та невідомо із яких оплат утворилося. Вказаний акт звірки не відображає усього періоду оренди за спірним Договором.
		За даними висновку експертного економічного дослідження № 06-03/17-10-02/17-ЕД-АТБ від 06.03.2017 року загальна сума переплати позивача орендної плати по усім договорам суборенди (включаючи спірний) за увесь період становить 150 301, 46 грн. (а.с. 210, т. 6, а.с. 35-37, т. 9).
		Однак, враховуючи неможливість виокремити платежі за кожним договором окремо, неможливо встановити, переплата за яким саме договором (договорами) утворилася та складає суму 150 301, 46 грн.
		Окрім того, звертаючись до суду з позовом, який розглядався у справі 904/10955/16, позивач у своїй позовній заяві, посилаючись у тому числі і на платіжні доручення № 1 від 05.10.2012, № 2 від 05.10.2012, № 53 від 15.11.2012, № 4 від 04.12.2012, № 2 від 04.12.2012, зазначав, що кошти, заявлені до стягнення кошти у сумі 4 218 558, 26 грн., є переплатою за договорами №№ 35029, 35030, 35032, 35033 від 01.10.2011 та № 42844, 42845 від 02.10.2012 (а.с. 134-137, т. 1).
		Відповідно до вимог    ст. 54 ГПК України    позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
		Отже, в кожному конкретному випадку позивач повинен здійснити та подати суду разом з позовною заявою відповідний обґрунтований розрахунок стягуваної суми заборгованості, а суд, відповідно, дослідити поданий розрахунок, та на підставі поданих на його підтвердження належних доказів, з урахуванням правових підстав для стягнення заявленої до стягнення суми (договір, акти цивільного законодавства, тощо) вирішити спір відповідно до вимог законодавства.
		Відповідно до частини першої ст. 32 ГПК України    доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно із    ст. 33 ГПК України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відповідно до    ст. 34 ГПК України    господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. 43 ГПК України).
		Отже, в силу наведених норм, звертаючись із даним позовом, позивач був зобов'язаний надати обґрунтований розрахунок стягуваної з відповідача основної заборгованості (переплати орендної плати) із зазначенням суми орендної плати, нарахованої помісячно, та оплачених сум орендної плати помісячно за цим Договором, інші докази на підтвердження своїх позовних вимог, а суд, відповідно, на підставі поданих позивачем документів зробити відповідні висновки, на підставі яких або задовольнити позов повністю чи частково або відмовити у його задоволенні.
		Істотною обставиною, яку необхідно встановити суду та довести позивачу у даній справі для задоволення його позовних вимог, є саме розмір грошового зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, без чого неможливо об'єктивно розглянути майновий спір між сторонами по суті.
		Однак, позивач при зверненні до суду не надав обґрунтованого розрахунку стягуваної з відповідача основної суми заборгованості, із якого вбачалося б як утворилась переплата орендної плати за спірним Договором, у зв'язку з чим і були заявлені позовні вимоги. 
		Незважаючи на наявність правових підстав для повернення суми переплати/авансу за договором суборенди у випадку наявності такої переплати, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність переплати за спірним Договором суборенди № 42844 у розмірі, заявленому до стягнення  4    013    507, 08 грн., те, що сума, заявлена до стягнення, є переплатою виключно за спірним Договором суборенди № 42844, як і взагалі наявність заборгованості відповідача у будь-якій сумі за цим Договором.
		З урахуванням наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факту існування переплати по Договору суборенди № 42844 від 02.10.2012 в розмірі 4    013    507, 08 грн., в зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.
		Призначення у справі судової економічної експертизи, про що позивач заявляв відповідне клопотання, з урахуванням особливостей бухгалтерського обліку за договорами суборенди, що були укладені між сторонами (у тому числі, за спірним Договором), а саме відсутність диференціації зобов'язань за ними, не надасть можливість встановити заборгованість за окремим договором - Договором суборенди № 42844. Окрім того, визначення призначення платежу є правом сторони, яка здійснює платіж; зміна призначень платежу за проведеними платежами здійснюється виключно за згодою обох сторін; судовий експерт при здійсненні експертного дослідження не зможе самостійно рознести спірні платежі на загальну суму 7 590 040, 95 грн., враховуючи наявність у них посилань на декілька правочинів.
		Отже, вказане клопотання позивача обґрунтовано не задоволено місцевим господарським судом.
		Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		За положеннями ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		Однак, допущене місцевим господарським судом порушення норм процесуального права (зазначення припущень у рішенні) не призвели до прийняття неправильного рішення по суті спору, резолютивна частина рішення є вірною.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.
		Суд відхиляє доводи позивача про те, що висновок експертного економічного дослідження № 06-03/17-10-02/17-ЕД-АТБ  від 06.03.2017 не є належним доказом у справі.
		Так, не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
		Вказаний висновок оцінено судом при вирішенні спору на загальних підставах як доказ зі справи, оскільки він містить відповіді на питання, які виникали при вирішенні цього спору.
		Як зазначено вище, правосуддя здійснюється на засадах змагальності сторін, позивач не був позбавлений права, будучи фінансовою установою, надати свій розрахунок боргу за Договором (договорами), чи надати обґрунтовані зауваження до поданого відповідачем висновку, за наявності таких.
		За наведеного вище, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених    статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до     ст. 49 ГПК України    відносяться на позивача.
		Керуючись ст.ст.    99,    101,    103,    105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд         -         
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 у справі № 904/11927/16 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 у справі № 904/11927/16 залишити без змін.
		 
		Повна постанова складена 21.08.2017 
		 
		Головуючий суддя                                                                              Л.А. Коваль
		 
		Суддя                                                                                                     Н.В. Пархоменко
		 
		Суддя                                                                                                Т.А. Верхогляд

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...