Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/32074/17-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 28.08.2017. Зареєстровано: 28.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/32074/17-к 
		У Х В А Л А
		Іменем України  
		19 липня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі
		головуючої судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Києві кримінальне провадження №42017000000001731, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2017, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого комерційним директором ТОВ «Спецгазпром», одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , - 
		- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, - 
		В С Т А Н О В И В :
		07.06.2017 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017000000001731 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, надійшов на адресу Печерського районного суду м Києва з угодою про визнання винуватості, укладеною 31.05.2017 між прокурором у кримінальному провадженні  прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 . 
		В судовому засіданні прокурор, захисник обвинуваченого, обвинувачений просили затвердити угоду про визнання винуватості, вважаючи її такою, що в повній мірі відповідає вимогам закону.
		При цьому обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав себе винуватим в інкримінованому йому діянні обсязі пред`явленого обвинувачення.
		Суд, вислухавши позиції сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та угоду про визнання винуватості, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язковою участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
		Відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
		1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
		2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
		3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
		4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
		5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;
		6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
		Як зазначено в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у посяганні на територіальну цілісність та недоторканість України, тобто умисних діях, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України. 
		Згідно фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, так і в угоді про визнання винуватості, восени 2015 року Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, разом із іншими невстановленими на цей час слідством особами, створили організовану злочинну групу з метою виконання на території України заздалегідь розробленого невстановленими особами Російської Федерації злочинного плану, спрямованого на дестабілізацію політичної та економічної ситуації в Україні, порушення територіальної цілісності держави та зміни меж її території на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за матеріальну винагороду у вигляді грошових коштів від зацікавлених у цьому осіб Російської Федерації.
		В подальшому Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, розуміючи, що для досягнення поставленої мети йому необхідно розробити конкретний план дій, залучивши інших осіб, які мають досвід здійснення добре організованих і профінансованих пропагандистських кампаній у засобах масової інформації, проведення круглих столів, конференцій, мітингів тощо, запропонував ОСОБА_5 вступити до організованої злочинної групи, до якої входили він та інші невстановлені на даний час слідством особи, при цьому довівши до його відома мету діяльності зазначеної злочинної групи за відповідну винагороду у виді грошових коштів, які виділяються зацікавленими особами Російської Федерації, на що останній надав свою згоду.
		Відтак, реалізуючи заздалегідь розроблений невстановленими особами Російської Федерації злочинний план та відповідно доведений останніми Особі 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вищевказані особи зорганізувались у стійке об`єднання з розподілом між собою ролей, для вчинення вказаного злочину, об`єднаного єдиним умислом, з розподілом функцій кожного з учасників групи, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, відомого всім учасникам групи.
		 
		У подальшому, протягом 2016 року організованою злочинною групою, до складу якої входили Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_5 разом з іншими невстановленими на цей час особами, вживалися заходи з метою прийняття на сесіях районних та обласних рад різних регіонів України за грошову винагороду звернень до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про розмежування повноважень між центральною та місцевою владою, які суперечать вимогам законодавства України щодо повноважень вказаних центральних органів держави, укладання відповідних договорів та надання регіонам особливого правового, економічного статусу, внесення змін до Конституції України в частині обрання голів облдержадміністрацій тощо. Зокрема, для досягнення мети злочинного плану, Особою 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_5 для прийняття необхідних рішень із зазначених питань забезпечувалося через раніше залучених ними посередників та зв`язки цих посередників у відповідних облрадах, у т.ч. через секретарів обласних рад, при цьому сума грошової винагороди від Особи 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_5 невстановленим посередникам за кожне рішення становила від 60 до 100 тисяч доларів СІЛА, при цьому зазначені грошові кошти останні отримували від зацікавлених осіб з Російської Федерації.
		Так, на першому етапі раніше розробленого плану, діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_5 за вказівкою Особи 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та іншими на цей час не встановленими членами організованої групи, за фінансової підтримки зацікавлених осіб Російської Федерації згідно заздалегідь розробленого останніми злочинного плану, спрямованого на дестабілізацію політичної та економічної ситуації в Україні та в подальшому зміну меж території України в порушення встановленого законодавством порядку, було ініційовано проведення наряду з іншими наступних заходів:
		восени 2016 року - звернення депутатів Володимирецької районної ради Рівненської області до Президента України та Верховної Ради України щодо розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів України та обласними радами регіонів;
		на початку травня 2016 року - звернення депутатів Житомирської обласної ради до депутатів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів України та обласними радами;
		восени 2016 року - звернення депутатів Івано-Франківської обласної ради до Президента України та Верховної Ради України щодо розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів України та обласними радами регіонів України.
		Вказані звернення спрямовувалися з метою створення передумов для укладення відповідних договорів між органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечило б економічну та адміністративну самостійність регіонів України.
		У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 та Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, а також інші не встановлені на цей час особи, з метою продовження реалізації свого злочинного плану, спрямованого на дестабілізацію політичної та економічної ситуації в Україні, порушення територіальної цілісності держави та зміну меж її території, а також для звітування перед зацікавленими особами Російської Федерації, які фінансували вказану діяльність, про результати виконання розробленого плану дій, забезпечували висвітлення у електронних засобах масової інформації про проведення вищевказаних заходів.
		22.02.2017 ОСОБА_5 затримано слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, в результаті чого його протиправна діяльність, спрямована на дестабілізацію політичної та економічної ситуації в Україні, порушення територіальної цілісності держави та зміни меж її території в порушення порядку, встановленого Конституцією України, була зупинена.
		Обвинувачений ОСОБА_5 , як в угоді про визнання винуватості, так і в підготовчому судовому засіданні, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
		Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
		Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. 
		Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України).
		Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).
		Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
		Диспозиція частини 2 ст. 110 КК України полягає у посяганні на територіальну цілісність та недоторканість України, тобто умисних діях, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
		При цьому, згідно фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, так і в угоді про визнання винуватості, не зазначено конкретних дій, які були вчинені ОСОБА_5 та становлять об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КПК України, при формулюванні обвинувачення слідчий, прокурор обмежились загальними фразами «вживалися заходи», « ОСОБА_5 для прийняття необхідних рішень із зазначених питань забезпечувалося через раніше залучених ними посередників та зв`язки цих посередників у відповідних облрадах», «ініційовано проведення заходів», «забезпечували висвітлення у електронних засобах масової інформації про проведення вищевказаних заходів».
		Крім того, згідно пред`явленого обвинувачення, особи, що входили до злочинної групи, «зорганізувались у стійке об`єднання з розподілом між собою ролей, для вчинення вказаного злочину, об`єднаного єдиним умислом, з розподілом функцій кожного з учасників групи, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, відомого всім учасникам групи». Проте знову ж таки, роль та конкретні функції ОСОБА_5 згідно вищевказаного розподілу функцій, в обвинувальному акті не зазначено.
		У зв`язку із вказаним, оскільки пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення є неконкретним, не містить переліку дій, що вчинялись обвинуваченим та становлять собою об`єктивну сторону інкримінованого йому злочину, а отже є таким, що порушує право обвинуваченого на захист та перешкоджає суду на виконання п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України перевірити наявність фактичних підстав для визнання винуватості, вважаю відсутніми підстави для затвердження поданої сторонами угоди про визнання винуватості.
		Через відсутність правових підстав для затвердження угоди суд вважає за необхідне матеріали кримінального провадження №42017000000001731 від 30.05.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України повернути до Генеральної прокуратури України для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
		Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 314, ст. 474 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42017000000001731.
		Кримінальне провадження №42017000000001731, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, повернути до Генеральної прокуратури України для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 428-475 КПК України.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...