Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/6855/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 28.08.2017. Зареєстровано: 31.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2017.
Дата набрання законної сили: 23.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №591/6855/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1321/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 24  
		 
		 
		УХВАЛА
		і м е н е м  У к р а ї н и 
		          23 серпня 2017 року                                             м. Суми
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі: 
		головуючого-судді - Собини О. І., 
		суддів -   Кононенко О. Ю. ,  Криворотенка В. І. , 
		з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Суми газ» 
		на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 13 червня 2017 року 
		та додаткове рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 липня 2017 року  
		у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумигаз», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут», про визнання порушеними прав споживача, визнання права на установку індивідуального безкоштовного газового лічильника, зобовязання здійснити безоплатну установку індивідуального газового лічильника, залишення норм споживання на рівні діючих до перегляду цих норм, -
		 
		                                                            в с т а н о в и в :
		 
		20 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з вищевказаним позовом і свої вимоги обґрунтовував тим, що він є мешканцем будинку № 15 по вул. І. Сірка (кол. ОСОБА_4) в м. Суми і є споживачем природного газу відповідно до укладених договорів. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача щодо встановлення в його квартирі індивідуального квартирного лічильника газу замість загальнобудинкового, але отримав відмову, після чого відповідачем було встановлено завищені норми споживання газу  9,8 куб. м. на одну особу в місяць. Позивач вказує, що відповідач не складав акти про порушення на кожного побутового споживача будинку № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми, тому кожен із мешканців будинку не є відповідальним за відмову від встановлення загальнобудинкового лічильника газу. Також вказує, що він не відмовлявся від встановлення індивідуального лічильника газу у його квартирі, а питання встановлення будинкового лічильника не належить до його компетенції як індивідуального побутового споживача, тому позивач вважає неправомірним застосування відповідачем завищеної норми споживання газу 9,8 куб. м, у разі відмови від встановлення загальнобудинкового лічильника газу. Також вважає, що лічильник загального користування не зможе забезпечити кожному споживачу справедливого та прозорого обліку природного газу та його економії, тому просив ухвалити рішення, яким: визнати порушеними його права споживача передбачені ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо навязування умов одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушення принципу рівності сторін договору, визначення неналежним чином ціни продукції; визнати за ним право на установку індивідуального безкоштовного газового лічильника та зобовязати ПАТ «Сумигаз» здійснити ОСОБА_3 безоплатну установку індивідуального газового лічильника до 01.01.2018 року; залишити норми споживання газу споживачу ОСОБА_3 на рівні діючих за діючими тарифами до перегляду цих норм в установленому порядку.
		Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 13 червня 2017 року було частково задоволено позов ОСОБА_3 та залишено норми споживання газу споживачу ОСОБА_3 який проживає за адресою: м. Суми. АДРЕСА_1  на рівні діючих за діючими тарифами до перегляду цих норм в установленому порядку. В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		Додатковим рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 11 липня 2017 року було вирішене питання про стягнення судового збору та стягнуто з ПАТ «Суми газ» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.
		В апеляційних скаргах позивач, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення місцевого суду від 13 червня 2017 року і мотивувальну частину рішення викласти в новій редакції, виключивши з тексту деякі абзаци та речення. Також просить скасувати додаткове рішення місцевого суду від 11.07.2017 року.
		При цьому доводи апеляційних скарг мотивує тим, що місцевим судом помилково було зазначено в мотивувальній частині рішення про те, що саме відповідач здійснює постачання природного газу мешканцям (споживачам) на території міста Суми, а той час як даний відповідач здійснює розподіл природного газу. Також звертає увагу, що місцевим судом невірно встановлено, що будинок № 14 по вул.І.Сірка в м.Суми увійшов до переліку тих будинків, які ПАТ «Суми газ» визначив для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, в той час як таке рішення приймалось постановою НКРЕКП і до переліку таких будинків включений будинок № 15 по вул.І.Сірка в м.Суми. Вважає також, що судом невірно зазначено у рішенні суду про те, що законом прямо не передбачено покладення на споживача обовязку фінансувати витрати встановлення лічильника газу у багатоквартирному будинку, де розташована його квартира, або ж у його квартирі. Помилковим вважає і висновок суду про те, що акти про порушення повинні складатися відносно кожного зі споживачів.
		В доводах апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду посилається та те, що суд, задовольняючи позовні вимоги в рішенні від 13.06.2017 року констатував норму споживання природного газу визначену Кабінетом Міністрів України, в тому числі і як державний соціальний стандарт, але ПАТ «Сумигаз» жодного разу не заперечував щодо права побутового споживача, в тому числі позивача по справі користуватися державними соціальними стандартами у сфері житлово-комунальних послуг. Вважає, що в межах позовних вимог заявлених позивачем ПАТ «Сумигаз» не порушив жодної норми матеріального права чи процесу, а тому і безпідставно було стягнуто з відповідача на користь держави суму судового збору.
		Таким чином апелянт просив змінити рішення місцевого суду від 13 червня 2017 року і мотивувальну частину викласти в новій редакції, виключивши з тексту мотивувальної частини рішення наступні абзаци та речення:
		«Постачання природного газу мешканцям (споживачам) на території міста Суми здійснює субєкт господарювання Публічне акціонерне товариство «Сумигаз» (а.с.21, 22).»;
		«Будинок №14 по вул. І.Сірка (ОСОБА_4) в м. Суми увійшов до переліку тих будинків, які ПАТ «Сумигаз» визначив для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу (а.с.68-70, 83).»;
		«Отже, законом прямо не передбачено покладення на споживача обовязку фінансувати витрати зі встановлення лічильника(ків) газу у багатоквартирному будинку, де розташована його квартира, або ж у його квартирі.»
		«Суд також приймає до уваги ту обставину, що акти про порушення складались не відносно якогось окремого конкретно визначеного споживача, а відносно всього будинку № 15 по вул. І. Сірка (що слідує із повідомлення про результат засідання, а.с. 72), тобто акти фактично не містять відомостей про вчинення порушення конкретною особою, а відповідно і прийняття відповідачем рішення про відповідальність конкретної особи на підставі цього акту  суд вважає неправомірним.»
		Також просив скасувати додаткове рішення Зарічного районного суду м.Суми від 11 липня 2017 року про стягнення з ПАТ «Суми газ» на користь держави судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.
		Таким чином, рішення місцевого суду від 13 червня 2017 року оскаржується позивачем лише в мотивувальній частині рішення, а в резолютивній частині рішення місцевого суду ніким зі сторін не оспорюється, а тому відповідно до ч.3 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішення вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представника позивача, думку представника 3-ї особи ТОВ «Сумигаззбут», який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав:
		Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 проживає в багатоквартирному будинку № 15 по вул. І. Сірка у місті Суми, на його імя відкритий особовий рахунок (а.с.8, 57).
		01.04.2016 року ОСОБА_3 підписав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу для побутового споживача (а.с.56).
		Згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Сумигаз» на 2016-2025 роки, розділом І «Інвестиційна програма на 2016 рік», передбачені заходи зі встановлення будинкових лічильників (із зазначенням адрес будинків), у тому числі і будинку по вул.І.Сірка ( колишня ОСОБА_4), 15 (а.с.23-24, 25-26, 68-70).
		Починаючи з 01.04.2016 року ПАТ «Сумигаз» розпочав роботи з оснащення будинковими приладами обліку житлового фонду багатоквартирних будинків, у яких встановлені газові плити. Будинок № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми станом на 11.08.2016 року перебував в реєстрі адрес на встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу (а.с.83).
		22.08.2016 року мешканці будинку № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми звернулись з колективним зверненням на адресу директора ПАТ «Сумигаз», Сумського міського голови, керівників обслуговуючих організацій, в якому вимагали зупинити процес встановлення будинкового газового лічильника і забезпечити встановлення квартирних лічильників газу, але прізвище позивача під цим зверненням відсутнє (а.с.75-77).
		На вказане звернення мешканців будинку № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми, ПАТ «Сумигаз» 05.09.2017 року надало відповідь про відсутність законних підстав на встановлення індивідуальних приладів обліку газу за рахунок коштів газорозподільних підприємств. Також повідомлено, що у разі незгоди власника квартири проводити розрахунки за спожитий газ на підставі показань встановленого надомного приладу обліку, він може встановити квартирний лічильник газу за власні кошти (а.с.78-79).
		28 жовтня 2016 року позивач особисто звернувся до відповідача із проханням про встановлення йому індивідуального лічильника газу за кошти ПАТ «Сумигаз», але йому 31.10.2016 року було надано відповідь про те, що встановлення індивідуального лічильника за кошти оператора ГРМ не передбачено законом та інвестиційною програмою (а.с.10).
		Також місцевим судом встановлено, що згідно витягу з протоколу № 1 від 07.10.2016 року, постійно діюча комісія ПАТ «Сумигаз» розглянула акти про порушення від 22.08.2016 року № 04/99 та від 22.09.2016 року № 04/235, а саме про відмову споживачів природного газу  мешканців багатоквартирного будинку № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми, та прийняла рішення з 01.10.2016 року фактичний обєм спожитого природного газу мешканцям багатоквартирного будинку № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми як побутовим споживачам, у яких не встановлені індивідуальні лічильники газу визначати за граничними обємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до Кодексу газорозподільних систем (а.с. 123). Самих актів про порушення від 22.08.2016 року № 04/99 та від 22.09.2016 року № 04/235, на які мається посилання в протоколі  суду надано не було.
		Переконливих доказів на підтвердження того, що позивачу, як мешканцю будинку по вул.І.Сірка, 15 в м.Суми було належним чином направлено копію повідомлення про результат засідання комісії, відповідачем суду надано не було (а.с.72-74).
		На підставі прийнятого постійно діючою комісією ПАТ «Сумигаз» рішення, починаючи з жовтня 2016 року, мешканцям будинку № 15 по вул. І. Сірка в м. Суми, в тому числі позивачу ОСОБА_3, квартира якого не обладнана індивідуальним лічильником, здійснюється нарахування за граничними обємами споживання 9,8 куб.м в місяць з розрахунку на одного мешканця квартири, тобто на чотирьох мешканців обєм споживання становить 39,20 куб. м на місяць, що підтверджується копію рахунку (а.с.57).
		Місцевий суд при вирішенні спору між сторонами обґрунтовано керувався Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем та постановами Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», від 16.05.2002 року № 620 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 року № 46).
		При цьому місцевий суд, з посиланням на ч.1 ст.2, ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановив, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку і суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (зокрема і ПАТ «Суми газ»), зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Законом також чітко визначені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) населення: кошти суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, кошти відповідного бюджету, інші джерела, не заборонені законодавством. А тому, посилаючись саме на Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» місцевий суд прийшов до висновку, що цим законом прямо не передбачено покладення на споживача обовязку фінансувати витрати зі встановлення лічильника(ків) газу у багатоквартирному будинку, де розташована його квартира, або ж у його квартирі.
		Доводи апеляційної скарги про те, що такий висновок місцевого суду суперечить ст.3, ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», п.4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (зі змінами та доповненнями), згідно якого у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти не спростовують висновок місцевого суду про те, що саме Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу (кошти суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, кошти відповідного бюджету, інші джерела, не заборонені законодавством), а отже цим законом прямо не передбачено покладення на споживача обовязку фінансувати витрати зі встановлення лічильника(ків) газу у багатоквартирному будинку, де розташована його квартира, або ж у його квартирі.
		Надання вищезазначеним Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (зі змінами та доповненнями) права позивачу на встановлення за власні кошти квартирного лічильника не покладає на нього такого обовязку.
		Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про неправомірність висновків місцевого суду про те, що «суд також приймає до уваги ту обставину, що акти про порушення складались не відносно якогось окремого конкретно визначеного споживача, а відносно всього будинку № 15 по вул. І. Сірка (що слідує із повідомлення про результат засідання, (а.с.72), тобто акти фактично не містять відомостей про вчинення порушення конкретною особою, а відповідно і прийняття відповідачем рішення про відповідальність конкретної особи на підставі цього акту  суд вважає неправомірним.» При цьому апелянт посилається на п.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яка регламентує порядок прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників. В той же час, як вбачається з пояснень представника позивача і дана обставина не спростовується представником відповідача, в будинку де мешкає позивач не утворено обєднання співвласників, збори співвласників будинку не проводились, а тому колективне звернення деяких мешканців будинку до ПАТ «Суми газ» не може свідчити про наявність передбаченого вищезазначеним законом рішення співвласників багатоквартирного будинку про відмову у встановленні загально будинкового лічильника і як наслідок вжиття відповідачем заходів відповідальності окремо до позивача, як до порушника вимог законодавчих та інших нормативних документів на ринку природного газу. 
		Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про помилковість встановлення місцевим судом тієї обставини що постачання природного газу мешканцям (споживачам) на території міста Суми здійснюється субєктом господарювання ПАТ «Суми газ», в той час, як відповідно до ліцензії, зазначений відповідач здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (а.с.21). Також місцевий суд помилково вважав, що будинок № 14 по вул. І.Сірка (ОСОБА_4) в м.Суми увійшов до переліку тих будинків, які ПАТ «Суми газ» визначив для встановлення загально будинкового вузла обліку газу, оскільки фактично мова йде про будинок № 15 по вул. І.Сірка в м.Суми і рішення про включення цього будинку до Плану розвитку газорозподільної системи на 2016-2025 роки приймалось не відповідачем у справі, а постановою НКРЕКП № 549 від 31.03.2016 року.
		В той же час, колегія суддів вважає, що такі помилки у рішенні суду не впливають на висновки суду і не тягнуть за собою його зміну або скасування, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. 
		Також колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що усі сторони у справі погодились з резолютивною частиною рішення суду і не оспорили її.
		Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про те, що помилкове встановлення таких фактів може мати приюдиційне значення для вирішення тотожних спорів за позовами інших споживачів до ПАТ «Суми газ». 
		Так, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. 
		Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. наголошує, що особи, які не брали участь у цивільній, господарській чи адміністративній справі, в якій судом ухвалене відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цим судовим рішенням. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Тобто якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача.
		Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги на додаткове рішення у справі від 11.07.2017 року, оскільки рішенням суду було частково задоволено позов ОСОБА_3, відповідач у цій частині рішення суду не оскаржив, а тому судом обґрунтовано, відповідно до вимог передбачених ст.88 ЦПК України, було ухвалене додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь держави судового збору.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині та додаткове рішення є законними і обґрунтованими, і їх слід залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів 
		 
		                                                        у х в а л и л а :
		 
		Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Сумигаз» відхилити.
		Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 13 червня 2017 року та додаткове рішення від 11 липня 2017 року у даній справі залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий -  
		 
		Судді -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...