Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/121/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2017. Зареєстровано: 31.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2017.
Дата набрання законної сили: 05.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  824/121/17-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Дембіцький П.Д. 
		          Суддя-доповідач:  Курко О. П. 
		29 серпня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Курка О. П. 
		суддів:  Сапальової Т.В.  Совгири Д. І. , 
		 
		 
		розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новоселицького районного центру зайнятості на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Новоселицького районного центру зайнятості до управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області, ОСОБА_2 про повернення коштів, 
		В С Т А Н О В И В :
		в лютому 2017 року Новоселицький районний центр зайнятості звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області, ОСОБА_2 про повернення коштів.
		Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року закрито провадження у справі.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
		Справа призначалася в режимі відеоконференції. Однак, у зв'язку з виникненням проблеми із технічним забезпеченням розгляду справи, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обовязковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що з 02.10.2014 року  ОСОБА_2 було надано статус безробітного, проте перевіркою законних підстав отримання допомоги по безробіттю   встановлено, що відповідачем у період перебування на обліку у службі зайнятості, як безробітного ОСОБА_2 на підставі рішення суду з 19.11.2014 року було призначено пенсію за вислугу років  відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України  "Про пенсійне забезпечення".  
		Крім того, в період  19.11.2014 року по 18.06.2015 року ОСОБА_2 була нарахована  та виплачена допомога по безробіттю  в сумі 7550,60 грн.
		12.01.2017 року Управлінню пенсійного фонду України в Новоселицькому районі  надіслано повідомлення за № 05-13/103 від 12.01.2017 року в якому запропоновано добровільно повернути кошти на рахунок Новоселицького районного  центру зайнятості. На момент звернення позивача до суду першої інстанції кошти відповідачем сплачені не були, що є шкодою для позивача. 
		Під час судового засідання в суді першої інстанції представник позивача погодилась, що відповідач  не є  роботодавцем, відповідно ОСОБА_2 отримавши пенсію, набув права власності на неї, що узгоджується із змістом статті 177 ЦК України де зазначено, що гроші є об'єктами цивільних прав. Також, представник  позивача зазначила, що до відповідача ОСОБА_2 не звертались з вимогою щодо добровільного повернення суми   виплаченого   забезпечення та не пред'являли будь-яких вимог  до стягнення як передбачено  частиною 3 статті 36 Закону  № 1533-ІІІ.
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
		Як зазначено у статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України). Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (частина перша статті 17 КАС України).
		Виходячи із положень зазначених норм, відповідачами в адміністративній справі є суб'єкти владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України.
		За правилами, передбаченим частинами першою та другою статті 2, частиною першої статті 3, частиною першою статті 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Відповідно до статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		При тлумаченні зазначених норм права Верховний Суд України у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1888а15) вказав, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.
		Таким чином, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи при здійсненні владних управлінських функцій.
		Згідно із частиною четвертою статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
		1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
		2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
		3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
		4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
		5) в інших випадках, встановлених законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виступає Управління Пенсійного фонду України не як суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції у спірних правовідносинах, а як платник пенсії, з якого стягується вартість наданих соціальних послуг безробітному, якому призначена пенсія.
		Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів та про закриття провадження у справі.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.               
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу Новоселицького районного центру зайнятості  залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
		Головуючий  Курко О. П.    Судді    Сапальова Т.В.    Совгира Д. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...