Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13908/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних.
Надіслано судом: 31.08.2017. Зареєстровано: 31.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 753/13908/17
		                                          провадження № 3/753/4353/17 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                
		"30" серпня 2017 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Сизова Л.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, працюючого в ТОВ «АЙОЛ НЕТ» директором, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючого в АДРЕСА_3
		за ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, -
		ВСТАНОВИВ:
		19.07.2016 року ОСОБА_2, будучи директором ТОВ «АЙОЛ НЕТ», що розташовано АДРЕСА_1, як посадова особа володільця персональних даних, не забезпечив належний рівень захисту персональних даних заявника, а саме недодержався встановленого законодавством про захист персональних даних, порядку захисту персональних даних ОСОБА_3, що призвело до незаконного доступу до них та порушення права останнього на захист своїх персональних даних від незаконної обробки, чим вчинив діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП.
		ОСОБА_2 до суду не з"явився, однак з"явилася його представник - адвокат Баца К.В., яка зазначила, що ОСОБА_2 провини у скоєнні адміністравтиного правопорушення не визнає, оскільки на його думку, відомості про ОСОБА_3 були поширені ТОВ «АЙОЛ НЕТ» суб"єкту, який уповноважений отримувати конфіденційну інформацію без згоди особи, для досягнення цілей кримінального провадження № 12016100010007207 від 18.07.2016 року, в інтересах прав людини (потерпілого в рамках кримінального провадження), як то передбачено Законом № 2297-VI від 01.06.2010 та з метою оперативного реагування, недопущення можливості порушення прав людини, як то передбачено Законом № 2657-VIІ від 02.10.1992. Просила закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення. Крім того, зауважила, що закінчився строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП.
		ОСОБА_3 підтримав викладене в протоколі, зазначивши, що директор ТОВ «АЙОЛ НЕТ» в порушення Закону України «Про захист персональних даних», відповідно до якого обробка персональних даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією без згоди даної особи не допускається, передав персональні дані стосовно нього, що призвело до негативних наслідків у вигляді незаконного обшуку та вилучення майна.
		Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, є відносини між володільцем (розпорядником) персональних даних та суб'єктом персональних даних щодо захисту його персональних даних від випадкових втрати або знищення, а також незаконної обробки (збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення тощо), у тому числі незаконного доступу до них.
		Вказане правопорушення полягає у недодержанні володільцем (розпорядником) персональних даних встановленого законодавством порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта.
		Частинами 1, 2 статті 32 Конституції України передбачено гарантії невтручання в особисте і сімейне життя особи та визначено, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу не допускається без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Загальні вимоги щодо обробки персональних даних встановлені статтею 6 Закону «Про захист персональних даних» ( далі Закон). Так, зокрема, обробка персональних даних повинна здійснюватися для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
		Відповідно до частини 2 статті 14 цього Закону поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно з частиною 3 статті 10 Закону працівники суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом.
		Частиною 1 статті 24 Закону на володільця персональних даних покладається обов'язок забезпечити захист персональних даних фізичних осіб від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
		Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.
		Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.
		У свою чергу, пунктом 42 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, на операторів, провайдерів телекомунікацій покладається обов'язок, відповідно до законодавства, забезпечувати збереження відомостей про абонента, отриманих під час укладання договору, а також про надання послуг, у тому числі факт їх отримання, обсяг, зміст, маршрути передачі інформації тощо.
		Відповідно до пункту 47 цих Правил оператор, провайдер телекомунікацій не може передавати дані про місцезнаходження кінцевого обладнання абонента без його згоди третім особам, крім випадків, встановлених законом.
		Збирання доказів сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Так, зокрема, згідно з частиною 2 статті 93 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Витребування стороною обвинувачення документів та відомостей є самостійним способом збирання доказів у кримінальному провадженні та не належить до слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій та заходів забезпечення кримінального провадження, щодо яких встановлено спеціальний порядок їх здійснення.
		Водночас згідно з пунктом 7 частини 1 статті 162 Кримінального процесуального кодексу України інформацію, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо віднесено до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
		Доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме надання стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) регулюється положеннями Глави 15 Кримінального процесуального кодексу України.
		Зі змісту частини 2 статті 159 та частини 6 статті 163 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що інформація про абонента телекомунікаційних послуг надається стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться така інформація, на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
		Так, згідно зі статтею 160 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, у тому числі тих, які містять охоронювану законом таємницю.
		Отже, оскільки запитувана у рамках кримінального провадження Відділом протидії кіберзлочинам в місті ОСОБА_1 Київського Управління Департаменту кіберполіції Національної поліції України у листі від 19.07.2016 №7207/38/19/01-2016 інформація стосується надання відомостей про абонента, які знаходяться у речах і документах оператора (провайдера) телекомунікацій, відтак її витребування має здійснюватися у спеціальному порядку, визначеному Главою 15 КПК України, тобто виключно на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
		За таких умов суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням, як усних, так і письмових щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, доводів потерпілого ОСОБА_3, адвокатів Баци К.В. та Токара А.В., керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
		Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
		Так, у даному випадку, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина ОСОБА_2, який притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-39 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустими доказами, зокрема відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, який складено у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості; скаргою ОСОБА_3 від 01.06.2017 року на ім"я Уповноваженого Верховної Ради України за прав людини про незаконне поширення персональних даних; запитом начальника відділу протидії кіберзлочинам в м. Києві Київського управління кіберполіції Департаменту кіберполіції НП України від 19.07.2016 року за вих. № 7207/38/19/01-2016 про надання інформації та відповідно відповідю директора ТОВ «АЙОЛ НЕТ» ОСОБА_2 від 19.07.2017 року за вих. № 022016 на вищевказаний запит та додаками до нього; запитом керівника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.06.2017 року за вих. № 2/7-3292748.17-1/26-96 на ім"я директора ТОВ «АЙОЛ НЕТ» ОСОБА_2 на відповідно відповідю директора ТОВ «АЙОЛ НЕТ» ОСОБА_2 на вказаний запит від 04.07.2017 року за вих. 332017.
		Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, а саме недодержався встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них та порушення прав суб'єкта персональних даних, зокрема права ОСОБА_3 на захист від незаконної обробки (п. 7 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Разом з тим, пунтком 7 статті 247 КУпАП імперативно визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
		Згідно з фактичними обставинами справи, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, правопорушення було допущено у липні 2016 року.
		За таких обставин, враховуючи той факт, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені ст. 38 КУпАП, минули, вважаю за необхідне розпочате провадження у справі закрити.
		В свою чергу, враховуючи, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями) та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачаю пістав для стягнення судового збору з ОСОБА_2.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 188-39, 247, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя,
		ПОСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП та звільнити його від накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за сплином строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Провадження по справі закрити.
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...