Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/1898/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2017. Зареєстровано: 01.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2017.
Дата набрання законної сили: 28.08.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа № 331/1898/16-к 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		Провадження № 11-кп/778/590/17 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1 
		 Єдиний унікальний № 331/1898/16-к
		 Категорія  ст. 368 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції  ОСОБА_2 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 28 серпня 2017 року                      м. Запоріжжя
		 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:
		   
		   головуючого ОСОБА_2 ,
		   суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		   при секретарі ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015080000000423 відносно 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Запоріжжя, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, сімейний стан - заміжня, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, відсторонена від посади головного державного інспектора Держфінінспекції у Запорізькій області, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в м. Запоріжжя, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, сімейний стан - заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
		за участю прокурора ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,
		за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року, 
		в с т а н о в и л а:
		в апеляційній скарзі (і в доповненнях до неї) обвинувачена ОСОБА_7  вважає, що вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя підлягає скасуванню, як незаконний та необґрунтований оскільки при його ухваленні суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону та висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		Так, на відеозаписі до протоколу освідування особи від 29 жовтня 2015 року, а саме ОСОБА_7 , зафіксовано, що слідчий перед початком освідування не пред`явив її відповідну постанову прокурора. Таким чином, слідчий істотно порушив порядок встановлений статтею 241 КПК України, відповідно до якої освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та перед початком, освідування, особі яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. З постановою прокурора слідчий її ознайомив вже після закінчення слідчої дії.
		Окрім того, у постанові прокурора від 29 жовтня 215 року про освідування ОСОБА_7 , з якою вона була ознайомлена вже після проведення цієї слідчої дії зазначено, що ОСОБА_11 начебто вже отримала незаконну вигоду, яку можливо в наступному передала її. У постанові прокурора від 29 жовтня 2015 року про освідування ОСОБА_6 , з якою слідчий одразу зайшов у кабінет де вони знаходились, такого висновку прокурора, про те що, ОСОБА_6 могла передати гроші її - не зазначено. Такі обставини, прямо доводять, що слідчий провів освідування відносно неї без наявності відповідної постанови прокурора, яка була винесена прокурором вже після проведення цієї слідчої дії.
		Зазначені обставини повністю доводять, що протокол освідування особи від 29 жовтня 2015 року - ОСОБА_7 та відеозапис до нього і докази отримані внаслідок проведення цієї слідчої дії - конверти зі змивами з рук ОСОБА_7 - є недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням порядку встановленим КПК України.
		При оцінці допустимості доказів, суд першої інстанції зробив висновки які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та порушуючи вимоги кримінального процесуального законодавства України визнав їх допустимими.
		У протоколі освідування особи від 29 жовтня 2015 року - ОСОБА_7 , та протоколі освідування особи від 29 жовтня 1920 року - ОСОБА_6 , зазначено що під час проведення цих слідчих дій застосовується відеокамера «SONY». Назва підприємства виробника технічного засобу, жодним чином не може розцінюватись як характеристика технічного засобу. Також, у жодному із зазначених протоколів не вказано місце та час проведення слідчої дії. Відповідно зазначені протоколи складені з порушенням вимог ст. 104 КПК України і згідно до ст. 86 КПК України є недопустимими доказами.
		Висновки суду першої інстанції, що час проведення цих слідчий дій встановлений, оскільки вони проводились під час проведення обшуку не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки відповідно до протоколу обшуку від 29 жовтня 2015 року та додатку до нього - відеозапису вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії, слідчий не проводив освідування осіб.
		Окрім того, виходячи зі змісту протоколу освідування особи - ОСОБА_6 , ця слідча дія була проведена 29 жовтня 1920 року, тобто значно раніше ніж винесена постанова прокурора про проведення цієї слідчої дії, яка датована 29 жовтня 2015 року. На відеозаписі який є додатком до протоколу не зазначено дату проведення цієї слідчої дії. Враховуючи вік осіб, які зафіксовані на відеозаписі, ця слідча дія не могла відбутися 29 жовтня 1920 року, відповідно, при складані протоколу слідчий вніс у протокол недостовірні відомості, що робить цей доказ недостовірним і відповідно недопустимим, оскільки складений з порушенням вимог КПК України.
		Щодо протоколу обшуку від 29 жовтня 2015 року та відеозапису до нього.
		На відеозаписі до протоколу обшуку від 29 жовтня 2015 року, зафіксовано, що слідчий під час проведення обшуку, неодноразово ставить її запитання та відповідно отримує від неї відповіді та пояснення. Так наприклад, слідчий ставить її запитання, чи належить її сумочка, чи є в ній гроші, в якої кількості та в якій валюті. Вона відповідає на запитання слідчого. Її відповіді фіксуються за допомогою технічних засобів. Отримання від особи відповідей на запитання чи пояснень та фіксація їх за допомогою технічних засобів, Кримінальним процесуальним Кодексом України передбачена як слідча дія - допит. Під час проведення обшуку, слідчий не має права вчиняти допит особи. Відповідно, слідчий порушив порядок встановлений КПК України при проведені обшуку і згідно ст. 86 КПК України зазначений протокол обшуку, відеозапис до нього і докази отримані внаслідок проведення цієї слідчої дії є недопустимими доказами.
		Окрім того, в ході проведення обшуку, перед ти як ставити її будь-які
		запитання та отримувати на них відповіді, слідчий не повідомив її про її право,
		гарантоване статтю 63 Конституції України, відмовитися від давання показань чи
		пояснень та не відповідати на запитання та право скористатися правовою допомогою до
		надання слідчому відповідей чи пояснень, гарантованого ст. 59 Конституції України.
		Відповідно, під час проведення обшуку слідчий істотно порушив права та основоположні
		свободи людини гарантовані Конституцією та законами України. Згідно статті 87 КПК
		України, недопустимими є докази отримані внаслідок істотного порушення основних прав
		і свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними
		договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд
		зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод,
		зокрема, такі діяння: порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.
		Зазначені порушення Кримінального процесуального Законодавства України, під час проведення обшуку, слідчий вчинив і відносно ОСОБА_6 .
		Обставини, щодо порушень слідчим Кримінального процесуального законодавства
		України, зафіксовані на відеозаписі до протоколу обшуку від 29 жовтня 2015 року, але не
		відображені у самому протоколі обшуку. Відповідно до ч. 2 ст. 105 КПК України,
		відеозапис процесуальної дії є додатком до відповідного протоколу, який пояснює зміст
		протоколу. У даному випадку протокол слідчої дії і додаток до нього не відповідають за
		змістом один одному, що є порушенням вимог ст. 105 КПК України і також доводить
		недопустимість цих доказів.
		Окрім того, у протоколі обшуку від 29 жовтня 2015 року зазначено що під час проведення цих слідчих дій застосовується відеокамера «SONY». Назва підприємства виробника технічного засобу, жодним чином не може розцінюватись як характеристика технічного засобу. Відповідно цей протокол не відповідає вимогам статті 104 КПК України, що також доводить його недопустимість.
		Щодо речових доказів: конверти зі змивами з рук обвинувачених та грошей вилучених під час обшуку 29 жовтня 2015 року.
		Ці речові докази отримані внаслідок проведення процесуальних дій, в ході яких були істотно порушені порядок та вимоги кримінального процесуального законодавства України, зазначені раніше у скарзі та відповідно вони є недопустимими доказами, оскільки згідно статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. 
		Щодо висновку експерта № 453 від 14.12.2015 року, в якому досліджувались змиви з рук обвинувачених та гроші вилучені під час обшуку.
		Щодо доказів отриманих внаслідок проведення негласних слідчих(розшукових) дій:
		*протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04.11.2015 року, відповідно до якого 29.10.2015 року здійснювався аудіо - та відео контроль ОСОБА_6 ;
		*протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19.11.2015 року, згідно якого на матеріальних носіях ДВД дисках зафіксовані результати проведення технічного заходу  аудіо -. відео контроль ОСОБА_6 у період з 23.10.2015 до 29.10.2015 року у приміщенні управління ППНСЦЗН ЗМР, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева 2;
		*протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.11.2015 року.
		Відповідно до змісту протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04.11.2015 року, відповідно до якого 29.10.2015 року здійснювався аудіо - та відео контроль ОСОБА_6 , негласна слідча (розшукова) дія була закінчена 29.10.2015 року, а відповідний протокол складений лише 04.11.2015 року.
		Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19.11.2015 року, відповідно до якого на матеріальних носіях ДВД дисках зафіксовані результати проведення технічного заходу  аудіо - відео контроль ОСОБА_6 у період з 23.10.2015 до 29.10.2015 року у приміщенні управління ППНСЦЗН ЗМР. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева 2, проведення негласної слідчої (розшукової) дії було закінчено 29.10.2015 року, а відповідний протокол складений лише 19.11.2015 року.
		Відповідно до протоколу за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.11.2015 року, проведення негласної слідчої (розшукової) дії було закінчено 29.10.2015 року, а протокол складений 17.11.2015 року.
		Зазначені протоколи складені з порушенням порядку встановленому КПК України і відповідно до ст. 86 КПК України вони є недопустимими доказами.
		Окрім зазначених у апеляційній скарзі доказів, які є недопустимими, сторона обвинувачення не надала інших належних, достовірних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинувачених.
		При цьому апелянт звертає увагу на те, що в порушення вимог ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було складено та узгоджено з прокурором 15.02.2016 року, а вручено їй через 5 днів, а саме 20.02.2016 року.
		Крім того, згідно витягу ЄРДР її було повідомлено про підозру ще 15.10.2015 року, таким чином, з цього дня на неї розповсюджуються права підозрюваної, передбачені ст. 42 КПК України, однак слідчий 29.10 2015 року як під час освідування так і під час обшуку не повідомив її про вищевказані права, чим позбавив її права на захист.
		Просить скасувати вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2015 року, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України як незаконний та необґрунтований, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження.
		 В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6  з законністю вироку погодитись не може. Вважає, що при прийнятті такого рішення суд дійшов висновків, які не ґрунтуються на фактичних обставинах провадження у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
		Порушення процесуального закону вбачає в тому, що відповідно до протоколу обшуку та протоколу затримання ОСОБА_6 спочатку відбулося затримання, а лише потім виявлено грошові кошти, що робить затримання безпідставним, отже протиправним.
		Крім цього, суд не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_6 про те, що 500 доларів США було підкинуто працівниками міліції. Цей висновок суд обґрунтував посиланням на відеозапис розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 - результат проведення негласних слідчих розшуковик дій.
		Прийняття судом результатів цих дій в якості належних та допустимих доказів на процесуальному законі не ґрунтуються.
		Так, протоколи негласних слідчих розшукових дій (т.2 а.с. 13-14, 18-22, 23-24 тощо) не містять відомостей про те, хто саме був присутній при проведенні цих дій, та які саме технічні засоби застосовано при їх проведенні, що грубо порушує вимоги ст. 104 КПК України, що, у свою чергу унеможливлює перевірку виконання вимог ч.2 ст. 266 КПК України щодо необхідності збереження технічних засобів та первинних носіїв інформації до набрання вироком законної сили. Ця обставина також унеможливлює проведення експертизи справжності записів та можливого монтажу.
		Але обставиною, яка не дозволяє використати протоколи про проведення аудіо, відео контролю підозрюваної та знаття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, є наступна. Ці дії проводяться лише за вмотивованої ухвалою слідчого судді апеляційного суду. Таки ухвали в матеріалах провадження відсутні, а відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування орган досудового розслідування або прокурор не вчиняли таких процесуальних дій, як звернення до апеляційного суду Запорізької області з клопотанням про надання дозволу на проведення будь-яких негласних слідчих розшукових дій. Відповідно й слідчі судді апеляційного суду Запорізької області ухвал з таким дозволом не видавали, оскільки розділ 2 реєстру матеріалів досудового розслідування також не містить вказівки на такі процесуальні рішення.
		За подібних обставин посилання в протоколах та деяких інших матеріалів провадження на ухвали апеляційного суду є фальсифікацією, а вищезазначені протоколи недопустимим доказом в силу вимог ст. 86 КПК України. І суд, при вирішення справи в нарадчий кімнати повинен був це констатувати та не посилатися на них при обґрунтовуванні винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 368 КК України. 
		Крім цього, не спростовано аргументи сторони захисту щодо відсутності такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, що передбачена будь-якою частиною ст. 368 КК України, як «вчинення або не вчинення будь-якої дії з використанням службового становища».
		Навпаки, матеріали, досліджені судом, цю позицію сторони захисту підтверджують.
		Суд визнав, що в якості цієї ознаки виступає в епізоді з ОСОБА_13 - не зазначення в акті ревізії виявлені у наданих документах порушення щодо матеріального резерву, та не продовження перевірки з цих питань, а в епізоді із ОСОБА_12 - не відображення в акті ревізії виявлених порушень законодавства у сфері оплати праці працівників, утримання транспортних засобів, розрахункової дисципліни, виконання господарських угод та не складання адміністративного протоколу щодо останнього.
		Ці висновки прямо суперечать обставинам, які досліджено судом. 
		Насамперед, допитаний свідок ОСОБА_12 пояснив: ОСОБА_6 повідомила йому в розмові про виявлені порушення стосуються неправомірного використання матеріальних засобів з матрезерву міста. Про якісь порушення законодавства у сфері оплати праці працівників, утримання транспортних засобів, розрахункової дисципліни, виконання господарських угод та можливість складання адміністративного протоколу щодо нього, ОСОБА_12 не повідомив суду нічого. Це підтверджується і надалі проведеною повторною ревізією, яка жодних порушень в цій частині не виявила.
		Жодного належного доказу того, що ОСОБА_6 мала намір приховати виявлені порушення, надавала комусь обіцянки або пропозиції це зробити - суду не надано.
		Більше того, в якості свідків допитані ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - прямі керівники обвинуваченої ОСОБА_6 . Вони однозначно пояснили суду про те, що від ОСОБА_6 їм було відомо про те, що ревізорами до складання акту і до затримання ОСОБА_6 в управлінні з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЗМР виявлено порушення використання матрезерву міста. Ця обставина однозначно свідчить про те, що у ОСОБА_6 просто не було можливості приховати виявлені порушення, отже, не було такого наміру, отже, не могло бути з її боку такого роду пропозиції або обіцянок.
		У випадку епізоду отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 слід зазначити, що із її допиту випливає: ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_7 не здійснювали ревізії у територіальному відділі освіти в Шевченківському районі міста Запоріжжя, де вона працює. Посилання свідка ОСОБА_13 на можливу зустрічну перевірку в цьому закладі не витримає критики з огляду на дві обставини. По-перше, як випливає із показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ревізії проводяться не за бажанням ревізорів, а за планом контрольно-ревізійної роботи. А по-друге, навіть якщо таку ревізію і було б призначено, ніякі негативні наслідки для ОСОБА_13 настати не могли - за порушення використання матеріального резерву міста, якщо вони й були, повинні відповідати працівники управлінні з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЗМР, а не працівники територіальному відділі освіти в Шевченківському районі міста Запоріжжя.
		Просить вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, постановлений щодо ОСОБА_6 27 грудня 2016 року, скасувати, а кримінальне провадження закрити.
		 
		 Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисників та обвинувачених  ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які зокрема і в останньому слові, просили задовольнити їх апеляційні скарги, прокурора, який вважав, що судове рішення слід залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
		Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років із позбавлення права обіймати посади, пов`язані із здійсненням державного фінансового контролю та пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій у державних органах строком на три роки із конфіскацією всього особистого майна.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Зараховано ОСОБА_6 до строку основного покарання строк попереднього ув`язнення з 29 жовтня 2015 року до 02 листопада 2015 року включно на підставі ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день позбавлення волі дорівнює двом дням попереднього ув`язнення.
		Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 у вигляді застави залишено без змін до набрання вироком суду чинності. Після набрання вироком суду чинності заставу у розмірі 79170 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_16 .
		Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ОСОБА_6 залишено без змін до моменту фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна.
		ОСОБА_17  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років із позбавлення права обіймати посади, пов`язані із здійсненням державного фінансового контролю та пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій у державних органах строком на три роки із конфіскацією всього особистого майна.
		Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов`язання залишено без змін до набрання вироком суду чинності.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати у вигляді витрат на проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 230,4 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_7  на користь держави судові витрати у вигляді витрат на проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 230,4 грн.
		Вирішена доля речових доказів. 
		Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , працюючи на посадах головних державних фінансових інспекторів відділу контролю у соціальній сфері та культурі Держфінінспекції в Запорізькій області, постійно виконуючи організаційно-розпорядчі функції та здійснюючі функції представників влади, передбачені Положенням про Державну фінансову інспекцію України № 310 від 06 серпня 2014 року, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, та посадовою інструкцією головного державного фінансового інспектора відділу контролю у соціальній сфері та культурі Державної фінансової інспекції у Запорізькій області, будучи службовими особами, посади яких відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну службу» (станом на момент розгляду справи) відносяться до категорії В, згідно до направлення № 902 від 11 вересня 2015 року та № 963 від 29 вересня 2015 року відповідно з 14.09.2015 року розпочали проведення планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради (Далі - Управління ППНСЦЗН ЗМР), при цьому керівником ревізійної бригади було визначено ОСОБА_6 . У подальшому на початку жовтня 2015 року під час проведення ревізії у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник умисел на отримання неправомірної вигоди за не відображення в акті ревізії виявлених ними порушень законодавства. Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 домовились, що останньою під час подальшого проведення ревізії буде повідомлятись відповідальним особам об`єкту контролю та суміжних установ про виявлені порушення та можливість не відображення їх в акті ревізії у разі надання їм грошових коштів. При цьому розмір грошових коштів для відповідальних осіб та визначення з них частини для передачі ОСОБА_7 , буде вирішувати ОСОБА_6 .
		З метою перевірки даних Управління ППНСЦЗН ЗМР щодо видачі товарно-матеріальних цінностей матеріального резерву ОСОБА_6 запросила надати їм документи щодо отримання та використання матеріального резерву підрозділами Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради (Далі - ДОНМС ЗМР). Для надання зазначених документів начальник відділу технагляду Департаменту освіти, молоді та спорту Запорізької міської ради ОСОБА_18 направив до територіальних відділів освіти, в тому числі Шевченківського району м. Запоріжжя, телефонограми про витребування копій документів щодо наданих матеріалів матеріального резерву від ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з проведенням ревізії Держфінінспекцією в Запорізькій області. На виконання вказаної телефонограми інженером по технічному нагляду будівель та споруд територіального відділу освіти Шевченківського району ДОНМС ЗМР ОСОБА_13 підготовлено необхідний пакет документів та в середині жовтня місяця 2015 року особисто передані заступнику начальника Управління ППНСЦЗН ЗМР ОСОБА_19 . Реалізуючи спільний зі ОСОБА_7 умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 передала ОСОБА_13 прохання зв`язатись з нею. 21 жовтня 2015 року в ході телефонної розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_13 домовились зустрітись. Знаходячи близько 12:30 годині 21.10.2015 року біля приміщення КП «Основаніє», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 29А, ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище, діючи з корисливих мотивів, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, повідомила інженеру по технічному нагляду будівель та споруд територіального відділу освіти Шевченківського району ДОНМС ЗМР ОСОБА_13 , що у разі передачі їй неправомірної вигоди у розмірі 4000 гривень, вона не буде зазначати в акті ревізії виявленні у наданих документах порушення щодо матеріального резерву та продовжувати перевірку з цих питань.
		23 жовтня 2015 року приблизно о 10 годині головний державний фінансовий інспектор відділу контролю у соціальній сфері та культурі Держфінінспєкції в Запорізькій області ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, в інтересах ОСОБА_13 , яка надає неправомірну вигоду, знаходячись біля приміщення Управління ППНСЦЗН ЗМР, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, 2, одержала від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 4 000 гривень. Після чого ОСОБА_6 зайшла до службового кабінету Управління ППНСЦЗН ЗМР, де перебувала ОСОБА_7 , та передала останній частину неправомірної вигоди у розмірі 2 000 гривень.
		Крім того, продовжуючи свій спільний зі ОСОБА_7 злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від посадових осіб Управління ППНСЦЗН ЗМР , ОСОБА_6 , повідомила бухгалтеру Управління ППНСЦЗН ЗМР ОСОБА_20 про виявлені під час ревізії численні грубі порушення законодавства, які повинні бути відображені в акті ревізії. При цьому, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , в присутності останньої, повідомила ОСОБА_20 , що у разі передачі їй 40 000 грн. вона не відобразить в акті ревізії виявлені порушення законодавства. 12 жовтня 2015 року ОСОБА_20 на прохання начальника Управління ППНСЦЗН ЗМР ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_6 , що останній готовий передати їй за не відображення грубих порушень в акті перевірки грошові кошти, однак у сумі приблизно 25 000 грн., на що ОСОБА_6 надала свою згоду.
		29 жовтня 2015 року приблизно о 14 годині головний державний фінансовий інспектор відділу контролю у соціальній сфері та культурі Держфінінспекції в Запорізькій області ОСОБА_6 , за попередньою змовою із головним державним фінансовим інспектором відділу контролю у соціальній сфері та культурі Держфінінспекції в Запорізькій області ОСОБА_7 , продовжуючи спільний злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи повторно, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах начальника Управління ППНСЦЗН ЗМР ОСОБА_12 , який надає неправомірну вигоду, знаходячись в кабінеті начальника Управління ППНСЦЗН ЗМР, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, 2, повідомила ОСОБА_12 , що після передачі їй обумовленої суми неправомірної вигоди, вона не буде відображати в акті ревізії виявлені порушення законодавства у сфері оплати праці працівників, утримання транспортних засобів, розрахункової дисципліни, виконання господарських угод та складати протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього. Після цього ОСОБА_6 одержала від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 10000 гривень та 500 доларів США, що станом на 29.10.2015 року згідно курсу НБУ складає 11 443 грн., на загальну суму 21 443 грн., і у подальшому, повернувшись до службового кабінету Управління ППНСЦЗН ЗМР, де перебувала ОСОБА_7 , ОСОБА_6 з отриманої від ОСОБА_12 неправомірної вигоди передала їй 5000 гривень.
		Колегія суддів вважає, що обвинувальний вирок суду першої інстанції відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а тому підстав для скасування або зміни судового рішення, немає.
		Висновки районного суду про наявність вини обвинуваченої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:
		*показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 про те, що він обіймає посаду начальника Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради. Протягом вересня  жовтня 2015 року ревізійною бригадою державної фінансової інспекції в складі 5-6 осіб, яку очолювала ОСОБА_6 , проводилась планова перевірка фінансово-господарської діяльності управління ППНСЦЗН ЗМР. ОСОБА_7 з`явилась на перевірці через декілька днів після її початку і разом із ОСОБА_6 , удвох, вони залишалися до її завершення. Інформацію про хід проведення перевірки він отримував від головного бухгалтера управління  ОСОБА_20 , безпосередньо з ревізорами з питань перевірки він не спілкувався, оскільки йому не сподобалась їх некоректна манера поведінки та упереджений тон спілкування. Так, в ході проведення перевірки, ОСОБА_20 повідомила йому про те, що зі слів ОСОБА_6 у них великі проблеми, які можуть призвести до кримінальної відповідальності посадових осіб управління. Перевіркою виявлені порушення законодавства на суму близько 500-600 тисяч гривень, які будуть відображені в акті перевірки, з яких встановлено, що Управлінням був поданий неповний пакет документів для видачі матеріальних засобів з матрезерву міста і, які направлені на ремонт комунальних закладів, що не постраждали внаслідок стихійного лиха. Він був категорично не згодний з позицією ревізорів, проте, будучи впевненим у наявності досвіду ОСОБА_6 щодо відображення порушень в акті ревізії, він сприйняв інформацію про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб управління як реальну та запропонував ОСОБА_20 запитати у ОСОБА_6 , яким чином можливо усунути ці порушення, маючи на увазі надання додаткових документів. Через деякий час після цієї розмови до нього підійшла головний бухгалтер ОСОБА_20 та повідомила, що ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 40000 гривень може позитивно вирішити цю ситуацію на користь управління і не відобразити в акті перевірки виявлені порушення. Він був обурений тим, що з нього вимагають хабар за усунення тих порушень, яких, на його думку, не існувало. З тією метою, щоб покарати ОСОБА_6 , як службову особу, яка вимагає хабар, він звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів. Разом із працівниками правоохоронних органів було узгоджено погодитись на пропозицію ОСОБА_6 , проте суму неправомірної вигоди зменшити до 25000 гривень. Після цього, прибувши до управління, він повідомив ОСОБА_20 , щоб остання передала ОСОБА_6 , про те, що він погоджується на пропозицію ОСОБА_6 , проте сума в розмірі 40000 гривень для нього завелика і він згодний заплатити 25000 гривень. Через деякий час ОСОБА_20 повідомила йому, що ОСОБА_6 погодилась на запропоновану ним суму в розмірі 25000 гривень. Протягом тижня співробітниками правоохоронних органів проводились оперативні заходи, вівся аудіо - та відеозапис роботи ревізорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в кабінеті управління, який був виділений для проведення перевірки. 29 жовтня 2015 року він був запрошений працівниками правоохоронних органів де в присутності працівників прокуратури на ньому була закріплена записуюча апаратура і передані грошові кошти в сумі 500 доларів США та 10000 гривень, які були загорнуті в пакет. Після цього він приїхав до управління, зайшов до кабінету, де розміщувались ревізори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та поцікавився в останньої, коли можна поспілкуватися стосовно перевірки. ОСОБА_7 відповіла, що до нього зайдуть з приводу цього питання. Через 10 хвилин до його службового кабінету зайшла ОСОБА_6 і на його запитання, чи залишається в силі їх домовленість, ОСОБА_6 надала позитивну відповідь. Після чого він поцікавився, яка інформація буде відображена в акті перевірки в разі передачі їй грошових коштів. ОСОБА_6 повідомила, що в акті ревізії не будуть відображені виявлені порушення, ніхто з посадових осіб не понесе відповідальності, лише буде складений протокол про адміністративне правопорушення відносно заступника начальника управління - ОСОБА_19 , оскільки останній, згідно своїх посадових обов`язків, безпосередньо займається матеріальним резервом. Він запропонував ОСОБА_6 одразу ж передати їй грошові кошти, на що остання повідомила, щоб не було помітно, вона вийде з його кабінету та повернеться з папкою. Повернувшись до його кабінету з папкою в руках, він передав ОСОБА_6 пакет із грошовими коштами, які він отримав від працівників правоохоронних органів, ОСОБА_6 в його присутності перерахувала гроші, після чого поклала їх в папку, подякувала та вийшла з кабінету;
		*показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 про те, що вона обіймає посаду головного бухгалтера управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради. Так, в період з 14.09.2015 року по 30.10.2015 року ревізійною бригадою державної фінансової інспекції проводилась планова перевірка фінансово-господарської діяльності управління ППНСЦЗН ЗМР, в яку були включені питання обліку, аналізу, контролю, використання бюджетних коштів, їх призначення. Ревізійну бригаду очолювала ОСОБА_6 . Так, в ході проведення перевірки начальник управління ОСОБА_12 звернувся до неї з проханням поцікавитись в ревізорів, чи виявлені якісь порушення і яка інформація буде відображена в акті перевірки. ОСОБА_6 було озвучено, що виявлені значні порушення в частині видачі та оформлення матеріального резерву на суму близько 2,5 мільйонів гривень без надання необхідної кількості документів, що може призвести до притягнення до кримінальної відповідальності начальника управління - ОСОБА_12 . Суть розмови із ОСОБА_6 вона одразу ж довела до відома ОСОБА_12 , який не погодився з позицією ревізорів, він був дуже обурений та сказав, що ніяких порушень законодавства не було допущено, всі рішення комісій та міської влади в наявності. Після цього ОСОБА_12 звернувся до неї з проханням поцікавитись у ОСОБА_6 , яким чином можливо усунути ці порушення. Вона направилась до кабінету, який був виділений ревізорам для проведення перевірки, в ньому знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вона передала ОСОБА_6 прохання ОСОБА_12 , на що остання в присутності ОСОБА_7 повідомила, що за грошову винагороду в сумі 40000 гривень вона може не відобразити в акті перевірки виявлені порушення матрезерву, а за результатами перевірки буде складений лише протокол про адміністративне правопорушення відносно заступника начальника управління - ОСОБА_19 , оскільки в його посадовій інструкції зазначено, що він несе відповідальність за матеріальний резерв. Вона запропонувала ОСОБА_6 особисто обговорити це питання із ОСОБА_12 , на що остання повідомила, що в них склалися певні непорозуміння і вони не зможуть спокійно обговорити це питання. Вона передала ОСОБА_12 суть розмови із ОСОБА_6 , на що останній відповів, що ніяких грошей за усунення порушень, яких не існує, він платити не буде, був дуже обурений. Після цього вона повідомила ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_12 відмовився платити гроші, на що ОСОБА_6 відповіла, що їй дуже шкода, оскільки всі порушення будуть відображені в акті перевірки. Через декілька днів ОСОБА_12 запросив її до свого робочого кабінету та повідомив, щоб вона передала ОСОБА_6 , що він передумав і готовий передати грошові кошти, проте в сумі близько 20000 - 25000 гривень, оскільки сума в розмірі 40000 гривень для нього завелика, за умови, що вона не відобразить в акті перевірки виявлені порушення. Знаходячись у своєму робочому кабінеті вона озвучила ОСОБА_6 позицію ОСОБА_12 , на що остання погодилась. Згоду ОСОБА_6 вона передала ОСОБА_12 . Про те, що ОСОБА_12 звертався до правоохоронних органів, їй нічого не відомо;
		*показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 про те, що він обіймає посаду начальника відділу Управління ППНСЦЗН ЗМР. У вересні 2015 року йому зателефонував начальник управління ОСОБА_12 та повідомив про те, що держфінінспекцією проводиться перевірка діяльності управління і в його робочому кабінеті розмістили ревізорів, тому після виходу з відпустки він може тимчасово зайняти будь-який інший кабінет до завершення перевірки. В своєму робочому кабінеті із особистих речей він використовує тільки холодильник, акваріум та самовар, тому ніяких грошових коштів ні в сумі 500 доларів США, ні в сумі 10000 гривень він не зберігав. Наступного дня після затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він взяв ключі у чергового та повернувся до свого службового кабінету. Ніяких сторонніх речей або предметів після роботи ревізорів в кабінеті не залишилось;
		*показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 про те, що вона обіймає посаду інженера з технагляду будівель та споруд територіального відділу освіти в Шевченківському районі м. Запоріжжя. В жовтні 2015 року з департаменту освіти міської ради надійшла телефонограма, відповідно до якої необхідно було надати копії документів про отримання від управління ППНСЦЗН ЗМР матеріальних цінностей. Вона зробила копії всіх необхідних документів, склала до них опис та особисто відвезла до управління ППНСЦЗН ЗМР, які передала під розписку заступнику начальника управління ОСОБА_19 . Через деякий час їй зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що з нею бажають зустрітися ревізори. Вона запропонувала, щоб ОСОБА_19 взяв номер телефону ревізора і вона їй сама зателефонує. Після цього вона зателефонувала ревізору, остання поцікавилась чи можуть вони зустрітись біля КП "Основаніє", щоб обговорити певні питання. Вона під`їхала в обумовлене місце, де до неї підійшли дві жінки, одна з яких представилась ОСОБА_22 , інша не представлялась. ОСОБА_6 пояснила, що в ході проведення перевірки документів, наданих відділом освіти, були виявлені порушення в частині нецільового використання бюджетних коштів, які полягали в тому, що відповідно до рішення виконкому відділ освіти отримував матеріальні цінності для одного закладу освіти, а фактично передавав їх іншому. Після чого ОСОБА_6 повідомила, що за грошову винагороду в розмірі 4000 гривень, вона не буде проводити зустрічну перевірку у відділі освіти і не відобразить в акті перевірки виявлені порушення. Оскільки згідно своїх функціональних обов`язків вона відповідає за всі питання, пов`язанні з реалізацією матеріальних цінностей, вона злякалась того, що її покарають за нецільове використання бюджетних коштів, тому вирішила заплатити ОСОБА_6 4000 гривень. Через декілька днів вона зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що готова передати їй гроші. ОСОБА_6 призначила зустріч біля управління ППНСЦЗН ЗМР за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, 2. 23 жовтня 2015 року вона під`їхала до управління ППНСЦЗН ЗМР з грошовими коштами в сумі 4000 гривень, купюрами по 50, 100 та 200 гривень, які були загорнуті у файл та зателефонувала ОСОБА_6 . Передаючи гроші ОСОБА_6 , вона уточнила в останньої, чи буде зустрічна перевірка у відділі освіти, на що ОСОБА_6 відповіла, що перевірки не буде. Взявши в неї гроші, ОСОБА_6 поклала їх в карман своєї верхньої одежі. Поспілкувавшись із ОСОБА_6 ще деякий час стосовно того, як діяти, щоб в майбутньому не допускати порушень, вони розпрощались. Про цей факт передачі грошей вона нікому не повідомляла. Згодом, по телебаченню вона побачила сюжет, в якому йшлося про затримання двох співробітників держфінінспекції за отримання хабара, які здійснювали перевірку управління ППНСЦЗН ЗМР. Вона зателефонувала ОСОБА_19 , із розмови з останнім їй стало відомо, що затриманими виявилась ОСОБА_6 та ще одна співробітниця інспекції. Після цього вона все розповіла своєму безпосередньому керівнику - ОСОБА_23 , яка порадила їй звернутися до правоохоронних органів;
		*показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , про те, що вона обіймає посаду начальника територіального відділу освіти в Шевченківському районі м. Запоріжжя. Згідно з рішеннями Запорізької міської ради на відділ освіти виділялися певні матеріальні цінності на проведення поточних ремонтів тих закладів освіти, які постраждали внаслідок поганих погодних умов. В жовтні 2015 року від начальника відділу технагляду департаменту освіти, молоді та спорту Запорізької міської ради ОСОБА_18 надійшов запит про надання документів щодо отримання та використання матеріальних цінностей. В її підпорядкуванні знаходиться працівник відділу ОСОБА_13 , яка обіймає посаду інженера з технічного нагляду будівель та споруд і, яка згідно свої посадових обов`язків повністю відповідає за всі питання, пов`язанні з реалізацією матеріальних цінностей. Зі слів ОСОБА_13 їй стало відомо, що на той час співробітниками держфінінспекції проводилась перевірка діяльності управління ППНСЦЗН ЗМР з питань використання матеріальних цінностей, тому департамент витребує ці документи. На виконання запиту ОСОБА_18 ОСОБА_24 підготувала необхідний пакет затребуваних документів та особисто відвезла їх, як згодом їй стало відомо, безпосередньо до управління ППНСЦЗН ЗМР. Одного разу ОСОБА_13 поцікавилась в неї, чи не дивилась вона по телебаченню сюжет, в якому йшлося про отримання співробітниками держфінінспекції хабара. Потім, через деякий час ОСОБА_13 повідомила їй про те, що вона теж замішана в тій ситуації, яка була освітлена по телебаченню. Зі слів ОСОБА_13 їй стало відомо, що ревізор інспекції повідомила останню про те, що в ході проведення перевірки документів, які надавались відділом освіти були виявлені певні порушення, які полягали в порушеннях встановлених правил по строкам використання матеріалів. ОСОБА_13 була налякана тим, що може понести відповідальність, тому передала цьому співробітнику держфінінспекції певну суму грошей;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14  про те, що він обіймає посаду першого заступника начальника державної фінансової інспекції в Запорізькій області. Так, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи, проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради. Відповідно до звернення правоохоронних органів, в якому йшлося про можливе нецільове використання коштів матеріального резерву міста, до плану ревізії було включено дане питання. Ревізійну бригаду очолювала ОСОБА_6 , якій було доручено перевірку питання щодо використання коштів матеріального резерву міста. Протягом проведення перевірки, близько 3-4 разів проводились звітування, метою яких було обговорення певних напрацювань по ревізії, спірних питань, які виникали в ході проведення перевірки на об`єкті контролю, чи потрібно посилювати або скорочувати бригаду ревізорів, або, за необхідності, продовжувати строк проведення ревізії. На звітуваннях приймав участь він, як керуючий заступник, начальник відділу контролю у соціальній сфері та культурі держфінінспекції - ОСОБА_15 і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як безпосередні ревізори. Основним проблемним питанням, яке обговорювалось на звітуваннях, було можливе нецільове використання матеріального резерву міста. З доповідей ОСОБА_25 та ОСОБА_7 вбачались певні порушення з боку управління ППНСЦЗН ЗМР, а саме: з матеріального резерву були виділені матеріальні цінності на ліквідацію надзвичайних ситуацій, які не підтверджувались документально, більшою мірою на ремонт об`єктів комунальної власності. При цьому, ревізорами не озвучувались а ні суми виявлених порушень, а ні прізвища осіб, які будуть нести відповідальність за виявлені порушення. Разом з тим, він зауважив, що на його особисту думку, складання протоколу про адміністративне правопорушення на конкретну особу в даному випадку є недоречним, оскільки рішення по виділенню матеріального резерву приймалось комісією, тобто колегіальним органом і самим логічним та законним способом усунення даних порушень було б повернення матеріальних цінностей матрезерву. Стосовно загальної процедури проведення ревізії він пояснив, що кожний з ревізорів ревізійної бригади перевіряє окремий напрямок діяльності об`єкту контролю після чого складає відповідну довідку, яка керівником бригади вноситься до акту ревізії. При цьому, сам керівник ревізійної групи не складає довідку з того питання, яке він перевіряє, всі порушення, які він виявив, він прописує в акті. За п`ять днів до завершення ревізії проект акту подається керівником групи на узгодження начальнику відділу та до юридичного відділу. За достовірність інформації, викладеної в акті ревізії несе відповідальність та особа, яка його підписує, в даному випадку це керівник групи. Далі він пояснив, що за результатами проведення перевірки управління ППНСЦЗН ЗМР, з проектом акту він не ознайомився. Стосовно подій 29 жовтня 2015 року, він пояснив, що приблизно о 17-00 годині йому на робочий номер телефону зателефонував співробітник СБУ та повідомив, що у відношенні його співробітників порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 368 КК України. При цьому він додав, що а ні ОСОБА_6 , а ні ОСОБА_7 не доводилось до його відома про те, що їм пропонували неправомірну вигоду;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 про те, що вона обіймає посаду начальника відділу інспектування у соціальній сфері та культурі державної фінансової інспекції в Запорізькій області. Ревізія управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради була плановою, перед початком її проведення був визначений склад ревізійної бригади, керівником якої призначили ОСОБА_6 . В ході проведення перевірки проводились звітування за її участі, за участі першого заступника начальника інспекції - ОСОБА_14 та за участі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , на яких обговорювалися питання використання коштів матеріального резерву, оскільки по інших напрямках ревізії не було спірних питань, з якими ревізори не могли самі впоратись. Під час звітування з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вони визначились з порядком виділення коштів та підставами, проте в подальшому на кожному звітуванні виникали нові питання, які з`являлись в ході перевірки і потім вони їх знову обговорювали. Порушення по матрезерву було досить складним і його не можливо було кваліфікувати однозначно, оскільки виділення коштів визначалось за окремими напрямками. Остаточно питання по використанню матрезерву не було перевірено, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 його не завершили, у зв`язку з чим не була визначена ні кваліфікація виявлених порушень, ні сума, відповідно і не був складений акт ревізії. Крім того пояснила, що перед початком будь-якої ревізії на об`єкті контролю, кожний ревізор інструктується та попереджається про те, що він повинен негайно повідомити безпосереднього керівника у разі, якщо йому пропонують неправомірну вигоду, про робиться запис у відповідному журналі. Проте ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 не інформували їй про те, що їм пропонували неправомірну вигоду;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 про те, що вона обіймає посаду провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у соціальній сфері та культурі державної фінансової інспекції в Запорізькій області. Так, в складі ревізійної бригади, яку очолювала ОСОБА_6 , вона була направлена на проведення планової перевірки управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради. Напрямок її перевірки охоплював питання стану збереження майна, інвентаризації, ремонти. На об`єкті контролю вона знаходилась шість робочих днів. За результатами перевірки нею була складена довідка про те, що за напрямком її перевірки, порушень не встановлено, з якою вона ознайомила головного бухгалтера управління. На момент проведення перевірки ніхто з посадових осіб об`єкту контролю не пропонував їй неправомірної вигоди і про інші випадки пропонування неправомірної вигоди її колегам, їй нічого не відомо;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_27 про те, що вона обіймає посаду провідного державного аудитора державної фінансової інспекції в Запорізькій області. Так, відповідно змін до робочого плану, вона входила до складу другої ревізійної бригади, яка в період з 17 листопада 2015 року по 02 грудня 2015 року здійснювала перевірку управління ППНСЦЗН ЗМР. Вона перевіряла питання стану збереження майна та використання оборотних та необоротних активів в частині використання матеріальних цінностей з матеріального резерву міста. Керівником ревізійної бригади був визначений ОСОБА_28 . Вони перевіряли ті ж самі питання, що і бригада ОСОБА_6 . Матеріали та напрацювання попередньої бригади вони не використовували, всі документи складали заново. В ході проведення перевірки, яка охоплювала період з 01.01.2012 року по 01.09.2015 року, були виявлені порушення щодо виділення матеріальних цінностей з матрезерву іншим юридичним особам на заходи, що не пов`язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій на загальну суму 750091,47 гривень. За результатами перевірки довідка по цьому питанню не складалась, виявлені порушення були зазначені безпосередньо в акті. Відповідальною особою за виявлені порушення була зазначена комісія, яка приймала колегіальне рішення про виділення матеріальних цінностей з матрезерву, про що було відображено в акті. По завершенню ревізії на ім`я міського голови була направлена інформація про результати ревізії, на адресу управління МНС направлено лист-вимогу, до місцевої прокуратури - матеріали перевірки. Адміністративні протоколи відносно посадових осіб управління ППНСЦЗН ЗМР не складалися. В ході проведення перевірки ніхто з працівників об`єкту контролю неправомірної вигоди не пропонував, про виявлені порушення вони дізналися після того, як їм був вручений підписаний акт;
		- витягами з наказу № 229-о від 05.09.2014 року «Про переведення працівників Держфінінспекції в Запорізькій області», згідно яких ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призначені у порядку переведення з 05 вересня 2014 року на посаду головного державного фінансового інспектора відділу контролю у соціальній сфері та культури Держфінінспекції в Запорізькій області;
		- посадовою інструкцією головного державного фінансового інспектора відділу контролю у соціальній сфері та культури Держфінінспекції в Запорізькій області, затвердженою 08.09.2014 року, із якою були ознайомлені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 якої, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : здійснюють державний фінансовий контроль у формі інспектування та перевірки державних закупівель у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, культури і а державних цільових фондів; здійснюють підготовку щодо проведення контрольного заходу; проводять контрольний захід; очолює групу з проведення контрольного заходу або бере участь у складі групи з проведення контрольного заходу; складають, реєструє акт та оформлює матеріла за закінченими контрольними заходами згідно порядку, установленим у Держфінінспекції; вживають заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, складає проект вимог до об`єкта контролю, здійснює контроль виконання вимог об`єктом контролю; готує пропозиції щодо необхідності звернення до суду в інтересах держави, а також щодо застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства; складають протоколи про адміністративні правопорушення у разі їх вчинення посадовими особами об`єктів контролю; готують проекти листів та матеріалів до правоохоронних органів у разі встановлення порушень законодавства, що передбачає кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь, або готує інформацію правоохоронним органам про факти інших виявлених порушень законодавства. Крім того, згідно з п. 3 посадової інструкції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уповноважені проводити на підприємствах, в установах та організаціях, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операції та розрахунків, що здійснювались між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи;
		- направленням № 902 від 11.09.2015 року для проведення планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління ППНСЦЗН ЗМР за період з 01.01.2012 року до 01.09.2015 року, згідно якого ОСОБА_6 як головний фінансовий інспектор відділу контролю у соціальній сфері та культурі була направлення для проведення відповідної перевірки, із вказаним направленням був ознайомлений ОСОБА_12 ;
		- направленням № 963 від 29.09.2015 року для проведення планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління ППНСЦЗН ЗМР за період з 01.01.2012 року до 01.09.2015 року, згідно якого ОСОБА_7 як головний фінансовий інспектор відділу контролю у соціальній сфері та культурі була направлення для проведення відповідної перевірки, із вказаним направленням був ознайомлений заступник начальника Управління ППНСЦЗН ЗМР ОСОБА_29 ;
		    - робочим планом ревізії фінансово-господарської діяльності Управління ППНСЦЗН ЗМР за період з 01.01.2012 року до 01.09.2015 року;
		   - програмою ревізії фінансово-господарської діяльності Управління ППНСЦЗН ЗМР за період з 01.01.2012 року до 01.09.2015 року;
		- копією довідки ревізії фінансово-господарської діяльності Управління ППНСЦЗН ЗМР за період з 01.01.2012 року до 01.09.2015 року, яка була складена ОСОБА_7 після проведення перевірки доручених їй питань;
		   - протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 , згідно якого останній просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , яка вимагає 25000 грн. за не відображення в акті перевірки виявлених порушень;
		- протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 29.10.2015 року, згідно якого було оглянуто 10000 грн. та 500 доларів США, а саме: 5 купюр номіналом 500 грн., 23 купюри номіналом 100 грн., 26 купюр номіналом 200 грн., 5 купюр номіналом 100 доларів США, із яких зроблено ксерокопії та помічені препаратом «Промінь-1», які видані ОСОБА_12 для проведення заходу щодо документування протиправної діяльності працівника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області ОСОБА_6 із ксерокопіями вказаних купюр;
		- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 04.11.2015 року, згідно якого 29.10.2015 року з 12.00 до 12.55 годин слідчим були оглянуті грошові кошти у розмірі 10000 грн. та 500 доларів США, та передані ОСОБА_12 , у подальшому з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_6 здійснювався її аудіо - та відео контроль. У судовому засіданні було продемонстровано відеозапис за наслідками здійснення контролю за вчиненням злочину, згідно якого зафіксовані розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 з приводу відображення в акті перевірки виявлених порушень та їх наслідків.
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19.11.2015 року, згідно якого на матеріальних носіях ДВД дисках зафіксовані результати проведеного технічного заходу; аудіо - відео контроль ОСОБА_6 у період з 23.10.2015 року до 29.10.2015 року у приміщенні Управління ППНСЦЗН ЗМР за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, 2, які були продемонстровані у судовому засіданні. З відеозаписів вбачається, що:
		23.10.2015 року приблизно о 10 годині ОСОБА_6 після телефонного дзвінку виходить із приміщення Управління ППНСЦЗН ЗМР та через декілька хвилин повертається із поліетиленовим файлом із грошовими коштами та починає їх перераховувати, розділяючи на дві рівні суми, одну із яких віддає ОСОБА_7 . Із розмови, яка на той момент відбувається між ОСОБА_6  та ОСОБА_7 видно, що вони очікували передання їм грошових коштів від ОСОБА_13 , про що свідчать фрази, які вимовляє ОСОБА_7 : «поняли свою вину…и на тихаря, чтоб никто не знал», « знали бы, что балотируется, больше бы содрали». ОСОБА_6 у свою чергу зазначає: «она говорит это от меня и от начальника техотдела», «я так не люблю, когда разными купюрами»;    
		28.10.2015 року після розмови із ОСОБА_12 у кабінеті з приводу майбутньої зустрічі, призначеної на наступний день (29.10.2015 року), де перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останні спільно обговорюють поведінку ОСОБА_12 , при цьому ОСОБА_7 висловлює припущення, що « ОСОБА_12 хотів, видно, завтра…» роблячи характерний жест руками, який свідчить про перерахування грошових купюр, що, на думку суду, свідчить про обізнаність ОСОБА_7 із намірами ОСОБА_6 отримати від ОСОБА_12 неправомірну вигоду;
		29.10.2015 року у кабінеті ОСОБА_12 відбувається розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з приводу відображення в акті виявлених порушень, при цьому зі змісту розмови видно, що ОСОБА_6 роз`яснює, що в акті перевірки будуть зазначені порушення щодо видачі матеріальних засобів на попередження НС та, вірогідно, за наслідками перевірки буде складено протокол про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_19 як безпосередньо відповідальну особу, при цьому більш тяжких наслідків для нього та інших працівників не настане. Після пропозиції ОСОБА_12 «віддати зараз», ОСОБА_6 погоджується та запитує: «10000 и сколько?» та отримує відповідь: «10000 грн. та 500 доларів». Після чого сама пропонує зайти до ОСОБА_12 із папкою. Зазначена розмова підтверджує той факт, що ОСОБА_6 достовірно була обізнана із сумою, яку у той же день отримала від ОСОБА_12 , а саме: 10000 грн. та 500 доларів США. Потім, після отримання грошових коштів у поліетиленовому пакеті ОСОБА_6 вимовляє: « все я чем могла, помогла». У подальшому під час демонстрації відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_6 , повертаючись до кабінету, де перебувала ОСОБА_7 , просить останню вимкнути світло та тримати двері, після чого починає перераховувати гроші, знову розділяючи їх на дві частини, одну із яких вона кладе до сумки ОСОБА_7 , яка не заперечує проти таких дій ОСОБА_6 , а потім власноруч кладе пакет із грошима глибше до своєї сумки;
		*протоколом обшуку від 29.10.2015 року  кабінету із табличкою на дверях «Начальник відділу ОСОБА_21 » будівлі Управління ППНСЦЗН ЗМР, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, 2, під час якого у сумці ОСОБА_6 було виявлено грошові кошти, які мали характерне світіння зеленого кольору на загальну суму 5000 грн., у сумці ОСОБА_7 були виявлені грошові кошти, які мали характерне світіння зеленого кольору, на загальну суму 5000 грн., на робочому столі у картонні папці були виявлені грошові кошти у сумі 500 доларів США, які мали характерне світіння зеленого кольору. Стороною захисту зазначено про те, що обшук приміщення було проведено із порушенням норм КПК України, оскільки до його проведення слідчим не було отримано дозвіл слідчого судді на здійснення вказаної слідчої дії;
		   - протоколом огляду документів від 13.11.2015 року, а саме: картонної папки із документами з надписом «додатки для об`єкта» із ксерокопіями вказаних документів;
		- протоколом освідування особи  ОСОБА_6 від 29.10.2015 року, згідно якого на долонях останньої було виявлено світіння зеленого кольору, після чого відібрані змиви;
		- протоколом освідування особи  ОСОБА_7 від 29.10.2015 року, згідно якого на долонях останньої світіння зеленого кольору виявлено не було, після чого відібрані змиви;
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.12.2015 року від ОСОБА_13 , яка просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , яка вимагала у неї гроші у розмірі 4000 грн. за не відображення у акті перевірки порушень з приводу оформлення документації з питань використання матеріального резерву;
		   
		   - копією телефонограми, згідно якої начальник технічного відділу Управління освіти та науки ОСОБА_18 просив надати підлеглих працівників копії документів з приводу усунення аварійних ситуацій та акти списання матеріалів;
		- протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.11.2015 року, згідно якого на технічних носіях ДВД дисках зафіксовані результати проведеного оперативно-технічного заходу, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку «МТС» № НОМЕР_1 у відношенні ОСОБА_6 , які були прослухані у судовому засіданні та згідно яких встановлено, що ОСОБА_13 неодноразово телефонувала ОСОБА_6 та домовлялась про зустріч, один раз біля КП «Основаніє», інший раз - біля будівлі Управління ППНСЦЗН ЗМР;  
		 
		- висновком експерта № 453 від 14.12.2015 року, згідно якого на всіх наданих грошових коштах на суму 5000 гривень НБУ, 5000 гривень НБУ та 500 доларів США встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесцює зелено-жовтим кольором. На двох фрагментах марлі білого кольору, якими проводилися змиви з обох рук ОСОБА_6 встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесцює зелено-жовтим кольором. На двох фрагментах марлі білого кольору, якими проводилися змиви з обох рук ОСОБА_30 встановлено присутність спеціальної хімічної речовини - люмінофору, що люмінесцює зелено-жовтим кольором. На контрольних зразках марлі білого кольору та розчинника спеціальних хімічних речовин - люмінофорів не виявлено (в межах чутливості використаного методу дослідження). Перелічені вище виявлені спеціальні хімічні речовини-люмінофори на наданих грошових коштах, змивах з рук ОСОБА_6 , змивах з рук ОСОБА_30 мають загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу та могли складати раніше єдину масу;
		*речовими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні, а саме: конверти зі змивами з рук обвинувачених.
		Колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , висновки експерта, протоколи слідчих та негласних слідчих дій, є належними, допустимими та достовірними доказами, а у своїй сукупності достатніми, оскільки співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому, щодо обставин вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_30 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що відповідно до протоколу обшуку та протоколу затримання ОСОБА_6 спочатку відбулося затримання, а лише потім виявлено грошові кошти, що робить затримання безпідставним, отже протиправним, є необґрунтованими, оскільки затримання ОСОБА_6 відбулося 29.10.2015 року в 14 годин 15 хвилин відповідно до вимог ст. ст. ч. 2 ст. 176, 208 КПК України, як тимчасовий запобіжний захід (т. 1 а.п. 202-207), а потім, 29.10.2015 року в період з 15 годин 36 хвилин до 17 години 37 хвилин відповідно до вимог ст. ст. 233, 234, 236 КПК України був проведений обшук ОСОБА_6 та ОСОБА_30 (т. 1 а.п. 196-201).
		Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи обвинуваченої ОСОБА_30 про те, що протокол обшуку є недопустимим доказом, так як слідчий фактично допитував її під час обшуку, чим грубо порушив її права, оскільки, по-перше, аналіз змісту протоколу обшуку (т. 1 а.п. 198-199) свідчить про те, що ніякого допиту не було, слідчий під час обшуку тільки вилучив грошові кошти у ОСОБА_6 та ОСОБА_30 , по - друге, судом першої інстанції ніякі пояснення ОСОБА_30 під час обшуку не були враховані як докази, про що свідчить зміст вироку. 
		У зв`язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_30 про визнання недопустимим висновки експерта № 453 від 14.12.2015 року, як «плода отруйного дерева», а також протоколу обшуку, який не відповідає змісту відеозапису до протоколу.
		Не заслуговують уваги доводи захисника ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_30 про те, що суд не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_6 про те, що 500 доларів США було підкинуто працівниками міліції. Цей висновок суд обґрунтував посиланням на відеозапис розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 - результат проведення негласних слідчих розшуковик дій, але суд не врахував того, що протоколи негласних слідчих розшукових дій (т.2 а.с. 13-14, 18-22, 23-24 тощо) є недопустимими доказами, оскільки не містять відомостей про те, хто саме був присутній при проведенні цих дій, та які саме технічні засоби застосовано при їх проведенні, що є порушеннями вимог ст. 104 КПК України, що, у свою чергу унеможливлює перевірку виконання вимог ч.2 ст. 266 КПК України, крім того, відсутні дані про те, що негласні слідчі дії проводилися з дозволу слідчого судді апеляційного суду Запорізької області, з огляду на наступне.
		На підтвердження вказаного факту районний суд обґрунтовано, в якості доказів послався у вироку на покази свідка ОСОБА_12 , протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04.11.2015 року та протокол за результатами проведення негласних слідчої (розшукової) дії від 19.11.2015 року. Підстав ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_12 щодо обставин передачі останнім ОСОБА_6 , крім 10000 грн., ще і 500 доларів США у суду першої інстанції не було, а його показання повністю узгоджуються з іншими доказами по справі.
		   Так само допустимими доказами є й протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо - відеоконтролю особи., оскільки, по-перше, в них є посилання на ухвали слідчого судді ОСОБА_31 апеляційного суду Запорізької області (т. 2 а.п. 18, 23), а по-друге, згідно до листа в.о. голови Апеляційного суду Запорізької області від 17.02.2016 року, вбачається, що відповідно до закону України "Про державну таємницю", самі ці ухвали слідчого судді апеляційного суду не можуть бути долучені до матеріалів кримінального провадження, оскільки їх зміст містить державну таємницю, а тому відсутні підстави для скасування грифа секретності (т. 2 а.п. 62). Підстав не довіряти інформації апеляційного суду у районного суду не було.
		   Що стосується доводів захисника про те, що протоколи негласних слідчих розшукових дій не містять відомостей про те, хто саме був присутній при проведенні цих дій, та які саме технічні засоби застосовано при їх проведенні, що є порушеннями вимог ст. 104 КПК України, то вони є безпідставними, оскільки особи, які були присутні під час проведення цих дій, а також технічні засоби фіксації, в цих протоколах вказані (т.2 а.п. 13, 18, 23).
		Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що не спростовані аргументи сторони захисту щодо відсутності такої кваліфікуючої ознака правопорушення, що передбачене будь-якою частиною ст. 368 КК України, як «вчинення або не вчинення будь-якої дії з використанням службового становища», є також необґрунтованими, з огляду на наступне.
		   Колегія суддів вважає, що районний суд, дослідивши всі докази, прийшов до обґрунтованих висновків, зокрема про те, що за нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у статті 368 КК, представник влади, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає в тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статурність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач. Аналізуючи обставини вчиненого ОСОБА_6 та ОСОБА_30  злочину вбачається, що вони прибули до Управління ППНСЦЗН ЗМР у якості державних фінансових інспекторів державного органу, уповноважених на проведення державного фінансового контролю, складання актів перевірки, вжиття заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, їх повноваження були відомі як ОСОБА_12 (начальнику Управління ППНСЦЗН ЗМР), так і іншим суб`єктам, із якими Управління ППНСЦЗН ЗМР мало відношення з приводу виділення матеріального резерву, в тому числі службовим особам Шевченківського районного відділу освіти, якою була ОСОБА_13 . Таким чином, суд вважає встановленим, що і ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , передаючи грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_30  усвідомлювали, що останні можуть сприяти прихованню виявлених у їх діяльності порушень чи ненастанню негативних наслідків, що підтверджується пояснення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та відео та звукозаписами проведених негласних слідчих дій. При цьому жоден із вказаних свідків не зазначав про те, що вони мали особисті неприязнені відносини із обвинуваченими раніше та мали намір помститися їм за рахунок провокації отримання неправомірної вигоди.
		   Враховуючи вищевказане, а також те, що суб`єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом та наявністю корисливого мотиву. При чому, особливість суб`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що між умислом хабароодержувача та хабародавця є тісний, нерозривний зв`язок, бо і той хто дає хабар, і той, хто його одержує, усвідомлює, що має місце саме давання - одержання хабара. Умислом хабароодержувача в усіх випадках має охоплюватися, крім іншого, і та обставина, що й сам хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і тим самим усвідомлює, що незаконна винагорода передається службовій особі й приймається останньою саме як хабар, колегія суддів приходить до висновку про те, що умислом ОСОБА_6 та ОСОБА_30 охоплювалася та обставина, що  ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , розуміли сутність того, що відбувається, і тим самим усвідомлювали, що незаконна винагорода передається обвинуваченим як службовим особам й приймається останніми, саме як хабар.
		   Доводи обвинуваченої ОСОБА_30 про те, що протокол освідування її є недопустимим доказом, є необґрунтованими, з наступних підстав.
		   Ці доводи були предметом перевірки під час судового провадження і суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про те, що проведення освідування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_30 було проведено відповідно до вимог ст. 241 КПК України. Зокрема із продемонстрованого у судовому засіданні відеозапису обшуку, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали свою добровільну згоду на проведення освідування, яке проводилось під час обшуку у кабінеті Управління ППНСЦЗН ЗМР слідчим, тобто дата, час та місце проведення даної слідчої дії зафіксовані на відеозаписі та достовірність їх проведення саме у зазначений на відео фіксації час не ставиться під сумнів судом; при цьому суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що під час проведення освідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідчим не було підписано конверти, у які поміщувались змиви з рук кожної з обвинувачених, тому ці речові докази необхідно визнати недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була зафіксовано на відео, яке продемонстровано у судовому засіданні, згідно якого слідчий одночасно із поміщенням до конверту ватних тампонів, здійснює пояснювальний напис на кожному конверті. При цьому, той факт, що у ОСОБА_7 відсутнє характерне світіння на долонях, яке було виявлено під час обшуку, не свідчить про те, що вона не отримувала неправомірну вигоду, оскільки висновком експерта № 453 від 14.12.2015 року встановлена наявність спеціальної хімічної речовини у змивах з рук ОСОБА_7 , яка особисто брала у руки пакет із грошовими коштами, які до неї перераховувала ОСОБА_6 , та власноруч на зауваження ОСОБА_6 ховала отримані грошові кошти до власної сумки, роблячи це свідомо.
		   Колегія суддів погоджується з даними висновками районного суду і звертає увагу на те, що доводи обвинуваченої ОСОБА_30 про те, що постанова прокурора про проведення освідування особи є незаконною, оскільки аналіз змісту цієї постанови свідчить про те, що вона була винесена після проведення цієї слідчої дії, є голослівним та нічим не підтверджується.
		Необґрунтованими є також доводи обвинуваченої ОСОБА_30 про те, що згідно витягу ЄРДР її було повідомлено про підозру ще 15.10.2015 року, таким чином, з цього дня на неї розповсюджуються права підозрюваної, передбачені ст. 42 КПК України, однак слідчий 29.10. 2015 року як під час освідування так і під час обшуку не повідомив її про вищевказані права, чим позбавив її права на захист, оскільки як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування письмове повідомлення про підозру ОСОБА_30 було складене 15.02.2016 року (т. 1 а.п. 24; 29).
		Що стосується інших доводів обвинуваченої ОСОБА_30 , зокрема про те, що не вказані технічні характеристика відеокамери «SONY», неправильно вказаний рік протоколу проведення освідування ОСОБА_6 , в протоколах освідування не вказані місце і час проведення цієї слідчої дії, протоколи слідчих дій складалися більше 24 годин після проведення відповідних слідчих дій, в порушення вимог ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру їй було вручено не в день його складання, то колегія суддів вважає, що вони не свідчать про істотне порушення норм КПК України, які б перешкоджали суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Таким чином, доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 про недоведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є необґрунтованими, а дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 3 ст. 368 КК України.
		Колегія суддів вважає, що покарання призначене районним судом обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
		   Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів 
		у х в а л и л а:
		апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без зміни.
		   Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її проголошення.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...