Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/12247/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано судом: 01.09.2017. Зареєстровано: 02.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2017.
Дата набрання законної сили: 04.10.2017
Результат оскарження 15.09.2021 Верховний Суд: скасовано ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                           Справа № 127/12247/17
		    Провадження № 2/127/4059/17
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.08.2017                                                                                              м. Вінниця
		Вінницький міський суд Вінницької області 
		у складі головуючого судді Ан О.В.
		при секретареві Мельник А.В.,
		за участю: представника позивача ОСОБА_1,
		відповідача ОСОБА_2,
		розглянув у   судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну  справу за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання,-
		                                                                      в с т а н о в и в :     
		Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання. Позовні вимоги, мотивовані тим, що ОСОБА_2 02.07.2008 року до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, подано заяву та документи передбачені умовами прийому вступників до вищих навчальних закладів. Рішенням приймальної комісії від 21.07.2008 року згідно наказу від 01.08.2008 року № 275 ОСОБА_3 було зараховано на денну форму навчання на медичний факультет № 1 за спеціальністю «Лікувальна справа» до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. 01.09.2008 року між сторонами укладено угоду про підготовку лікаря № 436 від 01.09.2008 року, відповідно до умов якої випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня зобовязується працевлаштуватися на підставі направлення на роботу. Відповідно до наказу від 24.06.2015 року № 243, студенту 6 курсу медичного факультету № 1 ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію лікаря та видано диплом спеціаліста від 24.06.2015 року серії С15 №014870, та сертифікат ліцензійного іспиту в галузі знань Медицина від 28.05.2015 року № 88/2015, які засвідчують, що відповідач закінчив навчання у позивача. Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобовязання згідно укладеної угоди. Згідно з угодою та відповідно до картки працевлаштування випускника 24.06.2015 року ОСОБА_2 зобовязується прибути за місцем направлення, працевлаштуватися та відпрацювати за вказаним місцем три роки. Трьох років за місцем направлення не відпрацював, а був звільнений з посади лікаря-патологоанатома за прогули без поважних причин. У звязку з тим, що ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобовязання, а саме прибути після закінчення вищого навчального закладу за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а вразі відмови їхати за призначенням три роки, відповідач зобовязаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, яка складає 118965,48  суму основного боргу, 678,10 грн.  збитків від інфляції, 185,78 грн.  3 % річних від простроченої суми.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, посилався на продовження терміну дії угоди в період академічної відпустки, в судових дебатах просив задовольнити позов в повному обсязі.
		Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, посилався на зміни в законодавстві, відсутність правового регулювання  повернення коштів, вказав про недійсність правочину угоди , підписаної ним в  віці 16 років, тобто в період неповної дієздатності та спливу терміну дії договору та просив відмовити в задоволенні позову.
		Суд дослідив матеріали справи : - 
		- заяву ОСОБА_2  про допуск до конкурсу під час вступу на денну форму навчання до медичного факультету за спеціальністю лікувальна справа ( на а.с. 7), згідно якого  ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1; 
		- угоду про підготовку лікаря ( на а.с. 8) строк дії якої з моменту підписання до 31.07.2014 року, згідно якої Вінницький національний медичний  університет ім ОСОБА_5 зобов"язався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою та після закінчення навчання працевлаштувати фахівця в державному секторі народного господарства, де він зобов"язаний відпрацювати не менше 3-х років, студент зобов"язаний оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше 3-х років, а в разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до бюджету вартість навчання в установленому порядку; 
		- наказ № 275 від 01.08.2008 року ( на а.с. 9) , згідно якого ОСОБА_2 зараховано на перший курс Вінницького НМУ ім.. ОСОБА_5 на денну форму навчання ( на місця державного замовлення ) на медичний факультет за спеціальністю " лікувальна справа"; 
		- наказ № 243 від 24.06.2015 року ( на а.с. 10) згідно якого ОСОБА_2 відрахований з Вінницького НМУ в зв»язку видачею диплома; 
		-  сертифікат по результатам складання тестового екзамену ( на а.с. 11), згідно якого ОСОБА_2 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю лікувальна  справа дата складення екзамену 19.05.2015 року; 
		- копія диплому ( на а.с. 12), згідно якого ОСОБА_2 закінчив Вінницький  НМУ ім. М.І.Пирогова отримав повну вищу освіту за спеціальністю "лікувальна справа" і здобув кваліфікацію лікаря;
		  - картку працевлаштування випускника ( на а.с. 13) , згідно якої ОСОБА_2 направлений для працевлаштування  ДОХ Хмельницької ОДА Кам"янець-Подільську міську лікарню № 1 на посаду лікаря патологоанатома; 
		- лист Хмельницької ОДА ( на а.с. 14) , згідно якого ОСОБА_2 встановленого законодавством терміну ( 3-ох років) не відпрацював. Молодого спеціаліста звільнено за прогули без поважних причин 11.05.2017 року; 
		- наказ № 44-к від 11.05.2017 року ( н аа.с. 15) , згідно якого   ОСОБА_2 лікаря- патологоанатома відділення гістологічних досліджень та о.25 ставки лікаря- патологоанатома відділення гістологічних досліджень за сумісництвом звільнено за прогули без поважних причин; 
		- довідку про вартість навчання ( на а.с. 17), згідно якої вартість навчання з 01.09.2008 року по 31.07.2015 року  99241 гр-н 54 коп.,  ОСОБА_2 отримана стипендія за весь період навчання в сумі 19723 гр-ні 94 коп.  всього 118965 гр-н 48 коп.; 
		- розрахунок штрафних санкцій ( на а.с. 18) згідно якої сума інфляції з 06.09.2016 року по 01.04.2017 року - 778 гр-н 10 коп.; сума нарахованих 3% річних з 12.05.2017 року по 01.06.2017 року  185 гр-н 78 коп.; разом штрафних санкцій 863 гр-ні 88 коп; 
		- довідки ( на а.с. 35, 36 ) копія трудової книжки ( на а.с. 37-38) , згідно яких ОСОБА_2 працює в Полтавському обласному патологоанатомічному бюро на посаді лікаря патологоанатома з 01.07.2017 року по теперішній час; 
		    Оцінивши докази суд вважає їх належними,допустимим та приймає.
		    Вивчивши докази, суд встановив: ОСОБА_2 навчався в Вінницькому НМУ ім.. ОСОБА_5 з 01.09.2008 року по 31.07.2015 року на денній формі навчання медичного факультету за спеціальністю «лікувальна справа» за держзамовленням.  01.09.2008 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і позивачем перед початком навчального курсу укладено угоду про підготовку лікаря № 436, згідно якої студент зобовязується після закінчення вищого навчального закладу прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання у встановленому порядку . Строк дії угоди визначений до 31.07.2014 року.   По закінченню навчання ОСОБА_2 було направлено на працевлаштування в ДОЗ Хмельницької ОДА до Камянець-Подільської міської лікарні №1 на посаду лікаря-патологоанатома. На вказаній посаді ОСОБА_2 працював до 11.05.2017 року.    Вартість навчання ОСОБА_2 складає 118965 гр-н 48 коп, з яких 99241 гр-ня 54 коп. вартість навчання , 19723 гр-ні 54 коп - сума отриманої ОСОБА_2 стипендії.   Вимога про повернення коштів за навчання ОСОБА_2 раніше не висувалась.  ОСОБА_2 не надав доказів визнання  укладеної між ним і Вінницьким НМУ ім.. ОСОБА_5 не дійсною.   Відпровідальність за порушення грошового зобов"язання ( ст. 625 ЦК Укараїни, розрахована позивачем з а періоди : с ума інфляції з 06.09.2016 року по 01.04.2017 року - 778 гр-н 10 коп.; сума нарахованих 3% річних з 12.05.2017 року по 01.06.2017 року  185 гр-н 78 коп.; разом штрафних санкцій 863 гр-ні 88 коп.   
		                       Відповідно до ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 95 Конституції України держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави. Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.
		Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між: навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.
		Відповідно 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Положеннями статті 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року             № 2984-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди. 
		Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року № 342 та ст. 197 Кодексу законів про працю України розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992.
		У преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (постановою Кабінету Міністрів України № 992) вказано, що метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускниками вищих навчальних закладів.
		Відповідно до пунктів 4, 8 Постанови № 992 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду. Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.
		Виходячи з вищевикладеного надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням, а у випускника виникнення обовязку відпрацювати три роки з моменту укладення угоди з вищим навчальним закладом.
		Перелік випадків, коли випускник зобовязаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, наведений у п. 21 Порядку.
		Делеговане законодавство - система актів, прийнятих органами виконавчої влади (урядом, міністерствами, відомствами) на основі повноважень, наданих їм парламентом, з питань законодавчого регулювання.
		Між тим положення Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ та Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ не місять зобовязальних норм права щодо відшкодування випускником до державного бюджету вартості навчання у випадку, встановленому у п. 14 Порядку, як і не містять делегованої норми права на прийняття Кабінетом Міністрів України положень про відшкодувати вартості навчання. 
		Відсутність у вказаних законах обовязку про відшкодування випускником вартості навчання є логічним виконанням положень ч. 3 ст. 53 Конституції України, якою встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
		Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про те, що Постанова № 992 не є тим нормативним актом, що встановлює обов'язок для випускників вищих навчальних закладів, які навчаються за кошти державного бюджету, відшкодувати вартість навчання, оскільки Законами № 2984-ІІІ і № 1060-ХІІ такого обов'язку не передбачено.  На виконання цього ж прядку Кабінет Міністрів України не розробив і не затвердив Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування. Відсутність Порядку визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування унеможливлює визначення розміру вартості навчання, методологію встановлення сум, які можуть бути відшкодовані до державного бюджету, які витрати компенсувати замовникові, а відтак виключає можливість застосування до цих відносин положення Закону № 1060-ХІІ та Постанови № 992 в частині відшкодування вартості навчання та витрат.
		Наведені висновки узгоджуються із діями законодавця, якіийЗаконом України від 01 липня 2014 року № 1556-VII вніс зміни у Закон України «Про освіту» № 1060-ХІІ. Зокрема, ч. 2. ст. 52, якою визначався обовязок відпрацювати три роки, виключено, чим усунено розбіжності в законодавстві щодо обовязку відпрацювати за направленням.
		Окрім того, п. 12 Порядку хоча і зобовязує керівників  державних  вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III - IV рівнів акредитації здійснюють чіткий контроль за своєчасним прибуттям випускників до місця проходження інтернатури, а закладів I - II рівнів акредитації - до місця роботи, про те не вповноважує на  стягнення коштів навчання. 
		     Суд приймає до уваги  п. 21 Порядку   працевлаштування випускників державних вищих медичних     (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких        здійснювалась за державним замовленням,  випускник  зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.   Тому вимоги позивача про стягнення коштів на  користь Вінницького НМУ ім.. ОСОБА_5 суд вважає безпідставними.
		Тому підстав задоволення позову на підставі нормативних актів суд не вбачає.
		       Укладена між сторонами угода про підготовку лікаря підпадає під ознаки договору і домовленістю двох сторін, спрямовану на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків , згідно ст.. 626 ЦК України. 
		     За змістом укладеної угоди, Вінницький НМУ ім ОСОБА_5 зобов"язався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою та після закінчення навчання працевлаштувати фахівця в державному секторі народного господарства, де він зобов"язаний відпрацювати не менше 3-х років, студент зобов"язаний оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше 3-х років, а в разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до бюджету вартість навчання в установленому порядку. Вказана угода не передбачає відшкодування витрат на навчання на користь навчального закладу, термінів виконання грошового зобов»язання.
		Окрім того суд приймає до уваги, що на підставі Закону N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014 } ч.2 ст. 52 Закону України « Про освіту», яким передбачено 3-х річний обов»язок відпрацювання   за направленням виключено. 
		Згідно ч.2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність.    Отже внесення змін до ст.. 52 Закону України « Про освіту» має зворотну дію і скасовує цивільну відповідальність  ОСОБА_2 
		     Отже вимоги позивача є безпідставними як і вимоги позивача пов»язані з  порушенням грошового зобов»язання. Так до ОСОБА_2 вимога про виконання зобов»язань  позивачем раніше не висувалась, термін її виконання не визначався, тому відповідальність за порушення грошового зобов»язання, передбачена ст. 625 ЦК України не настала.  
		   Отже суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог. 
		   Згідно ст.. 88 ЦПК України, судові витрати належить залишити за позивачем.
		На підставі викладеного, згідно Закону України « Про освіту» , Закону України «Про вищу освіту»,   ст. ст. 5, 526, 530, 625, 901, 906 ЦК України, ЗУ «Про вищу освіту», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
		                                                             ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання  відмовити.
		Судові витрати залишити за позивачем.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...