Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/10483/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2017. Зареєстровано: 03.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2017.
Дата набрання законної сили: 07.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		30 серпня 2017 року                               м. Київ                                        К/800/657/17 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів:  Калашнікової О. В., Стрелець Т. Г.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю Прокуратури Харківської області, про визнання протиправними та скасування припису, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року,
		 
		у с т а н о в и л а :
		 
		У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранок" (далі - ТОВ "Ранок") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Держекоінспекція) про визнання протиправними і скасування припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року в частині пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 14 та 15.
		В мотивування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, посадовими особами Держекоінспекції складено акт № 1413/01-03/06-11, на підставі якого суб'єктом владних повноважень сформовано припис № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
		Позивач вважає безпідставними вимоги Держекоінспекції про необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та позитивного висновку державної екологічної експертизи на розміщення автозаправної станції, оскільки у відповідності до статті 17 Закону України "Про відходи" позивач здійснює усі необхідні заходи щодо належного поводження з відходами, а тому вимоги контролюючого органу в цій частині припису безпідставні. 
		Вважаючи, що під час перевірки відповідачем не враховано усіх обставин, що мали значення для прийняття правильних висновків, ТОВ "Ранок" звернулось до суду з вимогою про скасування припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року в частині пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 14 та 15.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
		Визнано протиправними і скасовано вимоги пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 14, 15 припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року.
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 гривень.
		Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 листопада 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року скасував та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
		Скасовано вимоги пунктів 3, 4, 8, 9, 12 та 14 у частині інвентаризації відходів припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року.
		В решті позову - відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року постанову Харківського окружного  адміністративного суду від 23 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення об'єктів підвищеної небезпеки, які фактично існують та які, з огляду на своє призначення, можуть спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища.
		За результатами повторного розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправними та скасовано вимоги пунктів 3, 4, 8, 9, 14 припису Державної екологічної інспекції у Харківський області № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року.
		Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 грудня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасував та прийняв нову, якою відмовлено у позові.
		У своїй касаційній скарзі ТОВ "Ранок", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		В свою чергу, представник Держекоінспекції у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року посадовими особами Держекоінспекції проведено планову перевірку дотримання ТОВ "Ранок" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт за № 1413/01-03/0611.
		На підставі вищевказаного акту контролюючим органом сформовано припис, яким позивача зобов'язано: 
		1) розробити план оргтехзасобів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану представити Держекоінспекції;
		2) представити до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин ТОВ "Ранок" по кожному джерелу викиду окремо (відповідно до табл. 2.2 звіту "Про проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин у атмосферу") в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.04.2011 року. по 30.09.2011 року; з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року; з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року; з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року; з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року; з 01.07.2012 року по30.09.2012 року; з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року; з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року; з 01.01.2013 року по 08.08.2013 року;
		3) отримати позитивний висновок державної екологічної експертизи на
		розміщення автозаправної станції;
		4) не допускати використання автозаправної станції за відсутності
		позитивного висновку державної екологічної експертизи;
		5) укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність яких може привести до аварій екологічного та санітарно-епідемічного характеру;
		6) встановити зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на двох резервних свердловинах (за адресою: с. Хрестище Красноградського району Харківської області);
		7) забезпечити ведення журналу обліку води відповідно до затвердженої форми ПОД -12;
		8) отримати спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами (підземні води);
		9) не допускати забір води без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами);
		10) представити до Держекоінспекції інформацію щодо кількості забраної води з артсвердловини у періоди з 08 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року;
		11) забезпечити подання звітності за формою 7-ГР (підземні води);
		12) не допускати змішування відходів для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія;
		13) здавати статистичну звітність за формою 1-відходи;
		14) розробити паспортизацію та інвентаризацію відходів;
		15) про хід виконання приписів надати звіт до інспекції.
		На виконання вимог оскаржуваного припису позивачем видано наказ № 19/11/13 від 19 листопада 2013 року про вжиття заходів щодо: встановлення зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на двох резервних артсвердловинах; забезпечення ведення журналу обліку води відповідно до затвердженої форми ПОД 12; укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищено небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність яких може привести до аварій екологічного та санітарно-епідемічного характеру; недопуску змішування відходів, забезпечення складання відходів в окремі ємності; розроблення паспортизації та інвентаризації відходів; забезпечення подання звітності форми 7-ГР (підземні води) та статистичної звітності за формою 1-відходи; отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи на розміщення автозаправної станції.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність вимог пунктів 3, 4, 8, 9, 14 оскаржуваного припису.
		Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, виходячи з такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
		Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Частинами другою і третьою цієї статті передбачено, що державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
		Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено у статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.
		На виконання, зокрема, вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" а також Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464 затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно з пунктами 4.13 та 4.23 якого, за результатами  проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.
		На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" приписом є обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. 
		Пунктом 4.29 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства обумовлено, що контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснює орган Держекоінспекції, який видав припис. Контроль за виконанням  приписів, наданих за результатами  перевірки проведеної Державною екологічною інспекцією, може бути   покладено  на  орган  Держекоінспекції відповідної території. 
		Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"  невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. 
		За такого правового врегулювання, контроль за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб'єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та видають приписи про усунення виявлених порушень, якщо такі є. Припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища є обов'язковим до виконання. У разі його невиконання до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані штрафні санкції відповідно до закону.
		Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за актом перевірки і, як наслідок, правомірність припису в оскаржуваній частині, зокрема пункту 3, 4, 8, 9, 14, про що зазначено у вимогах касаційної скарги.
		З матеріалів справи вбачається, що пунктами 3, 4 припису № 06-22-267   від 01 листопада 2013 року позивача зобов'язано отримати у строк до 01 лютого 2014 року позитивний висновок державної екологічної експертизи на розміщення автозаправної станції та не допускати використання автозаправної станції за відсутності позитивного висновку державної екологічної експертизи.
		Так, перелік об'єктів екологічної експертизи міститься у статті 27 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій передбачено, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.
		Державна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу", частиною другою статті 14 якого передбачено, що відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні  ситуації, що склалися в окремих  населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний  негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.
		У відповідності до частини третьої статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу" здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. 
		Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену  екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального  органу  виконавчої  влади,  що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
		Такий перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28 серпня 2013 року за № 808. Одним із таких об'єктів, згідно з пунктом 21 наведеного Порядку є автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.
		Пунктом 1.2 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 грудня 2005 року № 376 визначено, що автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).
		Цією ж нормою передбачено, що паливозаправний пункт - це автозаправна станція, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди пайового майна   від 01 січня 2007 року директору ТОВ "Ранок" передано в оренду, зокрема, склад ПММ, що введений в експлуатацію в січні 1968 року, очищувач ПММ та резервуари для пального.
		Так, метою екологічної експертизи, відповідно до статті 4 Закону України "Про екологічну експертизу" є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. 
		В розумінні вищенаведених положень Закону України "Про екологічну експертизу", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також постанови Кабінету Міністрів України  від 28 серпня 2013 року № 808 "діючими" об'єктами підвищеної небезпеки є такі, що фактично існують та які, з огляду на своє призначення, можуть спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища.
		Перелік об'єктів підвищеної небезпеки затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 28 серпня 2013 року за № 808. 
		Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено договір страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки № 5011/227/000007 від 20 листопада 2013 року, згідно з яким пальне, а саме бензин А-92 і дизпаливо, що зберігається в резервуарах, розташовано за адресою, де ТОВ "Ранок" здійснює господарську діяльність. 
		Згідно з пунктом 14 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" в Україні здійснюються такий вид обов'язкового страхування як страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.
		Такий договір позивач уклав на виконання вимог пункту 5 оскаржуваного припису, який як і пункти 3, 4 цього припису, сформовано у зв'язку з тим, що розташована на належній позивачу території "автозаправна станція" є об'єктом підвищеної небезпеки. 
		З матеріалів справи вбачається, що на території ТОВ "Ранок" знаходиться склад ПММ, який складається з 10 одиниць паливних ємкостей.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що об'єкт становить підвищену екологічну небезпеку та може спричинити негативні наслідки для навколишнього середовища, а отже потребує висновку державної екологічної експертизи. 
		З припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року вбачається, що пунктами 7, 8 позивача зобов'язано отримати спеціальний дозвіл (ліцензії) на користування надрами (підземні води), а також заборонено забір води без спеціального дозволу.
		Так, відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827.
		Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
		Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
		Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
		За змістом статей 44 та 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
		Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра обумовлено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
		Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
		Разом із тим, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу, що зазначено у статті 21 Кодексу України про надра.
		В силу статті 23 Кодекс України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.
		Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
		Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
		Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України   та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".
		За таких обставин, видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі 300 кубічних метрів на добу мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
		Такий висновок суду відповідає правовій позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 червня 2015 року (справа № 813/5179/13-а). 
		Оскільки забір води позивач здійснював не лише для задоволення своїх господарсько-побутових потреб, але й виробничих, тобто у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (розведення великої рогатої худоби), колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) є обов'язковим.
		Стосовно пункту 14 оскаржуваного припису про недопущення змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, та розроблення паспортизації та інвентаризації відходів слід зазначити таке. 
		Відповідно до пункту (ж) статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.
		За змістом статті 26 Закону України "Про відходи" державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.
		Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1999 року № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів, в якому встановлено єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.
		Під інвентаризацією відходів, згідно з вищевказаним Порядком, слід розуміти комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними. Паспортизація відходів - це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.   
		Пунктами 8, 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів передбачено, що інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства. Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатури відходів.
		Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Міністерством екології та природних ресурсів України за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ранок" ведеться облік відходів, свідченням чого є Ліміти на утворення та розміщення відходів, перелік і кількість дозволених для розміщення відходів, довідка про питомі показники відходів, відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини, довідка про нормативно допустимі обсяги утворення відходів, довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку місць чи об'єктів розміщення відходів, довідка про наявність потужностей з утилізації відходів, дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами, довідка про наявність потужностей (установок) з видалення відходів.
		За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про здійснення позивачем інвентаризації відходів, проте матеріалами справи встановлено, що у ТОВ "Ранок" відсутні паспорти відходів, паспорти місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, а також не здійснюється оброблення та утилізація відходів, а тому пункт 14 припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року є правомірним .
		Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для  скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
		Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" залишити без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович 
		 
		Судді                                                                                                    О. В. Калашнікова
		 
		                                                                                                    Т. Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...