Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22119/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 01.09.2017. Зареєстровано: 04.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2017.
Дата набрання законної сили: 30.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 серпня 2017 року Справа № 910/22119/14 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі),суддівБілошкап О.В., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 рокуу справі Господарського суду№ 910/22119/14 міста Києваза заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство  "Земельний Фонд"про визнання банкрутом,
		В судовому засіданні взяли участь представники:
		ГПУ - Томчук М.О., 
		Головного територіального управління юстиції у місті Києві - Михайлов А.І., 
		ТОВ "Спейс Ай Ті" - Беркут М.С.
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року (суддя Яковенко А.В.) у справі № 910/22119/14 товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" визнано кредитором на суму 1 721 499,68 грн., з яких 3 974,00 грн., як вимоги першої черги, 1 717 525,68 грн. - як вимоги шостої черги.
		Постановою від 31 травня 2017 року Київський апеляційний господарський суд (судді: Доманська  М.Л. - головуючий, Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяв ТОВ "Строй Центр"  про визнання останнього кредитором на загальну суму 4 012 551,49 грн.
		Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі № 910/22119/14 повністю та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року.
		Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. 
		Заявником касаційної скарги ТОВ "Строй Центр" направлено касаційній інстанції клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання, відкладене на 30.08.2017.
		Вищий господарський суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з наступних підстав.
		Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи. З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України та вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, та у зв'зку з попереднім відкладенням,суд не вбачає у наведених заявником обставин об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового рішення у справі.
		Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 порушено провадження у справі № 910/22119/14 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд"; визнано безспірні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" до ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" у розмірі 4 090 175,89 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Жураковську Людмилу Валеріївну.
		З метою виявлення кредиторів банкрута, 22 грудня 2014 року оприлюднено оголошення про порушення даної справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
		Судами встановлено, що ТОВ "Строй Центр" поза межами встановленого законодавством 30-денного строку звернувся з заявами від 03.08.2015 та 22.10.2015 про визнання додаткових кредиторських вимог до боржника на загальну суму  4 012 551,49 грн.
		Так, зокрема, ТОВ "Строй Центр" заявлено вимогу щодо визнання останнього кредитором на суму 166 356,16 грн. 3% річних за прострочення повернення фінансової допомоги за період з 13.03.2014 по 31.07.2015 року та  3 013 990,26 грн. інфляційних втрат за період 21.01.2014 по 31.07.2015 року.
		Як встановлено судами, 24.04.2014 Господарським судом м. Києва було винесено рішення у справі № 910/4136/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" до державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд" про стягнення заборгованості у 4 000 000,00 грн. основного боргу, 400,00 грн. штрафу,                              17 095,89 грн. 3% річних (за період з 21.01.2014 по 13.03.2014) за договором про надання поворотної фінансової допомоги та 73 080,00 грн. судового збору на користь ТОВ "Строй Центр", які визнані судом у справі про банкрутство та включені до реєстру вимог кредиторів.
		Зазначеним вище рішенням Господарського суду міста Києва у справі                      № 910/4136/14 визнано, що кредитор виконав свої зобов'язання за договором, підтвердженням чого є платіжні доручення № Ц0000000661 від 23.10.2013 на перерахування 2 800 000,00 грн. та № Ц0000000704 від 24.10.2013 на перерахування 1 200 000,00 грн., всього на загальну суму 4 000 000,00 грн. 
		Розділом 5 договору встановлена відповідальність боржника за прострочення повернення фінансової  допомоги (її частини), зокрема:
		- 3 % річних від неповерненої суми за весь строк прострочення додатково до штрафу, передбаченого п. 5.1 договору (п. 5.2 договору);
		- повернення суми фінансової допомоги (її неповерненої частини) збільшеної з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення (п. 5.2.1 договору).
		Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання  з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного  нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення боргу.
		Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, висновок місцевого суду щодо визнання в цій частині кредиторських вимог є обґрунтованим.
		Разом з тим, судом першої інстанції правомірно обмежено період нарахування кредитором річних та інфляційних, оскільки відносно боржника порушено провадження справі про банкрутство. Тобто, як вірно зазначив місцевий суд, нарахування річних та інфляційних до порушення провадження у справі про банкрутство є конкурсною заборгованістю. В той час як нарахування зазначених вимог після порушення провадження стосовно боржника справи про банкрутство обмежується застосуванням норм спеціального Закону, а саме статтею 19 Закону про банкрутство, якою на нарахування річних та інфляційних поширюється заборона протягом дії мораторію.
		Таким чином, висновок апеляційного господарського суду щодо визнання спірних вимог - поточними вимогами є помилковим та не ґрунтується на нормах законодавства.
		В зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з місцевим судом про визнання в цій частині кредиторських вимог на суму 92 712,33 грн.  трьох відсотків річних та 984 813,35 грн. інфляційних.
		Крім зазначених, ТОВ "Строй Центр" звернувся з вимогою про визнання кредиторських вимог в сумі 640 000,00 грн. При цьому підставою виникнення заборгованості зазначає укладений між ТОВ "Строй Центр" та Адвокатським об'єднанням "Скай Груп" договір про надання правової допомоги. Так, за умовами додаткової угоди від 01.09.2014 № 1 до договору Адвокатське об'єднання "Скай Груп" надає адвокатські послуги з захисту прав та законних інтересів кредитора у його господарській  діяльності з метою досягнення потрібного позитивного результату, а саме, стягнення з боржника основного боргу в розмірі 4 000 000,00 грн. за договором № 3/10-13 про надання поворотної фінансової допомоги від 22.10.2013, а також сум інфляційних втрат, штрафних санкцій, сум збитків, сум витрат, понесених у зв'язку із стягненням вказаних заборгованостей. 
		Визнаючи заявлені кредиторські вимоги ТОВ "Строй Центр" в сумі 640 000,00, місцевим господарським суд взято до уваги, що з моменту підготовки та подання заяви про порушення провадження у справі банкрутство боржника, участі у судовій справі про банкрутство боржника, участі на засіданнях на комітеті кредиторів, від імені та в інтересах кредитора Адвокатським об'єднанням "Скай  Груп" надано адвокатських послуг на суму 640 000 грн. 00 коп., які були сплачені кредитором на рахунок Адвокатського  об'єднання "Скай Груп". 
		Судова колегія апеляційного господарського суду, скасовуючи в цій частині ухвалу суду першої інстанції з зазначеними висновками не погодилася та вказані кредиторські вимоги у розмірі 640 000,00 грн. відхилила, як такі, що не обґрунтовані належними доказами. 
		Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду щодо відхилення кредиторських вимог в сумі 640 000,00 грн., однак з інших підстав.
		Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
		Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. 
		Отже, кредитором може бути визнана особа, перед якою обов'язок, зокрема, сплати коштів, лежить саме на боржнику, а не на третій особі, яка є стороною договору. Тобто між кредитором і боржником повинен існувати безпосередній зв'язок, що виникає на підставі договору  для вчинення певних зобов'язальних дій.  При цьому, в матеріалах справи відсутній будь-який процесуальний документ,  яким обов'язок по оплаті послуг адвоката покладено на боржника. 
		Таким чином, спірна сума коштів не є кредиторськими вимогами в розумінні  ст. 1 Закону про банкрутство, а тому судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви в частині визнання зазначених кредиторських вимог.
		Щодо кредиторських вимог у розмірі 40 484,50 грн., які складаються з:                   20 000,00 грн. основного боргу, 19 800,00 грн. пені, 3% річних у розмірі 162,74 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 521,76 грн., колегія зазначає наступне.
		Судами встановлено, що 23.01.2015 року між боржником та арбітражним керуючим Жураковською Людмилою Валеріївною укладено договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 1, відповідно до умов якого Жураковською Л.В. було надано боржнику поворотну безпроцентну цільову фінансову допомогу у сумі 20 000 грн. 00 коп. 
		Строк повернення позики відповідно до п. 2.1. цього договору становить три місяці з  моменту внесення усієї суми позики до каси позичальника. 
		На підставі п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у даному зобов'язанні був замінений кредитор шляхом укладення договору відступлення права вимоги від 29.07.2015 № 29/07/15 між арбітражним керуючим Жураковською Л.В. та ТОВ "Строй Центр".
		Відмовляючи у визнанні зазначених кредиторських вимог ТОВ "Строй Центр", суд першої інстанції, висновки якого підтримав і апеляційний господарський суд, виходив з того, що враховуючи момент виникнення спірних вимог, такі за своєю природою є поточними.
		Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. 
		Згідно з частиною 8 статті 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій та оскільки в даній справі триває процедура санації боржника і ліквідаційна процедура банкрута не відкрита, звернення ТОВ "Строй Центр" до боржника із поточними грошовими вимогами є передчасним.
		Також, ТОВ "Строй Центр" просив визнати кредиторські вимоги до боржника  на загальну суму 172 053,91 грн., які складаються з витрат ініціюючого кредитора по авансуванні грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому Жураковській Л.В. за виконання останньою обов'язків розпорядника майна та керуючого санацією ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний фонд" у період з 25.02.2015 по 17.11.2015 на підставі  ухвали Господарського суду м. Києва від 19.12.2014 у даній справі та договору про надання послуг арбітражного керуючого від 19.12.2014 № 910/22119/14-1.
		Судами досліджено матеріали справи та зазначено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 встановлено оплату послуг арбітражного керуючого Жураковської Л.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна.
		Кредитор, звертаючись із заявою просив визнати зазначені вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.
		Разом з тим, ухвалою місцевого господарського суду від 10 червня 2015 року у зазначеній справі затверджено порядок формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Жураковської Л.В. за рахунок грошових коштів кредитора ТОВ "Строй Центр" з подальшим альтернативним відшкодуванням кредитору понесених витрат, як то за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних в результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу мана (майнових прав), або іншим чином отриманих боржником в процедурах відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. 
		Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
		Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. 
		Апеляційним господарським судом встановлено, що узазначеному договорі відсутні домовленості сторін та будь-які умови стосовно того, що перераховані ТОВ "Строй Центр" кошти на користь арбітражного керуючого  Жураковській Л.В.  повинні бути відшкодовані боржником і яким саме способом.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо відмови у визнанні спірних вимог ТОВ "Строй Центр" до боржника на загальну суму 172 053,91 грн., оскільки останні не є кредиторськими вимогами в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.
		Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
		За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі № 910/22119/14 в частині відхилення кредиторських вимог ТОВ "Строй Центр" у розмірі 166 356,16 грн. 3% річних та 3 013 990,26 грн. інфляційних втрат скасувати, в цій частині залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року. В іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі № 910/22119/14 щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Строй Центр" прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
		Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.  Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" задовольнити частково.
		2.   Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі № 910/22119/14 в частині відхилення кредиторських вимог ТОВ "Строй Центр" у розмірі 166 356,16 грн. 3% річних та 3 013 990,26 грн. інфляційних втрат скасувати, в цій частині залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року.
		3.          В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі № 910/22119/14 щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Строй Центр" залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                      О.Є. Короткевич 
		  
		    Судді                                                                                       О.В. Білошкап 
		 
		                                                                                                  Б.М. Поляков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...