Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2103/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 04.09.2017. Зареєстровано: 05.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2017.
Дата набрання законної сили: 23.11.2017
Результат оскарження 23.11.2017 Харківський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" серпня 2017 р.Справа № 922/2103/17
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Байбака О.І.       
		при секретарі судового засідання Рученко К.Д.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Фермерського господарства "Бара", с. Борщова     до  Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків   Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сільська рада Печенізького району Харківської області про  визнання протиправним та скасування наказу за участю представників сторін:
		позивача  ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.07.2017 р.)
		відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 32-20-14-11926/0/19-17 від 25.07.2017 р.)
		третьої особи  не зявився; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Селянське (Фермерське) господарство "Бара", с. Борщова, Печенізький р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (далі за текстом - відповідач) № 2335-СГ від 20.02.2017 р. про припинення права користування земельною ділянкою відповідно до якого наказано вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 29,6700 га, яка розташована за межами населених пунктів на території ОСОБА_2 сільської ради Печенізького району Харківської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХР № 037372 від 20.06.2001 р. у зв'язку з смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_4.
		Позов обґрунтовано з посиланням на те, що згідно вищевказаним державним актом гр. ОСОБА_4 отримала в постійне користування земельну ділянку. Позивач зазначає, що цією земельною з моменту створення фактично користувалося Селянське (Фермерське) господарство "Бара", с. Борщова, співзасновником якого і була гр. ОСОБА_4. Після смерті останньої Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків видало  наказ № 2335-СГ від 20.02.2017 р. про припинення права користування земельною ділянкою, який Селянське (Фермерське) господарство "Бара", с. Борщова вважає незаконним та таким, що суперечить відповідним положенням Земельного кодексу України, та порушують права названого господарства, як фактичного користувача земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХР № 037372 від 20.06.2001 р.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.07.2017 р.; залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 сільську раду Печенізького району Харківської області, с. Борщова, Печенізький р.-н, Харківська обл.
		Ухвалою господарського суду від 31.07.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за відповідним клопотанням представника позивача.
		Розгляд справи неодноразово відкладався.
		 
		В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.. №23067 від 17.07.2017 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він є користувачем земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХР № 037372 від 20.06.2001 р.; що спірний наказ № 2335-СГ від 20.02.2017 р. про припинення права користування земельною ділянкою видано на підставі ст. 131 ЗК України в звязку зі смертю гр. ОСОБА_4.
		Позивач надав суду письмові пояснення та пояснення щодо поданого відповідачем відзиву (вх.. № 24533 від 31.07.2017 р.), в яких додатково обґрунтовує власну правову позицію у спорі по даній справі, та просить суд позов задовольнити. Зокрема позивач зазначає, що в силу ст. 2, 9, 10 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» саме створене гр. ОСОБА_4 Селянське (Фермерське) господарство "Бара" а не безпосередньо гр. ОСОБА_4 є землекористувачем земельної ділянки переданої останній на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХР № 037372 від 20.06.2001 р.; що чинне на час створення Селянського (Фермерського) господарства "Бара" законодавство не передбачало обовязку господарства переоформляти на своє імя державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий на імя засновника такого господарства; що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків видаючи наказ № 2335-СГ від 20.02.2017 р. про припинення права користування земельною ділянкою діяло всупереч вимогам ст.. 140-151 ЗК України.
		Третя особа відзиву на позов не надала.
		На судове засідання 28.08.2017 р. прибули представники позивача та відповідача.
		Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.
		Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.
		Третя особа на судове засідання свого представника не направила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, та надала суду клопотання (вх.. № 2694 від 19.08.2017 р.) в якому просить суд розглядати справу за відсутності його представника.
		Оскільки неявка на судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.
		 
		Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
		Як свідчать матеріали справи, 24.05.2001 року на підставі рішення XV сесії III скликання Печенізької районної ради Печенізького району Харківської області гр. ОСОБА_4 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 29,67 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР №037372.
		25.06.2001 було зареєстровано створення Селянського (фермерського) господарства «Бара» (код ЄДРПОУ: 30957047) засновником та головою якого згідно зі статутом була ОСОБА_4, що підтверджується статутом названого господарства станом на момент створення.
		Як зазначає С(Ф)Г «Бара» в процесі розгляду даної справи, земельна ділянка площею 29,67 гектарів в межах згідно з планом, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства, що була надана ОСОБА_4 у постійне користування згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР №037372 з моменту реєстрації Селянського (фермерського) господарства «Бара» знаходиться у користуванні вказаного господарства та використовується ним для вирощування сільгоспкультур.
		22.10.2008 р. до Єдиного державного реєстру внесено запис 1 469 120 0000 000237 про держану реєстрацію змін до установчих документів, державним реєстратором зареєстровано нову редакцію статуту Селянського (фермерського) господарства «Бара», згідно з яким, власниками та членами названого господарства визначені ОСОБА_4 (голова господарства), ОСОБА_5, ОСОБА_6.
		19.03.2009 року померла ОСОБА_4 - голова Селянського (фермерського) господарства «Бара» на ім'я якої було видано Державний акт на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР №037372.
		Згідно з новою редакцією статуту Селянського (фермерського) господарства «Бара», затвердженого наказом від 17.05.2017 р., господарство є власністю громадян ОСОБА_5 (40% частки), ОСОБА_7 (30% частки) та ОСОБА_8 (30% частки).
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.02.2017 № 2335-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 29,6700 га, яка розташована за межами населених пунктів на території ОСОБА_2 сільської ради Печенізького району Харківської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХР № 037372 від 20.06.2001 у зв'язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_4.
		Селянське (фермерське) господарство «Бара» вважає дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо винесення вищевказаного наказу такими, що суперечать вимогам ст. 92, 116, 141 Земельного кодексу України, ст. 2, 9, 10 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», оскільки на його думку, виносячи вищевказаний наказ Головне управління Держгеокадастру у Харківській області порушило його права як фактичного землекористувача земельної ділянки, отриманої згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372 на користування цією земельною ділянкою.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом. 
		В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
		Селянське (фермерське) господарство «Бара» зазначаючи про те, що воно з моменту створення було фактичним користувачем земельної ділянки, всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України, не надало жодних належних та допустимих доказів існування зазначених обстави.
		Зокрема, останнім, в т.ч. на вимогу суду, не надано доказів сплати Селянським (фермерським) господарством «Бара» земельного податку за користування земельною ділянкою протягом 16 років, а саме, з моменту отримання державного акту та створення господарства в 2001 році, та до моменту звернення до суду з позовом по даній справі, доказів вирощування сільгоспкультур (в т.ч. засівання, збирання) на цій земельній ділянці безпосередньо Селянським (фермерським) господарством «Бара», доказів проведення інших сільськогосподарських робіт на цій земельній ділянці безпосередньо Селянським (фермерським) господарством «Бара», тощо.
		Посилання Селянського (фермерського) господарства «Бара» на щорічні звіти про збір урожаю сільськогосподарських культур суд вважає безпідставними, оскільки зазначені звіти жодним чином не доводять той факт, що посіви та збір урожаю здійснювався саме на земельній ділянці наданій згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372, та що він здійснювався саме зазначеним господарством.
		Посилання Селянського (фермерського) господарства «Бара» на те, що спірну земельну ділянку згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372 ОСОБА_4 отримала з метою створення зазначеного господарства у відповідності до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», з урахуванням вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, не доводить того факту, що отримана за зазначеним державним актом земельна ділянка була передана господарству та дійсно ним використовувалася.
		Саме по собі створення селянського (фермерського) господарства у відповідності до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» не засвідчує факт безпосереднього користування цим господарством земельною ділянкою, переданої в користування його засновнику, та не виключає можливості її використання безпосередньо засновником, як користувачем, на свій власний розсуд. 
		Крім того, згідно з п. 5.1 статуту Селянського (фермерського) господарства «Бара» станом на момент його створення в 2001 році, майно господарства складає належне господарству приміщення, земля, споруди, обладнання, автотранспорт, сільгоспмашини і знаряддя сільськогосподарського виробництва, грошові кошти.
		При цьому, в згаданому статуті не йдеться про передачу ОСОБА_4 в користування Селянському (фермерському) господарству «Бара» земельної ділянки, наданої згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372.
		Згідно з п. 5.1. статуту Селянського (фермерського) господарства «Бара» в редакції від 22.10.2008 р., землі господарства складаються із:
		- земельної ділянки, що належить на праві власності Господарству, як юридичній особі;
		- земельних ділянок, що належать громадянам-членам Господарства на праві приватної власності;
		- земельної ділянки, що використовується Господарством на умовах оренди.
		Таким чином, вказаний перелік також не містить відомостей стосовно земельної ділянки, наданій ОСОБА_4 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372.
		Селянське (фермерське) господарство «Бара» не надано жодного документу, який би свідчив про те, що ОСОБА_4 дійсно передала цьому господарству в користування земельну ділянку, отриману згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372, а так само документів, які б могли засвідчити той факт, що це господарство є законним землекористувачем земельної ділянки та в нього наявний правовстановлюючий документ на таку земельну ділянку.
		 
		Крім того, згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою  це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
		Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
		Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. 
		При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
		Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.
		Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на переоформлення у встановленому порядку на право власності або право оренди земельної ділянки отриманої згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372.
		Так само, не було оформлено право власності або користування на земельну ділянку отриманої згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372 безпосередньо за Селянським (фермерським) господарством «Бара».
		Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
		Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
		Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
		Зазначена правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 по справі № 6-3113цс15, а також постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, які в силу ст. 128-11 ГПК України, є обовязковою для суду при прийнятті даного судового рішення.
		Таким чином право постійного користування ОСОБА_4 земельною ділянкою у відповідності до державного акту на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372 припинилося у звязку із звязку зі смертю користувача земельної ділянки - ОСОБА_4, яка мала місце 19.03.2009 р.
		Як свідчать матеріали справи, в звязку з зазначеними обставинами, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.02.2017 № 2335-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 29,6700 га, яка розташована за межами населених пунктів на території ОСОБА_2 сільської ради Печенізького району Харківської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХР № 037372 від 20.06.2001 р. Вказаний наказ прийнятий на підставі статей 15-1, 22, 92, 121, 122 Земельного кодексу України.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином зазначений вище наказ прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у відповідності до вимог чинного законодавства України.
		Належних та допустимих доказів незаконності даного наказу Селянським (фермерським) господарством «Бара» суду не надано.
		Посилання Селянського (фермерського) господарства «Бара»  на те, що воно є фактичним та законним землекористувачем земельної ділянки є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.
		Крім того, суд також зазначає, що згідно з наданим Селянським (фермерським) господарством «Бара» статутом в редакції 2017 року, зазначене господарство є власністю громадян ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6. Однак, зазначені громадяни не мають будь-якого відношення до земельної ділянки  отриманої ОСОБА_4 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 20.06.2001 серії ІІ-ХР № 037372. Останні з моменту смерті ОСОБА_4 в 2009 році більше ніж 8 років не вживали будь-яких заходів з метою переоформлення отриманої останньою земельної ділянки у власність або користування Селянського (фермерського) господарства «Бара», не сплачували земельний податок за користування цією ділянкою. Зазначене господарство, як вже було зазначено вище, не надало суду належних та допустимих доказів передачі йому ОСОБА_4 земельної ділянки користування, доказів безпосереднього користування цією земельною ділянкою, а так само доказів наявності в нього  або у його власників будь-якого правовстановлюючого документу на таку земельну ділянку. Однак, при зверненні до суду з позовом по даній справі останнє фактично вимагає визнати його законним користувачем зазначеної земельної ділянки, що є порушенням вимог ЗК України, якими врегульовано порядок набуття громадянами та юридичними особами  права власності та права користування землею.
		З урахуванням викладеного, суд визнає заявлені позивачем позовні вимоги позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають як матеріалам справи так і вимогам чинного законодавства України, в звязку з недоведеністю існування обставин, на які посилається позивач та вільним тлумаченням останнім окремих положень Закону. 
		Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 04.09.2017 р.   
		 
		Суддя ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...