Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/7009/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2017. Зареєстровано: 05.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2017.
Дата набрання законної сили: 30.08.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу            Справа № 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		   Єдиний унікальний №336/7009/16-ц       Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
		        Провадження № 22-ц/778/2480/17                    Суддя-доповідач: Поляков О.З.
		У Х В А Л А
		              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		             30 серпня 2017 року                                                     м. Запоріжжя 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
		головуючого:       Полякова О.З.,
		              суддів:                 Воробйової І.А.
		                                            Кухаря С.В.
		             при секретарі:      Евальд Д.Д., 
		             розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
		ВСТАНОВИЛА :
		У листопаді 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
		В обґрунтування позову зазначено, що 26.07.2005 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 23 200 доларів США, з кінцевим строком погашення до 25.07.2025 року. Відповідач виконувала свої зобов'язання неналежним чином, тому станом на 07.11.2016 року виникла заборгованість в сумі 80843 долари США, з яких основна сума заборгованості 17967,48 доларів США; 18453,17 дол. США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2878,14 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 41544,69 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
		Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» лише основну заборгованість за кредитом в розмірі  17967,48 доларів США, що еквівалентно 459428 грн. 46 коп., а також судовий збір в розмірі 6891 грн. 43 коп.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		           Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		           Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Як вбачається з матеріалів справи 26 липня 2005 року сторони уклали договір  кредиту № ZPSOGF50080225,  відповідно до якого  відповідач отримала кредит у сумі 23200 доларів США зі сплатою відсотків з кінцевим строком погашення заборгованості до 25 липня 2025 року (а. с. 10-12). 
		Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
		Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
		Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору Банк зазначає ,що станом на 7 листопада 2016 року у ОСОБА_4 виникла заборгованість за договором в сумі 80843 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1796 7,48 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 18453,17 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 41544,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2878,14 доларів США (а. с. 4-8).  
		За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. 
		Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору сторони домовилися про прийняття кредитодавцем від позичальника щомісячних  чергових платежів, які утворюють загальне зобов'язання,  в період з 26 по 2 число наступного місяця. 
		Відповідно до пункту 2.2.4. цього договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.3.3.  договору. 
		Останній платіж за кредитним договором позичальник внесла  20 серпня 2009 року.
		Окрім цього, як випливає з підпункту 2.3.3 (а) банк має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно із ст. 212, 611, 651 ЦК України по зобов'язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали, в зазначену в повідомленні дату. 
		Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів. 
		Зазначене правило узгоджується зі змістом частини другої статті 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Позивач скористався таким правом, направивши 18 серпня 2009 року вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості протягом тижня після отримання цієї вимоги, яка отримана відповідачем (а. с. 38). 
		Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на   25 серпня 2009 року (18 серпня 2009 року + 7 днів), то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21 листопада 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.
		           Згідно частини 4 сст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
		Така заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності зроблена представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції.\а.с.32-33\ і висновок про відмову у позові з цих правових підстав є обґрунтованим.
		           На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		   Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - відхилити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2017 року у цій справі - залишити без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
		 
		Головуючий:  
		   
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...