Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1522/13635/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2012. Зареєстровано: 06.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1522/13635/12
		Провадження № 2/1522/8905/12
		РІШЕННЯ
		Іменем УКРАЇНИ
		 
		8 жовтня 2012 року
		Приморський районний суд міста Одеси в складі:
		Головуючого - судді Погрібного С.О.
		за секретаря Малини-Муравенко В.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про виселення без надання іншого житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобовязання укласти договір найму житлового приміщення, за участі третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач звернувся із позовною заявою до відповідачів із вказаною вимогою, просить суд виселити ОСОБА_1 разом з його неповнолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, які проживають з ним однією сімєю, з квартири АДРЕСА_1, без надання їм іншого жилого приміщення на підставі ст. ст. 109, 116 ЖК УРСР. На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 право користування спірною квартирою не набув, на теперішній час квартира залишається самовільно зайнятою.
		Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти із ним, ОСОБА_1, договір найму квартири АДРЕСА_2, посилаючись на таке. З липня 1997 року позивач мешкав у квартирі за адресою: АДРЕСА_3. Згідно договору найму наймачем даної квартири був його вітчим ОСОБА_4, з яким мешкала його матір  ОСОБА_5 і позивач, як члени його родини. Після смерті матері та вітчима ОСОБА_1 залишився мешкати у зазначеній квартирі і дотепер несе всі витрати на її утримання. За твердженням позивача, іншого житла придатного для проживання він не має, а за місцем його реєстрації АДРЕСА_4, мешкає родина його брата і можливості проживати у нього там не має.
		В якості належних співвідповідачів за згодою позивача залучені до участі у справі ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3, від імені якої діють її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки, за твердженням позивача, визнаним відповідачем, зазначені особи проживають у спірній квартирі в якості членів однієї сімї.
		Відповідачі в судове засідання зявилися, позовні вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не визнали, зустрічні позовні вимоги до позивача підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. 
		Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, зустрічну позовну заяву не визнав у повному обсязі.
		Представник третьої особи в останнє судове засідання не зявився, про час та дату судового слухання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив; в передніх засіданнях участь брав, визнав обґрунтованою правовому позицію представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
		Вислухавши пояснення представника позивача, сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради необхідно задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування та зобовязання укласти договір найму квартири АДРЕСА_2 задоволені в повному обсязі, визнано право користування цією квартирою за ОСОБА_1 та зобовязано укласти договір найму.
		Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30.01.2007 року апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншого судді.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2008 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування та зобовязання укласти договір найму залишено без розгляду. Отже, докази, отримані під час першого розгляду зазначеної цивільної справи, в тому числі показання свідків, висновки, яких суд дійшов під час цього, не мають правової сили, не можуть бути враховані та можуть вплинути на оцінку доказів по цій справі та постановлення по ній рішення. Слід виходити з того, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду цивільної справи, що стало підставою для скасування постановленого цим судом судового рішення, нівелює як докази, так і висновки, яких суд дійшов, у звязку з порушенням передбаченої законом процесуальної форми встановлення (доведення) істини судом стосовно певних обставин.
		Суд констатує, що на сьогоднішній день у відповідачів відсутні передбачені законом правові підстави для вселення, перебування та проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2, з огляду на що вважає доведеним, що ці особи не набули права користування ним, враховуючи також такі обставини та міркування.
		Зокрема, відповідач ОСОБА_1 в обґрунтування свого зустрічного позову до позивача посилається на той факт, що він як член сімї наймача житла продовжував проживати у спірній квартирі після його смерті, несучи всі витрати на її утримання. Втім, із таким обґрунтуванням підстав перебування у зазначеній спірній квартирі неможливо погодитись з огляду на наступне.
		Згідно із ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Втім, відповідач не надав суду такої передбаченої законом письмової заяви попереднього наймача та членів його сімї, тобто його вітчима ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_5
		За встановленої судом відсутності письмової згоди наймача та всіх членів його сімї про вселення до спірного жилого приміщення, а також за відсутності договору найму цієї квартири, укладеного з відповідачем, додатково беручи до уваги, що відсутнє чинне (як на момент вселення, так і на час розгляду цієї справи та постановлення рішення) судове рішення про визнання за відповідачем права користування спірним майном, ОСОБА_1 проживає в ньому без достатньої правової підстави, тобто вважається таким, який вселився до нього самовільно.
		При цьому, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ОСОБА_1 протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання був зобовязаний зареєструвати місце свого проживання за адресою спірної квартири.
		Достатньою підставою для вселення відповідача у спірну квартиру не може розглядатися рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2005 року, оскільки в ньому відсутнє формулювання щодо права відповідача на вселення до спірної квартири, не беручи до уваги те, що це рішення скасоване.
		Суд окремо звертає увагу, що ухвала про залишення згаданого вище позову ОСОБА_1 без розгляду відповідачем в апеляційному порядку не оскаржена, що свідчить про фактичну згоду цієї сторони з припиненням судового розгляду за поставленим ним правовим питанням.
		Таким чином, ОСОБА_1, не набувши права користування спірним житловим приміщенням та самовільно вселившись до нього, не набув й права поселяти до цього спірного приміщення інших осіб, в тому числі й членів своєї сімї, оскільки їх права на вселення та проживання є похідними від прав самого ОСОБА_1 Положення ст.116 ЖК УРСР не містить винятків для неповнолітніх дітей, а тому рішення повною мірою стосується і виселення неповнолітньої ОСОБА_3 як члена сімї відповідача ОСОБА_1, місце проживання неповнолітнього визначається за правомірно набутим місцем проживанням його батьків.
		Відповідачка ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 не перебуває, місце її постійного проживання зареєстровано за іншою адресою, відмінною від адреси спірної квартири. Отже, так само як й відповідач ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 не вправі претендувати на визнання за нею права користування одним житловим приміщенням в разі збереження за нею права користування стосовно іншого житла. Прав на вселення до спірного житла ОСОБА_2 також не мала, оскільки не мала письмової згоди від наймача спірного житла та членів його сімї, згода ОСОБА_1 не має правового значення, оскільки він, як встановлено судом, також не мав прав на його зайняття.
		Суд звертає увагу на те, що право користування жилим приміщенням не входить до складу спадщини, а тому не може бути успадкованим відповідачем після смерті його матері ОСОБА_5 Спірна квартира належить місцевій територіальній громаді в особі Одеської міської ради, яка після звільнення цього житла внаслідок смерті його наймача та всіх членів його сімї вправі самостійно ним розпорядитися у встановленому законом порядку, зокрема й надавши право на його зайняття іншій особі в порядку та на підставах, визначеним житловим законодавством.
		Відповідно до ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
		Суду також не надано доказів звернення ОСОБА_1 до позивача із відповідною заявою про зміну договору найму в частині визнання ОСОБА_1 наймачем, він не може розглядатися судом в якості члена сімї померлого наймача житлового приміщення, а, отже, суд дійшов висновку, що останній не набув статусу такого.
		Відповідно до ст.58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Відповідачами не надано до суду ордеру на зайняття житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.
		Істотним для вирішення справи є той факт, що ОСОБА_1 є зареєстрованим за іншим місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3. В суду відсутні відомості про втрату ним права користування житловим приміщенням за вказаною адресою.
		Тривалість користування самовільно зайнятим житлом не впливатиме на вирішення справи, не створює правових підстав для задоволення зустрічного позову, не входить до предмету доведення обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, оскільки правове значення матимуть лише обставини, повязані із зайняттям (вселенням до) спірного приміщення відповідачами.
		Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. При цьому поняття самоправності зайняття житлового приміщення розуміється судом у тому значенні, що охоплює вселення без достатньої та передбаченої законом підстави для вселення у жиле приміщення.
		Застосовуючи до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, передбаченого у ст. 3 ЦК України, беручи до уваги загальну заборону зловживати своїми цивільними правами, а також принцип соціального призначення житла та його мети, спрямованої на забезпечення житлом, суд вважає можливим позов Приморської районної адміністрації задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
		Згідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу у випадку його порушення, невизнання або оспорювання з вимогою про застосування судом передбачених законом способів захисту.
		Беручи до уваги інтереси неповнолітньої особи, які заслуговують на увагу зі сторони суду, суд вважає за доцільне та обґрунтоване надати відповідачам відстрочку виконання рішення суду тривалістю у один місяць з моменту набрання цим рішенням законної сили, який є достатнім для зайняття законного місця проживання.
		Керуючись ст. ст. 3, 8, 13, 16 ЦК України, ст.ст. 58, 61, 65, 106, 116, Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 10, 11, 88, 130, 174, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобовязання укласти договір найму житлового приміщення, за участі третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, - відмовити у повному обсязі.
		Позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про виселення без надання іншого житлового приміщення задовольнити у повному обсязі.
		Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, з квартири під № 1 в будинку № 80 по вул. Преображенській в м. Одесі без надання іншого житлового приміщення.
		Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з їх неповнолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, відстрочку виконання рішення суду тривалістю у один місяць з моменту набрання цим рішенням законної сили.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		СУДДЯ С.О. Погрібний
		08.10.2012

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...