Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/14736/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2017. Зареєстровано: 07.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва 
		__________________________________________________
		Справа № 490/14736/14-к 
		Провадження № 1-кп/490/187/2017 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		22 серпня 2017 року
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		У складі : головуючого    - судді ОСОБА_1 
		    судді         ОСОБА_2 
		    присяжних         ОСОБА_3 
		                    ОСОБА_4 
		                    ОСОБА_5 
		за участі секретарів             ОСОБА_6 
		                        ОСОБА_7 
		    прокурорів                 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		 обвинувачених             ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		 їх захисників         ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		 потерпілої                 ОСОБА_14 
		 її представника             ОСОБА_15 
		                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням
		ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує будівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
		та
		ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, працює докером-механізатором в ТОВ "МСП "Ніка-Тера", мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , є таким, що не має судимостей
		у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -
		 
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_10  діючи навмисно, вбив ОСОБА_18 , після чого, діючи навмисно з корисливих мотивів, таємно заволодів її майном за таких обставин.
		 
		Станом на 1 серпня 2014 року він на ґрунті особистих стосунків з  ОСОБА_18 , прагнучи позбутись відносин із нею, вирішив її вбити.
		З метою ж уникнення відповідальності за скоєне він розробив план, який передбачав, що він задушить її, після чого з метою створення уяви про її смерть від утоплення її тіло буде приведеним у відповідний стан та таємно вивезеним на берег водоймища, де й буде залишеним.
		З метою реалізації цього плану ОСОБА_10 залучив  ОСОБА_11 , якому відвів роль пособника та який мав за винагороду допомогти йому у ефективному спотворенні дійсних обставин смерті ОСОБА_18 ..
		Заручившись згодою з боку ОСОБА_11 , ОСОБА_10 почав чекати нагоди для здійснення вбивства.
		1 серпня 2014 року в вечорі ОСОБА_10 , перебуваючи разом з ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_3 , у якій в той час також перебувала ОСОБА_18 , вирішив реалізувати свій злочинний намір.
		При цьому відповідно до остаточно розробленого плану ОСОБА_10 мав 
		-задушити ОСОБА_18 , коли та піде до ванної кімнати;
		-взяти відповідну сумку;
		-вирізати з неї внутрішні кишені;
		-за допомогою ОСОБА_11 упакувати тіло ОСОБА_18 до сумки;
		-після того - викликати таксі;
		-за допомогою ОСОБА_11 завантажити сумку з тілом до таксі;
		-разом з ОСОБА_11 доїхати на таксі до лікарні УМВС за адресою: АДРЕСА_4 
		-за допомогою ОСОБА_11 донести сумку з тілом до берегу річки Інгул, де залишити тіло в кущах очерету;
		-надати ОСОБА_19 обумовлену між ними грошову винагороду
		Реалізуючи цей план, біля 23:55 години 1 серпня 2014 року ОСОБА_10 , опинившись у ванній кімнаті вказаної квартири разом з ОСОБА_18 , зі значною силою схопив її шию та стиснув пальцями рук, внаслідок чого в неї відбулося закриття просвіту дихальних шляхів та припинення доступу повітря до легень. Утримуючи таким чином шию протягом більш, ніж 5 хвилин, ОСОБА_10 добився розвитку механічної асфіксії, внаслідок якої на місці сталась смерть ОСОБА_18 ..
		Переконавшись у настанні її смерті, ОСОБА_10 поклав її тіло в ванну для зручності подальшого транспортування
		Після цього ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_11 про те, що "Юли нет", взяв спортивну сумку необхідного розміру та вирізав з неї внутрішні кишені, пристосувавши її тим самим для подальшого транспортування тіла.
		Далі ОСОБА_10 за допомогою ОСОБА_11 , який виконував заздалегідь обіцяну роль пособника злочину, витяг тіло ОСОБА_18 з ванної та помістив його до підготовленої сумки.
		Після цього ОСОБА_10 викликав таксі для подальшого транспортування трупу. 
		По приїзду таксі ОСОБА_10 за допомогою ОСОБА_11 , який виконував заздалегідь обіцяну роль пособника злочину, завантажив сумку з тілом ОСОБА_18 до багажного відділення автомобіля таксі.
		Після цього ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 в якості пасажиру направився на цьому автомобілі до лікарні УМВС, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Флотська, 71.
		Прибувши до в`їзду на територію лікарні, ОСОБА_10 за допомогою ОСОБА_11 , який виконував заздалегідь обіцяну роль пособника злочину, дістав сумку з тілом ОСОБА_18 та доніс її до берегу річки Інгул, де в кущах очерету залишив труп. 
		Після чого ОСОБА_10 , виконавши усі заплановані дії щодо вбивства ОСОБА_18  та спотворення обставин її смерті, повернувся до квартири АДРЕСА_3 .
		 
		До того ж, перебуваючи під час виконання злочинного плану поруч з тілом ОСОБА_18 невдовзі після її вбивства, ОСОБА_10 побачив на ньому золоті прикраси, та вирішив з метою забезпечення реалізації плану в частині проведення розрахунків з ОСОБА_11 , заволодіти ними.
		Реалізуючи цей злочинний намір, він зняв з тіла ОСОБА_18 п`ять золотих обручок та одну пару золотих сережок та з метою подальших розрахунків з ОСОБА_11 поклав їх на стіл у кімнаті у квартирі АДРЕСА_3 .
		Повернувшись же до вказаної квартири після виконання запланованих дій щодо вбивства ОСОБА_18 та приховування злочину, він побачив у кімнаті належні їй: 
		-мобільний телефоном марки "МІ" моделі "Мі2",
		-ноутбуком марки "Hewlett Packard"
		та з метою проведення розрахунків з ОСОБА_11 , заволодів й ними. 
		02 серпня 2014 року в районі 08-09 години ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_11 в районі ринку "Колос", та передав йому у рахунок оплати за пособництво у вбивстві отримані у вказаний вище спосіб пару золотих сережок, п`ять золотих обручок, мобільний телефон та ноутбук, якими ОСОБА_11 розпорядився на власний розсуд.
		 
		ОСОБА_11  же після вбивства ОСОБА_18 . ОСОБА_10 виконав обіцяні заздалегідь (тобто - до вчинення вбивства) дії щодо приховування вчиненого вбивства за таких обставин
		Станом на 1 серпня 2014 року він, діючи з корисливих мотивів, отримавши пропозицію від ОСОБА_10 за винагороду сприяти тому у приховуванні вбивства ОСОБА_18 , на таке заздалегідь погодився.
		1 серпня 2014 року в вечорі ОСОБА_11 , перебуваючи разом з ОСОБА_10  у квартирі АДРЕСА_3 , у якій в той час також перебувала ОСОБА_18 , погодився на реалізацію злочинних намірів.
		При цьому відповідно до остаточно заздалегідь узгодженого плану ОСОБА_19 мав після того, як ОСОБА_10  здійснить вбивство:
		-допомогти ОСОБА_10 упакувати тіло ОСОБА_18 до сумки;
		-допомогти ОСОБА_10 завантажити сумку з тілом до таксі;
		-разом з ОСОБА_10 доїхати на таксі до лікарні УМВС за адресою: місто Миколаїв, вул. Флотська, 71
		-допомогти ОСОБА_10 донести сумку з тілом до берегу річки Інгул, де підкинути тіло в кущах очерету;
		Реалізуючи цей план, ОСОБА_11 , виконуючи роль пособника злочину, після настання смерті ОСОБА_18 допоміг ОСОБА_10 помістити її тіло до підшуканої та пристосованої ОСОБА_10 сумки.
		Після цього, продовжуючи виконувати заздалегідь обіцяну роль пособника злочину, ОСОБА_11 по приїзду викликаного ОСОБА_10 таксі допоміг йому завантажити сумку з тілом ОСОБА_18 до багажного відділення автомобіля таксі.
		Після цього, маючи на меті подальше виконання заздалегідь обіцяної ролі пособника злочину, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 в якості пасажиру направився на цьому автомобілі до лікарні УМВС , що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Флотська, 71.
		Прибувши до в`їзду на територію лікарні ОСОБА_11 , виконуючи заздалегідь обіцяну роль пособника злочину, допоміг ОСОБА_10 дістати сумку з тілом ОСОБА_18 та донести її до берегу річки Інгул, де в кущах очерету той залишив труп. 
		Після чого ОСОБА_11 , виконавши усі заплановані дії щодо пособництва у вбивстві ОСОБА_18  шляхом спотворення обставин її смерті, повернувся до квартири АДРЕСА_5 .
		 
		Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені
		І...... Дії обвинуваченого  ОСОБА_10  слід кваліфікувати:
		-за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині;
		-за частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка)
		ІІ...... Дії обвинуваченого  ОСОБА_11  слід кваліфікувати частиною 5 статті 27 - частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - пособництво шляхом сприяння у приховуванні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		І......Факт смерті ОСОБА_18  сторонами кримінального провадження не заперечується та підтверджується наступними зібраними у справі та дослідженими судом доказами.
		1. З протоколу огляду місця події від 06 серпня 2014 року /том 1, а.с. 59-64/ вбачається, що на березі річки Інгул на відстані близько 200 метрів від правого тильного боку приміщення лікарні УМВС, що знаходиться у будинку АДРЕСА_4 , розташована ділянка місцевості розміром 4 х 4 метри, на якій на відстані 150 метрів від високовольтної опори був виявлений труп невстановленої особи.
		2. Відомості, що містяться у протоколі пред`явлення трупу для впізнання від 07 серпня 2014 року /том 1, а.с. 66 - 67/, висновках експертів № 449 від 12 серпня 2014 року /том 1, а.с. 74/; № 742 від 02 вересня 2014 року /том 1, а.с. 77-82/; № 743 від 18 вересня 2014 року /том 1, а.с. 86 - 93/ та показах потерпілої про те, що її донькою є ОСОБА_18 , поза розумним сумнівом свідчать про те, що 06 серпня 2014 року за вказаних вище обставин був виявлений труп саме ОСОБА_18 .
		 
		ІІ......Той факт, що тіло ОСОБА_18 опинилось на березі річки Інгул внаслідок його переміщення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_3 , наразі ніким не заперечується.
		Про обставини переміщення тіла ОСОБА_18  з квартири АДРЕСА_3 свідчать наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.
		1. З показів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що у цій частині повністю збігаються поміж собою, вбачається, що:
		1)смерть ОСОБА_18 сталась у квартирі АДРЕСА_3 ;
		2)одразу після смерті тіло ОСОБА_18 перебувало у ванній у приміщенні ванної кімнати у вказаній квартирі;
		3)після її смерті ОСОБА_10 привів до ванної кімнати ОСОБА_11 , та той переконався у настанні смерті ОСОБА_18 ;
		4)після цього обвинувачені підготували тіло ОСОБА_18 до вчинення із ним дій, спрямованих на приховування обставин її смерті, під час чого, зокрема:
		-ОСОБА_10 взяв сумку;
		-ОСОБА_10 вирізав з вказаної сумки кармани, пристосувавши її для переміщення тіла;
		-тіло ОСОБА_18 достали в ванної та помістили до пристосованої сумки;
		-ОСОБА_10 викликав таксі
		5)одразу після смерті ОСОБА_18 . ОСОБА_10 зняв з її тіла золоті прикраси;
		6)по приїзду таксі ОСОБА_10 разом з ОСОБА_19 :
		-винесли сумку з тілом ОСОБА_18 з квартири та помістили до багажнику автомобіля таксі;
		-далі на таксі вони прослідували до поліклініки МВС за адресою: місто Миколаїв, вул. Флотська, 71;
		-від будівлі лікарні МВС вони прослідували до берегу річки, де в кущах очерету з сумки вилучили тіло ОСОБА_18 та залишили його там.
		З показів обвинувачених, які у цій частині узгоджуються поміж собою, вбачається, що після того вони:
		-взявши з собою сумку, у якій раніше знаходилось тіло, повернулись до поліклініки МВС та пройшли пішки до зупинки: вулиця Шкільна, де викинули сумку у смітник;
		-взяли таксі та роз`їхались по домах.
		Доказів на спростування цього матеріали справи не містять.
		2. Відомості, отримані під час проведення 07 серпня 2014 року слідчого експерименту за участі ОСОБА_11 свідчать про те, що після того, як були виконані усі дії щодо підготовки тіла ОСОБА_18 до транспортування, ОСОБА_10 викликав таксі, яке приїхало через півгодини після виклику /том 1, а.с. 168, 170 (диск "Слідчий експеримент ОСОБА_11 , частина 2, файл MOV008, 15:15)/.
		Інших доказів щодо цієї обставини матеріали справи не містять.
		За такого суд вважає встановленим, що на очікування таксі обвинувачені витратили біля 30 хвилин.
		3. Відомості, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 07 серпня 2014 року за участі ОСОБА_11 вказують про те, що автомобіль долає відстань від лікарні МВС, розташованої за адресою: місто Миколаїв, вул. Флотська, 71) до будинку АДРЕСА_6 в межах (20:57 - 20:30) - 27 хвилин /том 1, а.с. 164/.
		Інших доказів щодо цієї обставини матеріали справи не містять.
		За такого суд вважає встановленим, що на перевезення тіла ОСОБА_18 на таксі обвинувачені витратили біля 30 хвилин.
		4. З відомостей, що містяться у протоколі слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_10 від 06 серпня 2014 року вбачається, що обвинувачений подолав відстань від місця, до якого доїхав з тілом ОСОБА_18 на таксі, до місця залишення цього тіла у кущах очерету за (22:05 - 21:50) - 15 хвилин. /том 1, а.с. 54-58/
		З відомостей, що містяться у протоколі слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_11 вбачається, що цей обвинувачений подолав ту ж відстань за (20:05 - 20:15) - 10 хвилин.
		Тобто, у середньому на подолання цієї відстані без навантаження необхідно ((15 + 10)/2) - 12 хвилин 30 секунд.
		При цьому обвинувачені вказували, що в зв`язку із наявністю навантаження та особливостями місцевості сумку вони несли значно повільніше.
		Наведене поза розумним сумнівом дозволяє стверджувати, що з сумкою обвинувачені рухались від місця, де вийшли з таксі, до місця, де вони залишили тіло ОСОБА_18 , в межах 25 хвилин, а назад - в межах 13 хвилин. 
		Таким чином, загалом вони витратили в межах 40 хвилин.
		Інших доказів щодо цієї обставини матеріали справи не містять
		За такого суд вважає встановленим, що на переміщення тіла ОСОБА_18 до кущів очерету та повернення до лікарні УМВС обвинувачені витратили не менше 40 хвилин.
		5. Про час, витрачений на підготовку тіла ОСОБА_18 до вчинення з ним дій, спрямованих на приховування обставин смерті, та на заволодіння її прикрасами свідчать наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.
		5.1. Під час слідчого експерименту, проведеного 07 серпня 2014 року за участі ОСОБА_11 були отримані відомості про те, що ОСОБА_18 перед смертю сама пішла до ванної кімнати, таке було приблизно о 23:30 годині /том 1, а.с. 149, 170 ((диск "Слідчий експеримент ОСОБА_11 , частина 1, файл MOV005, 16:14)/
		З показів ОСОБА_11 , наданих ним під час судового засідання /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 15:29:34/ вбачається, що перед тим, як він дізнався про смерть ОСОБА_18 , ОСОБА_10 був разом із нею у ванній кімнаті протягом 10-15 хвилин.
		На цей же період спільного перебування ОСОБА_10 та ОСОБА_18 у ванній вказують й відомості, отримані під час слідчого експерименту, проведеного 07 серпня 2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_11 /том 1, а.с. 153, 166, 170 ((диск "Слідчий експеримент ОСОБА_11 , частина 2, файл MOV008, 04:59)/
		Окрім того, під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_11 зазначив, що вони вже сіли в таксі, коли було: "Около часа ночи" /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 15:43:19/.
		До того ж, у суді ОСОБА_11 зазначив, що до дому він попав в районі 3-4 години ранку.
		 
		Наведені відомості сукупно з іншими встановленими судом обставинами щодо часу життя ОСОБА_18 та обставин переміщення її тіла дають змогу визначити такі часові межі вчинюваних з нею та відносно її тіла дій:
		-  о23:30ОСОБА_18 опинилась у ванній кімнаті разом з ОСОБА_10 -через10-15хвтобто біля23:45ОСОБА_10 вийшов з ванної кімнати та повідомив ОСОБА_11 , що її вже немає, та-  біля23:50обвинувачені пересвідчились у смерті ОСОБА_18 .Далі:-  біля01.00вони з її тілом сіли до таксі, на яке чекали- 30 хв.тобто біля00.30викликали його
		 
		 
		Далі: 
		-  о01:00обвинувачені сіли до таксі-через27 хв.тобто біля01:30доїхали до лікарніУМВС-не раніше, як через40 хв.тобто, в районі02:15повернулись до лікарні УМВС
		Отже, вказаний ОСОБА_11 час повернення до дому - 3-4 години - в цілому збігається.
		Таке доводить, що відомості, вказані ОСОБА_11 в частині, що аналізується, є внутрішньо не суперечливими та відповідають іншим відомостям, що були отримані під час розгляду цієї справи.
		До того ж, покази та посилання ОСОБА_11 , на яких базуються вказані відомості, є послідовними, надавались ним протягом усього часу розгляду кримінального провадження.
		Відомості ж, що містяться у цих показах, свідчать про те, що власно на підготовку тіла ОСОБА_18 до вчинення з ним дій щодо приховування обставин смерті та вилучення золотих прикрас в обвинувачених лишався період часу, що є домірним проміжку з 23:50 до 00.30, тобто - біля 40 хвилин.
		 
		5.2. В своїх показах, наданих під час судового засідання /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 15:02:12/ ОСОБА_10 зазначав, що він дійсно протягом певного проміжку часу перебував з ОСОБА_18 у ванній кімнаті, там в них виник конфлікт, під час якого вона дала йому ляпасу, а він - штовхнув її. Після чого з ванної кімнати він вийшов, а ОСОБА_18 залишилась; на момент, коли він виходив, та була живою.
		Після цього він повернувся до ванної кімнати через 40 хвилин та побачив, що вона є мертвою.
		При цьому під час слідчого експерименту 07 серпня 2014 року на відтворення головних обставин описаного ним конфлікту обвинувачений ОСОБА_10 витратив 1 хвилину (/том 1, а.с. 128, 139 (диск "Слідчий експеримент ОСОБА_10 , частина 2, файл MOV001, 41:06)/.
		Під час слідчого експерименту, що був проведений за участі цього ж обвинуваченого 16 березня 2016 року, на відтворення цих же обставин він витратив 1 хвилину 24 секунди. /том 2, а.с. 127-132, 146 (файл P3160054, 06:12 - 07.36).
		Отже, ОСОБА_10 описує конфлікт, головні події якого тривали ((1+1,24)/2) ? 1 хвилину. За такого весь описаний ним конфлікт не міг тривати менш, ніж 2 хвилини.
		Окрім того, під час слідчого експерименту, що був проведений за участі цього обвинуваченого 07 серпня 2014 року були отримані відомості про те, що таксі приїхало та тіло ОСОБА_18 погрузили до нього в районі з 2 до 3 години ночі /том 1, а.с. 128, 139 (диск "Слідчий експеримент ОСОБА_10 , частина 1, файл MOV002, 08:19 - 09:19)/.
		Аналізуючи ці відомості, суд також відзначає, що на момент їх отримання ОСОБА_10 дотримувався позиції, відповідно до якої конфлікт між ним та ОСОБА_18 відбувся десь о 24:00 - 01:00 годині, а її тіло було залишене в очереті у проміжок часу з 03:00 до 04:00 години, про що свідчать матеріали слідчого експерименту, проведеного за його участі 06 серпня 2014 року у період часу з 21:05 до 22:05. /том 1, а.с. 53-54/
		Наведене сукупно з іншими встановленими судом обставинами щодо обставин переміщення тіла ОСОБА_18 вказують про такі часові межі вчинюваних з нею та відносно її тіла дій:
		-  не раніше00:00ОСОБА_18 опинилась у ванній кімнаті разом з ОСОБА_10 -  не раніше00:02ОСОБА_10 вийшов з ванної-через40 хв.тобто не раніше00:45ОСОБА_10 повернувся до ванної кімнати та побачив, що ОСОБА_18 померла-  біля00:50обвинувачені пересвідчились у смерті ОСОБА_18 . 
		Далі: 
		-якщо не раніше02:00обвинувачені сіли до автомобіля-то через27 хв.тобто біля02:27вони доїхали до поліклініки МВС-через25 хв.тобто, не раніше 03:10дійшли до місця, де вирішили сховати тіло
		 
		Отже:
		-якщо обвинувачені діяли у часових межах, визначених ОСОБА_10 , то вони сіли до таксі саме близько 02:00 години.
		-оскільки таксі вони чекали біля 30 хвилин, то дії щодо підготовки тіла ОСОБА_18 до транспортування були ними завершені до 01 години 30 хвилин;
		-за такого, власне на підготовку тіла ОСОБА_18 до вчинення із ним дій, спрямованих на приховування обставин смерті, та вилучення золотих прикрас в обвинувачених залишився проміжок часу тривалістю в (01:30 - 00:50) - в 40 хвилин.
		5.3. Порівнюючи відомості, отримані за участі ОСОБА_10 та відомості, отримані за участі ОСОБА_11 , суд відзначає, що вони, будучи різними в частині, що стосується обставин смерті ОСОБА_18 , повністю узгоджуються у тому, що на підготовку тіла ОСОБА_18 до вчинення із ним дій,спрямованих на приховування обставин смерті та вилучення золотих прикрас обвинувачені витратили 40 хвилин.
		Доказів про інший проміжок часу, витрачений обвинуваченими на вчинення цих дій, матеріали справи не містять.
		Отже, ту обставину, що на підготовку тіла ОСОБА_18 до до вчинення із ним дій,спрямованих на приховування обставин смерті та вилучення золотих прикрас обвинувачені витратили в межах 40 хвилин, суд вважає доведеною. 
		 
		ІІІ......Про обставини смерті ОСОБА_18  свідчать наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.
		1. З висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року /том 1, а.с. 96 - 104/ вбачається, що на тілі ОСОБА_18 було виявлене тілесне ушкодження у вигляді поперекового згинального перелому лівого великого рогу під`язикової кістки.
		Наявність цього тілесного ушкодження підтверджується й висновком комісії експертів КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи" ДОР" № 213 від 18 листопада 2016 року.
		З того ж висновку № 213 від 18 листопада 2016 року, що був письмово роз`ясненим членом комісії - експертом-доповідачем ОСОБА_20 , вбачається, що безпосередньо внаслідок стискання органокомплексу шиї ОСОБА_18 , яке призвело до перелому лівого великого ріжка під`язикової кістки, сталось закриття просвіту дихальних шляхів та припинення доступу повітря до легень.
		За такого комісія експертів прийшла до висновку про те, що смерть ОСОБА_21 сталась внаслідок механічної асфіксії.
		Такий самий висновок був зроблений й експертом ОСОБА_22 під час дачі висновку № 1920 від 08 вересня 2014 року /том 1, а.с. 96 - 104/.
		На підставі наведеного суд вважає доведеним той факт, що причиною смерті ОСОБА_18 стала механічна асфіксія внаслідок удушення руками.
		 
		2. З висновку комісії експертів КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи" ДОР" № 213 від 18 листопада 2016 року, що був письмово роз`ясненим членом комісії - експертом-доповідачем ОСОБА_20 , вбачається, що виявлене на тілі ОСОБА_18 тілесне ушкодження у вигляді поперекового згинального перелому лівого великого рогу під`язикової кістки могло бути утворене не інакше, як внаслідок інтенсивного (позамежного) стискання органокомплексу шиї. 
		При цьому це має бути саме стискання шиї або пальцями однієї руки, або - пальцями двох рук. 
		Головним є те, щоб під час стискання органокомплекс шиї був зафіксований, та відбулось зміщення лівого рогу до правого всередину. 
		Таке можна вчинити як однією рукою, так й двома.
		Головним є те, щоб на лівий травмований ріг діяв предмет з обмеженою контактуючою поверхнею (наприклад, палець).
		Тобто, в цьому випадку на ріг діяв один палець або два, а фіксація органокомплексу шиї могла бути здійсненою як тією ж рукою, так й двома руками.
		Тобто, органокомплекс шиї требо було одночасно тримати (фіксувати) та стискувати.
		Заподіяння такого ушкодження у будь-який інший спосіб, зокрема - внаслідок удару або падіння - не є можливим.
		З пояснень експерта-доповідача ОСОБА_20 вбачається, що таке стискання тривало більше за 3-5 хвилин.
		Будь-яких достовірних відомостей про наявність на тілі ОСОБА_18 інших тілесних ушкоджень, якими можуть бути науково обґрунтовані висновки судово-медичних експертів, матеріали справи не містять.
		За такого суд вважає доведеним, що:
		-незадовго до настання смерті ОСОБА_18 зазнала інтенсивного стискання шиї руками іншої людини, що тривало більше за 3-5 хвилин та зумовило її смерть;
		-жодних інших дій, що потягли ушкодження здоров`я ОСОБА_18 , незадовго до смерті з нею не вчинювалось.
		 
		3. Встановлені вище обсяг та характер дій, що призвели до смерті ОСОБА_18 , свідчить, що вплив на її тіло був єдино разовим, з урахуванням місця впливу - поза розумним сумнівом не міг бути випадковим та був безпосередньо спрямованим на досягнення мети впливу.
		Таке доводить, що характер цих дій був визначений заздалегідь.
		 
		ІV......Про ставлення обвинувачених до настання смерті ОСОБА_23 , що аналізується відповідно до вимог пункту 22 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", свідчить таке.
		1. Одразу після смерті ОСОБА_18 обвинувачені вдались до дій щодо підготовки її тіла до вчинення з ним дій, спрямованих на приховування обставин смерті, та переміщення її тіла.
		Обсяг таких дій вказує про те, що вони вчинялись двома обвинуваченими спільно.
		Суд також відзначає, що комплекс цих дій є складним.
		До того ж, в цьому випадку кожна окрема дія випливала з попередньої та зумовлювала вчинення наступної.
		При цьому, під час вчинення окремих дій кожен з обвинувачених чітко виконував визначену йому роль /як то - пошук та пристосування сумки, спільне поміщення тіла до сумки, збирання речей, переміщення сумки, вилучення тіла з сумки тощо/, та не заважав іншому, але навпаки - органічно доповнював дії іншого.
		При цьому в процесі вчинення цих дій обвинувачені діяли виважено. Про таке, свідчать, зокрема, покази обвинуваченого ОСОБА_11 , який зазначав, що коли таксист запитав, чи не везуть вони труп, вони спокійно відповіли, що ні, та роз`яснили таксисту, що їдуть до друзів у лікарню та везуть їм необхідні речі.
		Відповідно до пункту 24 Постанови № 10 Пленуму від 06 листопада 2009 року Верховного Суду України за такого ці дії слід вважати вчиненими заздалегідь внаслідок попередньої змови.
		 
		2. Про те, коли саме обвинувачені досягли змови щодо спільного приховування обставин смерті ОСОБА_18 свідчать наступні докази.
		2.1. Поза розумним сумнівом досягнення змови щодо вчинення усього комплексу зазначених дій вимагає певних витрат у часі.
		Визначаючи час, необхідний для обговорення дій щодо підготовки тіла ОСОБА_18 до вчинення з ним дій, спрямованих на приховування обставин її смерті, та його послідуючого переміщення, суд виходе з часу, що був необхідним обвинуваченим для опису вчинюваних ними після смерті ОСОБА_18 дій під час кримінального провадження, вважаючи цей час мінімально необхідним, адже до нього включається лише самий опис дій та не включається процес їх обговорення.
		З відомостей, отриманих під час проведення 07 серпня 2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_10 слідчого експерименту вбачається, що на опис цих дій обвинувачений витратив 9 хвилин 25 секунд /том 1, а.с. 111-116, 125 - 129, 139 (диск "Слідчий експеримент ОСОБА_10 , частина 1, файл MOV001, 32:32 - 41:57)/.
		З відомостей, отриманих під час проведення 07 серпня 2014 року слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_11 вбачається, що на опис цих дій обвинувачений витратив 16 хвилин 13 секунд /том 1, а.с. 141-146, 151 - 158, 170 (диск "Слідчий експеримент ОСОБА_11 , частина 1, файл MOV005, 23:14 - 39:27)/.
		Під час судового засідання 25 липня 2017 року на викладення цих же обставин ОСОБА_11 витратив 12 хвилин 40 секунд; ОСОБА_10 - 15 хвилин.
		Таким чином, в середньому саме лише викладення вказаних обставин займає ((09:25 + 16:13 + 12:40 + 15)/4) ? 13 - 14 хвилин.
		2.2. Вище доведено, що на підготовку тіла ОСОБА_18 до вчинення з ним дій, спрямованих на приховування обставин смерті, та заволодіння її золотими прикрасами обвинувачені витратили в межах 40 хвилин.
		Отже, у разі самого лише викладення переліку цих дій після її смерті (протягом не менш, ніж 14 хвилин) власне на виконання дій в обвинувачених залишилось би (40-14) ? 25 хвилин, протягом яких було необхідно:
		-зняти золоті прикраси;
		-знайти сумку (у разі, якщо обвинувачені заздалегідь не пересвідчились у її наявності);
		-принести сумку до ванної кімнати;
		-вирізати з вказаної сумки кармани, пристосувавши її для переміщення тіла (у разі, якщо таке не було зроблене заздалегідь);
		-достати тіло з ванної та помістили до сумки;
		-викликати таксі
		Але вчинення усього комплексу перелічених дій зі швидкістю, що лише вдвічі перевищує самий їх опис або - взагалі не є можливим, або ж - вимагає такого ступеню зорганізованості, зосередженості та цілеспрямованості, що вочевидь не може бути досягнутим внаслідок одній лише 13-14-хвилинної співбесіди.
		У разі ж наявності суперечок із приводу вчинення тих чи інших дій, вчинення усього вказаного комплексу дій в межах визначеного інтервалу часу поза розумним сумнівом взагалі не є можливим.
		Наведене поза розумним сумнівом доводить, що досягнення відповідної домовленості після смерті ОСОБА_18 взагалі не є можливим.
		Оскільки ж, як доведено вище, така домовленість між обвинуваченими була досягнута, суд вважає доведеним, що вона вже існувала на момент смерті ОСОБА_18 , тобто - була досягнута до вчинення з нею дії, що призвели до її смерті.
		Отже, смерть ОСОБА_18  передбачалась обвинуваченими.
		 
		3. Той факт, що смерть ОСОБА_18 передбачалась ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а домовленість про спільне приховування обставин її смерті була досягнута між ними заздалегідь, підтверджують, окрім наведених, такі докази.
		З показів ОСОБА_11 під час судового засідання, які є в цій частині послідовними та повністю відповідають результатам проведеного із ним 06 серпня 2014 року слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_10 повідомив йому про смерть ОСОБА_18 словами /надалі - мовою оригіналу/: "Юли нет" /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 15:30:04/.
		При цьому він зазначав, що саме цю фразу він зрозумів таким чином, що вона означає, що ОСОБА_24 саме померла.
		При цьому з його ж показів вбачається, що обстановка, що складалась до моменту, коли ОСОБА_10 висловив вказану фразу, жодним чином не свідчила про будь-яку небезпеку для ОСОБА_18 або ж про вчинювані відносно неї протиправні дії, тим більше не свідчила вона й про те, що будь-яка обставина загрожувала саме її життю.
		На запитання ж представника потерпілої про те, чому цей вираз обвинувачений усвідомив таким чином, що він означає, що ОСОБА_18 саме немає в живих, будь-якої відповіді обвинувачений не надав.
		Таке вказує, що на момент сприйняття цього виразу обвинувачений ОСОБА_11 вже передбачав настання смерті ОСОБА_18 ..
		Далі, з показів того ж ОСОБА_11 вбачається, що, усвідомивши, що ОСОБА_18 померла, він вирішив, що ОСОБА_10 її вбив.
		У відповідь на запитання суду /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 16:04:08/ він зазначав, що до такого переконання він прийшов, виходячи з того, що:
		-коли він побачив тіло, воно повністю було під водою;
		-ОСОБА_10 був останнім, хто знаходився разом із нею;
		-та (мовою оригіналу: "В третьих"), коли він поцікавився, що відбулося, ОСОБА_10 розповів йому, що штовхнув ОСОБА_18 , та вона впала
		При цьому з пояснень того ж ОСОБА_11 вбачається, що жодних тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_18 він не бачив, жодних звуків, що могли б свідчити про небезпеку - не чув, та, як вже зазначалось вище, обстановка, що складалась, не створювала жодних загроз, зокрема - із боку ОСОБА_10 - для здоров`я, а тим більше - життя ОСОБА_18 ..
		Оцінюючи цю обставину, суд враховує й те, що зі слів ОСОБА_11 , випливає, що він, пересвідчившись у смерті ОСОБА_18 , одразу вирішив, що вона була вбита ОСОБА_10 , а про події, що відбулися, запитував вже потім.
		Таке вказує, що на момент сприйняття цього виразу обвинувачений ОСОБА_11 вже передбачав настання смерті ОСОБА_18 саме від дій ОСОБА_10 .
		 
		4. До того ж, встановлені на підставі показів обвинувачених, що в цій частині узгоджуються поміж собою, дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відразу після сприйняття ними факту смерті ОСОБА_18 свідчать про те, що вони:
		-стикнувшись з, за їх словами - раптовою смертю ОСОБА_18 через, за їх же словами - очевидну відсутність фактичних підстав до такого - не вжили жодних заходів для того, щоб надати їй будь-яку допомогу, або хоча б усунути фактор, який вочевидь є загрозливим - витягнути її голову з води та призвести її у вертикальний стан;
		-ними по суті не було встановлено жодної з загальновідомих ознак, що свідчать про смерть людини. Так, для встановлення смерті ОСОБА_10 лише подивився на колір її обличчя /який, до речі, поза розумним сумнівом ні про що, тим більше - про смерть - не свідчить/ та одноразово перевірив її пульс, не вдаючись до його пошуків належним чином, а ОСОБА_11 взагалі лише спробував відшукати пульс, при чому - на місці, яке вочевидь не є типовим для його підшукування.
		Натомість же обвинувачені відразу вдались до зорганізованих, зосереджених та цілеспрямованих дій, щодо пакування тіла ОСОБА_18 та забезпечення його подальшого транспортування.
		Таке, сукупно з характером дій, що призвели до смерті ОСОБА_18 , та іншими встановленими вище обставинами, доводить, що її смерть була бажаною для особи, що її заподіяла.
		Наведені вище докази у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять, що:
		- ОСОБА_18 було позбавлено життя навмисно;
		-її смерть передбачалась як ОСОБА_10 , так й ОСОБА_25 ; 
		- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 досягли домовленості щодо приховування обставин смерті ОСОБА_18 до її вбивства.
		 
		V...... Обсяг та характер дій, вчинених з ОСОБА_18 задля настання її смерті - а саме одне раптове стискання її шиї - не дає підстав для висновку про те, що участь у вчиненні цих дій приймало більше, ніж одна особа.
		При цьому матеріали справи поза розумним сумнівом свідчать, що останньою особою, з якою ОСОБА_18 спілкувалась за життя, був ОСОБА_10 ..
		Наведене доводить, що саме ОСОБА_10 вчинив відносно ОСОБА_18 умисні дії, що призвели до її смерті.
		 
		VІ......Наведені вище докази доводять також, що він же вчиняв й послідуючі дії щодо приховування обставин її смерті; участь у вчиненні таких дій брав й ОСОБА_11 .
		Про дійсне значення цих дій свідчить наступне.
		Ці дії, як доведено вище, є заздалегідь узгодженими, отже - спрямованими на досягнення певної мети, яка є нічим іншим, як їх бажаним результатом.
		При цьому враховуючи, що вказані дії обвинуваченими вчинялись безперешкодно та були завершені після того, як вони вчинили усе, що вважали за необхідне, тобто - власної мети досягли, суд вважає, що така мета може бути об`єктивно встановленою відповідно до результатів та наслідків їх діяльності.
		Про такі результати свідчать наступні досліджені судом докази.
		1. З показів обвинуваченого ОСОБА_10 під час розгляду цього кримінального провадження та відомостей, наданих ним під час слідчого експерименту в ході досудового розслідування вбачається, що він намагається переконати у тому, що смерть ОСОБА_18 сталась внаслідок нещасного випадку, яким вказував утоплення.
		За своїм змістом ці посилання мають схилити до думки, що смерть ОСОБА_18 сталась в воді.
		Перевірка цього посилання обвинуваченого призводить до такого.
		Під час розслідування та судового розгляду кримінальної справи обвинувачені вказували, ніби перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_18 пішла купатись до ванної, у якій була вода у достатній кількості.
		За результатами слідчого експерименту, що був проведений 07 серпня 2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_10 , встановлено, що:
		-у квартирі АДРЕСА_3 має: довжину - 1,5 метри, глибину - 0,35 м., ширину - 0,65 м.;
		-зі швидкістю, що була 01 серпня 2014 року вода наповнює каструлю ємністю 3 літри за 1 хвилину 53 секунди, тобто - за 113 секунд.
		Під час вказаного слідчого експерименту були отримані відомості про те, що за 20 - 30 хвилин у ванну набралась вода в обсязі, що заповнював ванну на 10 сантиметрів, та саме таким був обсяг води у ванній, коли ОСОБА_18 туди впала.
		Отже, обсяг води у ванній на момент, коли ОСОБА_18 , зі слів цього обвинуваченого, пішла купатись, становив (1,5 /довжина/ х 0,65 /ширина/ х 0,1 /глибина/) - 0,0975 м3, що дорівнює 97,5 літрам.
		Оскільки 3 літри набирається за 113 секунд, 97,5 літрів набереться за (97,5 х 113 / 3) - 3.672,5 с., що дорівнює 61,21 хвилині або приблизно 1 годині.
		Так невідповідність у часі (20-30 хвилин - за словами ОСОБА_10 , та 1 година в дійсності) є очевидною; очевидність їй надає ще й те, що в іншій частині відомості, отримані під час вказаного слідчого експерименту, як доведено вище, збігаються за часовими проміжками навіть у разі, коли ОСОБА_10 повідомляє відомості, що не відповідають дійсності /зокрема - щодо дій з ОСОБА_18 , які передували її смерті/.
		Під час проведення 7 серпня 2014 року слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_11  були отримані відомості про те, що за 15 хвилин у ванну набралась вода в обсязі, що майже повністю заповнював ванну, лише 15 сантиметрів не вистачало до її верхнього краю. При цьому після смерті ОСОБА_18 обсяг води у ванній був приблизно таким же.
		Отже, обсяг води у ванній на момент, коли ОСОБА_18 , зі слів цього обвинуваченого, пішла купатись, становив (1,5 /довжина/ х 0,65 /ширина/ х (0,35-0,15) /глибина/) - 0,195 м3, що дорівнює 195 літрам.
		Оскільки 3 літри набирається за 113 секунд, 195 літрів набереться за (195 х 113 / 3) - 7.345 с., що дорівнює 122,42 хвилинам або приблизно 2 години.
		Так невідповідність у часі (15 хвилин - за словами ОСОБА_11 , та 2 години в дійсності) є очевидною; очевидність їй надає ще й те, що в іншій частині відомості, отримані під час вказаного слідчого експерименту, як доведено вище, збігаються за часовими проміжками.
		Вказані невідповідності поза розумним сумнівом свідчать про те, що посилання, ніби перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_18 пішла купатись до ванної, у якій була вода у достатній кількості, не відповідають дійсності.
		Разом із цим суд відзначає, що у цій частині, навіть - в питаннях проміжків часу - посилання обвинувачених відповідають одне одному. Таке поза розумним сумнівом свідчить, що версія щодо утоплення ОСОБА_18 була вигадана та узгоджена ними заздалегідь
		Таке, окрім наведеного, підтверджується й тим, що позицію щодо смерті ОСОБА_18 від нещасного випадку - внаслідок утоплення - обвинуваченим ОСОБА_10 підтримується послідовно та не змінюється ним навіть з огляду на те, що комісія експертів прийшла до висновку про наявність ушкодження, яке не може бути заподіяне інакше, як внаслідок цілеспрямованих дій іншої людини.
		 
		2. При цьому суд віздначає, що сукупність дій обвинувачених, згода на вчинення яких, як доведено вище, була досягнута між ними заздалегідь, сприяє утвердженню вигаданої обвинуваченими версії, ніби смерть ОСОБА_18 сталась від утоплення.
		Так, тіло ОСОБА_18 було виявленим на берегу водоймища оголеним. Такі місце знаходження тіла та його стан, за відсутності об`єктивних даних про іншу причину смерті, об`єктивно міг утвердити версію про смерть ОСОБА_18 у воді. Про таке ж, до речі, свідчить зміст постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 07 серпня 2014 року, у якій одним з питань прямо зазначається: "2.19. Чи є судово-медичні данні вказуючи на утоплення потерпілої". 
		Та власне необхідність залишення тіла саме на березі водоймища з необхідністю викликала залучення стороннього транспортного засобу. Таке, в свою чергу, природно викликало необхідність відповідних пояснень сторонній особі та відповідний цим поясненням спосіб підготовки тіла та місце, до якого слід здійснити його переміщення. Так, переміщення великого пакунку до місць, наближених до водоймища, за допомогою сторонньої особи такій особі може бути поясненим лише необхідністю відвідування лікувального закладу; поблизу водоймищ же таким лікувальним закладом є лише лікарня УМВС.
		До того ж, з вигаданою обвинуваченими версією про причину смерті ОСОБА_18 узгоджується й спосіб вчинення її вбивства. Так, як доведено вище, в дійсності смерть ОСОБА_18 сталась через механічну асфіксію внаслідок удушення. У випадку ж смерті у воді смерть настає внаслідок тої же механічної асфіксії, але - внаслідок утоплення.
		Складність же комплексу вчинених обвинуваченими дій, які, як доведено вище, були визначені ними до вбивства, сама по собі виключає можливість узгодження такого комплексу з версією, вигданою після його виконання.
		Таке доводить, що весь цей комплекс дій з самого початку (ще до вбивства) розроблявся з метою створення уяви про те, що смерть ОСОБА_18 сталась внаслідок утоплення.
		 
		3. Ту обставину ж, що в межах цього кримінального провадження обвинувачені доводять, ніби смерть ОСОБА_18 сталась у ванній квартири АДРЕСА_3 , суд розцінює таким чином.
		Як доведено вище, дії обвинувачених щодо способу вбивства ОСОБА_18 , удаваної причини її смерті та послідуючого переміщення її тіла були заздалегідь обумовленими та спланованими.
		Таке планування поза розумним сумнівом не передбачало залишення тіла ОСОБА_18 у квартирі. За такого не передбачало воно й маскування обставин її смерті під утоплення у ванній.
		В той же час, матеріали справи свідчать, що в цьому випадку причетність обвинувачених до зникнення ОСОБА_18 була встановлена раніше, ніж було знайдено її тіло.
		При цьому з матеріалів справи вбачається, що 6 серпня 2014 року обвинувачені спочатку були допитані з приводу їх відносин з ОСОБА_26 , потім - пішли до дому, але в вечорі знов були затримані.
		Ці обставини у їх сукупності свідчать, що, версія про смерть ОСОБА_18 у ванній була викликана обставинами розслідування справи, та, пропонуючи її, обвинувачені лише пристосовували під обставини руху кримінального провадження, до того ж - не зовсім доречно - раніше розроблену версію, якої планували дотримуватись.
		Таке, до речі, підтверджує висновок суду про те, що версія щодо причин смерті ОСОБА_18 була визначена до її вбивства.
		 
		4. Державне обвинувачення та захист стверджують, ніби дії обвинувачених щодо тіло ОСОБА_18 були продиктовані бажанням лише позбавитись її тіла.
		Але такі посилання не узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження.
		Так, з протоколу від 6 серпня 2014 року слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_10 вбачається, що тіло ОСОБА_18 не було глибоко приховано в очереті, між ним та пішохідною доріжкою була ділянка з прим`ятою рослинністю та труп в цілому був помітним з пішохідної доріжки.
		Таке ж підтверджується і відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події від 06 серпня 2014 року та фото таблицями до нього.
		До того ж, наведені вище відомості щодо поведінки обвинувачених під час судового розгляду кримінального провадження доводять, що намір обвинувачених передбачав виявлення трупу ОСОБА_18 до того, як буде встановлена причетність обвинувачених до її зникнення; адже інакший порядок події змусив обвинувачених вдатись до недолугих дій. 
		 
		Отже, заздалегідь сплановані дії щодо приховування обставин смерті ОСОБА_18 мали на меті не позбутись її тіла, але - приховати дійсні обставини її смерті під виглядом нещасного випадку (утоплення), та їх обсяг та порядок був викликаний саме прагненням досягнення вказаної мети.
		 
		VIІ......Наведене дає можливість встановити задум обвинувачених та сутність досягнутої між ними домовленості.
		1. Так, з показів обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що у цій частині узгоджуються поміж собою, вбачається, що під час вчинення протиправних дій ОСОБА_10 відігравав визначальну роль, адже - саме він позбавив життя ОСОБА_18 ; він же надавав вказівки ОСОБА_11 щодо вчинення тих чи інших дій, він же визначав та підшукував засоби для вчинення відповідних дій (зокрема - підшукував сумку, викликав таксі тощо).
		Таке доводить, що саме він здійснював організацію злочину та керував вчинюваними під час злочину діями, отже - саме він здійснював планування протиправної діяльності.
		2. Як доведено вище, задум ОСОБА_10 передбачав позбавлення життя ОСОБА_18 та подальше спотворення обставин її смерті задля уникнення відповідальності за скоєне шляхом створення уяви про її смерть внаслідок утоплення.
		Наведене вище доводить, що його задум у загальних рисах передбачав:
		-вбивство ОСОБА_18 ; 
		-переміщення її тіла на узбережжя водоймища;
		-виявлення її тіла сторонніми особами;
		-встановлення причини її смерті - асфіксії, але - внаслідок утоплення;
		-припинення подальшого розслідування обставин її смерті.
		3. Ці обставини, окрім іншого, доводять, що спосіб заподіяння смерті ОСОБА_18 також планувався заздалегідь.
		Таке, до речі, повністю узгоджується з встановленими вище діями з ОСОБА_18 щодо заподіяння їй смерті та часом вчинення таких дій.
		4. Встановлений вище обсяг фактично вчинених обвинуваченими протиправних дій свідчить про те, що розроблений ним план передбачав, зокрема:
		-заподіяння ОСОБА_18 смерті шляхом удушення;
		-пакування її тіла;
		-його переміщення до берегу річки Інгул в районі лікарні УМВС 
		5. Такий обсяг дій об`єктивно вимагав:
		-відповідного засобу для переміщення тіла на значну відстань;
		-пакунку, який не викликав би підозри у вчиненні злочину;
		-засобів для переміщення цього пакунку
		6. Не викликає розумних сумнівів й та обставина, що вказана мета та продиктований нею обсяг дій та порядок їх вчинення вочевидь унеможливлювало приховування злочину в обраний обвинуваченим спосіб однією людиною та вимагало залучення іншої людини для виконання усього передбаченого обсягу дій.
		Принагідно суд відзначає, що само по собі підшукування людини, яка погодилась би на дії, вчинення яких завбачалось, поза розумним сумнівом об`єктивно вимагало певної попередньої підготовки та попереднього вчинення дій щодо схиляння обраної особи до вчинення відповідних дій.
		Ця обставина сама по собі виключає можливість досягнення домовленості щодо вчинення відповідних дій після позбавлення життя ОСОБА_18 ..
		7. Матеріали справи свідчать, що особою, яка згодилась виконувати дії щодо переховування обставин смерті ОСОБА_18 шляхом їх спотворення, виступив  ОСОБА_11 . 
		8. Наведені обставини, з огляду на фактично вчинені обвинуваченими дії, свідчать про те, що остаточна домовленість між ними передбачала, що:
		-ОСОБА_10 мав 
		¦задушити ОСОБА_18 , коли та піде до ванної кімнати;
		¦взяти відповідну сумку;
		¦вирізати з неї внутрішні кармани;
		¦за допомогою ОСОБА_11 упакувати тіло ОСОБА_18 до сумки;
		¦після того - викликати таксі;
		¦за допомогою ОСОБА_11 завантажити сумку з тілом до таксі;
		¦разом з ОСОБА_11 доїхати на таксі до лікарні МВС за адресою: місто Миколаїв, вул. Флотська, 71
		¦за допомогою ОСОБА_11 донести сумку з тілом до берегу річки Інгул, де залишити тіло в кущах очерету;
		¦надати ОСОБА_19 обумовлену між ними грошову винагороду
		-ОСОБА_11 мав 
		¦допомогти ОСОБА_10 упакувати тіло ОСОБА_18 до сумки;
		¦допомогти ОСОБА_10 завантажити сумку з тілом до таксі;
		¦разом з ОСОБА_10 доїхати на таксі до лікарні МВС за адресою: місто Миколаїв, вул. Флотська, 71
		¦допомогти ОСОБА_10 донести сумку з тілом до берегу річки Інгул, де залишити тіло в кущах очерету;
		При цьому суд ще раз підкреслює, що вказані дії. як доведено вище, були вчинені ними організовано, зосереджено та цілеспрямовано
		Наведені обставини у своїй сукупності:
		-доводять, що позбавлення життя ОСОБА_18 було ретельно сплановано та підготовлене;
		-підтверджує, що таке планування та ступінь підготовки не могли бути досягнутими після смерті ОСОБА_18 , адже поза розумним сумнівом вимагали суттєвих витрат у часі та докладання відповідних зусиль. 
		 
		VIII......Наведене дозволяє охарактеризувати умисел кожного з обвинувачених під час вбивства ОСОБА_18 таким чином.
		1. Наведені вище докази у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять, що під час вчинення вбивства ОСОБА_10 усвідомлював суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки їх вчинення та бажав їх настання.
		За такого відповідно до класифікації, запровадженій у статті 24 Кримінального Кодексу України його дії щодо вбивства ОСОБА_18 є вчиненими з прямим умислом, та лише ця ознака має значення, як елемент складу вчиненого ним протиправного діяння.
		В той же час з метою доказування, а також визначення ступеню суспіальної небезпеки вчиненого та особи винного суд відзначає, що умисел ОСОБА_10 під час вчинення вбивства ОСОБА_18 , як свідчать наведені вище докази, був:
		-за часом виникнення та формування                -    заздалегідь обдуманим;
		-за спрямованістю та конкретизацією бажаного результату    -    визначеним
		 
		2. Наведені вище докази у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять, що під час пособництва у вбивстві ОСОБА_18 . ОСОБА_11 усвідомлював суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки їх вчинення та бажав їх настання.
		За такого відповідно до класифікації, запровадженій у статті 24 Кримінального Кодексу України його дії щодо пособництва у вбивстві ОСОБА_18 є вчиненими з прямим умислом, та лише ця ознака має значення, як елемент складу вчиненого ним протиправного діяння.
		При цьому суд відзначає характер та зміст ролі, яка була йому відведена та яку фактично він виконував під час вчинення злочину.
		Зміст цієї ролі, принаймні, так, як вона усвідомлювалась цим обвинуваченим, ним викладений таким чином /надалі - мовою оригіналу/: "Я согласился помочь ему ни в том, что там ... то есть, согласился помочь спрятать тело".
		Встановлені вище дії цього обвинуваченого повністю відповідають вказаному ним змісту, а саме - ОСОБА_11 в дійсності допоміг спакувати тіло ОСОБА_18 та транспортувати його до берегу річки Інгул.
		Таке, як доведено вище, відповідало відведеній йому ролі у розробленому злочинному плані.
		Наведене доводить, що умисел ОСОБА_11 був:
		-за часом виникнення та формування                -    заздалегідь обдуманим;
		-за спрямованістю та конкретизацією бажаного результату    -    визначеним
		 
		 
		ІХ......Щодо обставин вилучення коштовностей, мобільного телефону та ноутбуку ж, суд додатково до наведеного відзначає таке.
		1. Та обставина, що вказане майно належить ОСОБА_18 , сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
		2. Перелік викраденого майна, що не заперечується сторонами кримінального провадження, зводиться до:
		-пари золотих сережок;
		-п`яти золотих обручок;
		-мобільного телефону марки "МІ" моделі "Мі2",
		-ноутбуку марки "Hewlett Packard"
		Вартість цього майна, поза розумним сумнівом, перевищує суму дрібної крадіжки.
		3. З показів обвинувачених, потерпілої та інших матеріалів справи вбачається, що вказане майно було при собі у ОСОБА_18 саме тоді, коли вона 1 серпня 2014 року прийшла до квартири АДРЕСА_3 .
		Доказів того, що ОСОБА_18 або - постійно носила саме це майно при собі, або - обвинувачені заздалегідь домовились із нею щодо того, щоб вона саме у той день мала при собі саме це майно - матеріали справи не містять.
		Таке доводить, що можливість заволодіти вказаним майном виникла в обвинувачених раптово.
		4. Сукупність доказів, що були наведені вище, свідчить про те, що вказане майно в ОСОБА_18 було вилучене самим лише ОСОБА_10 ..
		Доказів того, що у вилученні цього майна брав участь ОСОБА_11 , матеріали справи не містять.
		5. При цьому золоті прикраси ОСОБА_10 вилучив майже одразу після смерті ОСОБА_18 , знявши їх з її тіла, а мобільний телефон та ноутбук - додав до раніше викраденого одразу після того, як за допомогою ОСОБА_11 позбавився тіла ОСОБА_18 та оглядав стан квартири.
		Таке доводить, що заволодіння вказаним майном є тісно пов`язаним із вбивством ОСОБА_18 .
		6. З показів обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в цій частині повністю збігаються поміж собою, вбачається, що вже о 8 - 9 години ранку 02 серпня 2014 року ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_11 в районі ринку "Колос", куди привіз усе вказане майно.
		Ті ж докази вказують, що під час вказаної зустрічі ОСОБА_10 віддав усе вказане майно ОСОБА_11 , а той реалізував обручки, сережки та мобільний телефон самостійно, особисто визначаючи ціну кожного з них, їх загальну вартість, спосіб реалізації та обсяг майна, що підлягає реалізації.
		Обставини реалізації вказаного майна ОСОБА_11 , окрім згаданих вище доказів, підтверджуються:
		-змістом показів обвинувачених, які жодного разу не згадували про те, що будь-коли у будь-якій спосіб домовлялись про вартість, за яку планують реалізувати вказане майно;
		-заявою свідка ОСОБА_27 від 06 серпня 2014 року /том 1, а.с. 218/ про добровільну видачу вилученого в ОСОБА_18 мобільного телефону, протоколом від 06 серпня 2013 року огляду вилученого мобільного телефону /том 1, а.с. 219/ та показами обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у суді, з яких вбачається, що вказаний мобільний телефон реалізовував один ОСОБА_11 на власний розсуд;
		-заявою свідка ОСОБА_28 від 07 серпня 2014 року /том 1, а.с. 220/, та відеозаписом з камер відео спостереження /том 1, а.с. 221/, з яких вбачається, що реалізацію ноутбука ОСОБА_11 займався самостійно, з ОСОБА_10 під час цього не радився
		-показами обвинуваченого ОСОБА_11 , з яких вбачається, що від особисто відмовився від реалізації ноутбуку з огляду на його вартість.
		Наведені обставини у сукупності доводять, що ОСОБА_11 розпоряджався отриманим від ОСОБА_10 майном, як своїм, отже - отримавши його від ОСОБА_10 , заволодів ним.
		Цей висновок суду не спростовується, але навпаки - підтверджується посиланнями ОСОБА_11 про те, що частину отриманих грошей він віддав ОСОБА_10 разом з ноутбуком.
		Так, з одного боку:
		-ці покази не свідчать про наявність домовленості між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо збуту вказаних речей на доручення ОСОБА_10 , адже не містять послань про те, скільки ж ОСОБА_10 збирався отримати внаслідок збуту вказаних предметів.
		-з огляду на вартість цих предметів, вказану потерпілою ОСОБА_14 та проти якої ОСОБА_10 не заперечував, сума у 2.000 грн. є замалою порівняно із дійсною вартістю реалізованого майна.
		З іншого ж боку, ця обставина свідчить, що ОСОБА_11 взяв з отриманого від ОСОБА_10 саме стільки, скільки вважав за потрібне, а решту - повернув ОСОБА_10 , отже - самостійно розпорядився отриманим від ОСОБА_10 на свій розсуд.
		 
		Х......Наведене дозволяє охарактеризувати умисел винних у протиправних діях з майном ОСОБА_18 таким чином.
		1. Наведені вище докази у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять, що під час самого по собі вилучення майна ОСОБА_18 . ОСОБА_10 усвідомлював суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки їх вчинення у вигляді протиправного обернення чужого майна на власну користь та бажав їх настання.
		За такого відповідно до класифікації, запровадженій у статті 24 Кримінального Кодексу України його дії щодо самого по собі вилучення майна ОСОБА_18 є вчиненими з прямим умислом.
		В той же час з метою доказування, а також визначення ступеню соціальної небезпеки вчиненого та особи винного суд відзначає, що умисел ОСОБА_10 під час вчинення вказаних дій, як свідчать наведені вище докази, був:
		-за часом виникнення та формування    - лише таким, що виник раптово;
		-за спрямованістю та конкретизацією бажаного результату    - альтернативним - він бажав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді вилучення майна, але з самого початку не усвідомлював переліку майна, яке бажав вилучити /згодом додаючи до нього інші предмети/ та розмір заподіяної такими діями шкоди /вартість викраденого майна/. 
		 
		2. Що ж стосується ставлення ОСОБА_11  до отриманого майна, то воно за спрямованістю та конкретизацією бажаного результату характеризувалось визначеністю - він бажав отримати користь у заздалегідь визначеному розмірі.
		За такого за часом виникнення та формування таке ставлення характеризувалось не чим іншим, як обдуманістю заздалегідь. 
		 
		ХI......Наведені вище докази сукупно з іншими матеріалами справи, дозволяють встановити мотиви дій обвинувачених під час вчинення протиправних дій таким чином.
		1. З показів потерпілої ОСОБА_14 , що були надані нею під час судового засідання 15 травня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_18 перебувала з ОСОБА_10 у "цивільному шлюбі" декілька років, мешкали вони вдома у Юлії або в батьків ОСОБА_29 , місяців за 10 до смерті ОСОБА_30 ці відносини припинились.
		При цьому, не зважаючи на її / ОСОБА_14 / заперечення ОСОБА_31 продовжувала підтримувати відносини з ОСОБА_10 , дзвонила йому.
		До того ж, тижні за 3 до смерті ОСОБА_24 прийшла до неї та сказала, що ОСОБА_29 / ОСОБА_10 / поживе в них з тиждень, вона дозволила, та ОСОБА_29 прожив з ОСОБА_32 в їх будинку тижні 2 або 3.
		З показів обвинуваченого ОСОБА_11 , що були надані ним під час судового засідання 25 липня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_29 / ОСОБА_10 / дійсно жив з ОСОБА_32 у "цивільному шлюбі", потім ОСОБА_33 (інша "подруга" ОСОБА_29 , з якою разом він знімав квартиру АДРЕСА_3 ) /далі - мовою оригіналу/: "Отбила его у Юли", та він разом з нею переїхав у місто.
		Внаслідок такого /далі - мовою оригіналу/: "У Юли была депрессия", цими обставинами вона задоволена не була.
		Обвинувачений також зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_31 продовжували спілкуватись: "Как бывшие".
		Обвинувачений ОСОБА_10 , під час судового засідання 25 липня 2017 року, зазначав, що в їх відносинах з ОСОБА_18 /надалі - мовою оригіналу/: "Интимной близости хотелось с её стороны; [він] сказал, что нет. Да, было дело - то, что [він] изменил с ней, когда был с девушкой своей. Но это выплыло, и [він] сказал, что - нет" /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року; 15:31:06/.
		Ці обставини обвинувачений дійсно викладав, описуючи обставини смерті ОСОБА_18 та його останню розмову з нею у ванній. Проте, як доведено вище, запропонований ним виклад таких обставин не відповідає дійсності, через що цю обставину суд не може сприймати, як дійсний зміст останньої розмови між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 .
		Разом із цим, будучи виданими за зміст останньої розмови, викладені ОСОБА_10 обставини природно свідчать про характер останніх відносин між ним та ОСОБА_18 , який, до речі, підтверджується іншими доказами у справі. За такого саме ці обставини, природно й послугували ОСОБА_10 підґрунтям для вигадування змісту його останньої розмови з потерпілою, адже саме вони, але не матеріальні відносини, й становили підґрунтя його останніх сварок з ОСОБА_18 .
		Усі наведені докази були отримані з належних джерел, та вони узгоджуються поміж собою.
		Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що особисті відносини, що склались між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , полягали у тому, що ОСОБА_18 наполягала на продовженні близьких стосунків із ним, а обвинувачений в дійсності прагнув покласти край будь-яким стосункам із нею.
		При цьому суд відзначає, що стосунки, у яких ОСОБА_18 наполягала на близькості /не тільки - інтимній/, а ОСОБА_10 взагалі прагнув позбавитись стосунків із нею, існував протягом порівняно тривалого проміжку часу та об`єктивно мав суттєвий вплив як на поведінку самого ОСОБА_10 (якому постійно необхідно було робити вибір), так й на поведінку ОСОБА_18 , якій постійно необхідно було докладати зусиль для підтримання відносин.
		За такого мотив покласти край відносинам з ОСОБА_18 як за тривалістю у часі, так й за інтенсивністю впливу, відповідає заздалегідь обдуманому та визначеному умислу, та є співвідносним із ступенем ретельності підготовки та планування її вбивства.
		Враховуючи наведене, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом ту обставину, що вбивство ОСОБА_18 було сплановано та здійснено ОСОБА_10 на ґрунті особистих відносин - через прагнення обвинуваченого позбутись відносин із нею.
		 
		2. Зі змісту показів обвинуваченого ОСОБА_11 , так само, як й обвинуваченого ОСОБА_10 , а також - з інших матеріалів справи вбачається, що участь ОСОБА_11 у вчиненні злочину зумовлювалась не взаємними відносинами між ОСОБА_11 та ОСОБА_18 , але - взаємними відносинами між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
		Про сутність цих відносин стосовно вчиненого злочину свідчать наведені вище докази, які у сукупності підтверджують, що в зв`язку із вбивством ОСОБА_18 . ОСОБА_10 передав ОСОБА_11 речі, якими той розпоряджався, як власними.
		При цьому слушність посилань ОСОБА_11 про те, що той приймав це майно саме від ОСОБА_10 та вважав, що саме ОСОБА_10 має право розпоряджатись ним /зокрема - внаслідок того, що воно належіть новій "дівчині" ОСОБА_10 під сумнів суд не ставить, але вважає, що ці посилання лише підтверджують вірність висновку про отримання ОСОБА_11 майна в зв`язку з вбивством.
		Враховуючи наведене, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом ту обставину, що участь ОСОБА_11 у переховуванні вбивства ОСОБА_18 була зумовлена отриманням ним грошової винагороди у розмірі, домірному вартості обручок, сережок та мобільного телефону, які ОСОБА_18 носила при собі.
		Таке не суперечить й показам обвинуваченого ОСОБА_10 , який під час судового засідання 25 липня 2017 року зазначив, що знімав золоті вироби задля /надалі - мовою оригіналу/: "Осознано - [він] понимал, что это будет уже сокрытие преступления" /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 14:51:27/
		При цьому, як доведено вище, вбивство ОСОБА_18 та послідуючі дії з її тілом були сплановані; вироблений план передбачав залучення пособника.
		Суд також відзначає, що таке відповідає встановленому вище ставленню ОСОБА_11 до отриманого майна, яке, як доведено вище, характеризувалось визначеністю та обдуманістю заздалегідь. 
		При цьому суд відзначає, що таке ставлення до отриманого майна не відповідає характеру умислу під час заволодіння ним (як встановлено вище, такий умисел був таким, що виник раптово та альтернативним), але повністю відповідає встановленому вище характеру умислу ОСОБА_11 під час пособництва у убивстві.
		Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що:
		-беручи участь у вчиненні злочину щодо ОСОБА_18 , ОСОБА_11 діяв з корисливою метою - з прагненням отримати матеріальну винагороду від ОСОБА_10 ;
		- ОСОБА_10 залучив ОСОБА_11 до пособництва у злочині шляхом обіцяння йому матеріальної винагороди.
		3. Метою ж дій ОСОБА_10 під час заволодіння майном ОСОБА_18 було ніщо інше, як позбавлення витрат, пов`язаних з виконанням плану щодо її вбивства в зв`язку з необхідністю розрахуватись з пособником.
		Така мета свідчить про зміст мотивів ОСОБА_10 під час заволодіння майном ОСОБА_18 , а саме - про те, що під час заволодіння вказаним майном він діяв з корисливих мотивів.
		Такі мотиви та мета відповідають встановленому вище характеру умислу ОСОБА_10 під час заволодіння майном потерпілої.
		Так, як доведено вище, цей умисел був таким, що виник раптово, відповідно до чого він був реалізований негайно для проведення відповідних розрахунків.
		При цьому суд відзначає, що відомостей про інші негайні потреби у отриманні грошей, які б могли станом на 1 серпня 2014 року стати приводом для раптового виникнення умислу ОСОБА_10 або ОСОБА_11 , матеріали справи не містять.
		До того ж, цей умисел був альтернативним, адже мета злочинних дій передбачала задоволення потреби у грошовому розрахунку у конкретній сумі, але - не у отриманні певних речей. 
		Враховуючи наведене, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом ту обставину, що під час заволодіння майном ОСОБА_18 . ОСОБА_10 діяв з корисливих мотивів.
		 
		ХIІ......Оцінюючи ту обставину, що в зв`язку із вбивством ОСОБА_18 ОСОБА_10 вчиняв частину дій, а ОСОБА_11 - усі дії - з корисливим мотивом, суд виходе з вимог пункту 19 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи", відповідно до яких у випадках, коли винна особа, вчиняючи умисне вбивство, керувалась не одним, а декількома мотивами, судам належить з`ясувати, який з них був домінуючим.
		В зв`язку із цим суд відзначає мету вчинення дій з корисливим мотивом, яка полягала ні в чому іншому, як у забезпеченні вчинення вбивства.
		Ця мета є другорядною порівняно з метою вчинення вбивства, яка ґрунтується на особистих мотивах.
		До того ж, в цьому випадку рішучість саме вчинити вбивство була викликана саме мотивами, що випливають з особистих відносин, а необхідність у задоволенні корисливих потреб була продиктована нічим іншим, як фактом вже вчиненого вбивства; та без вчинення вбивства корисливі мотиви в цьому випадку не виникли б в зв`язку з їх безпредметністю.
		До того ж, в цьому випадку заволодіння майном ОСОБА_18 було пов`язано із роллю ОСОБА_11 , яка, як доведено вище, не була домінуючою та не спонукала до вчинення вбивства.
		Наведене доводить, що в цьому випадку домінуючим був мотив, що виник на ґрунті особистих відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , отже - вбивство ОСОБА_18 є вчиненим саме з таких мотивів.
		 
		Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає вину кожного з обвинувачених доведеною.
		 
		Мотиви неврахування окремих доказів.
		І...... У висновку судово-медичного експерта Миколаївського обласного бюро СМЕ ОСОБА_22 № 1920 від 08 вересня 2014 року /том 1, а.с. 96-104/ та висновку комісії експертів № 213 від 18 листопада 2016 року згадуються й інші тілесні ушкодження.
		При цьому вказівки про обставини їх виникнення у вказаних висновках різняться.
		Оцінюючи цю обставину, суд виходе з таких засад.
		Експертне дослідження, за наслідком якого був зроблений висновок № 1920 від 08 вересня 2014 року /том 1, а.с. 96 - 104/, є судово-медичною експертизою трупу.
		Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року, що зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 26 липня 1995 року за № 250/786 /надалі - Наказом МОЗ/ метою судово-медичної експертизи трупів є встановлення:
		-причини смерті;
		-наявності, характеру та механізму виникнення тілесних ушкоджень;
		-часу настання смерті
		-вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчим, прокурором та судом;
		-вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи.
		При цьому відповідно до пункту 1.3 для досягнення цієї мети використовуються знання в області судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовуються спеціальні лабораторні методи дослідження (гістологічні, медико-криміналістичні тощо).
		Відповідно до цих вимог це дослідження було проведене одним експертом - ОСОБА_22 , але з використанням даних лабораторних досліджень; при цьому особи, які проводили лабораторні дослідження, не мали статусу експертів, але - виконували лише допоміжні функції.
		В той же час:
		-встановлення патологічних та травмуючих змін у відповідних об`єктах може бути предметом окремого експертного (але - не лабораторного) дослідження у відділенні судово-медичної гістології ( пункту 1.2 розділу 1 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології, затверджених Наказом МОЗ/; 
		-реконструкція ситуації, в якій були нанесені відповідні ушкодження та визначення знаряддя травм, тобто - механізм виникнення тілесних ушкоджень, може бути предметом окремого експертного дослідження у відділенні судово-медичної криміналістики (пункт 1.2 розділу 1 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ/
		Відповідно ж до пункту 4 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ, фахівці різних галузей судово-медичної експертизи можуть бути залучені на правах експертів до проведення комісійної експертизи. В такому випадку, відповідно до пункту 18 цих Правил, під час проведення експертизи виробляється спільна думка усіх спеціалістів. До того ж, відповідно до пункту 3 згаданих вище Правил комісійна експертиза покликана усувати протиріч між раніше проведеною експертизою та іншими матеріалами справи. 
		Відповідно до цих вимог експертне дослідження, за наслідками якого був складений висновок № 213 від 18 листопада 2016 року, було проведено групою експертів, у складі яких були спеціалісти в галузі судово-медичної криміналістики та судово-медичної гістології; внаслідок проведеного дослідження експерти, кожен з яких використовував свої пізнання, дійшли спільної думки із приводу поставлених питань.
		До того ж, експерт ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що під час проведення експертного дослідження він, відповідно до його повноважень, описав лише ушкодження, які бачив, а визначення обставин їх утворення (механізму, сили нанесення тих чи інших ушкоджень) - то є завданням криміналістів /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, час 14:42:29/
		Суд враховує, що під час дачі висновку експертною комісією використовувались відомості про стан трупу, що були отримані з висновку первісної експертизи; ці відомості експертною комісією сумніву піддані не були.
		Наведене у сукупності свідчить, що висновок судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року є достовірним лише в частині, що стосується наявності та опису тілесних ушкоджень.
		В частині ж обставин виникнення тілесних ушкоджень висновок комісійної судово-медичної експертизи № 213 від 18 листопада 2016 року є більш всебічним, а за такого - більш науково обґрунтованим. Отже, в цій частині суд вважає достовірним висновок комісійної експертизи.
		Наведене дає змогу усвідомити інформацію, що міститься у вказаних висновках, таким чином. 
		1. У висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року описані, зокрема, такі тілесні ушкодження.
		-крововилив в м`які покрови голови в правій лобній та правій потилично-теменній області;
		-в сідничних ділянках справа та зліва, на передній внутрішній поверхні правого передпліччя в області середній треті, на тильній поверхні правої кісті в області проксимальної фаланги великого пальця, на грудній клітині справа по передній пахвовій лінії, на задній поверхні правої та лівої голені у верхній треті, на задній поверхні правого голеностопного суглобу виявлені ділянки багрово-коричневого прокрашування шкірних покровів по типу крововиливів з червоного кольору прокрашуванням підлеглих тканин розмірами від 3х4 до 10х14 см.
		Під час дослідження комісією експертів було додатково проведене ретельне гістологічне дослідження вказаних ушкоджень (в тому числі - м`яких тканин правої лобної ділянки) виявлені лише значні гнильні зміни, що не дає можливості встановити обґрунтовані судово-медичні данні для підтвердження наявності синців та їх при життєвості у вказаних ділянках. Таке, як свідчить текст висновку комісії експертів № 213 від 18 листопада 2016 року та пояснення експерта-доповідача ОСОБА_20 , дозволило уточнити обставини виникнення вказаних тілесних ушкоджень, встановивши, що в цьому випадку наявними є 
		різко виражені гнильні зміни шкіряних покровів, м`язів, внутрішніх органів з частковим скелетуванням та руйнуванням трупа; на тлі яких виявлено - ділянки, схожі на крововиливи в м`яких покривних тканях голови з внутрішньої сторони в лобній та потиличній областях праворуч, на передній поверхні лівої легені; ділянці, схожі на сінці: в області сідниць праворуч та ліворуч, на передньо-внутрішній поверхні середньої третини правого передпліччя, на тильній поверхні першого пальця правої кісті, по передньо-пахвинній лінії гудної клітини праворуч, на задній поверхні обох гомілок в верхній третині, на задній поверхні правого гомілкоступного суглобу, на зовнішній поверхні лівого гомілкоступного суглобу.
		а судово-медичні данні, які свідчать про їх при життєвість наразі є відсутніми.
		У своєму висновку № 1920 від 08 вересня 2014 року експерт ОСОБА_22 відзначає, що ушкодження ділянок шкіри в області голови утворились при життєво. При цьому він спирається на той факт, що вони супроводжуються крововиливами в інші тканини.
		Але такі крововиливи, як пояснював цей експерт, не свідчать про наявність ушкодження, як такого, але - у разі виявлення на підставі об`єктивних судово-медичних даних відповідних крововиливам при життєвих травмуючих та патологічних змін в органах і тканях - про при життєвість таких змін.
		В цьому ж випадку, як встановлено вище, судово-медичні данні, що свідчать про при життєві травмуючи або патологічних зміни у шкірі у ділянці голови, є відсутніми.
		За такого висновок експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року щодо обставин виникнення перелічених тілесних ушкоджень суд вважає не достатньо науково обґрунтованим, через що в цій частині не може покласти його у підґрунтя судового рішення.
		В підґрунтя свого рішення ж суд покладає висновок комісії експертів № 213 від 18 листопада 2016 року та вважає доведеним, що вказані тілесні ушкодження утворились після смерті ОСОБА_18 ..
		 
		2. У висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року описані, зокрема, такі тілесні ушкодження:
		на верхній щелепі відсутні 1,2-й зуби зліва, 3-4 зуби з права. На нижній щелепі відсутні 2,4-й з права та 1, 2, 4, 5-й зліва.
		Виявлені ушкодження лунок відсутніх зубів на верхній щелепі 1-2-го зліва, 3 - з права, та на нижній щелепі 2-го з права та 2-го зліва. Місця переломів переднього краю лунок мілко зазубрені, не рівні, не сглажені. Частина зубів знаходиться в ротовій порожнині, лункі інших зубів, що є відсутніми, не ушкоджені.
		Під час додаткового дослідження комісія експертів відзначила, що відсутність зубів на верхній та нижній щелепі праворуч та ліворуч з ушкодженням зовнішньої частини альвеолярного відростку лунок деяких зубів за механізмом видалення зубів (в напрямку з середини на зовні) не відповідає травматичній їх екстракції внаслідок удару тупого твердого предмету, спрямованого з зовні в середину (тобто, від ударів в область обличчя. Відсутність м`яких тканин на верхній та нижній щелепі, руйнування лицьового скелету, механізм виникнення видалених зубів не дає можливості вказувати про їх прижиттєве травматичне видалення.
		З цього приводу експерт ОСОБА_22 у суді пояснив, що визначення механізму екстракції зубів, зокрема - напрямку ударів, що призвів до такого, не входить до його компетенції; він є наділеним компетенцію лише щодо дослідження трупу, опису тілесних ушкоджень, які він побачив. Визначення ж механізму та умов їх заподіяння власно до його компетенції не входить. За такого обґрунтованість висновку комісії експертів щодо неможливості екстракції зубів, виходячи із зробленого ним же опису виявлених тілесних ушкоджень, він під сумнів не ставить, адже не має на те повноважень.
		Разом із тим, як зазначив далі експерт ОСОБА_22 , висновок експертної комісії не ставить під сумнів й його висновок щодо дійсно виявлених ним тілесних ушкоджень в частині, що стосується відсутності зубів та стану їх лунок.
		Підсумовуючи, експерт зазначив, що дійсно виявлені ним тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок впливу на зуби з середини на зовні. Так, через різке сильне стискання зубів внаслідок, зокрема, удару в підборіддя або - підборіддя об поверхню, якою може бути, зокрема, край умивальнику, через наявність прикусу можливе створення тиску зубами-антагоністами з середини на зовні, що може призвести до виявлених ним ушкоджень.
		Як зазначив далі експерт, таке усвідомлення призводить до узагальнення двох експертних висновків. 
		Але з цими посиланнями експерта ОСОБА_22 також повною мірою погодитись неможливо за такого.
		Так, в цьому випадку, як свідчать долучені до експертного висновку № 1920 від 08 вересня 2014 року фотографії /том 1, а.с. 100/, навіть на нижній щелепі на момент розтину були дійсно виявлені пошкодження зовнішньої частини альвеолярного паростку лунок деяких зубів.
		Але відповідно до затвердженого наказом № 566 Міністерства Охорони Здоров`я України від 23 листопада 2004 року "Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями "ортопедична стоматологія", "терапевтична стоматологія", "хірургічна стоматологія", "ортодонтія", "дитяча терапевтична стоматологія", "дитяча хірургічна стоматологія"" протоколу за спеціальністю "Хірургічна стоматологія" перелом зовнішньої частини альвеолярного паростку можливий лише на верхній щелепі. Змоделювати ж ситуацію, коли за життя відбувається зміщення або перелом у зовнішній частині альвеолярного паростку нижньої щелепи взагалі не є можливим.
		За такого в цій частині висновок експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року щодо обставин виникнення цих тілесних ушкоджень суд також вважає не достатньо науково обґрунтованим, через що в цій частині не може покласти його у підґрунтя судового рішення.
		В підґрунтя свого рішення ж суд покладає висновок комісії експертів № 213 від 18 листопада 2016 року та вважає доведеним, що вказані ушкодження утворились після смерті ОСОБА_18 .
		 
		3. У висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року описані, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді повного відриву лівого та правого ріжків від тіла під`язикової кістки.
		Під час додаткового дослідження комісією експертів було додатково проведене ретельне дослідження під`язикової кістки ОСОБА_18 , під час якого було встановлено, що роз`єднання (відокремлення) великих рогів з тілом кістки було обумовлено двома обставинами - молодим віком ОСОБА_18 , в якому сіностоз (зрощення) анатомічних кісткових складових під`язичної кістки (тіла та ріжків) ще не настав, та вираженими пізніми гнильними змінами, які призвели до руйнування (гнильного розплавлення) сполучнотканинної капсули зчленованого лівого та правового великих рогів з тілом кістки.
		Проти такого експерт ОСОБА_22 під час судового розгляду кримінального провадження не заперечував.
		За такого в цій частині висновок експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року щодо обставин виникнення цих тілесних ушкоджень суд також вважає не достатньо науково обґрунтованим, через що в цій частині не може покласти його у підґрунтя судового рішення.
		В підґрунтя свого рішення ж суд покладає висновок комісії експертів № 213 від 18 листопада 2016 року та вважає доведеним, що вказані ушкодження не пов`язані із прижиттєвою дією травмуючих факторів.
		 
		4. У висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року описані, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді розриву тканин лівої лопатки без крововиливів в оточуючи тканини.
		При цьому експерт зазначив, що це ушкодження не є прижиттєвим.
		Таке узгоджується з висновком експертної комісії, а також - з відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події від 06 серпня 2014 року /том 1, а.с. 59 - 60/, у якому, зокрема, зазначається, що: "При спробі перевернути труп верхні кінцівки без навантаження відділяються від тулуба у плечових суглобах".
		Таке, призводить до висновку про те, що вказані ушкодження утворились після смерті ОСОБА_18 .. 
		 
		ІІ......У висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 213 від 18 листопада 2016 року, що був письмово роз`ясненим експертом-доповідачем ОСОБА_20 , вбачається, що внаслідок стискання органокомплексу шиї ОСОБА_18 , яке призвело до перелому лівого великого ріжка під`язикової кістки, доступ повітря до легень, окрім, як внаслідок безпосереднього стискання шиї, міг бути перекритим внаслідок набряку тканин органокомплексу шиї (крововилив та набряк в них), які супроводжують перелом рогу під`язикової кістки.
		Але в такому разі смерть ОСОБА_18 була б неочікуваною для обвинувачених.
		В цьому ж випадку, як доведено вище, її смерть завбачалась обвинуваченими, та ОСОБА_10 бажав її настання.
		До того ж, відомості, що давали б підстави для припущення про настання смерті ОСОБА_18 внаслідок набряку матеріали справи не містять.
		За такого суд вважає, що в цій частині висновок комісії експертів, що аналізується, не має відношення до обставин справи.
		 
		ІІІ......Обвинувачений ОСОБА_10 стверджував, ніби перелом лівого ріжка під`язикової кістки в ОСОБА_18 стався, ймовірно, вже після її смерті.
		При цьому він наполягав на тому, що жодних дій відносно органокомплексу шиї ОСОБА_18 у вечорі 01 серпня 2014 року не вчиняв.
		Але, ці посилання не відповідають дійсності, адже суперечать об`єктивним даним судово-медичних досліджень.
		Так, у висновку комісії експертів КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи" ДОР" вказане ушкодження визначене, як прижиттєве.
		У своїх письмових поясненнях експерт-доповідач вказаної комісії ОСОБА_20 зазначив, що скоріше за все, це ушкодження є прижиттєвим. Але його заподіяння після смерті, при дотриманні встановлених комісією умов його заподіяння щодо механізму його утворення, на час проведення дослідження комісією експертів виключити неможливо.
		Але, як зазначено вище, за механізмом заподіяння це тілесне ушкодження є навмисним, цілеспрямованим та його випадкове заподіяння не є можливим. Доказів же про вчинення саме таких дій із трупом ОСОБА_18 матеріали справи не містять, до того ж вчинення таких дій відносно трупу є позбавленим здорового глузду.
		До того ж, на час проведення дослідження комісією експертів предметом дослідження були лише фрагменти під`язикової кістки (тіло, один великий ріжок та два фрагменти другого великого ріжка) без м`яких тканин.
		В той же час, з висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року /том 1, а.с. 96 - 104/, що в цій частині був повністю підтриманим експертом ОСОБА_22 під час судового розгляду кримінального провадження 25 липня 2017 року, вбачається, що під час розтину виявлена патологічна рухливість під`язикової кістки у ділянці лівого рогу з слабко вираженими крововиливами темно багрового-коричневого кольору в оточуючи тканини.
		Як зазначив експерт у суді, наявність цього крововиливу й свідчить про при життєвість утворення цього тілесного ушкодження.
		Наведені об`єктивні данні судово-медичних досліджень у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять при життєвість виникнення вказаного тілесного ушкодження.
		Обвинувачений ОСОБА_10 також стверджував, ніби лише штовхнув ОСОБА_18 ..
		Але ці покази також не відповідають дійсності, адже відповідно до висновків комісії експертів № 213 від 18 листопада 2016 року на тілі ОСОБА_18 було виявлене тілесне ушкодження, що не могло виникнути за обставин, зазначених обвинуваченим.
		Обвинувачений ОСОБА_10 також стверджував, ніби після вчинення ним дій відносно ОСОБА_18 та була живою, та лише через 30-40 хвилин він побачив, що вона померла.
		Але ці покази спростовуються наведеними вище доказами щодо дійсних обставин смерті ОСОБА_18 та дій ОСОБА_10 щодо неї.
		Оцінюючи ж наведені недостовірні покази у їх сукупності, суд вважає їх лише проявом спроби ОСОБА_10 спотворити дійсні обставини справи та видати наслідки своїх дій за наслідки утоплення; така позиція ж, як доведено вище, будучи заснованою на брехні, підтверджує лише ту обставину, що спосіб переховування злочину обвинуваченим був вигаданий заздалегідь.
		 
		ІV......Обвинувачений ОСОБА_10 під час судового розгляду кримінального провадження стверджував, ніби його дії відносно ОСОБА_18 були вчинені під час конфлікту, що раптово виник поміж ними.
		Але ці покази спростовуються не тільки усією сукупністю доказів, що були наведені вище, але головним чином - самими по собі характером та кількістю тілесних ушкоджень, виявлених на її тілі, які, як відзначалось вище, свідчать про те, що вплив на її тіло був єдино разовим та, з урахуванням місця впливу - поза розумним сумнівом не міг бути випадковим та був безпосередньо спрямованим на досягнення мети впливу.
		Однократність, визначеність, цілеспрямованість та не випадковість такого впливу самі по собі виключають можливість його заподіяння під час сварки, що перейшла в бійку та свідчать про те, що такий спосіб дій відносно ОСОБА_18 був обраний заздалегідь.
		Та саме таке, на відміну від вказаного ОСОБА_10 , узгоджується із іншими доказами у справі.
		Більше того, в цій частині покази ОСОБА_10 не є послідовними, адже обставин свари, що перейшла у бійку, він не наводить.
		До того ж, навіть після отримання відповідних висновків експертів, що містять об`єктивні данні, що в цій частині вочевидь спростовують покази обвинуваченого, обвинувачений визнати ту обставину, що, бодай випадково, заподіяв ОСОБА_18 вказані експертом тілесні ушкодження, не погодився.
		За такого суд вважає, що в цій частині обвинувачений надає покази з метою одночасно:
		-відповідно до розробленої ним заздалегідь версії зменшити свою відповідальність або уникнути її, видавши смерть ОСОБА_18 за смерть внаслідок утоплення;
		-відповідно до обставин, що склались в зв`язку із розглядом цього кримінального провадження, а саме - встановленням його причетності до смерті ОСОБА_18 до виявлення її тіла - применшити свою роль у вчиненні злочину та роль ОСОБА_11 , штучно створивши доказ про те, що смерть ОСОБА_18 сталась внаслідок випадкового збігу обставин, отже - не планувалась та й не могла плануватись заздалегідь.
		V......Обвинувачені стверджують, ніби згоди на вчинення дій щодо спотворення обставин смерті ОСОБА_18 досягли вже після її смерті.
		Але ці посилання обвинувачених, як доведено вище, не відповідають дійсності.
		 
		VI......Обвинувачений ОСОБА_11 стверджував, ніби мотивом, який спонукав його до надання "допомоги" ОСОБА_10 був лише острах через усвідомлення тієї обставини, що той щойно вбив іншу людину.
		Але ці посилання не повною мірою відповідають дійсності.
		Так, як було доведено вище, домовленість щодо участі у вбивстві ОСОБА_18 була досягнута між обвинуваченими до її смерті, а її вбивство - планувалось заздалегідь.
		Таке не виключає, що одразу після вбивства ОСОБА_18 . ОСОБА_11 відчув острах, який додав йому рішучості у вчиненні подальших дій, але поза розумним сумнівом доводить, що острах не був головним мотивом його дій, та ОСОБА_10 ще до вбивства схилив його до пособництва у інший спосіб.
		VIІ......Обвинувачений ОСОБА_11 зазначає, що ОСОБА_10 просив реалізувати викрадене в ОСОБА_18 майно для нього / ОСОБА_10 /. Як пояснив ОСОБА_11 , зі слів ОСОБА_10 на той час йому було відомо, що передане тим майно належить новій "дівчині" ОСОБА_10 . Насті, а потреба в його реалізації полягає у тому, що "Насті потрібні гроші"; під час вчинення подальших дій він / ОСОБА_11 / виходив саме з цього.
		Але ці посилання об`єктивно не узгоджуються ані - з відомостями щодо перебігу подій, що передувалі вказаній зустрічі, ані - з відомостями щодо обставин подальшої реалізації майна.
		Так, обвинувачені, вказуючи, що 1 серпня 2014 року провели разом майже весь день, не вказують про те, що 1 серпня 2014 року їм було відомо про потребу Насті у грошах. На підстави припустити, що така потреба виникла за період з 4 до 8 години ранку ОСОБА_11 не посилається. Більше того, не посилаються обвинувачені й на підстави, які спонукали ОСОБА_11 після допомоги ОСОБА_10 у переховуванні тіла одразу ж допомагати йому ж у вчиненні інших дій.
		Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_11 , ніби діючи в інтересах ОСОБА_10 під час продажу ніби чужих для нього / ОСОБА_11 / речей, узгодив з ОСОБА_10 суму, за яку ці речі необхідно продати, строки їх реалізації тощо. Наведене вказує про те, що під час реалізації цього майна ОСОБА_11 діяв з власної ініціативи та на свій розсуд. Доказів на спростування цього суду не надано. 
		Наведені обставини у сукупності спростовують твердження ОСОБА_11 , ніби під час реалізації наданого ОСОБА_10 майна він / ОСОБА_11 / діяв в інтересах ОСОБА_10 , та одночасно доводить, що ОСОБА_11 розпоряджався золотими прикрасами та мобільним телефоном, як своїм, отже - у такий спосіб заволодів ним.
		Обвинувачені також стверджували, ніби після реалізації речей ОСОБА_11 віддав всю суму грошей ОСОБА_10 ..
		Але ці покази не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже не є послідовними. Так, під час розгляду кримінального провадження обвинувачені спочатку вказували, ніби поділили отримані кошти порівну, потім, що ОСОБА_10 отримав 1.500 грн., потім - іншу суму.
		 
		VIII......Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 , зазначивши, що одразу після смерті зняв золоті прикраси з тіла ОСОБА_18 з тим, щоб приховати злочин, стверджував, ніби вжив посилання щодо приховування злочину в сенсі /надалі - мовою оригіналу/: "Чтоб её не опознали" /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 14:51:27/, "Чтобы просто не опознали труп" /фонограма судового засідання від 25 липня 2017 року, 14:52:34/.
		Але таке пояснення не відповідає дійсності та є спрямованим на приховування дійсних обставин справи. 
		Так, по-перше, само по собі воно є недолугим та внутрішньо суперечливими.
		Зокрема, за своїм змістом воно вказує, ніби обвинувачені, зокрема, ОСОБА_10 вирішили приховати вчинений ним злочин не шляхом спотворення обставин смерті ОСОБА_18 , але - шляхом укриття самого факту її смерті.
		До того ж, зі слів ОСОБА_10 випливає, що саме це рішення й було прийнятим після смерті ОСОБА_18 ; як доведено вище, часу на зміну рішення щодо переховування злочину в обвинувачених не було.
		Але матеріали справи свідчать, що жодних дій на реалізацію такого рішення обвинувачені не вжили.
		Так, матеріали справи свідчать, що в дійсності на тілі ОСОБА_18 було велике за обсягом та унікальне татуювання, яке поза розумним сумнівом дозволяло її впізнати; до того ж, в неї був характерний манікюр рожевого кольору /див. протокол пред`явлення трупу для впізнання від 07 серпня 2014 року (том 1, а.с. 66 - 67)/. При цьому про наявність цих ознак ОСОБА_10 поза розумним сумнівом був освічений. Разом із цим, жодних дій щодо приховування або спотворення цих ознак обвинувачені, як свідчать матеріали справи, не вживали.
		Далі, матеріали справи свідчать, та сторони не заперечують того, що через вкрай незначний час після смерті ОСОБА_18 її прикраси опинились у вільному обігу на ринку "Колос", отже - факт втрати ОСОБА_18 цих прикрас одразу після її смерті внаслідок дій саме обвинувачених був розголошений. Таке, з огляду на відому ОСОБА_10 прихильність ОСОБА_18 до прикрас, поза розумним сумнівом суперечать меті щодо приховування самого факту її смерті.
		Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що наявні в ОСОБА_18 золоті прикраси є унікальними, через що взагалі не є зрозумілим, як самі по собі ці прикраси можуть допомогти в її впізнанні.
		До того ж, матеріали справи свідчать, та сторони не заперечують того, що ОСОБА_18 мала міцні соціальні зв`язки, через що приховати факт її смерті на момент вчинення злочину поза розумним сумнівом взагалі не було за можливе. До речі, повідомлення ОСОБА_10 її родичам про те, що за декілька днів до такого повідомлення ОСОБА_18 зустрічалась з ним, але від нього пішла, ймовірно, до іншого міста, не містять у собі заперечення факту її смерті, але - лише приховування обставин такої смерті.
		По-друге, як доведено вище, ОСОБА_10 був обраний геть інакший спосіб приховування злочину - шляхом спотворення дійсних обставин її смерті; обраної ним позиції він послідовно дотримується навіть до теперішнього часу.
		Обраний же ним спосіб дій щодо ОСОБА_18 , як доведено вище, не передбачав вчинення жодних дій щодо перешкоджання її впізнанню, зокрема - шляхом переховування її золотих прикрас.
		 
		 
		Мотиви зміни обвинувачення.
		І......Визначальною обставиною, що тягне зміну обвинувачення, в цьому випадку є мотив вбивства.
		При цьому державне обвинувачення зазначало, що мотивом вбивства в цьому випадку є користь, а саме - прагнення заволодіти золотими прикрасами та іншим майном ОСОБА_18 .
		Аналізуючи ці твердження державного обвинувачення, суд відзначає таке.
		1. Умисел на задоволення корисливого мотиву шляхом заволодіння майном потерпілої в цьому випадку за часом виникнення та формування міг бути лише таким, що виник раптово, адже міг сформуватись лише в зв`язку із виявленою у певний момент - на час зустрічі з потерпілою безпосередньо перед вбивством - наявністю в неї певного майна.
		Такий умисел об`єктивно передбачає наявність матеріальної мети, яка має бути задоволеною негайно.
		В цьому ж випадку не тільки доказів, але навіть посилань про наявність в обвинувачених не пов`язаною із вбивством мети, що в момент вчинення злочину визначалась ними, як така, що потребує негайного задоволення, матеріали справи не містять.
		До того ж, як доведено вище, в цьому випадку умисел на вбивство характеризувався тим, що він був заздалегідь обдуманим, що в цьому випадку суперечить єдиному можливому характеру умислу на задоволення корисливого мотиву.
		До того ж, наявність в цьому випадку умислу, що виник раптово, спростовують й встановлені вище ступінь ретельності планування та підготовки вбивства ОСОБА_18 .
		 
		2. Також суд звертає увагу, що в цьому випадку у разі наявності в діях обвинувачених корисливого мотиву такий мотив, як слушно вказувало державне обвинувачення, міг виникнути лише 1 серпня 2014 року під час спільного перебування ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 у квартирі АДРЕСА_3 , адже лише тоді обвинувачені побачили ціль для задоволення корисливого мотиву - наявність в потерпілої майна.
		За такого домовленість про вчинення спільних дій відносно потерпілої, як слушно вказував прокурор, обвинувачені могли досягнути лише 1 серпня 2014 року під час перебування у вказаній квартирі.
		Але таке не відповідає матеріалам кримінального провадження.
		Так, матеріали справи свідчать, що у той час, коли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом перебували у вказаній квартирі, у ній же постійно перебувала ОСОБА_18 , та вони проводили час втрьох /розважались, грали у карти, вживали спиртні напої тощо/.
		Доказів же того, що ОСОБА_18 протягом тривалого часу залишала обвинувачених вдвох, матеріали справи не містять.
		В той же час, як доведено вище:
		-наявні у справі об`єктивні відомості про характер вчинюваних з тілом ОСОБА_18 дій, їх відповідність способу її вбивства, цілеспрямованість та зорганізованість дій під час вбивства ОСОБА_18 та дій з її тілом вимагали попередньої ретельної підготовки та обговорення;
		-само лише викладання цих дій однією особою навіть - без визначення, обговорення та узгодження потребує близько 15 хвилин, а їх розробка та планування потребує суттєвих витрат у часі.
		Таке доводить, що досягнення такої змови 1 серпня 2014 року за обставин, що безпосередньо передували вбивству, а саме - за постійною присутністю ОСОБА_18 під час спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - поза розумним сумнівом не є можливим.
		 
		3. Далі, мотив спільних дій обвинувачених поза розумним сумнівом втілюються у їхній змові щодо вчинення злочину, отже - відображаються у характері такої змови.
		В цьому випадку державне обвинувачення, визначаючи мотив вбивства ОСОБА_18 , як корисливий, також виходило з того, що обвинувачені в зв`язку з її вбивством діяли спільно, відповідно до умов досягнутої між ними попередньої змови.
		При цьому прокурор обґрунтовано зазначав, що наявність змови обвинувачених підтверджується не їх діями щодо майна потерпілої, але - їх діями щодо її тіла, які, як слушно вказував прокурор, свідчить про те, що під час переховування трупу потерпілої обвинувачені діяли узгоджено та цілеспрямовано.
		Мотив же спільної діяльності обвинувачених прокурор обґрунтовано визначив через результати спільної діяльності.
		В той же час, визначаючи такі результати, прокурор не врахував, що наявні у справі докази доводять, що спільна діяльність обвинувачених в дійсності мала результатом окрім визначеного прокурором (вилучення майна потерпілої) ще й приховування обставин її смерті (що підтверджується, окрім наведених вище доказів, ще й усім ходом цього кримінального провадження).
		Дійсний же зміст змови між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як доведено вище, не передбачав спільних дій щодо протиправного заволодіння майном потерпілої, але передбачав вчинення спільних дій саме щодо приховування слідів злочину.
		4. З тексту уточненого обвинувального акту вбачається також, що, стверджуючи про наявність в діях обвинувачених корисливого мотиву, державне обвинувачення виходило з того, що вилучення майна потерпілої в цьому випадку стало безпосереднім природним продовженням дій щодо вбивства ОСОБА_18 ..
		Таке дійсно робить припущення про те, що вилучення майна ОСОБА_18 й було метою її вбивства добросовісним.
		Разом із цим, в цьому випадку наявність в діях обвинувачених мети, яка полягала у переховуванні злочину, є доведеною поза розумним сумнівом беззаперечними доказами. Також не викликає розумних сумнівів й та обставина, що окрім викрадених, в ОСОБА_18 на момент смерті були й інші речі, які також були вилучені, зокрема - одяг, та їх вилучення не було пов`язане із задоволенням корисливої мети, але - було пов`язаним з метою приховати злочин. Ця обставина робить вилучення в ОСОБА_18 прикрас, мобільного телефону та ноутбуку природною та невід`ємною частиною дій щодо переховування злочину. Дії ж щодо переховування злочину, в свою чергу, також перебувають у тісному взаємному зв`язку із діями щодо позбавлення ОСОБА_18 життя.
		Отже, в цьому випадку посилання державного обвинувачення про тісний взаємозв`язок дій щодо вилучення речей ОСОБА_18 із діями щодо її вбивства висновків суду щодо того, що вилучення її майна в дійсності є вчиненим з метою переховування вбивства, вчиненого з мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин, не спростовує.
		До того ж, висновок прокурора про наявність в діях щодо вбивства ОСОБА_18 корисливого мотиву підтверджується лише за допомогою самого по собі наведеного твердження, що не підкріплене іншими доказами.
		В той же час, висновки суду про інакші мотиви дій обвинувачених підтверджуються усією сукупністю доказів, що наведені вище, зокрема - щодо дійсного змісту досягнутої ними згоди, а також - характеру умислу на вбивство.
		 
		5. Заперечуючи наявність в діях щодо вбивства ОСОБА_18 мотиву, що ґрунтується на особистих відносинах, державне обвинувачення вказує, що покази обвинувачених щодо обставин смерті ОСОБА_18 , у яких наводяться й мотиви дій відносно неї, не відповідають дійсним обставинам справи.
		Але у цих посиланнях державне обвинувачення поспішно ототожнило викладений обвинуваченими зміст дій щодо ОСОБА_18 /який дійсно не відповідає дійсності/ із мотивом вчинення дій відносно неї
		Зокрема, у цих посиланнях державне обвинувачення поспішно ототожнило обставини останнього конфлікту ОСОБА_10 з ОСОБА_18 , якого не було в дійсності та був дійсно вигаданими обвинуваченим, з мотивами їх останньої зустрічі, які дійсно існували у відносинах між ними, до того ж - протягом тривалого проміжку часу та визначали усі їх дії у відносинах між собою протягом усього останнього періоду їх спілкування, зокрема - у день вбивства.
		З урахуванням наведеного суд вважає, що твердження державного обвинувачення про вчинення в цьому випадку вбивства з корисливих мотивів не знайшло своє підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, та в дійсності вбивство ОСОБА_18 було вчинене з мотивів, що ґрунтувались на особистих відносинах між ОСОБА_10 та нею.
		 
		ІІ......Вирішуючи питання про можливість зміни обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вироку суду відповідно до доведених під час судового розгляду мотивів вчинення злочину, суд виходе з вимог кримінального процесуального законодавства, а також встановлює, чи матиме така зміна наслідок у вигляді порушення прав учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.
		1. При цьому суд виходе, перш за все, з вимог статті 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться, зокрема, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, окрім випадків, що прямо передбачені у законі.
		Зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		2. До того ж, суд враховує правову позицію, що викладена у Постанові Верховного суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, яка є обов`язковою для застосування.
		У вказаній постанові Верховний Суд України зазначає, що у міжнародних джерелах права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини та основних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини 3 статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглянутої справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).
		Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.
		З огляду на це Верховний Суд України у вказаній постанові зазначив, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення, зокрема, для реалізації права на захист. 
		Само ж обвинувачення складається з трьох складових - фабули обвинувачення /тобто - виклад фактичних обставин вчиненого злочину/ яка є фактичною моделлю злочину, а також - юридичного формулювання: формули /тобто - правової кваліфікації/ та формулювання обвинувачення /тобто - формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України/, яке є правовою моделлю злочину, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		При цьому наведені в обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		Наведене доводить, що зміною обвинувачення є такі зміни його фабули (тобто - фактичної моделі), що призводять до зміни елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, тягне зміну у формулюванні вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, а за такого - його правової кваліфікації.
		3. При цьому очевидним є те, що у разі виходу за межі обвинувачення у вироку суду зміна фабули обвинувачення порушуватиме право обвинуваченого на захист у разі, якщо він, не знаючи, що встановлені судом факти будуть інтерпретовані інакше, в зв`язку з таким встановленням був позбавлений права здійснити своє право на захист.
		 
		ІІІ......З огляду на наведене, питання про можливість зміни обвинувачення ОСОБА_10 суд вирішує таким чином.
		1. Органи досудового розслідування та державне обвинувачення стверджували, що ОСОБА_10 , переслідуючи корисливі мотиви та з метою незаконного власного збагачення, у спів виконавстві з ОСОБА_11 вчинив умисні дії, які виразились у нападі на ОСОБА_18 з метою заволодіння її майном (розбої), поєднаному з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, в процесі якого здійснив умисне вбивство ОСОБА_18 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та внаслідок якого заволодів її майном, а саме - парою золотих сережок, сімома золотими кільцями, мобільним телефоном марки "МІ" моделі "Мі2", ноутбуком марки ""Hewlett Packard", заподіявши матеріальну шкоду у загальному розмірі 15.000 грн..
		Відповідно до цього 06 липня 2017 року, остаточно уточнивши обвинувачення, прокурор виклав фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікував дії ОСОБА_10 за частиною 4 статті 187; пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України.
		Наведені в обвинуваченні фактичні данні визначають:
		-в частині, що стосується вбивства ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - життя ОСОБА_18 
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік дій щодо позбавлення її життя, 
		¦спосіб дій, який, окрім іншого, передбачав вчинення дій за умови підтримки з боку ОСОБА_11 та забезпечення реалізації умислу на вбивство ОСОБА_18 з його ж боку; 
		¦наслідки дій у вигляді смерті потерпілої
		¦прямий зв`язок між діями та настанням злочинних наслідків;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		¦вчинення злочину з корисливим мотивом
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_10  
		-в частині, що стосується заволодіння майном ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - право власності ОСОБА_18 ;
		-предмет злочинних посягань - сім золотих обручок, золоті сережки, мобільний телефон та ноутбук
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік дій щодо заволодіння її майном, який передбачав, зокрема:
		?застосування до неї насильства,під час якого - її вбивства;
		?подальше непомітне для інших вилучення її майна
		¦спосіб дій, який, окрім іншого, передбачав вчинення дій за умови підтримки з боку ОСОБА_11 та забезпечення реалізації умислу на вбивство ОСОБА_18 з його ж боку, 
		¦наслідки дій у вигляді заволодіння майном потерпілої
		¦прямий зв`язок між діями та настанням злочинних наслідків;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		¦вчинення злочину з корисливим мотивом
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_10 . 
		2. Встановлені судом фактичні данні визначають:
		-в частині, що стосується вбивства ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - життя ОСОБА_18 
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік дій щодо позбавлення її життя, які збігаються з визначеними прокурором;
		¦спосіб дій, який, окрім іншого, передбачав вчинення дій за умови підтримки з боку ОСОБА_11 та не передбачав забезпечення реалізації умислу на вбивство ОСОБА_18 з його боку; 
		¦наслідки дій у вигляді смерті потерпілої
		¦прямий зв`язок між діями та настанням злочинних наслідків;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_10  
		-в частині, що стосується заволодіння майном ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - право власності ОСОБА_18 ;
		-предмет злочинних посягань - п`ять золотих обручок, золоті сережки, мобільний телефон та ноутбук
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік дій щодо заволодіння її майном, який передбачав, непомітне для інших вилучення її майна
		¦спосіб дій, який, не передбачав вчинення дій за умови підтримки з боку ОСОБА_11 та забезпечення реалізації умислу на вбивство ОСОБА_18 з його ж боку, 
		¦наслідки дій у вигляді заволодіння майном потерпілої
		¦прямий зв`язок між діями та настанням злочинних наслідків;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		¦вчинення злочину з корисливим мотивом
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_10 . 
		3. При цьому згідно обвинувального акту дії, вчинювані ОСОБА_11 для реалізації умислу не є діями, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілій або - щодо безпосереднього вилучення її майна та полягали лише у слідкуванні за обстановкою під час її вбивства та перебуванні у готовності надати необхідну допомогу.
		За своїм змістом такі дії державним обвинуваченням визначались спрямованими на забезпечення реалізації спільного умислу та підтримку рішучості виконавця злочину.
		Разом із цим, в обвинувальному акті не міститься вказівок про те, що такі дії мали фактичні наслідки, тобто - що завдяки ним вчинення вбивства було полегшене.
		Та ж обставина, що наявність співучасника підтримувала рішучість ОСОБА_10 на вчинення вбивства у разі зміни обвинувачення відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, не змінюється.
		За такого в цьому випадку виключення з обвинувачення вказівки на вчинення злочинів у спів виконавстві само по собі не тягне за собою збільшення обсягу обвинувачення, навпаки - зменшує такий обсяг, отже - право обвинуваченого на захист не порушує.
		До того ж, сам обвинувачений наявність спів виконавства у його діях щодо ОСОБА_18 за її життя або - щодо її майна, заперечував, отже - така зміна обвинувачення є зрозумілою для ОСОБА_10 , відповідає його позиції, а за такого - його права на захист не порушує.
		4. Встановлений судом мотив вбивства не є передбаченим законом конструктивним елементом складу злочину.
		За такого встановлення судом мотиву вбивства, що ґрунтується на особистих відносинах, тягне за собою не викладення нового обвинувачення, але - лише виключення з пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення вказівку про наявність в його діях корисливого мотиву на вбивство.
		За такого таке встановлення само по собі не є виходом за межі обвинувачення, але - впливає в подальшому на правову кваліфікацію його дій.
		До того ж, встановлення судом саме такого мотиву відповідає позиції обвинуваченого, отже - його права на захист не порушує.
		5. Державне обвинувачення вказувало, що в ОСОБА_18 було викрадено сім золотих обручок.
		Проте, в межах цього кримінального провадження обвинувачені, зокрема, ОСОБА_10 , послідовно вказував про те, що на момент смерті в ОСОБА_18 на руках було лише п`ять обручок.
		До того ж, згадка про сім обручок міститься лише в первісній заяві потерпілої ОСОБА_14 , яка у суді зазначала, що одну з згаданих у первісній заяві обручку вона згодом викупила у ломбарді, куди вона була передана ще до смерті її доньки.
		За такого суд вважає, що посилання про вилучення, окрім визнаних ОСОБА_10 п`яти, ще двох обручок не є доведеними, через що вважає за необхідне виключити їх з пред`явленого обвинувачення.
		6. Посилання про застосування відносно ОСОБА_18 насильства задля заволодіння її майном під час судового розгляду кримінального провадження не знайшли свого підтвердження, через що ці посилання з пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення також слід виключити.
		7. Дії щодо підшукування співучасників, досягнення змови на вчинення злочину та розроблення плану вчинення злочину в цьому випадку не є елементами складу злочину але характеризують попередню стадію злочинної діяльності - готування до злочину.
		Оскільки ж злочин в цьому випадку був завершеним, ця стадія, як така, не має кримінально-правового значення.
		За такого обставини, що характеризують цю стадію, в цьому випадку не є фактичними обставинами вчинення злочину.
		Отже, зміна обвинувачення в частині цих обставин не тягне зміну обсягу обвинувачення, а за такого - не є виходом за межі пред`явленого обвинувачення. 
		 
		ІІІ......Питання про можливість зміни обвинувачення ОСОБА_11 суд вирішує таким чином.
		1. Органи досудового розслідування та державне обвинувачення стверджували, що ОСОБА_11 , переслідуючи корисливі мотиви та з метою незаконного власного збагачення, у спів виконавстві з ОСОБА_10 вчинив умисні дії, які виразились у нападі на ОСОБА_18 з метою заволодіння її майном (розбої), поєднаному з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, в процесі якого здійснив умисне вбивство ОСОБА_18 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та внаслідок якого заволодів її майном, а саме - парою золотих сережок, сімома золотими кільцями, мобільним телефоном марки "МІ" моделі "Мі2", ноутбуком марки ""Hewlett Packard", заподіявши матеріальну шкоду у загальному розмірі 15.000 грн..
		Відповідно до цього 06 липня 2017 року, остаточно уточнивши обвинувачення, прокурор виклав фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікував дії ОСОБА_11 за частиною 4 статті 187; пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України.
		Наведені в обвинуваченні фактичні данні визначають:
		-в частині, що стосується вбивства ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - життя ОСОБА_18 
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік дій щодо позбавлення її життя, зокрема - вчинення дій щодо забезпечення реалізації умислу на вбивство ОСОБА_18 . ОСОБА_10 ; 
		¦наслідки дій ОСОБА_11 у вигляді смерті потерпілої
		¦прямий зв`язок між його діями та настанням смерті;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		¦вчинення злочину з корисливим мотивом
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_11 
		-в частині, що стосується заволодіння майном ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - право власності ОСОБА_18 ;
		-предмет злочинних посягань - сім золотих обручок, золоті сережки, мобільний телефон та ноутбук
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік дій щодо заволодіння її майном, який передбачав, зокрема вчинення дій щодо забезпечення реалізації застосування до неї насильства,під час якого - її вбивства ОСОБА_10 - з метою вилучення її майна;
		¦наслідки дій у вигляді заволодіння майном потерпілої
		¦прямий зв`язок між діями ОСОБА_11 та настанням злочинних наслідків;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		¦вчинення злочину з корисливим мотивом
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_11 .
		В обвинуваченні також наведені фактичні щодо вчинення ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_10 підготовки тіла ОСОБА_18 до вчинення із ним дій, спрямованих на приховування обставин смерті, та його подальшого переміщення, про вчинення яких обвинувачені домовились заздалегідь.
		В обвинувальному акті прокурор також зазначив, що такі дії мали наслідки, які полягали у тому, що він сховав тіло ОСОБА_18 та інші сліди злочину.
		2. Встановлені судом фактичні данні визначають:
		-в частині, що стосується вбивства ОСОБА_18 
		-об`єкт злочинних посягань - життя ОСОБА_18 
		-об`єктивну сторону:
		¦час, місце, перелік обіцяних до вчинення вбивства дій щодо підготовки її тіла до транспортування;
		¦наслідки дій у вигляді переховування злочину;
		¦прямий зв`язок між діями та настанням злочинних наслідків у вигляді приховування злочину шляхом спотворення обставин смерті ОСОБА_18 ;
		-суб`єктивну сторону
		¦вчинення злочину навмисно;
		¦вчинення злочину з прямим умислом;
		-суб`єкт злочину, яким є ОСОБА_11 . 
		Оцінюючи суть обвинувачення ОСОБА_11 , що випливає з встановлених судом фактичних даних, суд відзначає, що конструкція частини 5 статті 27 Кримінального Кодексу України передбачає, що елементами об`єктивної сторони складу передбаченого цією нормою злочину є саме дії щодо приховування злочину у разі, якщо вони були обіцяними заздалегідь.
		При цьому обставини дачі такої обіцянки у разі, якщо вона була надана заздалегідь, є особливим різновидом готування до злочину. 
		В зв`язку з цим, зокрема, фактичне невжиття заходів щодо приховування злочину за наявності інших підстав, зокрема - добровільності - розцінюється, як добровільна відмова від вчинення злочину та не тягне кримінальної відповідальності.
		3. В зв`язку із цим суд відзначає, що обсяг, характер та послідовність дій ОСОБА_11 щодо підготовки тіла ОСОБА_18 до вчинення з ним дій, спрямованих на приховування обставин смерті та його подальшого переміщення, а також час та місце вчинення саме цих дій, що були встановлені судом, повністю збігаються з встановленими прокурором в обвинувальному акті.
		Суд також враховує, що та обставина, що вказані дії будуть інтерпретовані судом, як приховування злочину, завбачалось захистом ОСОБА_11 та повністю відповідає позиції захисту.
		Суд також враховує, що в обвинувальному акті зазначалось, що про вчинення цих дій обвинувачені домовились до вбивства.
		4. Стосовно наслідків дій ОСОБА_11 із тілом потерпілої, то доведені цим вироком обставини фактичних наслідків таких дій - переміщення тіла та його залишення в кущах очерету - повністю збігаються з встановленими прокурором, цим вироком змінюється лише оцінка цих дій (з - мети позбутись тіла на мету спотворення обставин вбивства).
		Отже, така зміна, як така, що не стосується фактів, не тягне за собою порушення права ОСОБА_11  на захист.
		5. Дії щодо надання згоди на пособництво у вбивстві, в цьому випадку не є елементами складу злочину але характеризують попередню стадію злочинної діяльності - готування до злочину.
		Оскільки ж злочин в цьому випадку був завершеним, ця стадія, як така не має кримінально-правового значення.
		За такого обставини, що характеризують цю стадію, в цьому випадку не є фактичними обставинами вчинення злочину.
		Отже, зміна обвинувачення в частині цих обставин не тягне зміну обсягу обвинувачення, а за такого - не є виходом за межі пред`явленого обвинувачення. 
		6. Державне обвинувачення вказує, що ОСОБА_11 взяв участь у позбавленні життя потерпілої шляхом спостереження за обстановкою, та перебуванні у готовності надати необхідну допомогу.
		На думку державного обвинувачення, діючи таким чином, він одночасно взяв участь й у заволодінні її майном шляхом нападу, під час якого було вчинене її вбивство.
		Але ці твердження не повною мірою відповідають обставинам справи.
		Так, як доведено вище, досягнута між ним та ОСОБА_11 домовленість взагалі не передбачала будь-якої участі ОСОБА_11 у позбавленні життя потерпілої.
		До того ж, обраний спосіб позбавлення її життя - шляхом раптового єдино разового захоплення шиї з послідуючим удушенням - взагалі не передбачав будь-яких дій щодо надання "допомоги" у їх вчиненні.
		За такого той факт, що під час вбивства ОСОБА_18 . ОСОБА_11 перебував у квартирі АДРЕСА_3 не може бути усвідомленим інакше, як те, що його присутність була обумовлена лише необхідністю оперативного вжиття заходів щодо переміщення тіла та підтримання його / ОСОБА_11 / рішучості у вчиненні злочину.
		Доказів інакшого матеріали справи не містять.
		За такого вказівки про участь ОСОБА_11 у позбавленні життя потерпілої та вилученні її майна з пред`явленого йому обвинувачення слід виключити.
		7. Державне обвинувачення вказувало про причетність ОСОБА_11 до вчинення вбивства при обтяжуючих обставинах.
		Але в цьому випадку наявність обтяжуючих обставин при вбивстві ОСОБА_18 не була підтверджена під час судового розгляду.
		За такого вказівки про наявність обтяжуючих обставин у вбивства, причетність ОСОБА_11 до якого є доведеною, з пред`явленого йому обвинувачення слід виключити.
		 
		ІV......Вирішуючи питання про можливість зміни обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , суд враховує й таке.
		1. Наведене вище свідчить, що в цьому випадку зміна обвинувачення у вироку є наслідком виключення з нього вказівок, що свідчать про наявність в діях обвинувачених складу злочину, але - не наслідком встановлення судом нових елементів відповідних складів.
		Отже, в цьому випадку під час викладення фактичних обставин справи за межі пред`явленого обвинувачення суд не виходе.
		2. Зміна обвинувачення відповідно до встановлених судом обставин потягне за собою зміну правової кваліфікації вчинених дій на злочини, за вчинення яких законом передбачене менш суворе покарання.
		Отже, таке не погіршить, але навпаки - покращить становище ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		3. Суд також відзначає, що обставини досягнення змови щодо протиправних дій відносно ОСОБА_18 , а також зміст такої змови, уточнення яких, як неодноразово доводилось вище, не є виходом за межі обвинувачення, адже не характеризує жодні елементи складу злочинів, все ж таки були предметом спору в межах цього кримінального провадження.
		Так, позиція обвинувачення полягала у тому, що ця змова була досягнута до вбивства, її зміст полягав у спільному вбивстві ОСОБА_18 та протиправному заволодінні її майном.
		Обвинувачені ж послідовно стверджували, що домовленість між ними була досягнута після смерті ОСОБА_18 та стосувалась лише дій з її тілом.
		Та стосовно цих обставин обвинувачені висловлювали свої позиції та надавали відповідні покази й інші докази на її підтвердження.
		Та саме з урахуванням позиції обвинувачених судом було встановлено, що:
		-домовленість між обвинуваченими була досягнута до смерті ОСОБА_18 (відповідно до позиції прокурора)
		-ця домовленість стосувалась лише дій із тілом ОСОБА_18 (відповідно до позиції обвинувачених);
		За такого зміна обвинувачення у вироку суду завбачалась обвинуваченими та складала зміст їх позиції, отже - є зрозумілою для захисту, через що прав обвинувачених на захист не порушує.
		3. В той же час така зміна обвинувачення призведе до утвердження та захисту права на життя.
		Так, відповідно до статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.
		Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
		Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностейдемократичного суспільства».
		Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). 
		/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах 
		«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
		В цьому ж випадку уточнення обвинувачення покладає край розслідуванням факту смерті ОСОБА_18 , внаслідок такого уточнення остаточно визначаються обставин її смерті, встановлюються відповідальні за смерть особи, вид та міра їх відповідальності та їм призначається відповідне покарання. 
		Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод на підставі частини 3 статті 337 КПК України:
		-вийти за межі висунутого ОСОБА_10 обвинувачення в частині правової кваліфікації його дій та виключити з нього вказівки про наявність в його діях:
		-кваліфікуючих ознак, передбачених пунктами 6 та 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України;
		-ознак складу злочину, передбаченого статтею 187 Кримінального Кодексу України
		-вийти за межі висунутого ОСОБА_11 обвинувачення в частині правової кваліфікації його дій та виключити з нього вказівки про наявність в його діях:
		-кваліфікуючих ознак, передбачених пунктами 6 та 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України;
		-ознак складу злочину, передбаченого статтею 187 Кримінального Кодексу України
		-ознак спів виконавства вбивства;
		 
		Спростування позиції захисту.
		І......Зі змісту виступів та реплік захисника ОСОБА_12 у судовому засіданні вбачається, що він ставить під сумнів достовірність висновку судово-медичного експерта № 1920 від 08 вересня 2014 року, наполягаючи на недостатньому професіоналізмі експерта ОСОБА_22 та перевищення ним своєї компетенції.
		При цьому він звертав увагу на проаналізовані вище протиріччя між цим висновком та висновком комісії експертів, а також - про те, що під час проведення 16 березня 2016 року слідчого експерименту ОСОБА_22 , будучи спеціалістом, вдався до реконструювання ситуації.
		Проте, вказані посилання базуються на помилковій (або - навмисно спотвореній) уяві про дійсний зміст нормативно-правових документів, що регулюють порядок проведення судово-медичних експертиз.
		Так, як вже доводилось вище, завданням судово-медичної експертизи трупу є виявлення та опис тілесних ушкоджень, що є на трупі; механізм же їх виникнення має уточнюватись під час проведення подальших експертних досліджень виходячи не тільки зі стану трупу (як під час проведення судово-медичної експертизи трупу), але також - з пізнань, що відносяться до інших галузей судової медицини.
		За такого неточності, на які посилається захисник, є проявом результатів застосування певної методики, але не свідчать про професіоналізм та компетенцію експерта.
		Що ж стосується власно слідчого експерименту, то відповідно до пункту 2.7 Спеціальної частини Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ до сучасних методів експертних досліджень належать, зокрема:
		-експериментальне відтворення ушкоджень та слідів (пункт 2.7.7);
		-ситуаційне моделювання (пункт 2.7.12).
		До того ж, як вже зазначалось вище, реконструкція ситуації, в якій були нанесені відповідні ушкодження та визначення знаряддя травм, тобто - механізм виникнення тілесних ушкоджень, може бути предметом окремого експертного дослідження у відділенні судово-медичної криміналістики (пункт 1.2 розділу 1 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ/
		Більше того, об`єктами криміналістичної експертизи є матеріали слідчих та експертних експериментів.
		До того ж, відповідно до частини 1 статті 240 КПК України з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події.
		Отже, в цьому випадку у повній відповідності із вказаними нормами прокурором за участі спеціаліста був проведений слідчий експеримент шляхом відтворення обстановки, у якій сталась смерть ОСОБА_18 виходячи з виявлених на її трупі тілесних ушкоджень.
		До того ж, знов таки - у повній відповідності з вказаними нормативно-правовими актами - в подальшому матеріали цього слідчого експерименту були використані, як відомості, що лише перевірялись під час подальшого експертного дослідження, та комісією експертів ним була надана відповідна оцінка.
		Принагідно суд звертає увагу й на ту обставину, що в цьому випадку судом, як доказ, використовуються не відомості про порядок нанесення тілесних ушкоджень, отримані під час слідчого експерименту, але - лише самі висновки експертів.
		За такого репліки захисника, що аналізуються, взагалі не мають відношення до обставин розгляду кримінального провадження.
		 
		ІІ......З реплік захисника ОСОБА_12 під час судового розгляду кримінального провадження вбачається, що, як на його думку, результати проведеного 16 березня 2016 року за участі обвинуваченого ОСОБА_10 слідчого експерименту не є належним та допустимим доказом.
		Як на його думку, в супереч вимог діючого законодавства цей слідчий експеримент був проведений - у присутності сторонніх осіб та не на місці вчинення злочину.
		1. Аналізуючи ці посилання захисника, суд відзначає, що вони ґрунтуються на хибній /або - навмисно спотвореній/ уяві про дійсні вимоги діючого законодавства.
		Так, дійсно, вказаний слідчий експеримент проводився не у приміщенні квартири АДРЕСА_3 .
		Але таке було зумовлене позицією власника цього житла /том 2, а.с. 105/, яка в цьому випадку сама по собі заслуговувала на увагу.
		Більше того, на момент проведення цього слідчого експерименту обстановка злочину навіть у вказані квартирі не збереглась /том 2, а.с. 105/, через що прокурором було здійснено її відтворення. При цьому відтворення обстановки подій відбулось за участі самого обвинуваченого ОСОБА_10 , який вносив корективи у первісно відтворену обстановку. До речі, відповідно до прямих вказівок у частині 1 статті 240 КПК України слідчий експеримент може бути проведений шляхом, зокрема, відтворення обстановки.
		До того ж, таке відповідало меті слідчого експерименту, яка полягала у відтворенні дій обвинуваченого щодо ОСОБА_18 , але не щодо певного приміщення.
		Що ж стосується згаданої захисником присутності сторонніх осіб, то спостереження сторонніх осіб за ходом проведення слідчого експерименту діючим законодавством не заборонена.
		 
		2. Далі, ці посилання ґрунтуються й на спотворені дійсних обставин вчинення процесуальної дії.
		Так, по-перше, у місці, де безпосередньо проводилась слідча дія, всупереч тверджень захисника, сторонні особи не перебували, такі особи ймовірно перебували у приміщенні зали, від якої, як зазначено у протоколі проведення слідчого експерименту, було відокремлена незначна порівняно з розмірами зали ділянка.
		По-друге ж ані під час проведення слідчого експерименту, ані у суді захисник так й не зазначив, у чому ж, власно, полягали перешкоди, зокрема, йому, що чинились згаданими ним особами.
		 
		ІІІ......Аналізуючи посилання захисника ОСОБА_12 у взаємному зв`язку з іншими діями, до яких він вдавався під час розгляду цієї справи, суд відзначає, що під час кримінального провадження цей захисник послідовно як у спосіб, наближений до процесуального - шляхом хоча найчастіше - у некоректній формі, викладення своєї позиції у справі; так й шляхом вжиття організаційних заходів, як то - перешкоджання у проведенні тих чи інших слідчих та процесуальних дій - намагався зашкодити прокурору під час судового розгляду кримінального провадження прийти до висновків про дійсні фактичні обставини справи, а суду - прийняти рішення на підставі достовірних доказів.
		Оцінка такій позиції цього захисника судом неодноразово надавалась під час винесення відповідних процесуальних рішень /див. ухвали від 28 жовтня 2015 року /том 2, а.с. 65 - 67/, від 23 червня 2016 року /том 2, а.с. 196-201/.
		При цьому вирішальним у такій оцінці є те, що відповідно до згаданих вище норм статті 2 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, відповідній ним практики Європейського Суду з прав людини та статті 3 Конституції України життя визнається найвищою соціальною цінністю, а за такого - підлягає переважному захисту.
		В зв`язку з цим, зокрема, у своєму рішенні у справі "Гонгадзе проти України" Європейського Суду з прав людини в черговий раз наголосив на тому, що обов`язок держави захищати право на життя за статтею 2 Конвенції також вимагає наявності: "Будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили". І далі: "Головна мета та кого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя". Як підкреслив далі Європейський Суд з прав людини: "Форма розслідування, яке досягне такої мети, може бути різною в залежності від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою..." /пункт 175 вказаного рішення/.
		Виходячи з цього, прокурор під час розгляду кримінального провадження судом за власною ініціативою ініціював проведення додаткових слідчих та процесуальних дій, обравши саме такою форму розслідування випадку смерті ОСОБА_18 , передбачені законом перешкоди для такого є відсутніми.
		До того ж, вчинення за клопотанням прокурора під час судового розгляду кримінального провадження додаткових процесуальних дій, спрямованих на встановлення дійсних обставин смерті ОСОБА_18 , є прямо передбаченим статтями 332, 333 КПК України.
		При цьому у повній відповідності із вимогами, зокрема, частини 4 статті 333 КПК України в цьому випадку слідчий експеримент, який викликає особливі заперечення з боку захисника ОСОБА_12 , не міг бути проведеним під час досудового розслідування, оскільки обставини, що свідчать про необхідність його проведення, виникли саме під час судового розгляду кримінального провадження. Зокрема, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_10 наполягав на тому, що пакування тіла ОСОБА_18 до сумки здійснював разом з ОСОБА_11 , який разом з ним піднімав тіло з ванної та переносив його до сумки /том 1, а.с. 125 - 126/, та лише у суді стверджував інакше. До того ж, у суді обвинувачений надавав й інші покази щодо своїх дій відносно ОСОБА_18 . Та саме перевірка цих нових показів обвинуваченого у суді зумовила проведення слідчих дій під час судового провадження.
		За такого позиція захисника ОСОБА_12 , що аналізується, в цілому є такою, що не ґрунтується на законі, нормах міжнародного права, базується на зневазі права на життя, через що не може бути підтриманою під час судового розгляду кримінального провадження.
		 
		IV......Посилання ж захисника ОСОБА_13 про кваліфікацію дій його підзахисного, як заздалегідь необіцяного переховування особливо тяжкого злочину, також не може бути підтриманою судом, адже вона суперечить сукупності наведених вище доказів та дійсним фактичним обставинам справи.
		 
		 
		 
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинувачених 
		Обставин, які відповідно до статті 66 Кримінального Кодексу України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 або обвинуваченого ОСОБА_11 судом не встановлено.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинувачених 
		Як обставину, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 КК України обтяжує покарання як обвинуваченого ОСОБА_10 , так й обвинуваченого ОСОБА_11 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Як обставину, що обтяжує покарання обвинувачених, органами досудового слідства та прокурором зазначене також вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		Проте, з такими посиланнями погодитись неможливо. 
		Так, відповідно до частини 2 статті 28 Кримінального Кодексу України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчиняли декілька осіб.
		При цьому відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 16 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи" вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб. У такому разі кожен з співучасників злочину виконує хоча б частину того обсягу дій, які група вважала за необхідне для позбавлення потерпілого життя.
		В цьому ж випадку, як доведено вище, роль ОСОБА_11 полягала не у виконанні дій, що мали наслідком позбавлення життя потерпілої, але - лише у сприянні подальшої стадії - приховування злочину.
		Отже, така обставина, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб в цьому випадку є відсутньою.
		 
		Мотиви призначення покарання.
		При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчинених ними злочинів, відомості про особу кожного з них, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При цьому суд виходе з санкцій відповідних статей Кримінального Кодексу України.
		В зв`язку із цим суд враховує таке.
		 
		Щодо обвинуваченого ОСОБА_10 ..
		Щодо ступеня тяжкості вчинених ним злочинів
		Перш за все, суд враховує, що обвинуваченим вчинені два злочини - умисне вбивство та розкрадання чужого майна.
		1. Відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України вчинене ним умисне вбивство відноситься до особливо тяжких злочинів. 
		До того ж, цей злочин був заздалегідь ретельно спланованим обвинуваченим, що певною мірою підвищує його суспільну небезпеку порівняно з іншими злочинами цієї категорії.
		При цьому розроблений обвинуваченим план, що був повністю реалізований, передбачав вчинення дій, що свідчать про вкрай зневажливе ставлення обвинуваченого до тіла ОСОБА_18 , яке виявилось у перевезенні його у спосіб, що суперечить загальноприйнятій уяві про ставлення до тіл загиблих та залишенні його в оголеному вигляді на відкритому місці. Такі дії додатково до вбивства порушують моральні засади суспільства, чим ще більше підвищується суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_10 злочину.
		2. Що ж стосується вчиненої ним крадіжки, то цей злочин відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України віднесений до злочинів середнього ступеню тяжкості. 
		В той же час, цей злочин був вчинений щодо майна щойно вбитої обвинуваченим людини, до того ж - задля задоволення потреб, що виникли в зв`язку із спробою забезпечення безкарності вчиненого вбивства.
		Таке підвищує суспільну небезпеку цього злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.
		Щодо особи винного.
		Суд враховує, що протягом 2011-2013 років він проходив військову службу у Внутрішніх Військах (з початку - строкову, а потім - за контрактом); у місті Миколаєві проходив службу у конвойному взводі, "Службу проходил хорошо". Таке поза розумним сумнівом свідчить, що виявлені ним під час вчинення злочинів навички щодо попереднього планування та організації як своїх дій, так й дій інших осіб, ним були здобуті та закріплені під час служби у Внутрішніх Військах.
		Разом із тим, показовим стосовно обставин цієї справи є те, що здобуті ним навички, що за інших обставин безумовно є соціально-корисливими, обвинувачений використав задля того, щоб вбити та осоромити близьку йому людину.
		Також показовими є й визначальні мотиви таких дій обвинуваченого - продовження безвідповідальних стосунків з іншою співмешканкою.
		До того ж, суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, зокрема - те, що вчинення вбивства спонукало його не до каяття, але - до вчинення нових злочинів.
		Показовим є, зрештою, й те, що обвинувачений вирішив використати майно ОСОБА_18 для забезпечення її ж вбивства.
		Також суд враховує, що навіть після спливу трьох років обвинувачений, перебуваючи у місцях попереднього ув`язнення та усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання, не прийшов до висновків про необхідність каяття у вчинених ним діях.
		Таке у сукупності з тим, що обвинувачений є повністю соціально адаптованим (він є раніше не судимим, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно) свідчить про вкрай високий рівень соціальної небезпеки його особи.
		Оцінюючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд доходе висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання у межах санкцій відповідних статей у розмірах, що передбачає найвища межа цих санкцій.
		При цьому враховуючи, що санкція частини 1 статті 115 Кримінального Кодексу України передбачає призначення покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, та встановлений цією санкцією розмір покарання дорівнює максимальному строку цього виду покарання, передбаченому Загальною Частиною цього Кодексу, суд вважає за можливе на підставі частини 1 статті 70 цього Кодексу остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		 
		Щодо обвинуваченого ОСОБА_11 .
		Щодо ступеня тяжкості вчинених ним злочинів
		Перш за все, суд враховує, що вчинений ним злочин - пособництво в умисному вбивстві - відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України відноситься до особливо тяжких злочинів. 
		При цьому фактично виконувана обвинуваченим роль у вчиненні злочину охоплювала вчинення дій, що свідчать про його вкрай зневажливе ставлення до тіла ОСОБА_18 , яка виявилась у перевезенні його у спосіб, що суперечить загальноприйнятій уяві про ставлення до тіл загиблих та залишенні його в оголеному вигляді на відкритому місці. Такі дії додатково до вбивства порушують моральні засади суспільства, чим підвищується суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_11 злочину.
		Щодо особи винного.
		Суд враховує, що обвинувачений вважається таким, що не має судимостей, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, на момент вчинення злочину працював.
		Разом із тим, суд враховує, що до вчинення дій, які вочевидь порушують моральні засади суспільства, обвинувачений згодився лише за грошову винагороду. Таке значно підвищує суспільну небезпеку його особи.
		Оцінюючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд доходе висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_11 слід призначити покарання у межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України.
		 
		Вирішення питання про розподіл судових витрат.
		Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ МВС України було витрачено загалом 6.209 грн. 28 коп.
		Окрім того, за проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи експертами Дніпропетровського обласного бюро судових експертиз Територіальним Управлінням Державної Судової Адміністрації України у Миколаївській області було сплачено 14.106 грн. 45 коп. 
		Відповідно до статті 124 КПК України за такого усі вказані процесуальні витрати слід покласти на обвинувачених в рівних частках.
		 
		Вирішення питання про долю речових доказів.
		Напільне покриття з ванної кімнати, футболку чоловічу білого кольору, майку чоловічу сірого кольору, постільну білизну та банний рушник, зразки крові ОСОБА_14 , а також зразки слини та крові ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як предмети, що не мають цінності, на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 КПК України слід знищити
		Речовий доказ - мобільний телефон марки "МІ" рожевого кольору, як предмет, що був протиправно вилученим в ОСОБА_18 , на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути потерпілій ОСОБА_14 ..
		Речовий доказ - DVD - диск із записом камер відео спостереження - слід зберігати при справі.
		Гістологічний архів ОСОБА_18 , а також її під`язикову кістку - слід зберігати у Миколаївському обласному бюро судово-медичних експертиз до письмового розпорядження суду про їх знищення.
		 
		 
		 
		Вирішення питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_34 від 08 серпня 2014 року відносно обвинувачених був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		В зв`язку із тим, що відносно цих обвинувачених обирається міра покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання вироком чинності обраний відносно них раніше запобіжний захід слід залишити попереднім - тримання під вартою.
		При цьому відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слід зарахувати у строк покарання.
		Під час вирішення питання про порядок зарахування цього строку суд, керуючись приписами частини 4 статті 72 Кримінального Кодексу України, враховує таке.
		1. Попереднє ув`язнення обвинувачених триває з 06 серпня 2014 року; діюча на той час редакція частини 5 статті 72 КК України передбачала зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		2. Далі, 24 грудня 2015 року набув чинності Закон України № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання", який передбачав, що: "Зарахування судом строку попереднього ув`язнення ... проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі". 
		3. Далі, 21 червня 2017 року набув чинності Закон України № 2046-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення", який передбачає, що: " Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день..."
		4. Наведене доводить, що вказані норми регулювали не статус осіб, відносно яких застосоване попереднє ув`язнення, але - лише порядок зарахування строку перебування особи у відповідному статусі у строк покарання протягом відповідного періоду.
		Так:
		-протягом періоду до 23 грудня 2015 року цей строк мав зараховуватись з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі;
		-протягом періоду з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;
		-протягом періоду з 21 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі
		Оскільки ж запроваджений з 24 грудня 2015 року порядок зарахування відповідного строку пом`якшував становище особи у разі її засудження, відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального Кодексу України він, у разі засудження особи, має розповсюджуватись й на період до його запровадження.
		Оскільки ж з 21 червня 2017 року діє порядок, що, у разі засудження є менш сприятливий, він відповідно до частини 2 статті 5 Кримінального Кодексу України не може бути розповсюдженим на період, що тривав до запровадження такого порядку.
		При цьому суд враховує, що після 21 червня 2017 року попереднє ув`язнення обвинувачених тривало, станом на 20 червня 2017 року не було закінченим. 
		Отже, правові підстави для розповсюдження раніше діючого порядку на період попереднього ув`язнення обвинувачених, що тривав після 21 червня 2017 року, є відсутніми.
		Наведене доводить, що строк попереднього ув`язнення кожному з обвинувачених слід зарахувати таким чином:
		-період з 6 серпня 2014 року (з моменту їх затримання) до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;
		-період з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		 
		Вирішення цивільного позову.
		Потерпілою ОСОБА_14 заявлений цивільний позов про відшкодування завданих їй злочином матеріальної шкоди у загальному розмірі 19.460 грн. та моральної шкоди у розмірі 1.000.000 грн. 
		Під час судового розгляду кримінального провадження потерпіла свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
		Обвинувачений ОСОБА_10 під час судового розгляду кримінального провадження вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнав у повному обсязі; вимоги про відшкодування моральної шкоди - частково, спираючись про те, що заявлена потерпілою сума є надмірною.
		Обвинувачений ОСОБА_11 під час судового розгляду кримінального провадження позовні вимоги ОСОБА_14 не визнав взагалі.
		Вирішуючи позови, суд виходе з такого.
		Відповідно до статей 1177 ЦК України, 127 КПК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від злочину, відшкодовується винною особою.
		Цим вироком встановлено, що в цьому випадку шкода ОСОБА_14 заподіяна двома злочинами:
		I)вбивством ОСОБА_18 ;
		II)розкраданням її майна.
		І......Розглядаючи вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вбивства ОСОБА_18 , суд враховує, що її смерть сталась внаслідок дій, які обвинувачені вчинили у співучасті.
		Відповідно до статті 1190 ЦК України за такого обвинувачені мають відшкодовувати завдану вбивством шкоду потерпілій у солідарному порядку. 
		1. Визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди, суд виходе з вимог частини 1 статті 1201 ЦК України, відповідно до якої особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, ці витрати.
		З залученої до матеріалів кримінального провадження довідки вбачається, що ОСОБА_14 витратила на поховання доньки 4.460 грн. /том 1, а.с. 39/
		За такого вказану суму слід стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в солідарному порядку, задовольнивши вимоги у цій частині в повному обсязі.
		2. Далі, відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України ОСОБА_14 , як мати ОСОБА_18 , має право на відшкодування моральної шкоди.
		Під час вирішення вимог в цій частині суд виходить з вимог частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер правопорушення обвинувачених, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, наявність/відсутність погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інші обставини, які мають істотне значення. 
		При визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості.
		В зв`язку із цим суд враховує, що смерть ОСОБА_18 сталась внаслідок умисних дій.
		До того ж, організатор та виконавець вбивства ОСОБА_18 - ОСОБА_10 - є людиною, яку ОСОБА_18 вважала для себе близькою та яка, протягом певного часу, до того ж - незадовго до смерті ОСОБА_18 - проживала у будинку ОСОБА_14 .
		Враховує суд й обставини заподіяння смерті ОСОБА_18 та дії обвинувачених з її тілом, які додали ОСОБА_14 додаткових страждань в зв`язку з усвідомленням факту осоромлення її доньки та неможливості не тільки спілкуватися з донькою, але - навіть належним чином проститись з нею та поховати її.
		Суд також вважає слушними посилання потерпілої про те, що внаслідок дій обвинувачених вона втратила як радість материнства, так й можливість мати онуків.
		Одночасно суд враховує й те, що за вчинення злочину ОСОБА_10 призначається покарання у розмірі, що є максимальний з передбачених законом.
		Враховує суд також й засади розумності та справедливості, а також - майновий стан обвинувачених.
		Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в цьому випадку має становити 100.000 грн.
		За такого вказану суму слід стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в солідарному порядку, задовольнивши вимоги у цій частині частково.
		 
		ІІ......Розглядаючи вимоги про відшкодування шкоди, завданої розкраданням майна ОСОБА_18 , суд враховує таке.
		Відповідно до частини 1 статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		При цьому:
		?шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала /частина 1 статті 1166 ЦК України/;
		?відшкодуванню підлягають втрати, які особа зазнала в зв`язку із втратою належної їй речі /частина 1 статті 22 ЦК України/
		1.За такого заподіяна цим злочином шкода має відшкодовуватись лише винною особою - ОСОБА_10 ; передбачені законом підстави ж для стягнення її відшкодування з ОСОБА_11 наразі відсутні.
		Отже, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_11 відшкодування шкоди, що виникла внаслідок втрати майна, слід відмовити за безпідставністю.
		2. Що ж стосується позовних вимог до ОСОБА_10 , то вони поза розумним сумнівом ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та здоровому глузді.
		Разом із тим, підставами для задоволення цих позовних вимог, зокрема, в частині визначення розміру відшкодування шкоди, потерпіла вказує самі лише матеріали кримінального провадження.
		В той же час, як доведено вище, матеріали справи надають змогу лише прийти до висновку про те, що розкрадання речей ОСОБА_18 є кримінально-караним, але не надає змоги чітко визначити вартість кожної з викрадених речей, а за такого - дійти висновку щодо дійсного розміру завданої діями обвинувачених шкоди.
		Належних та допустимих доказів же щодо вартості викрадених речей, якими можуть бути або - чеки про їх придбання, або - відповідні довідки про вартість золотих виробів, або, зрештою. висновки експертизи чи інші передбачені законодавством докази - матеріали справи не містять, ані прокурором, ані самою потерпілою суду вони не надані.
		Враховуючи зазначене, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_14 , заявлені з наведених підстав, тобто - з обґрунтуванням своїх вимог лише матеріалами цього кримінального провадження, не можуть бути задоволені.
		Отже, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_10  відшкодування шкоди, що виникла внаслідок втрати майна, суд також наразі має відмовити.
		Однак ОСОБА_14 не позбавлена права на звернення до суду стосовно цього ж предмету, але з інших підстав, тобто - в разі обґрунтування вартості викрадених речей, в порядку цивільного судочинства.
		Отже, заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		 
		З А С У Д И В                    :
		 
		 
		ОСОБА_16 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених:
		-частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України;
		-частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України.
		Призначити ОСОБА_10 покарання:
		-за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - у вигляді 15 років позбавлення волі;
		-за частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді 2 років позбавлення волі 
		На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України остаточно за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_35 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцяти) років. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту набрання вироком чинності.
		На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_10 у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення:
		-з 6 серпня 2014 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;
		-з 21 червня 2017 року до моменту набрання вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		До набрання вироком чинності запобіжний захід ОСОБА_10  залишити попередній - тримання під вартою.
		ОСОБА_17 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 (тринадцяти) років. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_11 рахувати з моменту набрання вироком чинності.
		На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_11 у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення:
		-з 6 серпня 2014 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;
		-з 21 червня 2017 року до моменту набрання вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		До набрання вироком чинності запобіжний захід ОСОБА_11  залишити попередній - тримання під вартою.
		 
		Цивільний позов  ОСОБА_36 задовольнити частково.
		Стягнути в солідарному порядку з  ОСОБА_16 та  ОСОБА_17 на користь  ОСОБА_36 4.460 грн. на відшкодування витрат на поховання та 100.000 грн. на відшкодування завданої внаслідок вбивства моральної шкоди, а загалом - 104.460 грн. /сто чотири тисячі чотириста шістдесят грн./
		У задоволенні решти вимог ОСОБА_14 - відмовити
		Речові докази у справі - напільне покриття з ванної кімнати, футболку чоловічу білого кольору, майку чоловічу сірого кольору, постільну білизну та банний рушник, зразки крові ОСОБА_14 , а також зразки слини та крові ОСОБА_10 та ОСОБА_11  - знищити.
		Речовий доказ - мобільний телефон марки "МІ" рожевого кольору - повернути потерпілій ОСОБА_14 ..
		Речовий доказ - DVD - диск із записом камер відео спостереження - зберігати при справі.
		Гістологічний архів ОСОБА_18 , а також її під`язикову кістку - зберігати у Миколаївському обласному бюро судово-медичних експертиз до письмового розпорядження суду про їх знищення.
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України області 3.104 грн. 64 коп. /три тисячі сто чотири грн. 64 коп./ витрат на проведення експертиз.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 3.104 грн. 64 коп. /три тисячі сто чотири грн. 64 коп./ витрат на проведення експертиз.
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь Територіальним Управлінням Державної Судової Адміністрації України у Миколаївській області 7.053 грн. 23 коп. /сім тисяч п`ятдесят три грн. 23 коп./ витрат на проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи експертами Дніпропетровського обласного бюро судових експертиз.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь Територіальним Управлінням Державної Судової Адміністрації України у Миколаївській області 7.053 грн. 23 коп. /сім тисяч п`ятдесят три грн. 23 коп./ витрат на проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи експертами Дніпропетровського обласного бюро судових експертиз
		Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		 
		Головуючий суддя = ОСОБА_1    Суддя = ОСОБА_2    Присяжні = ОСОБА_3      = ОСОБА_4 =     = ОСОБА_5 =
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		22.08.2017

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...