Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/12879/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2017. Зареєстровано: 11.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                Справа № 752/12879/15-к 
		Провадження №: 1-кп/752/61/17 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 вересня 2017 року м. Київ Голосіївський районний суд м Києва у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201510001005241, відносно  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської області, громадянина України, з освітою середньою, одруженого, працюючого на посаді водія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України,
		з участю сторін та інших учасників кримінального провадження: 
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ;
		потерпілого ОСОБА_9 ,
		 ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 27.05.2015 р., приблизно о 18:30 год., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Гатна, 8, скоїв злочин проти авторитету органів деражвої влади, а саме умисно наніс легкі тілесні ушкодження працівнику міліції у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Згідно наказу ГУ МВС України в м. Києві № 1233о/с від 08.12.2014 р.  ОСОБА_9 призначено на посаду заступника начальника відділу карного розшуку Голосїївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» до обов`язків підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність відноситься: виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді, суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів.
		Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про міліцію» працівник міліції має право за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні.
		Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р., ОСОБА_9 є працівником правоохороного органу.
		Так, 27.05.2015 р. приблизно о 18:30 годин, заступник начальника відділу карного розшуку Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві старший лейтенант міліції ОСОБА_9 перебувавши за адресою: м. Київ, вул. Гатна, 8, за дорученням слідчого, виконуючи свої службові обов`язки, забезпечував виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2015 р. ОСОБА_10 шляхом проведення обшуку житлового приміщення за вищевказаною адресою.
		У присутності понятих, працівники правоохоронних органів пред`явивши свої службові посвідчення, ознайомили із даною ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2015 ОСОБА_10 господарку вищевказаного житлового приміщення ОСОБА_11 , але отримувати та виконувати її вона відмовилася. Під час того, коли слідчий оголошував вищевказану ухвалу суду, на територію об`єкту обшуку зайшов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прослухавши у присутності понятих дану ухвалу, ОСОБА_12 замкнула вхідні двері, що ведуть на подвір`я вище вказаного будинку, сіла у своє авто  і поїхала у невідомому напрямі.
		Згідно ч. 6 ст. 236 КПК України, слідчий під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
		Працівники міліції декілька разів попередили осіб, що заходилися на території вищевказаного будинку, що будуть заходити в середину приміщення всупереч замкнутим вхідним дверям з метою виконання ухвали суду. На вказані попередження ніхто з осіб, які перебували за вищевказаною адресою не відреагував, у зв`язку з чим  ОСОБА_9 почав перелазити через паркан з метою надання доступу слідчому для проведення обшуку в даному житловому приміщенні. В цей момент ОСОБА_7 , який знаходився на подвір`ї даного будинку, наніс ОСОБА_9 удар рукою в область лівого плеча та лівого передпліччя. ОСОБА_9 , пред`явивши  ОСОБА_7 своє службове посвідчення, черговий раз повідомив останньому, що виконує ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва. Ніяким чином не відреагувавши на дані пояснення, ОСОБА_13 наніс ОСОБА_9 ще один удар рукою в область лівого плеча та лівого передпліччя, внаслідок чого останній впав з паркану на землю та пошкодив собі праву руку.
		Через деякий час, ОСОБА_9 знову вчинив спробу потрапити до вище вказаного будинку, але ОСОБА_7 підпер невідомим предметом вхідні двері з метою перешкоджання працівникам правоохоронних органів потрапити до вищевказаного житлового приміщення.
		Після цього, ОСОБА_9 почав перелазити через паркан, на що ОСОБА_7 зреагував дуже агресивно, взяв у руки каністру зеленого кольору і почав кричати, що якщо хтось буде намагатися проникнути у його будинок він обіллє бензином і підпалить. Перелізши через паркан ОСОБА_9 прибрав предмет, який підпирав вхідні двері, таким чином відкривши вхідні двері, що ведуть до подвір`я вище вказаного будинку, надавши можливість слідчому СВ Голосіївського ГУ МВС України в м. Києві виконати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва.
		Згідно висновку експерта КМБ СМЕ № 1520 від 29.05.2015 р. встановлено, що у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
		неоднорідний синець - по внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині.
		дугоподібне садно  на долонній поверні лівого передпліччя в середній третині.
		Локалізація, морфологія вищевказаного ушкодження, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що воно спричинене тупим предметом та могло утворитись в термін вказаний у постанові, тобто 27.05.2015, внаслідок не менше - 2-х травматичних впливів та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але більш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я).
		Таким чином, як зазначено у обвинувальному акті,  ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконання цим працівником службових обов`язків, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.
		За результатами судового розгляду, з огляду на свідчення обвинуваченого, потерпілого, свідків та ретельного аналізу та оцінки інших доказів наданих стороною обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_7 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
		Так, обвинувачений ОСОБА_7  винним себе не визнав. Пояснив, що 27.05.2015 року після роботи повернувся додому, зокрема будинок АДРЕСА_1 і знаходився там з своїм неповнолітнім сином. Через певний час почув гавкіт собак і вийшов на подвір`я. За парканом побачив людей і свою дочку, яку хтось грубо штовхнув. Він спитав, що відбувається, у відповідь почув образливі слова і вимоги відкрити двері в паркані. Один з незнайомих без будь яких пояснень почав металевим предметом ламати замок, це йому вдалося, але двері не відчинилися. Він не розумів, що відбувається, адже невідомі були спортивної статури, агресивні, думав, що це напад на житло, де він проживав з сім`єю, адже усе відбувалося після подій 2014 року. Почав кричати сусідам, щоб викликали поліцію. У цей час, один з невідомих, як пізніше виявилося це був ОСОБА_14 , почав робити спроби перелізти через паркан, при цьому висловлюючись на його адресу нецензурно. Він в свою чергу відкинув його руки, які були на паркані, проте не бив і не наносив ударів. Останній знову почав лізти на паркан, він взяв каністру і загородив отвір, в який мав намір пролізти невідомий. Через певний час приїхала поліція. ОСОБА_14 переліз через паркан і впав уже з боку подвір`я, відкрив двері в паркані і впустив поліцію. Зайшли уже працівники поліції в формі і ОСОБА_14 наказав його затримати. Він не знав що ОСОБА_14 працівник поліції. Він був без форменого одягу, посвідчення не пред`являв, ніяких ухвал про обшук в його присутності не зачитували, умисно тілесних ушкоджень потерпілому, як працівнику поліції, не наносив. Сприйняв це як напад і захищав житло, тим більше, що інші особи також були без форми поліцейських. Після того його затримали і доставили в управління. 
		Потерпілий ОСОБА_9 , який тривалий час не з`являвся на судове засідання і письмово звертався з заявою про відмову від обвинувачення та закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину, в судовому засіданні по суті підтвердив свідчення обвинуваченого. Пояснив, що на даний час, детально проаналізувавши події, впевнений, що ОСОБА_7 не знав, що він працівник міліції. Пригадує, що працюючи в міліції в 2015 році брав участь у проведенні обшуку за дорученням слідчого в одному з домоволодінь на АДРЕСА_1 . Слідчий проголосила ухвалу суду в присутності понятих, господарки і ще якихось осіб, які мали відношення до будинку. Усі особи, які прибули для проведення обшуку разом з слідчою, були в цивільному одязі. Чи чув ухвалу ОСОБА_15 сказати не може, оскільки той був в середині домоволодіння, де саме не знає. Вирішили ламати двері, потім поліз на паркан, але ОСОБА_15 , який говорив щось загрозливе, відштовхнув його і він впав. Не може пригадати, чи говорив обвинуваченому, що він міліціонер і чи пред`являв посвідчення. Вважає, що ОСОБА_15 міг невірно оцінити обстановку тих подій і захищав домоволодіння. Прийшов до висновку, що ОСОБА_15 не міг достовірно знати, враховуючи як розвивалися події, що він міліціонер, оскільки як і інші був у цивільному, посвідчення не пред`являв. Уже не пригадує, чи проходив медичну експертизу.
		Аналогічний опис подій потерпілий також відобразив у письмовій заяві на адресу суду, в якій просив закрити провадження відносно ОСОБА_16 за відсутністю складу злочину.
		Враховуючи показання обвинуваченого та потерпілого, по суті в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини відображені в формулюванні обвинувачення з приводу того, що потерпілий ОСОБА_14 пред`являв ОСОБА_17 своє службове посвідчення працівника міліції та повідомляв, що він виконує ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва про проведення обшуку.
		Опосередковано показання обвинуваченого та потерпілого, з приводу обставин події, в ході судового засіданні підтвердило ряд свідків, які спростували обставини відображені в обвинувачені, зокрема на предмет того, що обвинувачений наносив удари потерпілому та що йому було відомо про участь потерпілого у проведенні саме слідчої дії.
		Зокрема, свідок ОСОБА_18  суду показала, що була очевидцем того, як невідомі особи намагалися проникнути на подвір`я де на вул. Гатна проживала її сусідка ОСОБА_11 . Вони ламали хвіртку. На запитання що діється і хто вони, відповіли, що не треба це знати. Нікого в міліцейській формі не було, серед них була одна жінка. Пізніше бачила, як невідомий намагається перелізти через паркан, а ОСОБА_15 кричить, що приїде ОСОБА_19 і тоді їх пустить. Були крики, лайка. Не бачила, щоб ОСОБА_15 комусь наносив удари. Незнайомі люди не були схожі на працівників міліції.
		Свідок ОСОБА_20  показав, що невідомі люди, які не були в міліцейській формі, ламали хвіртку і намагалися попасти на територію будинку де проживала ОСОБА_11 . Потім незнайомий чоловік в цивільному намагався попасти на подвір`я через паркан, кричав ОСОБА_17 відкрити, але мови про обшук не було, він не представлявся міліціонером. ОСОБА_15 стримував невідомого, відштовхував його з паркану, але не наносив ударів. Пізніше чоловік переліз через паркан та лише один раз сам впав в середину двору і відкрив з середини хвіртку, на якій попередньо зламали ручку. ОСОБА_15 уже коли побачив патрульну поліцію, заспокоївся. Пригадує також, що коли невідомі збивали замок у хвіртці, дочка ОСОБА_21 , просила їх дочекатися ОСОБА_11 , проте її відштовхнули, схопивши за руку. Це робив той самий чоловік, що потім ліз через паркан. Про те що невідомі хотіли провести обшук, йому стало відомо після приїзду поліції.
		Свідок ОСОБА_22 , дочка обвинуваченого, показала, що невідомі у цивільному одязі, без будь яких пояснень намагалися ламати замок у хвіртці. Батько казав, що поки не буде документів, нікого не пустить. Про те, що це міліціонери, її стало відомо уже по приїзду патрульних у форменому одязі. Особа, як пізніше виявилося це був ОСОБА_23 , відштовхував її від паркану і пізніше робив спроби перелізти через нього, щоб попасти у двір. Батько перешкоджав ОСОБА_23 , загородив прохід каністрою, проте ударів не наносив. ОСОБА_23 пізніше уже сам впав в двір і відкрив хвіртку з середини.
		Аналіз свідчень вищезазначених свідків, обвинуваченого та потерпілого, які узгоджуються між собою, дають суду достатні підстави прийти до висновку, що ОСОБА_15 , враховуючи спосіб провести обшук та обстановку яка передувала і мала місце при спробі його провести, не усвідомлював специфічних ознак потерпілого як працівника правоохоронного органу який виконує службові обов`язки, це до речі підтвердив сам потерпілий, і не переслідував мети перешкодити потерпілому виконати свої обов`язки.
		Оскільки вищезазначені обставини, які для даного складу злочину є обов`язковими елементами змісту умислу і наявності спеціальної мети, в ході судового розгляду свого переконливого підтвердження не знайшли, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_16 складу злочину.
		Звісно, суд також ретельно проаналізував і інші докази надані стороною обвинувачення, які були досліджені, однак прийшов до висновку, що вони не є достатніми та переконливими для визнання винуватості обвинуваченого в умисному заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень.
		Зокрема, свідок ОСОБА_24  відмітила, що оголошувала ухвалу про проведення обшуку в присутності 2-х понятих. Приїхала ОСОБА_25 , яка є власником, сказала, що проти проведення обшуку і поїхала. Вона, ОСОБА_14 та ще два опери, які залучалися для проведення обшуку, були без форменого одягу. Оголошували ухвалу чоловіку за парканом, який на територію за парканом міг пройти або був там. Поряд були також якась дівчина та жінка. ОСОБА_14  підручними засобами пошкодив замок у хвіртці, але пройти не зміг. Тоді зробив спробу проникнути на подвір`я через паркан. ОСОБА_15 йому перешкоджав, наносив удари руками, здається біля двох раз, ОСОБА_23 впав, проте як падав, не пригадує, тримався за голову. Між ОСОБА_23 та ОСОБА_26 була словесна перепалка. Відчинили двері коли приїхав патруль. Не пригадує, кому була вручена ухвала про обшук.
		В свою чергу свідок ОСОБА_27  відмітила, що працівники, які проводили обшук, були в форменому одязі, в тому числі той, що ліз через паркан. ОСОБА_26 погрожував особам, які мали намір провести обшук, відштовхував, казав що підпалить, нацькує собак. Але перелізли через паркан і провели обшук. ОСОБА_26 перешкоджав перелізти через паркан, відштовхував, проте чи вимагав показати посвідчення не пригадує. Що робив чоловік, який хотів перелізти через паркан, не пригадує, та не бачила, чи наносив удари обвинувачений. 
		Свідчення вищезазначених свідків, один з яких, як відмічає суд, є також працівником правоохоронного органу, є протирічливими та не узгоджуються між собою, та іншими доказами, зокрема щодо обставин перебування осіб які проводили обшук у форменому одязі, обізнаності ОСОБА_16 з приводу того, що потерпілий є працівником правоохоронного органу і при виконанні службових обов`язків, обставин проникнення ОСОБА_16 або уже перебування його перед початком проведення обшуку на території домоволодіння, тощо. Враховуючи викладене свідчення цих свідків суд відкидає та до уваги не бере.
		Суд також відмічає, що як видно із висновку експерта № 1520, при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 виявлено неоднорідний синець  по внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині; дугоподібне садно - на долонній поверхні лівого передпліччя в середній третині. В той же час, зі слів ОСОБА_9 експертам (відображені у висновку в розділі «обставини справи»), ОСОБА_7 вдарив його в обличчя, збив з ніг, при падінні ушкодив руки. Тобто по суті, на момент проведення експертизи, яка не виявила пошкоджень на обличчі, ногах потерпілого, останній експертам надав свідчення про обставини отримання ушкоджень, які взагалі не узгоджувалися з обставинами можливого отримання та механізмом їх утворення, які в подальшому знайшли відображення в обвинуваченні.
		По суті, стороною обвинувачення також не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_9 , були нанесені ОСОБА_7 , а не стали наслідком невдалого зіскоку (падіння) з паркану при спробі проникнути на територію домоволодіння.
		Інших достатніх та переконливих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували винність обвинуваченого, досліджені та долучені матеріали не містять, а додаткових прокурором не надано. 
		Враховуючи викладене, а також, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_7 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		 У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 , визнати невинуватим у пред`явленному обвинуваченні за ч.2 ст. 345 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення. 
		Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...