Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-664/10 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2017. Зареєстровано: 12.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2017.
Дата набрання законної сили: 15.01.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-а-664/10
		Провадження № 2-а-664/10 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04.01.2010 року                                         м. Харків
		     Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Поліщук Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про зобовязання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		     Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що вона відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2007 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік, яким зупинено дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни. Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та зобовязати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок. 
		     Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність. 
		     Відповідач направив до суду письмові заперечення, у яких просив в задоволенні позову відмовити, оскільки положення Законів України Про Державний бюджет на 2006 рік, Про Державний бюджет на 2007 рік, фактично призупинили надання пільг дітям війни, а крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом. 
		     Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
		     Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2007 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував у зазначеному розмірі.  
		     Ці обставини підтверджуються пенсійним посвідченням позивача, з відміткою про надання йому статуса Дитина війни , письмовими запереченнями відповідача. 
		     Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.       
		Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.
		Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. 
		Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. 
		Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. 
		Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. 
		Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
		     Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп\2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 
		Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. За період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу складає 742 грн. 65 коп., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно до ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.». 
		Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
		За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
		     З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
		Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
		Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, через наступне. Суд, вважає, що порушення строку є незначним та викликане поважними причинами, а саме необізнаністю, юридичною неграмотністю та похилим віком позивача, через що пропущений строк підлягає відновленню. Крім того, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України Про пенсійне забезпечення суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 162, 163 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		     Позов задовольнити частково.
		     Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
		     В іншій частині в задоволенні позову відмовити.     
		Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.
		     Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України  з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. 
		     
		     Суддя                                                                                                                  Т. В. Поліщук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...