Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/333/17 : не визначено.
Надіслано судом: 13.09.2017. Зареєстровано: 14.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2017.
Дата набрання законної сили: 11.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		  ПОСТАНОВА
		 
		"11" вересня 2017 р.                                                                Справа № 903/333/17  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючий  суддя                           Петухов М.Г.
		суддя                                                   Маціщук А.В. , 
		 суддя                                                   Розізнана І.В.   
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" 
		на  рішення  господарського суду Волинської області від 06.06.2017 р. 
		у справі № 903/333/17 (суддя Дем'як В.М.)
		за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мізан"
		до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір"
		про стягнення 61440,00грн.  основного боргу, 848,87грн. - інфляційних втрат, 690,98грн. - 3% річних, 3715,45грн. - пені.
		за участю представників сторін: 
		від позивача - не з'явився;
		від відповідача - ОСОБА_2 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Волинської області від 06.06.2017 р. у справі № 903/333/17 позов Приватного підприємства "Фірма "Мізан" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" на користь Приватного підприємства "Фірма "Мізан" 61440,00 грн. основного боргу, 1473,92 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем перераховано відповідачу попередню оплату в сумі  61440 грн. за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р. Врахувавши, що ТОВ "Світпапір" товару по договору не поставив, суму попередньої оплати не повернув місцевий господарський суд дійшов висновку  про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 61440 грн. - передоплати.
		Водночас, взявши до уваги, що попередня оплата отримана ТОВ "Світпапір" за своєю правовою природою є майном набутим без достатньої правової підстави, і обовязок повернення сум передоплати не є грошовим зобовязанням у розумінні ст.625 ЦК України, суд першої інстанції відмовив у стягненні 848,87 грн. - інфляційних втрат та 690,98 грн. - 3% річних.
		Крім того, місцевий господарський суд відмовив у стягненні 3715,45 грн.  пені, у звязку з тим, що обовязок з її сплати не передбачено сторонами у договорі та не встановлено актами законодавства.
		Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 06.06.2017 р. у справі № 903/333/17 та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		      На підтвердження своїх доводів, скаржник зазначає, що між ТОВ "Світпапір" та ПП "Фірма "Мізан" було укладено договір в усній формі, предметом якого була поставка плит ДСП трьох видів, а посилання позивача на те, що перерахунок коштів здійснювався за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р. відповідач вважає безпідставними, оскільки предметом договору №17-06 від 17.06.2014р. є вироби з гофрокартону, а не плити ДСП.
		Вказує, що саме з метою виконання усного договору відповідачем на адресу позивача було направлено рахунок на оплату  № 6172 від 01.11.2016р.
		Скаржник звертає увагу суду, що усною домовленістю та рахунком № 6172 від 01.11.2016р. було передбачено, що поставка товару мала здійснюватись протягом 2-3 днів після повної попередньої оплати вартості товару.
		Констатує, що приписами ЦК України унормовано, що у випадку невиконання покупцем передбаченого договором обовязку з повної попередньої оплати товару продавець має право призупинити виконання зустрічного обовязку з поставки товару.
		Крім того, відповідач вказує на недостовірність рахунку - фактури №00006172 від 01.11.2016р.
		Додає, що за договором №17-06 від 17.06.2014р., на який посилається позивач, саме у Приватного підприємства "Фірма "Мізан" була наявною заборгованість, і вказану обставину підтверджено господарським судом Київської області у рішенні від 10.10.2016р. по справі №911/3050/16. 
		Враховуючи вищевикладене скаржник підсумовує, що враховуючи невиконання позивачем його обовязку з повної попередньої оплати поставка товару не могла бути здійснена, з огляду на що просить суд рішення  господарського суду Волинської області від 06.06.2017 р. у справі № 903/333/17  скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП "Фірма "Мізан" у повному обсязі.
		Позивач у письмових поясненнях, наданих на вимогу ухвали суду від 07.07.2017р., заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що господарський суд Волинської області при винесенні рішення повністю з`ясував обставини та дослідив докази у справі, і постановив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить рішення від 06.06.2017 р. у справі № 903/333/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		11 вересня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника ТОВ "Світпапір" підтримав доводи, наведені             в апеляційній скарзі та пояснив, що відповідач погоджується на те, щоб позивач забрав частину оплаченого товару (Плити ДСП) зі складу продавця, з використанням власних транспортних засобів, як це зазначено у рахунку №6172 від 01.11.2016р.
		Звернув увагу суду, що на адресу ТОВ "Світпапір" не надходило жодних листів, претензій, вимог від позивача про надання товару або про обставин, які перешкоджали б йому отримати товар на складі продавця.
		Констатував, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було неповно з`ясовано обставини справи, що в свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення  господарського суду Волинської області від 06.06.2017 р. у справі № 903/333/17 слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.
		Представник позивача ПП "Фірма "Мізан" в судове засідання не з'явився.
		Судова колегія зазначає, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки представник ПП "Фірма "Мізан" був присутність у судовому засіданні від 26.07.2017р., в якому було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи, і вказана обставина підтверджується відомостями протоколу судового засідання від 26.07.2017р. по справі №903/333/17 (т.1, а.с.141), розпискою (т.1, а.с.139), і, крім того, в матеріалах справи наявне направлене ПП "Фірма "Мізан" поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, (т.1, а.с. 146). Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
		 
		Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення  скасувати, виходячи з наступного.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" виставлено Приватному підприємству "Фірма "Мізан" рахунок на оплату №6172 від 01.11.2016р. із визначенням об'єкту продажу - плити ДСП на загальну суму 168384,00 грн. з ПДВ. Крім того вказаним рахунком передбачено 100% попередню оплату, поставку товару у термін 3-5 днів після здійснення повної оплати рахунку.
		Позивач здійснив часткову оплату за товар шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями: №857 від 11.11.2016р. на суму 10080,00 грн., №964 від 29.12.2016р. на суму 10000,00 грн., №18 від 15.02.2017р. на суму 41360,00 грн. Загалом Приватним підприємством "Фірма "Мізан" за вказаним рахунком було перераховано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" 61440, 00 грн.
		Перерахування коштів у вказаній сумі підтверджується Випискою від 11.08.2017р. по рахунку №26005210350888 Приватного підприємства "Фірма "Мізан" у АТ "Прокредит Банк" (т.1, а.с.149) та Випискою від 11.08.2017р. по рахунку №26003601002767 Приватного підприємства "Фірма "Мізан" у ПАТ "Промінвестбанк" (т.1, а.с.150). Одержання коштів у вказаній сумі відповідачем не заперечується та визнається, зокрема, у Акті звірки взаєморозрахунків за період: 01.11.2016-25.07.2017р.(т.1, а.с.135), Відомості по продажам та оплаті (т.1, а.с.132), а також підтверджується Довідкою про Рух коштів за період з 01.11.2016 по 25.07.2017р. по рахунку №26009500065953 ТОВ "Світпапір" у ПАТ "Креді ОСОБА_3" (т.1, а.с.130).
		Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.
		Згідно приписів ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі  ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. 
		В силу ч.2 ст.205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		Статтею 641 ЦК України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
		Згідно ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що конклюдентні дії сторін (виставлення рахунку, його часткова оплата) свідчать про виникнення між сторонами зобов'язальних господарських правовідносин (укладення договору), що не суперечить частині 1 статті 207, статті 208 ЦК України.
		При цьому, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що цивільні права та обовязки між сторонами виникли на підставі договору, укладеного в спрощений спосіб шляхом вчинення дій спрямованих на його виконання, а не на підставі договору поставки №17-06 від 17.06.2014р., як це зазначено у оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом та стверджувалось позивачем, оскільки у п.1.1 Договору поставки №17-06 від 17.06.2014р. предметом договору визначено вироби з картону гофрованого (гофрокартон) (т.1, а.с.25), тоді як у рахунку по оплаті №6172 від 01.11.2016р. обєктом продажу є Плити ДСП трьох видів. 
		Крім того, пунктом 8.1 Договору поставки №17-06 від 17.06.2014р. передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015 року, а по грошових зобов'язаннях - до їх повного виконання. 
		Також, колегія суддів критично оцінює пояснення позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що на його адресу надійшов рахунок-фактура №00006172 від 01.11.2016р., який додано до позовної заяви (т.1, а.с. 28), а не рахунок №6172 від 01.11.2016р., який подано відповідачем (т.1, а.с.43), оскільки з наданого відповідачем рішення господарського суду Київської області від 10.10.2016р. у справі №911/3050/16 вбачається неналежне виконання саме Приватним підприємством "Фірма "Мізан" зобовязань за договором поставки №17-06 від 17.06.2014р., в частині своєчасної оплати за переданий гофрокартон, та присуджено до стягнення з ПП "Фірма "Мізан" на користь ТОВ "Світпапір" 41      055,67 грн.- пені; 2915,73 грн.  3% річних, 1378 грн.  судового збору. 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права та обовязки у сторін в межах справи №903/333/17 виникли на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб - шляхом вчинення сторонами дії, що виявили її волю на встановлення правовідношення (конклюдентних дій), а не на підставі договору поставки №17-06 від 17.06.2014р.
		Колегія суддів звертає увагу, що наслідки не виконання сторонами зобовязань за договором купівлі - продажу з попередньою оплатою встановлені ст.693 ЦК України.
		У абз.1 ч.1 ст.693 ЦК України зазначено, що у разі коли договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. 
		Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. 
		В силу ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		В розумінні ч.2 ст.693 ЦК України, відповідача можна вважати таким, що прострочив лише у тому разі, якщо він не виконав зобов'язання з поставки товару за вимогою позивача, що у свою чергу, надасть останньому право вимагати повернення попередньої оплати.
		Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про виконання обов'язку щодо поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 61440,00 грн., що зі свого боку позбавляє ПП "Фірма "Мізан" права вимагати у ТОВ "Світпапір" повернення суми попередньої оплати, оскільки відповідач, згідно з вимогами чинного законодавства, не прострочив виконання зобов`язання по поставці товару, так-як строк його виконання не настав, оскільки він визначений у рахунку №6172 від 01.11.2016р. і складає 3-5 днів після повної оплати рахунка. 
		Посилання позивача на наявний в матеріалах справи Лист-вимогу №18 від 03.03.2017р. (т.1, а.с.29), як на доказ звернення позивача до відповідача з вимогою про виконання обов'язку щодо поставки товару на суму попередньої оплати, судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки з вказаного листа вбачається, що позивач не вимагає поставити товар, в межах суми попередньої оплати, а просить повернути кошти сплачені в якості попередньої оплати. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення вказаного Листа-вимоги відповідачу, а представник продавця ОСОБА_2 в судовому засіданні від 11.09.2017р. заперечив надходження на адресу ТОВ «Світпапір» будь-яких листів чи вимог від ПП "Фірма "Мізан", які б стосувались спірних правовідносин.
		Колегія суддів наголошує, що в рахунку №6172 від 01.11.2016р. визначено наступні умови поставки: EXW, доставка товару транспортом покупця, доставка товару за кошти покупця.
		Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. 
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо непоставлення йому товару в межах суми попередньої оплати, оскільки сторонами було обумовлено доставку товару транспортом покупця зі складу продавця: м. Київ, вул. І.Лепсе, 16.
		При цьому, в матеріалах справи наявна Бухгалтерська довідка (т.1, а.с.153), з якої вбачається зберігання з 17.11.2016р. на складах ТОВ "Світпапір" за адресою: місто Київ, бульвар І.Лепсе, буд. 16, наступних ТМЦ: Плита ДСП 2750х1830мм Береза 18мм  96 шт., Плита ДСП 2750х1830мм Камінь сірий 16мм  80 шт., Плита ДСП 2750х1830мм Лімба світла 16мм  120 шт. 
		Отже, відповідачем було підготовлено товар для поставки позивачу в межах суми оплати, водночас останній правом отримати товар не скористався.
		З врахуванням наведеного, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що  позовна вимога ПП "Фірма "Мізан" про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар (Плити ДСП 3-х видів) є передчасною, а отже, висновок місцевого суду щодо задоволення вказаної вимоги є хибним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
		З огляду на безпідставність вимоги щодо стягнення основного боргу, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.
		Колегія суддів констатує, що оскільки судом першої інстанції було ухвалено рішення за неповного зясування обставин, що мають значення для правильного розгляду справи, та враховуючи невірне застосування норм матеріального права місцевим господарським судом, останнє підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" -  задоволити.
		2. Рішення господарського суду Волинської області від 06.06.2017 р. у справі № 903/333/17 - скасувати.
		Прийняти нове рішення. 
		В задоволенні позову відмовити.
		3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Мізан" (09052, Київська область, Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги 17, код 31100856) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світпапір" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. 15-й мікрорайон 34/49, код 38652564) - 1760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		4. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ на виконання цієї постанови.
		5. Справу №903/333/17 повернути в господарський суд Волинської області.
		 
		Головуючий суддя                                                                       Петухов М.Г.  
		 
		Суддя                                                                                              Маціщук А.В.  
		 
		Суддя                                                                                              Розізнана І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...