Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/2906/15 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2017. Зареєстровано: 15.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2017.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Результат оскарження 27.03.2018 Апеляційний суд Волинської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 154/2906/15 
		 1-кп/154/4/17 
		Копія. 
		 
		 
		 ВИРОК
		 іменем України
		13 вересня 2017 року м. Володимир-Волинський
		 Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
		 головуючого: судді ОСОБА_1 
		 при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 з участю прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 ОСОБА_8 
		 обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		 захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження № 42015100000000555 від 05 травня 2015 року про обвинувачення:
		 
		  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		 уродженки смт.Магерів, Жовківського району Львівської 
		 області, громадянки України, українки, освіта вища, 
		 незаміжньої, зареєстрованої за адресою: 
		АДРЕСА_1 , 
		 працюючої на посаді старшого державного інспектора митного 
		 поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, раніше не 
		 судимої
		у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		  ОСОБА_10 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та жительки  
		АДРЕСА_2 , 
		 громадянки України, українки, освіта вища, заміжньої, на 
		 утриманні троє неповнолітніх дітей, працюючої на посаді 
		 головного державного інспектора митного поста «Устилуг» 
		 Волинської митниці ДФС України, раніше не судимої
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
		в с т а н о в и в:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні одержання службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду для себе та третьої особи, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.
		Так, наказом в.о. начальника Волинської митниці ДФС України ОСОБА_13 № 114-0 від 29.12.2014 ОСОБА_9 призначено на посаду старшого державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України в порядку переведення з Волинської митниці Міндоходів. Згідно посадової інструкції старшого державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС, затвердженого в.о. начальника Волинської митниці ДФС, остання зобов`язана: Здійснювати митні процедури у пункті пропуску митного поста згідно з часовими нормативами. Здійснювати митний огляд товарів і транспортних засобів у пункті пропуску митного поста. Виконувати в пункті пропуску митного поста документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень, а саме:габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; Здійснювати митний контроль та митне оформлення товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Здійснювати перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України суб`єктами ЗЕД та громадянами. Здійснювати митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, особистий огляд громадян).
		Таким чином, ОСОБА_9 , будучи уповноваженою на здійснення функцій представників влади, є службовою особою.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23.12.1993, правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Так, ОСОБА_9 , будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи вищевказану посаду та маючи спеціальне звання інспектор податкової та митної справи IV рангу, являючись службовою особою, 28.04.2015 року, приблизно о 17 год. 50 хв., перебуваючи на своєму робочому місці, а саме на митному посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, проводила митне оформлення товарів, а саме: будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий), який перевозив ОСОБА_14 на автомобілі «Volkswagen LT 35» з території Республіки Польщі на територію України.
		У цей час, у головного державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 , яка також перебувала на митному посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 за безперешкодне ввезення вантажу на митну територію України шляхом незастосування нею всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , головний державний інспектор митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 у невстановленому слідством місці та у невстановлений слідством час, вступила у попередню змову з ОСОБА_9 .
		У зв`язку з цим 28.04.2015 року, точний час слідством не встановлено, головним державним інспектором митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 та старшим державним інспектором митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 розроблено спільний злочинний план, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 за безперешкодне ввезення вантажу на митну територію України шляхом незастосування ними всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України.
		Відповідно до розробленого злочинного плану, старший інспектор митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 , діючи всупереч Митного кодексу України та Посадових інструкцій старшого інспектора митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, шляхом незастосування нею всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України повинна розмитнити частину митного товару, який ввозиться на територію України з території Республіки Польщі.
		У свою чергу, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді державного інспектора митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, згідно посадових інструкцій безпосередньо здійснючи організацію митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України у пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг-Зосін», повинна керувати діями ОСОБА_9 з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 .
		Після цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , повідомили останнього про спосіб ввезення товару, належного ОСОБА_14 , на митну територію України з території Республіки Польщі по заниженому рівню митної вартості та непроведення митного оформлення товару.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 14.05.2015 року, приблизно о 19 год. 05 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді старшого державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, перебуваючи в приміщенні митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості, в порушення Митного кодексу України та Посадових інструкцій, розмитнила частину товару, який ввозився на територію України, а саме замість 1500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий), ОСОБА_9 розмитнила лише 500 кг зазначеного товару.
		У подальшому, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 14.05.2015 року, приблизно о 19 год. 10 хв., державний інспектор митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, розташованого за адресою: Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Левінцова, 60, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , отримала від ОСОБА_14 1000 доларів США (станом на 14.05.2015 згідно курсу НБУ становить 20570 грн.) за безперешкодне ввезення на митну територію України 1000 кг. будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі.
		Після цього ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , не вжила всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України, внаслідок чого автомобіль з 1000 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі безперешкодно в`їхав на територію України без відповідного митного оформлення.
		У подальшому 18.05.2015 року, приблизно о 20 год. 00 хв., коли знову на митну територію України з митної території Республіки Польщі переміщався товар, який належить ОСОБА_14 , а саме будівельна суміш для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) у кількості 1500 кг, той, згідно раніше досягнутої домовленості з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зателефонував останній. У ході телефонної розмови ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_14 про час, коли автомобіль з належним ОСОБА_14 товаром повинен заїхати на митну територію посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України.
		Після цього 18.05.2015 року, приблизно о 20 год. 18 хв., ОСОБА_14 підійшов до службового приміщення вищевказаного митного посту, де на той час перебувала ОСОБА_9 , та згідно раніше досягнутих домовленостей, передав грошові кошти у розмірі 1500 доларів США (станом на 18.05.2015 згідно курсу НБУ становить 31035 грн.), призначені останній та ОСОБА_10 за часткове декларування товару, а саме 1000 кг по заниженому рівню митної вартості та непроведення митного оформлення товару вагою 500 кг.
		Після цього ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , не вжила всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України, внаслідок чого автомобіль з 1500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі безперешкодно в`їхав на територію України без відповідного митного оформлення.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_10  обвинувачується у вчиненні одержання службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду для себе та третьої особи, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.
		Так, наказом в.о. начальника Волинської митниці ДФС України ОСОБА_15 № 114-о від 29.12.2014 ОСОБА_10 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України в порядку переведення з Волинської митниці Міндоходів.
		Згідно посадової інструкції головного державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС, затвердженого в.о. начальника Волинської митниці ДФС, остання зобов`язана: організовувати безпосереднє здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян. Здійснювати організацію митних процедур у пункті пропуску митного поста згідно з часовими нормативами. Виконувати в пункті пропуску митного поста документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень, а саме: габаритно- ваговий контроль транспортних засобів. Здійснювати митний контроль та митне оформлення товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Здійснювати перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України суб`єктами ЗЕД та громадянами. Здійснювати митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, особистий огляд громадян).
		Таким чином, ОСОБА_10 будучи уповноваженою на здійснення функцій представників влади, є службовою особою.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23.12.1993, правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Так, ОСОБА_10 , будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи вищевказану посаду та маючи спеціальне звання радник податкової та митної справи II рангу, являючись службовою особою, 28.04.2015 року, приблизно о 17 год. 50 хв., перебуваючи на своєму робочому місці, а саме на митному посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, організовувала проведення митного оформлення товарів, а саме: будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий), який перевозив ОСОБА_14 на автомобілі «Volkswagen LT 35» з території Республіки Польщі на територію України.
		У цей час у ОСОБА_10 та старшого державного інспектора митному посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 , яка в той час також перебувала на митному посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 за безперешкодне ввезення вантажу на митну територію України, шляхом незастосування нею всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , головний державний інспектор митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 у невстановленому слідством місці та у невстановлений слідством час вступила у попередню змову з старшим державним інспектором митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 .
		У зв`язку з цим, 28.04.2015 року, точний час слідством не встановлено, головним державним інспектором митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 та старшим державним інспектором митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 розроблено спільний злочинний план, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 за безперешкодне ввезення вантажу на митну територію України, шляхом незастосування ними всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України.
		Відповідно до розробленого злочинного плану старший інспектор митного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 , діючи всупереч Митного кодексу України та Посадових інструкцій старшого інспектора митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, шляхом незастосування нею всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України повинна розмитнити частину митного товару, який ввозиться на територію України з території Республіки Польщі.
		У свою чергу, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді державного інспектора митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, згідно посадових інструкцій безпосередньо здійснює організацію митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України у пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг-Зосін», повинна керувати діями ОСОБА_9 з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 .
		Після цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , повідомили останнього про спосіб ввезення товару, належного ОСОБА_14 , на митну територію України з території Республіки Польщі по заниженому рівню митної вартості та непроведення митного оформлення товару.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 14.05.2015, приблизно о 19 год. 05 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді старшого державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, перебуваючи в приміщенні митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості, в порушення Митного кодексу України та Посадових інструкцій, розмитнила частину товару, який ввозився на територію України, а саме замість 1500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий), ОСОБА_9 розмитнила лише 500 кг зазначеного товару.
		У подальшому з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 14.05.2015 року, приблизно о 19 год. 10 хв., державний інспектор митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, розташованого за адресою: Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Левінцова, 60, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , отримала від ОСОБА_14 1000 доларів США (станом на 14.05.2015 року згідно курсу НБУ становить 20570 грн.) за безперешкодне ввезення на митну територію України 1000 кг. будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі.
		Після цього ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , не вжила всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України, внаслідок чого автомобіль з 1000 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі, безперешкодно в`їхав на територію України без відповідного митного оформлення.
		У подальшому,18.05.2015 року, приблизно о 20 год. 00 хв., коли знову на митну територію України з митної території Республіки Польщі переміщався товар, який належить ОСОБА_14 , а саме будівельна суміш для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) у кількості 1500 кг, останній, згідно раніше досягнутої домовленості з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зателефонував останній. У ході телефонної розмови ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_14 про час, коли автомобіль з належним ОСОБА_14 товаром повинен заїхати на митну територію посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України.
		Після цього 18.05.2015 року, приблизно о 20 год. 18 хв., ОСОБА_14 підійшов до службового приміщення вищевказаного митного посту, де на той час перебувала ОСОБА_9 , та згідно раніше досягнутих домовленостей передав грошові кошти у розмірі 1500 доларів CША (станом на 18.05.2015 року згідно курсу НБУ становить 31035 грн.), призначені останній та ОСОБА_10 за часткове декларування товару, а саме 1000 кг по заниженому рівню митної вартості та непроведення митного оформлення товару вагою 500 кг.
		Після цього ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 не вжила всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст. ст. 335-337 Митного кодексу України, внаслідок чого автомобіль з 1500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі, безперешкодно в`їхав на територію України без відповідного митного оформлення.
		На думку суду, обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено їх винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана, а тому вважає за необхідне виправдати кожну з них на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.
		Приймаючи рішення про виправдування обвинувачених, суд виходить з наступного.
		Органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, обґрунтовувалось наступними доказами, наданими прокурором суду, а саме заявою ОСОБА_14 , протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_14 , ухвалою слідчого судді про проведення обшуку за місцем роботи обвинувачених, протоколом обшуку від 18.05.2015 р., матеріалами освідування ОСОБА_9 , матеріалами хімічної експертизи, протоколом огляду місця події (автомобіля) від 18.05.2015р., протоколом огляду місця події митного поста «Устилуг», протоколом огляду та вручення грошових коштів від 14.05.2015 р., протоколом видачі грошових коштів ОСОБА_14 та їх огляду, матеріали проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , протоколом огляду речей і документів 200 доларів США, постановою про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів провадження, протоколом огляду речей і документів (грошових коштів, вилучених у ОСОБА_10 під час обшуку), постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження грошових коштів, протоколом огляду предметів (записників), вилучених у ОСОБА_10 під час обшуку, постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження записників, протоколом огляду документів (митна декларація, контрольні талони), постановою про приєднання документів та оглянутими документами, матеріалами НСРД - аудіо-відео контролю осіб 14.05.2015 року щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_9 та 18.05.2015 року ОСОБА_9 , матеріалами НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (абонентських номерів операторів мобільного зв`язку ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , копіями документів про проведення митного контролю товарів гр-на ОСОБА_14 в м/п «Устилуг», диском із записами камер відеоспостереження м/п «Устилуг», протоколом огляду речей - мобільних телефонів, вилучених 18.05.2015 під час обшуку в м/п «Устилуг», постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження мобільних телефонів, посадовими інструкціями та службовими наказами, а також показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .
		Однак докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості обвинувачених, є суперечливими та здобуті з порушенням вимог Глави 4 та 21 КПК України.
		Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_9 винною себе не визнала, суду показала, що в інкримінований їй період вона дійсно працювала на посаді старшого державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України. Проте, інкримінованого їй злочину вона не вчиняла, діяла згідно вимог законодавства, службових інструкцій та настанов. З свідком ОСОБА_28 познайомилась разом із ОСОБА_10 на прохання самого ОСОБА_29 , їх познайомив спільний знайомий ОСОБА_30 , оскільки ОСОБА_29 просив надати йому консультації з приводу швидкого розмитнення вантажу, який мав намір возити через митний пост і просив знайомства саме з ними. 28.04.2015 року вона дійсно була на робочому місці, однак не проводила митного оформлення товарів, які перевозив ОСОБА_14 та жодних вказівок з цього приводу від ОСОБА_31 не отримувала. 14.05.2015 року вона також була на зміні, однак жодного розмитнення товару, вказаного в обвинувальному акті, не здійснювала, коштів не отримувала. 18.05.2015 року також була на зміні і також заперечила свою причетність до інкримінованих їй дій. Вважає справу сфальшованою. Просить її виправдати.
		Обвинувачена ОСОБА_10 винною себе не визнала, суду показала, що в інкримінований їй період вона дійсно працювала на посаді головного державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України. З свідком ОСОБА_28 її та ОСОБА_32 познайомив на прохання самого ОСОБА_29 їхній спільний знайомий ОСОБА_30 , оскільки ОСОБА_29 просив надати йому консультації з приводу швидкого розмитнення вантажу, який мав намір возити через митний пост, і просив знайомства саме з ними. У вказані в обвинувальному акті дні вона дійсно була на зміні, однак заперечила свою причетність до інкримінованих їй дій. Жодного розмитнення вантажів, вказаних в обвинувальному акті, вона не проводила, жодних коштів не отримувала. Просить її виправдати, оскільки справа є сфабрикованою.
		Згідно ст.23 КПК України такі показання обвинувачених суд бере до уваги, оскільки вони є послідовними, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.
		Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_14 показав у суді, що приблизно в березні 2015 року він поросив свого знайомого ОСОБА_33 познайомити його з працівниками митниці, а саме з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою отримання консультацій по митному законодавству, який познайомив їх, і він отримав необхідні йому консультації з приводу правил розмитнення вантажів. Він особисто 28.04.2015 року в м. Люблін Республіки Польща в магазині будівельних матеріалів придбав кварцовий пісок у кількості 3,5 тонни, який вивозив частинами в Україну. 28.04.2015 року приблизно о 17.50 на автомобілі марки «Volkswagen LT 35» він перетнув польсько-український кордон через митний пост «Устилуг» через зелений коридор, документи на митному пості перевіряв чоловік, а ні ОСОБА_10 , а ні ОСОБА_9 жодної участі у оформленні вантажу не брали. Вже на вказаному митному пості до нього підійшли ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та в подальшому сказали, що за безперешкодне перетинання митного поста їм необхідно заплатити 1500 доларів США. Він передав їм свої особисті кошти у кількості 1200 доларів США, оскільки більшої суми не мав при собі. Після приїзду додому, він поїхав у м. Луцьк в УСБУ у Волинській області де написав заяву про злочин. У подальшому, 14.05.2015 року він найняв водія з метою ввезення на територію України з Республіка Польща кварцового піску для будівництва в кількості 1500 кг. 14.05.2015 року на стоянці перед митним постом «Устилуг», він сів в автомобіль, в якому знаходилось троє співробітників СБУ України, які надали йому сумку з відеокамерою та 1300 доларів США, купюрами по 100 доларів США. Після отримання коштів та відеокамери, він підписав протокол огляду та вручення грошових коштів та пішов на митний пост «Устилуг». При розмитненні товару, а саме 1 500 кг кварцового піску, у нього при собі не виявилось достатньої кількості гривень для оплати необхідних митних платежів і він попросив ОСОБА_10 відвести його в відділення банку, яке знаходиться на території митного поста «Устилуг», з метою обміняти долари США на гривню та оплатити митні платежі за розмитнення товару. В подальшому він передав грошові кошти у сумі 1300 доларів США обвинуваченим, а після виходу з митного поста «Устилуг» повернув відеокамеру та решту коштів в сумі 200 доларів США співробітникам СБУ України. Жодних документів не підписував. Окрім цього, 18.05.2015 року він разом з чотирма співробітниками СБУ під`їхав на автомобілі до митного поста «Устилуг», де на стоянці перед митним постом співробітники СБУ надали йому сумку з відеокамерою та 1300 доларів США, купюрами по 100 доларів США і він пішов до співробітників митниці з метою оформлення митних декларацій. Коли він передав гроші митникам, які останні з нього вимагали, повернувся до працівників СБУ, які затримали обвинувачених.
		Показання цього свідка суд розцінює критично, оскільки вони є непослідовними та нелогічними з огляду на наступне.
		Так, ОСОБА_14 не зміг підтвердити факт наявності 1500 кг кварцового піску, який він нібито перевозив 28.04.2015 року, перетинаючи польсько-український кордон через митний пост «Устилуг», куди саме в подальшому подів цей вантаж, не зміг надати суду жодної інформації щодо транспортного засобу «Volkswagen LT 35» щодо його кольору, номерних знаків, та хто є власником даного автомобіля. Не зміг також пояснити щодо обставин, які дали йому можливість перетнути державний кордон без наявності відповідних документів на право керування чужим автомобілем «Volkswagen LT 35». Даний свідок також не зміг пояснити, в який спосіб 28.04.2015 року він на автомобілі марки «Volkswagen LT 35» перевіз через митний пост «Устилуг» 1500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів без оформлення митних декларацій, які повинен був заповнити при перетинанні державного кордону України. Такі докази також відсутні в матеріалах кримінального провадження.
		Суд також критично розцінює показання даного свідка щодо обставин написання заяви про злочин, яку він 30.04.2015 року поїхав писати безпосередньо до м. Луцьк в СБУ у Волинській області, та розповів всі обставини та події написання даної заяви. При цьому ствердив, що заяву про злочин писав саме в м. Луцьку і до м. Києва з метою написання заяви не їздив взагалі. Однак в подальшому пояснив, що тривалий час проживав в м. Києві, а також, що в СБУ у Волинській області в нього не прийняли заяву, тому йому прийшлося їхати подавати заяву про злочин до м. Києва в СБ України і саме 30.04.2015 року він написав заяву в приміщенні СБ України та надав вільні пояснення з приводу всіх обставин. 
		Ці твердження ОСОБА_14 , що він тривалий час він проживав в м. Києві за адресою: АДРЕСА_3 ., та змушений був написати заяву в СБ України за місцем свого проживання, не відповідають дійсності, оскільки судом встановлено що він не проживав в цей період в м. Києві за вказаною ним адресою. Згідно відповіді на адвокатський запит від 04.03.2016 року №1223/30, за підписом першого заступника Святошинської районної адміністрації у м. Києві повідомляється, що будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд 112, відноситься до будівель нежитлового фонду, де знаходиться «Центр культури «Святошин», а також, що квартир і житлових приміщень, в даному будинку немає взагалі.
		Згідно відповіді на адвокатський запит від 12.02.2016 року № 54/3/Ш-27/23 СБУ у Волинській області, ОСОБА_14 ніколи не звертався з будь-якими заявами до СБУ у Волинській області.
		Згідно відповіді на адвокатський запит від 12.12.2016 року з СБ України №Ш4442/2, ОСОБА_14 не перебував у приймальні звернення громадян та відповідно не писав жодних заяв та повідомлень про злочин. 
		Згідно вільних показів, які були надані ОСОБА_14 в процесі судового розгляду, 14.05.2015 року приблизно о 16 годині автомобіль OPEL MOVANO під керуванням ОСОБА_22 в`їхав на територію Украйни по смузі руху «Червоний коридор». ОСОБА_14 особисто надав 1000 доларів США ОСОБА_10 за розмитнення 1000 кг будівельної суміші замість розмитнення 1500 кг. 
		Однак в матеріалах справи є достатньо доказів про те, що саме ОСОБА_14 особисто заповнював митну декларацію від 14.05.2015 року, в якій особисто зазначив, що через польсько-український кордон перевозиться 1000 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів, 40 мішків по 25 кг, що становить 1000 кг. При заповненні митної декларації, саме на нього, як на особу, яка заповнює митну декларацію, покладено відповідальність за правдивість та відповідність інформації, яку вона вносить до митної декларації, відповідно до п 1.10 Наказу № 28.05.2012 № 614 «Про затвердження Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності».
		Згідно вільних показів, які були надані ОСОБА_14 процесі судового розгляду, встановлено, що даний свідок не зміг повідомити суду точну кількість грошових коштів, яку він отримував 14.05.2015р. та 18.05.2015р. від співробітників СБУ, а також коли повертав грошові кошти співробітникам СБУ, згідно протоколів огляду та вручення грошових коштів. Крім цього, свідок ОСОБА_14 постійно плутався в своїх показах, називаючи різноманітні суми, та не зміг надати суду інформацію щодо точної кількості грошових коштів, які він нібито передав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Показання цього свідка щодо сум грошових коштів не відповідають кількості грошових коштів, які він зазначав в підписаній ним заяві про злочин.
		Окрім цього, ухвалою суду від 20.02.2017 року надано тимчасовий доступ захиснику ОСОБА_12 до документів на паперових носіях та в електронному вигляді, які містять інформацію операторів мобільного зв`язку про зв`язок кінцевих обладнань споживача телекомунікаційних послуг у період часу з 08 години 00 хвилин 28 квітня 2015 року по 18 травня 2015 року 23 години 00 хвилин з вказівкою абонентських номерів та кодів IMEI, типів з`єднання (sms, mms, gprs), дата та тривалість з`єднань у тому числі нульових, адреси базових станцій та азимути відносно: особистого телефону свідка ОСОБА_14 , мобільний телефон, абонентський номер № НОМЕР_1 , оператор мобільно зв`язку «Київстар» ( НОМЕР_2 , м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А). З даної інформації вбачається також, що свідок ОСОБА_14 28.04.2015 року на протязі всього дня знаходився на території України, постійно здійснював дзвінки зі свого мобільного телефону, а також відповідав на вхідні дзвінки, операторів мобільного звязку України, що підтверджено також схематичними картами, на яких було відображено місце перебування свідка ОСОБА_14 . Тобто, 28.04.2015 року він не міг перебувати на території Республіки Польща. 
		Крім цього, свідок ОСОБА_14 ствердив, що при отриманні грошових коштів та прихованої відеокамери від співробітників СБУ він жодних протоколів або інших документів не підписував. 
		У матеріалах справи наявна документація, яка стверджує ту обставину, що саме ОСОБА_14 особисто заповнював митну декларацію від 18.05.2015 року, в якій особисто зазначив, що через польсько-український кордон перевозиться 1500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів, в мішках по 25 кг, що становить 1500 кг. І при заповненні митної декларації саме особа, яка заповнює митну декларацію, несе відповідальність за правдивість та відповідність інформації, яку вона вносить до митної декларації.
		ОСОБА_14 також зазначив, що 18.05.2015 року особисто надав в руки ОСОБА_9 суму коштів в іноземній валюті з метою їх обміняти в банку на гривні та здійснити оплату митного платежу та був безпосередньо присутній з нею під час обміну коштів та оплати митних платежів в банку. 
		У судовому засіданні ОСОБА_14 давав вільні показання щодо обставин, за яких він знайшов оголошення про послуги водія з автомобілем для перевезення вантажу з Республіки Польща. 
		Проте, свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні повідомив, що автомобіль OPEL MOVANO, д.н.з. НОМЕР_3 , надав йому саме ОСОБА_14 з метою перевезення вантажу з Республіки Польща. А після перевезення вантажу і його розваниаження він залишив автомобіль OPEL MOVANO, д.н.з. НОМЕР_3 , на автозаправці у м. Луцьку. У нього склалось таке враження, що цей пісок Вертею насправді не потрібний, оскільки у нього як у власника не було жодного інтересу до переміщення даного вантажу та його долі. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_23 ствердив, що 14.05.2015 року саме він здійснював митний контроль та митне оформлення товарів, які перевозив ОСОБА_22 , зокрема будівельної суміші для оздоблення фасадів, власником якої був ОСОБА_14 відповідно до митної декларації. Коли даний транспортний засіб, пройшовши паспортний контроль, заїхав в зону митного контролю по смузі руху «червоний коридор», ОСОБА_14 підійшов до його робочого місця та надав йому закордонний паспорт інші необхідні документи та повідомив, що він є власником товару і хоче даний товар розмитнити. У зв`язку з сильною завантаженістю він попросив старшу зміни ОСОБА_10 допомогти ОСОБА_14 з оплатою митних платежів. Візуальний огляд автомобіля та вантажу ним здійснювався в присутності ОСОБА_34 та ОСОБА_14 . Під час проведення візуального огляду ним було виявлено товар (будівельні суміші) в мішках по 25 кг, відповідно до маркувань на мішках, що відповідало заявленій категорії товару у фактурі. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_24 ствердив, що 18.05.2015 року саме він проводив митне оформлення товарів, які перевозив ОСОБА_14 , а саме будівельної суміші для оздоблення фасадів відповідно до митної декларації. Після проходження даним автомобілем паспортного контролю, він заїхав в зону митного контролю по смузі руху «червоний коридор», до нього підійшла ОСОБА_9 та запропонувала оформити даний транспортний засіб, який їде на розмитнення, на що він погодився, так як на той час в нього були низькі показники. Подавши необхідні документи, в службове приміщення митного поста зайшов ОСОБА_14 та почав заповнювати митну декларацію і попросив ОСОБА_9 допомогти Вертею оплатити митні платежі у відділенні банку. ОСОБА_14 почав шукати грошові кошти для сплати митних платежів, та повідомив, що він не може знайти гривні та дістав двісті доларів США та передав їх ОСОБА_9 . Як тільки ОСОБА_9 почала рухатись до відділення банку, ОСОБА_14 заявив, що він знайшов гривні та разом з ОСОБА_9 пішов в сторону банку.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 не навів в своїх показаннях жодних фактичних даних про вчинення обвинуваченими будь-яких протиправних дій. 
		Свідок ОСОБА_25 ствердив, що 14 травня 2015 року повернув на дооформлення автомобіль з піском, оскільки у водія при собі не було документів на розмитнення вантажу і він пояснював, що документи знаходяться у власника вантажу. Через деякий час ОСОБА_31 надала документи про митне оформлення даного вантажу і автомобіль залишив митницю.
		Свідок ОСОБА_27 ствердив, що 18.05.2015 року особисто він обшук за місцем проживання ОСОБА_31 не проводив, оскільки він був зайнятий складанням протоколу обшуку, який фактично проводився співробітником СБ України ОСОБА_35 . Всі грошові кошти в сумі 26 000 доларів США знаходились в одному місці, а саме в спальній кімнаті ОСОБА_10 , які були вилучені та вписані в протокол, а в коридорі, в шафі з дитячою білизною, було знайдено 200 доларів США, які були повністю описані в протоколі. Після проведення обшуку на кухні заповнювався протокол обшуку. Свідок не зміг пояснити, чому саме 200 доларів США, були ретельно, із зазначенням серійних номерів, описані в протоколі, а опис решти вилучених за місцем проживання ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 26 000 доларів США проігноровано. Показав, що особисто не бачив, звідки випали грошові кошти у сумі 200 доларів США. 
		Неповнолітній свідок ОСОБА_18 в суді показав, що саме слідчий ОСОБА_36 особисто проводив обшук в квартирі, а в подальшому після проведення обшуку в приміщенні кухні складав протокол обшуку. Ствердив, що дана особа керувала діями працівників СБУ під час проведення обшуку. Після проведення обшуку по всій квартирі та вилучення всіх коштів ОСОБА_36 почав проводити поглиблений огляд коридору і свідок бачив, що ОСОБА_37 стояв у коридорі біля шафи-купе, де знаходиться полиця з рушниками. З даної шафи, з полиці, яка розташована зверху, ОСОБА_38 дістав декілька складених рушників та стряхнув їх, при цьому з його правого рукава щось вилетіло. Коли підійшов, то побачив, що це дві купюри номіналом по 100 доларів США, згорнуті навпіл. ОСОБА_39 теж це побачила, бо стояла з іншого боку, вона теж їм сказала, що ті гроші не могли там знаходитись, бо вона сама особисто там складала рушники за 2 години до їх обшуку, бо їх попрасувала. Обшук проводився до 03 ночі 19 травня 2015 року. Поняті не мали фізичної можливості побачити, як були підкинуті гроші, оскільки вони стояли в стороні через брак місця в коридорі та грались з його молодшим братом. Свідок також схематично на технічному плані квартири зазначив, де знаходились особи під час обшуку в коридорі. 
		Свідок ОСОБА_26 надала аналогічні покази, зокрема ствердила, що протягом тривалого часу доглядає дітей ОСОБА_10 18.05.2015 року у двері квартири подзвонили працівники прокуратури. Після того, як вона відкрила двері, вказані працівники прокуратури та СБУ зайшли до квартири з понятими та почали проводити обшук. Після проведення обшуку по всій квартирі слідчий ОСОБА_38 повторно почав проводити обшук коридора та під час проведення обшуку шафи, серед рушників, які впали на підлогу, випали 200 доларів США. У цей день нею пралися та прасувалися дані рушники, і жодних грошей вона там не бачила і їх там не могло бути. Ствердила, що поняті не мали можливості щось бачити через брак місця в коридорі. Поняті стояли в кінці коридора та грались з молодшим сином ОСОБА_10 . Обшук проводився до 03 ночі 19 травня 2015 року.
		Свідок ОСОБА_17 ствердив, що відбирав пояснення у ОСОБА_14 в м.Києві, але заяви від нього про вимаганання не приймав. Також брав участь у проведенні обшуку на митному посту «Устилуг» в 2015 році, оскільки на митну територію заїхав автомобіль з будівельною сумішшю, після чого було передано грошові кошти працівникам митниці, ким саме та кому саме, - не пам`ятає. Після чого він з іншими співробітниками СБУ та прокуратури м.Києва зайшли на територію митниці з ухвалою суду на проведення обшуку та в службових приміщеннях знайшли грошові кошти, яка сума та скільки саме і де саме - ствердити не може, були знайдені долари США та гривні. 14 травня 2015 року він поблизу території митного поста «Устилуг» не був, оскільки був на цій митниці лише один раз, 18 травня 2015 року.
		Допитана як свідок ОСОБА_21 ствердила, що 18.05.2015 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_40 приймали участь у проведенні обшуку на митному посту «Устилуг» та чітко вказала, де саме проводився обшук, за участю яких осіб, що було знайдено під час проведення обшуку, а також підтвердила обставини щодо всіх подій та учасників, які перебували під час проведення обшуку. Детально показала про обставини огляду місця події автомобіля Опель від 18.05.2015 року та під час проведення затримання та освідування ОСОБА_9 , оскільки також разом із ОСОБА_40 були понятими під час проведення вказаних дій.
		Свідок ОСОБА_20 дала суду аналогічні покази, і ствердила, що 18.05.2015 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_41 брали участь у проведенні обшуку на митному посту «Устилуг». Також детально розповіла, де саме проводився обшук, за участю яких осіб, що саме було знайдено під час проведення обшуку, а також на запитання суду надала чіткі відповіді щодо всіх подій та учасників, які перебували під час проведення обшуку. Ствердила також, що була понятою під час огляду місця події автомобіля Опель від 18.05.2015 року та під час проведення затримання та освідування ОСОБА_9 . 
		Оцінюючи показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , суд бере до уваги ту обставину, що в протоколі обшуку від 18.05.2015 року, який проводився на митному посту «Устилуг» за участю обвинуваченої ОСОБА_10 та про який детально ствердили вказані свідки, зазначено, що під час обшуку понятими були ОСОБА_42 та ОСОБА_43 .
		Допитані в якості свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_44 не змогли в суді дати показань з приводу обставин проведення даної слідчої дії, що ставить під сумнів їхню участь у законності її проведенні.
		Допитаний свідок ОСОБА_45 ствердив, що тривалий час працює у відділенні "Райфайзен Банк Аваль" і до його обов`язків входить прийом митних платежів на митному пості «Устилуг». Свідок ствердив, що ОСОБА_10 досить часто приходила до відділення Банку з різними особами та допомагала їм оплачувати митні платежі, а також давала консультації з приводу заповнення документів при оплаті. 
		Таким чином, ні прямо, не опосередковано показання свідків обвинувачення не підтверджують вину обвинувачених у вчиненні правопорушення, інкримінованого їм органом досудового розслідування, а тому неможливо покласти їх в основу обвинувачення.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Частиною 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		За частиною 1 статті 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а частиною 2 цієї статті передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини 1 статті 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Згідно ч. 2 цієї статті речовими доказами є документи, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
		Частиною 1 статті 99 КПК України передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		При цьому, п. 1 ч. 2 цієї статті установлено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		Частиною 3 ст. 98 КПК України наголошується, що сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. При цьому, пунктом 1 частини 5 передбачено, що для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа втрачений або знищений. Окрім того, законом передбачено, що це можливо лише крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини сторони, яка його надає.
		Частиною 1 ст. 92 КПК України установлено, що обов`язок доказування обставин, якими обґрунтовується звинувачення, покладається на слідчого, прокурора. При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
		Проте, незважаючи на неодноразові клопотання сторони захисту та відповідні вимоги суду, прокурором не надано оригіналів аудіо- відеозаписів, отриманих під час проведення оперативно-розшукових заходів, які нібито стали підставами для підозри і обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Прокурором надано суду як докази електронні носії інформації, які нібито містять зазначені аудіо-відеозаписи з оперативно-розшукових заходів. Проте, під час дослідження цих доказів у судовому засіданні встановлено, що наданий стороною обвинувачення електронний носій інформації містить лише копії записів. Також стороною обвинувачення не передано суду, не дивлячись на неодноразові вимоги, для дослідження також оперативної аудіо-відеоапаратури, яка застосовувалась для запису.
		Таким чином органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не дотримано вимоги статті 266 Кримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до висновку № 5058/5059 експертизи відео-звукозапису у даному кримінальному провадженні № 154/2906/15 від 16 березня 2017 року, проведеної Львівським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України: 
		-    досліджувані фонограми 1-3 є копіями, записаними на представлений DVD+R диск «Axent» за допомогою багатофункціонального пакету комп`ютерних програм для запису DVD дисків «Nero Burnіng Rom» 19.05.2015;
		-    досліджувані фонограми 1-3 мають ознаки порушення неперервності та неспівпадання видимих ознак артикуляції з мовними сигналами;
		-    встановити, чи порушення неперервності та неспівпадання видимих ознак артикуляції з мовними сигналами досліджуваних фонограм 1-3 є ознаками монтажу або обумовлене особливостями роботи апаратури аудіо-відеозапису не виявляється можливим з причин, наведених в п. 2 дослідницької частини висновку;
		-    встановити, за допомогою якої апаратури аудіо-відеозапису було зроблено запис досліджуваних фонограм 1-3, не виявляється можливим з причин, наведених в п. 2 дослідницької частини висновку, зокрема, внаслідок ненадання такої апаратури у розпорядження експертів.
		Отже, під час судового розгляду кримінального провадження отримано достовірні дані, які вказують на можливість використання під час оперативно-розшукових заходів іншої апаратури, ніж фігурує у матеріалах кримінального провадження, а також можливого монтажу оперативних аудіо- відеозаписів, які надані суду у якості доказів та містяться на компакт- диску з фонограмою.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення копії аудіо- відеоматеріалів не можуть бути визнані допустимими доказами і використані для доведення вини обвинувачених. 
		Суд вважає, що є всі підстави для визнання недопустимими і неналежними інших доказів, які внесені стороною обвинувачення до Реєстру доказів, а саме протоколу обшуку на митному посту «Устилуг» від 18.05.2015 року(т. 1 а.к.п. 106-111) та протоколу огляду місця події  митного поста «Устилуг» від 19.05.2015 року( т.1 а.к.п.. 198-200). Із вказаних процесуальних документів вбачається, що обшук на митному посту «Устилуг» проведено слідчим ОСОБА_46 з 21-45 год до 23-55 год 18 травня 2015 року. Водночас з 22-22 до 22-50 18 травня 2015 року, під час проведення вказаної слідчої дії той же слідчий ОСОБА_47 здійснив також допит свідка ОСОБА_22 ( т. 5, а.к.п. 31-38). Окрім цього, згідно зазначеного протоколу обшуку від 18 травня 2015 року, при проведенні слідчої дії були присутні поняті  ОСОБА_48 та ОСОБА_43 . Проте, в ході допиту останніх в судовому засіданні у якості свідків повністю спростовано їхню участь у проведенні вказаної слідчої дії, при цьому достовірно встановлено, що насправді у цій слідчій дії брали участь в якості понятих допитані як свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_49 , які не зазначені у протоколі як поняті.
		Таким чином, під час проведення вказаних слідчих дій допущено грубе порушення відповідних норм КПК України, відверта фальсифікація матеріалів слідчих дій, а тому протоколи слідчих дій і всі докази, які отримані за їх результатами, є неналежними і недопустимими доказами. 
		Суд вважає, що є всі підстави для визнання недопустимим і неналежним доказом також протоколу огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_14 від 14.05.2015 (т. 2 а.к.п. 4-9), оскільки допитана як свідок ОСОБА_50 показала, що вона дійсно була присутня 14 травня 2015 року в автомобілі у якості понятої під час складання вказаного протоколу, але самого ОСОБА_14 там не було і гроші він насправді не отримував. Зазначене у протоколі місце його складення - м. Луцьк, не відповідає дійсності. Протокол був частково заздалегідь виготовлений на принтері, а остаточно заповнений вже у авто, кульковою ручкою і барвником одного кольору. Саме тою кульковою ручкою, якою слідчий заповнював протокол, вона і підписалась у ньому. Підпису ОСОБА_14 у протоколі не було, як і особисто самого ОСОБА_14 .
		Показання ОСОБА_50 об`єктивно підтверджуються тим, що підпис ОСОБА_14 у протоколі виконано барвником іншого кольору. Коли, за яких обставин були передані кошти останньому, і чи були передані взагалі  не відомо. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що дві із вказаних у протоколі купюр було виявлено згодом під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 серед рушників в коридорі. 
		Допитана як свідок ОСОБА_51 показала, що вона дійсно була присутня 14 травня 2015 року в автомобілі у якості понятої під час складання вказаного протоколу, але самого ОСОБА_14 там не було і гроші він насправді не отримував. Слідчий особисто показав грошові кошти, а саме долари США, після чого слідчий перерахував кошти та сховав їх у сумку. В подальшому ОСОБА_51 та ОСОБА_52 підписали протокол огляду та вручення грошових коштів. Проте, ОСОБА_14 під час огляду грошових коштів та підписання протоколу не було.
		Щодо наявності телефонного номера ОСОБА_14 у телефонній книзі одного із телефонів ОСОБА_10 , який був вилучений працівниками прокуратури під час проведення обшуку 18.05.2015 року, то як пояснила ОСОБА_10 , вона не спілкувалась з ОСОБА_14 з приводу розмитнення по мобільному телефоні, хто записав номер без її відома у телефонний апарат, вона не знає. Із отриманої інформації від операторів мобільного зв`язку встановлено, що ОСОБА_10 ніколи не дзвонила зі свого телефону ОСОБА_14 . Хто саме вніс в телефон ОСОБА_10 в розділ контактів телефон ОСОБА_14 і коли саме - в ході розгляду справи встановити не вдалось.
		Суд також вважає, що є всі підстави для визнання недопустимим і неналежним доказом винуватості обвинувачених протоколу видачі грошових коштів ОСОБА_14 та їх огляду (т.2 а.к.п. 10-13). Так, з даного процесуального документа вбачається, що слідчу дію проведено у службовому автомобілі в м. Луцьку о 20 год. 05 хв. До протоколу додано ксерокопії 5 грошових купюр по 100 доларів США. Відповідно до тексту протоколу, фотокопії купюр здійснено за допомогою ксероксу «Самсунг М2070W», що з огляду на його технічні характеристики в легковому автомобілі є неможливим. Окрім цього, свідок ОСОБА_14 неодноразово змінював показання по суті цієї слідчої дії та вказував, що насправді повернув 300 доларів США. Крім того, на додатках до протоколу відсутні підписи учасників події.
		Суд також критично розцінює матеріали проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 (т. 2, а.к.п. 14-23) та визнає ці докази недопустимими з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що 18 травня 2015 року слідчий в особливо важливих справах СВ прокуратури міста Києва ОСОБА_47 звернувся у кримінальному провадженні №42015100000000555 до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 . Клопотання погоджено прокурором у кримінальному провадженні  старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_53 . У клопотанні слідчий просив винести ухвалу про надання дозволу слідчим слідчої групи слідчого відділу та прокурорам групи прокурорів прокуратури міста Києва на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання і вилучення предметів та речей, здобутих в ході неправомірних дій останньої, та інших речей, які мають значення для розслідування кримінального провадження. Розглянувши вказане клопотання у справі № 752/8311/15-к, провадження № 1-кс/752/3369/15, слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_54 ухвалою від 18 травня 2015 року задовольнив його частково, оскільки стороною кримінального провадження, яка звернулась із клопотанням, не було конкретизовано, яке саме майно має намір вона вилучати. Окрім того, з урахуванням некоректності клопотання слідчого надати дозвіл на проведення обшуку невизначеному колу осіб, які нібито мають відношення до кримінального провадження, такий дозвіл надано слідчим суддею у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 235 КПК України  саме тій особі, яка з клопотанням звернулася, а саме  конкретно слідчому ОСОБА_55 . У задоволенні інших вимог клопотання відмовлено. 
		Проте, згідно протоколу обшуку від 18 травня 2015 року, обшук за місцем проживання ОСОБА_10 проведено іншою, не уповноваженою особою  старшим слідчим слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_27 , що він і підтвердив в суді під час його допиту. 
		Суд вважає, що в даному випадку грубо порушено вимоги частини 1 статті 233 КПК України, якою передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. 
		Як встановлено судом, ОСОБА_10 згоди на проведення обшуку не давала, слідчу дію проведено за її відсутності та навіть без її повідомлення. Слідчий суддя дозволу на проведення обшуку слідчому ОСОБА_27 та групі працівників СБ України  не надавав, і в цій частині відмовив у задоволенні клопотання. Жодних обставин, що передбачені у ч. 3 ст. 233 КПК України не існувало. 
		Окрім того, із протоколу обшуку відомо, що слідчий ОСОБА_27 залучив до проведення обшуку також співробітника СБ України ОСОБА_56 та співробітника ВБКОЗ УСБУ ОСОБА_57 , присутність яких підтверджена їх власноручними підписами під протоколом.
		 Окрім того, незважаючи на проживання у приміщенні неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , обшук безпідставно проведено з порушенням вимог ч. 2 ст.236 КПК України, у нічний час, а саме з 20 -10 год. 18 травня 2015 року до 01-25 год 19 травня 2015 року, хоча свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_18 ствердили що обшук фактично тривав до 03 год ночі. 
		Як вбачається з показань допитаних свідків щодо обставин проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та обставин, за яких було віднайдено дві купюри номіналом по 100 доларів США, виникають сумніви щодо об`єктивності проведення такої слідчої дії. Зокрема, у протокол обшуку внесено номери та серії вказаних купюр, в той час як решта виявлених коштів, в тому числі і в іноземній валюті, слідчим не описувались та не оглядались. Під час проведення вказаної слідчої дії учасники обшуку та співробітники СБУ, що були присутні при цьому, самостійно і неконтрольовано пересувалися по житловому приміщенню, оглядали та вилучали майно, документи та інші речі без участі понятих, які фізично не могли бути присутніми в тих частинах приміщення, де проводився обшук, що ствердили свідки, а також об`єктивно підтверджується фотознімком коридора та планом даної квартири.
		Суд також звертає увагу на ту обставину, що понятими під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 були ОСОБА_58 та ОСОБА_59 . Отстання фігурує у двох слідчих діях та поставила свій підпис як у протоколі огляду та вручення ідентифікаційних засобів - коштів від 14.05.2015 року, разом із ОСОБА_50 , так і увказаному протоколі обшуку житлового приміщення ОСОБА_10 від 18.05.2015 року, що ставить під сумнів їх сторонність і незацікавленість, як того вимагає закон.
		Оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_10 було проведено незаконно, то суд визнає недопустимим доказом також протокол огляду речей і документів 200 доларів США, вилучених у ОСОБА_10 під час обшуку ( т. 2, а.к.п. 34-36), а також постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження вказаних грошових коштів  200 доларів США (т. 2 а.к.п. 37-38)
		Суд визнає неналежними і недопустимими доказами також матеріали кримінального провадження, які стосуються проведеного обшуку від 18 травня 2015 року у приміщенні митного поста, якому передував особистий огляд ОСОБА_10 , а саме  протокол цього обшуку.
		Так, 18 травня 2015 року у період часу з 21 год 45 хв до 23 год 55 хв слідчим слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_46 проведено обшук за місцем здійснення трудової діяльності головним інспектором митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_10  та інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України ОСОБА_9 , в ході якого ніби то вилучено грошові кошти в сумі 1500 доларів США, 60 гривень, 300 доларів США, три аркуші паперу формату А-4, контрольний талон транспортного засобу, посадові інструкції інспекторів митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України. Також зазначено, що вилучені предмети визнано речовими доказами і вони зберігаються при матеріалах провадження (т. 1 , а.к.п. 106).
		Відповідно до змісту протоколу обшуку, серед іншого під час слідчої дії у приміщенні вилучено із урни для сміття грошові кошти в сумі 1500 доларів США, купюрами по 100 доларів США, з серійними номерами, які відповідають тим, що були видані ОСОБА_14 для вручення у якості неправомірної вигоди, а поряд ще 300 доларів США купюрами по 100 доларів США і 60 гривень, купюрами номінальною вартістю по 50 і 10 гривень. При цьому, у протоколі зазначається, що слідчу дію проведено за участю ОСОБА_10 , і вона нібито отримала копію постанови слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. Окрім того, у протоколі зазначається також, що в ході обшуку ОСОБА_10 добровільно надала правоохоронцям певні службові документи для їх вилучення. 
		Проте, у протоколі обшуку власноручно ОСОБА_10 виконано запис, як зауваження до протоколу цієї слідчої дії, де вона зазначає, що 18 травня 2015 року за станом на вказаний час проведення обшуку у згаданому службовому приміщенні, де було знайдено грошові кошти, - не знаходилась, через декілька годин її завели в приміщення, де показали кошти, що знімалось на відео. Вказані грошові кошти вона до цього не бачила і про їх існування не знала, та при митному оформленні присутня не була.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 підтвердила вказані обставини і додатково показала, що зазначені події мали місце вже після того, як у цьому ж приміщенні відбулося її освідування на предмет наявності на її руках спеціальної речовини  люмінафору, якою ніби то були помічені грошові кошти. Освідування відбулося 18 травня 2015 року. Ніяких слідів спеціальної речовини виявлено не було. Під час освідування експерт користувався гумовими рукавичками, які після використання викидав саме в ту урну, із якої через декілька годин працівники прокуратури наполегливо пропонували ОСОБА_10 вийняти грошові кошти. 
		Також, ОСОБА_9 категорично наполягає на тому, що до освідування у проведенні обшуку участі не брала. Стверджує, що на час освідування експерт викидав використані гумові рукавички в порожню урну, саме ту, звідки у подальшому ОСОБА_10 запропонували взяти якісь гроші, до яких вона не мала жодного відношення, і рукавичок там вже не було. 
		Такі показання обвинувачених об`єктивно підтверджуються тією обставиною, що у протоколі освідування ОСОБА_9 від 19 травня 2015 року не зазначено не тільки конкретного місця, а навіть часу проведення цієї слідчої дії. 
		Окрім того, судом переглянуто відеозапис слідчої дії від 19 травня 2015 року  освідування ОСОБА_9 , який надано суду стороною захисту. Викладені у показаннях обвинуваченої ОСОБА_9 доводи та обставини цим відеозаписом повністю підтверджені, зокрема  відеозображенням настінного годинника із зображенням реального часу події, а також порожньої урни для сміття, у якій згодом були виявлені грошові кошти.
		Відповідно до частини 2 статті 100 КПК України, - речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. 
		Також, законом передбачено, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
		За частиною 2 цієї статті прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Окрім того, згідно частини 3 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
		Частиною 9 зазначеної статті передбачено, що сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
		Незважаючи на неодноразові клопотання сторони захисту, представником державного обвинувачення в порушення вимог ст.ст. 84, 98, 290 КПК України, не надано доступу до речових доказів  нібито використаних під час оперативно-розшукових заходів (у тому числі  1500 доларів США, нібито вилучених у службовому кабінеті ОСОБА_9 на митному пості «Устилуг» Волинської митниці ДФС України), та нібито вилучених під час обшуку за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_10 грошових коштів у іноземній валюті, ненадання їх також на вимогу суду для дослідження в суді. 
		Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів (у даному випадку  нібито вилучених грошових коштів) відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Окрім того, відповідно до примітки до ст. 364-1 КПК України, - у статті 368 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти, серед іншого, грошові кошти або інше майно, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
		За ч. 1 статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому за частиною 2 цієї статті жоден доказ не має наперед встановленої сили, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд визнає також неналежними та недопустимими доказами матеріали НСРД - аудіо-відеоконтролю осіб 14.05.2015 року щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_9 та 18.05.2015 року щодо ОСОБА_9 ( т. 5 а. к.п. 104-120), окрім наведених вище доводів щодо можливої фальсифікації аудіо-відеозапису, також з тих підстав, що в порушення вимог ст. 290 КПК України сторона обвинувачення не забезпечила доступу стороні захисту до матеріалів кримінального провадження, які стали підставою для здійснення НСРД, рішення суду про надання дозволу на проведення НСРД, а також до процесуальних документів (протоколів) які мають фіксувати процес та обставини вручення оперативної фото-відео- аудіо апаратури ОСОБА_14 , не надано також самої апаратури. Достеменно невідомо хто, як і за яких обставин робив запис і чи дотримано вимоги законодавства при цьому. 
		Як вбачається з розсекречених у встановленому КПК України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» порядку, клопотань від 12 травня 2015 року на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за особою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та ухвал слідчого судді Апеляційного суду м.Києва від 13 травня 2015 року, внаслідок допущеної при постановленні даної ухвали помилки, фактично не надано такого дозволу і не визначено процесуальний строк на проведення таких дій.
		З розсекречених у встановленому КПК України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» порядку, клопотань від 12 травня 2015 року на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо- та відео контролю щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та ухвал слідчого судді Апеляційного суду м.Києва від 13 травня 2015 року, внаслідок допущеної при постановленні даної ухвали помилки фактично не визначено процесуальний строк на проведення таких дій.
		Суд враховує, що ухвали суду про надання дозволу на проведення НСРД, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не були відкриті і лише за ухвалою суду під час розгляду справи по суті за клопотанням сторони захисту, з порушенням визначеного судом строку, сторона обвинувачення такі матеріали суду надала. 
		Судова палата у кримінальних справах ВСУ у постанові від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16 наголосила, що невідкриття матеріалів, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на проведення НСРД, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України є підставою для визнання таких доказів недопустимими, а докази, які здобуті із порушенням вимог КПК  є неналежними. 
		Всі зазначені обставини в їх сукупності є підставою для визнання кінцевого продукту діяльності - матеріалів НСРД, а саме, аудіо-відеоконтролю обвинувачених 14.05.2015року та 18.05.2015 та матеріали візуального спостереження у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за особою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не допустимими і неналежними доказами.
		Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів  агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).
		Підставами для проведення оперативно?розшукової діяльності, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 2135?XII, є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно?розшукових заходів і засобів про: злочини, що готуються; осіб, що готують вчинення злочину. Інформація про те, що особа вчиняє або вже вчинила злочин, може бути перевірена лише шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження.
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції.
		Відповідно до ст.9 п.5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що засудження особи на підставі доказів, одержаних у результаті провокації, тобто підбурювання до вчинення злочину, визнається порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на це, вказані обставини мають бути предметом з`ясування в першу чергу органом досудового розслідування.
		Визначення провокації наведене у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви». Згідно цього визначення, провокація з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Росії», для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв, а саме: змістовний та процесуальні критерії. При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність або відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинувачену з метою вчинення нею злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо.
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Суд, оцінюючи всі докази у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).
		Згідно з п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
		Детальний аналіз та оцінка комплексу доказів у кримінальному провадженні дають суду можливість зробити безумовний та категоричний висновок про те, що у даному кримінальному провадженні мала місце провокація ОСОБА_14 та працівників правоохоронних органів до вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відповідного злочину, оскільки його дії та вказівки працівників правоохоронних органів не обмежувалися пасивним розслідуванням. Жодних підстав підозрювати будь-кого з обвинувачених у можливості вчинення будь-яких злочинів у тому числі корупційних, у правоохоронних органів не було, оскільки останні раніше не судимі, до кримінальної відповідальності не притягувалась, в ході досудового слідства не задокументовано будь-яких інших злочинних дій обвинувачених, що свідчить про відсутність доказів у сторони обвинувачення про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. У даному випадку жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на це стороною обвинувачення не надано.
		Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Тому судовий розгляд здійснювався відповідно до вимог вказаної статті.
		Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими, здобутими із порушенням встановленого порядку та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
		У відповідності до роз`яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
		Згідно ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь. Таким чином, докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винності обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поза розумним сумнівом, а тому усі сумніви тлумачаться судом на користь обвинувачених.
		Приймаючи рішення про виправдування обвинувачених за ст.368 ч.3 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10  у вчиненні даного злочину, суд виходить із того, що показання свідка ОСОБА_14 є суперечливими, протирічливими, такими, що не підтверджуються належними, допустимими та достовірними письмовими доказами та документами, а тому, згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги. Наявність грубих порушень вимог чинного законодавства під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій безсумнівно вказує на упередженість досудового розслідування і бажання у будь-який спосіб здобути докази винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , внаслідок чого суд приходить до висновку, що всі докази, на які посилається сторона обвинувачення, отримані внаслідок провокації, тобто підбурювання до вчинення злочину, а тому визнає їх недопустимими, з підстав, викладених вище при їх аналізі.
		Речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.
		Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_10 визнати невинуватою у пред`вленому обвинуваченні за ст.368 ч.3 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні даного злочину.
		ОСОБА_9 визнати невинуватою у пред`вленому обвинуваченні за ст.368 ч.3 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні даного злочину.
		Запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_10 та  ОСОБА_9 - скасувати. 
		Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, після вступу вироку в законну силу, заставу: в сумі 97 440 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок) грн., внесену на рахунок Голосіївського районного суду м.Києва: одержувач ВДК у Голосіївському районі м.Києва, банк одержувач УДК у м.Києві, р/р № 37316001004844, МФО 820019, код ЄДРПОУ 02896756 згідно квитанції № 6902230005 22 травня 2015 року повернути заставодавцю ОСОБА_12 ; а заставу в сумі 97 440 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок) грн., внесену на рахунок Голосіївського районного суду м.Києва: одержувач ВДК у Голосіївському районі м.Києва, банк одержувач УДК у м.Києві, р/р № 37316001004844, МФО 820019, код ЄДРПОУ 02896756 згідно квитанції ПриватБанку № 0.0.388836782.1 від 21 травня 2015 року повернути заставодавцю ОСОБА_60 .
		Речові докази: 
		-гроші в сумі 200 (двісті) доларів США номіналом по 100 (сто) доларів, а саме 2 купюри з наступними серіями та номерами: HF 14758314С і КВ 57063550Н повернути державі в особі СБ України.; 
		-грошові кошти у національній та іноземній валюті, виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме 675 (шістсот сімдесят п`ять) євро, 27341 (двадцять сім тисяч сорок один) долар США, 370 (триста сімдесят) злотих Республіки Польща та 34800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) гривень - повернути їх володільцю ОСОБА_10 ; 
		-блокнот фіолетового кольору розміром 28x24 см., блокнот у твердій обкладинці з малюнком квітів розміром 19,5x14 см., блокнот у твердій обкладинці з малюнком квітів розміром 14x9 см., та записна книга синього кольору обшита шкірою розміром 8,5x6,5 см - повернути їх володільцю ОСОБА_10 ;
		- оптичні диски для лазерних систем зчитування з аудіо-відео файлами, повідомлення МД- 1 КВ № 663962 від 18.05.2015 прийняте від ОСОБА_14 щодо сплати грошових коштів на загальну суму 3800,73 грн., в двох примірниках; повідомлення МД-1 КВ № 663962 від 18.05.2015 прийняте від ОСОБА_14 щодо сплати грошових коштів на загальну суму 3800,73 грн., контрольний талон серії ААЦ 559698 на автомобіль марки «ОПЕЛЬ» д.н. НОМЕР_3 , завірений червоною печаткою, та зеленою зі зворотної сторони вказаного талону; талон на автомобіль з д.н.з. НОМЕР_4 який містить напис на правій стороні «масло» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
		-мобільні телефони «iPhone», Model А1533, ІМЕІ: НОМЕР_5 , золотистого кольору з картою мобільного оператора «Life», мобільний телефон марки «SAMSUNG», ІМЕІ: НОМЕР_6 , чорного кольору з карткою мобільного оператора «Київ Стар», мобільний телефон марки
		«iPhone», Model A1428, IMEI: НОМЕР_7 , сріблястого кольору  повернути їх власнику  ОСОБА_10 ;
		- мобільний телефон марки «iPhone» білого кольору з захистом на задній частині даного мобільного телефону з вставками штучного каміння  повернути його власнику ОСОБА_9 .
		Витрати за проведення судово-хімічної експертизи прийняти за рахунок держави.
		Цивільний позов не заявлено.
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яку може бути подано через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Головуючий:/-/ підпис.
		Згідно з оригіналом.
		Суддя Володимир-Волинського
		міського суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...