Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/660/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2017. Зареєстровано: 18.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2017.
Дата набрання законної сили: 13.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 вересня 2017 року Справа № 922/660/17 
		Вищий  господарський  суд  України у складі колегії суддів:
		головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод"  на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.06.2017у справі№ 922/660/17 Господарського суду Харківської області   за позовомдержавного підприємства "Харківський електромеханічний завод"          дотовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод"простягнення 345 014,58 грн   
		за участю представників сторін:
		позивача: не з'явився, 
		відповідача: не з'явився,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 350 189,79 грн,  з яких:  211 056,04 - борг,  пеню - 91 363,71 грн згідно п. 5.3 договору, пеню  - 2 122,20 грн згідно п. 3.3. договору, 3% річних - 7 459,24 грн, інфляційні втрати - 33 013,39 грн та судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27.01.2015 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 133, за умовами якого позивач поставив ТОВ "Харківський електромеханічний завод" продукцію, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за  вищезазначеним  договором щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції за договором, у зв'язку із чим позивачем відповідачу були нараховані борг, пеня, річні та інфляційні втрати.  
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі №922/660/17 у задоволені позовних вимог відмовлено.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №922/660/17 рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 було скасовано; стягнуто з відповідача на користь позивача 211 056,04 грн боргу, 91 363,71 грн пені згідно п. 5.3 договору, 2 122,20 грн пені згідно п. 3.3 договору, 7 459,24 грн - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 33 013,39 грн, 5 175,22 грн судового збору за подачу позову та 5 692,73 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
		Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Харківський електромеханічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 залишити в силі.   
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 27.01.2015 між ДП "Харківський електромеханічний завод" (постачальник, позивач) та ТОВ "Харківський електромеханічний завод" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №133, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання виготовити і поставити продукцію покупцеві, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбачені умовами цього договору (п.1.1). 
		Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, та строки поставки продукції, а також ціна визначаються в специфікаціях, які вважаються невід'ємною частиною цього договору. 
		Покупець здійснює платіж в розмірі 50% від суми по договору (специфікації) та перераховує її постачальнику протягом 10 днів після виставлення рахунку. Остаточний розрахунок за 10 днів до відвантаження продукції (п. 2.5 договору).    
		Згідно з п. 3.2 договору строк поставки продукції вказаний в специфікаціях. За погодженням с покупцем постачальник зберігає право дострокової поставки. 
		Сторони погодили, що у випадку, якщо покупець не забирає продукцію протягом п'яти днів від вказаного в повідомленні про готовність продукції, останній сплачує постачальнику 0,03% від суми рахунку за кожен день прострочення (п.3.3 договору).
		Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення (5.3 договору).
		Звертаючись до місцевого господарського суду позивач зазначав, що він свої зобов'язання за договором поставки № 133 виконав, проте, у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 211 056,04 грн, а саме за специфікацією №4 від 03.02.2015 - 10 800,00 грн за специфікацією №11 від 05.06.2015 - 180 856,04 грн та специфікацією №12 від 18.06.2015 - 19 400,00 грн, у зв'язку з чим позивачем, також, було нараховано відповідачу пеню, річні та інфляційні.
		Судами встановлено, що вищевказаний борг підтверджується актом звіряння від 01.12.2015, підписаним між сторонами у справі.  
		Позивач звернувся до відповідача із претензією №87/4-І-р від 30.06.2016, в якій просив сплатити борг в сумі 223 402,49 грн.  
		У відповіді на претензію №42 від 21.07.2016 відповідач зазначив, що станом на 30.06.2016 борг складає 211 056,04 грн, проте, залишив претензію позивача без задоволення, посилаючись на те, що станом на 30.06.2016 рахується зобов'язання позивача за ненадані податкові накладні на суму 218 941,72 грн.  
		Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказував на те, що несплата відповідачем за поставлений товар, в сумі, вказаній в позовній заяві позивача, була спричинена незаконними діями самого позивача, який не виконав приписи ст. 201 Податкового кодексу України та не здійснив обов'язкову реєстрацію податкових накладних, що складаються на дату передплати та постачання продукції за договором № 133 від 27.01.2015, тим самим не підтвердив суму ПДВ, зазначену у видаткових накладних, що привело до втрати відповідачем грошових сум на які, відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України, зменшуються податкові зобов'язання з ПДВ.
		Скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі №922/660/17 та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач доказів оплати в повному обсязі отриманого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав.  
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, а висновки суду першої інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.
		Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за поставлену останнім продукцію, та матеріали справи даних доказів не містять. Крім того, оскільки розмір невиконаного відповідачем зобов'язання за договором є доведеним та підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі  211 056,04 грн.
		Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 91 363,71 грн згідно п. 5.3 договору, 2 122,20 грн пені згідно п. 3.3 договору, 7 459,24 грн - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 33 013,39 грн.           
		При цьому колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції щодо порушення позивачем норм ст. 662 ЦК України з огляду на наступне. 
		Відповідно до ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості  тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. 
		Норми податкового законодавства, які були застосовані судом першої інстанції не є актами цивільного законодавства і, відповідно, не можуть застосовуватись в даному випадку в якості підтвердження або спростування порушення вимог ст. 662 ЦК України. 
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого  висновку  про   задоволення  позовних вимог в повному обсязі.          
		Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України   
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" залишити без задоволення, а постанову Харківського  апеляційного господарського суду від 20.06.2017  у справі № 922/660/17  - без змін.
		 
		 
		ГоловуючийН. Нєсвєтова  Судді:Л. Ковтонюк   І. Кондратова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...