Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1893/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: 20.09.2017. Зареєстровано: 20.09.2017. Оприлюднено: 22.09.2017.
Дата набрання законної сили: 16.11.2017
Результат оскарження 16.11.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		19 вересня 2017 року                                                                            справа № 813/1893/17 
		 
		Львівський окружний адміністративний суд в складі 
		головуючого-судді                                                                Мартинюка В.Я.
		секретар судового засідання                                                Булавко О.З.
		з участю представників сторін:
		від позивача - Стець Р.Я.,   
		від відповідачів -  Холявка Л.П.;     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Танк Транс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ТзОВ «Танк Транс» звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2017 року за №0001891411 та за №0001881411.
		           Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відчуження транспортних засобів не відбулось, законних підстав для визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та мита на транспортні засоби немає. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суперечать між собою та допускають неоднозначні (множинні) трактування його прав і обов'язків.
		          Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити.
		          Відповідач в письмових запереченнях на позов зазначає, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюється контролюючим органом. Також, звертає увагу суду на те, що така правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2014 року у справі №21-317а14. Крім того, відповідач вважає, що позивачем звільнення від сплати ввізного мита помилково протрактовано як не пільгу.
		          Присутній представник відповідача проти позову заперечив, просить у його задоволенні відмовити.
		          
		Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, суд встановив таке.
		За результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Танк Транс» дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення транспортних засобів як внеску до статутного фонду за період з 01.01.2014 року по 30.11.2016 року відповідачем складено акт за №7/14-11/32115067 від 23.01.2017 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017 року:
		-          за №0001891411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71798 грн. 11 коп., в тому числі основний платіж - 57438 грн. 49 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 14359 грн. 62 коп.;
		-          за №0001881411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з мита на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 358990 грн. 66 коп., в тому числі основний платіж - 287192 грн. 53 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 71798 грн. 13 коп.
		Перевіркою встановлено порушення ст.278, ч.1 ст.279, ч.1 ст.281, ч.2 ст.287 МК України, п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 7 грудня 2000 року №2134-III, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого до майна, яке ввезено на територію України, як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита та на підставі цього встановлено несплату до бюджету ввізного мита на суму 287192 грн. 53 коп.
		Також, в акті перевірки встановлено порушення ч.2 ст.270 МК України, підп. «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 57438 грн. 49 коп.
		 
		Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
		В період  з 22.01.2014 року  по  06.03.2015 року   ТзОВ «Танк Транс» шляхом оформлення  митних декларацій,  ввезено на  територію України   14 сідельних тягачів як  внесок  до статутного  фонду, згідно статуту від  22.11.2013 року, іноземного інвестора (PETERGROW LTD). 
		Митне  оформлення  транспортних засобів проведено  відповідно до ст.251  Митного Кодексу України, Закону України  «Про режим іноземного  інвестування»   зі звільненням  від сплати  ввізного мита.
		В графі  36  - митних декларацій, згідно вимог ст. 281 МК України  зазначено  код  тарифної пільги (  тарифної преференції )   -  « 152000000», що означає  відповідно до  наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року  №1011  -   Товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями.
		Також, в графі  47 - митних декларацій відображено розрахунок митних платежів, за товарами, що ввозились  ТзОВ «Танк Транс»  за зазначеними митними деклараціями, де у графі «Спосіб платежу» вказано про умовне нарахування сум податку, у зв'язку з  із звільненням  від оподаткування  згідно ст. 287 МК України, Податкового кодексу України, інших Законів України та міжнародних договорів,  згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.   
		Вказані іноземні інвестиції компанії  PETERGROW LTD, як внесок до статутного фонду ТзОВ «Танк Транс» згідно  інформаційних повідомлень, копії яких долучені до матеріалів справи,  зареєстровані  в установленому порядку відділом  інвестиційної діяльності Львівської обласної державної адміністрації протягом грудня 2014 року - березня 2015 року. 
		Згідно договорів оренди техніки  від  26.02.2016 року, 02.03.2016 року, 10.03.2016 року, 15.03.2016 року  ТзОВ «Танк Транс» передало  в строкове,  платне  користування  ТзОВ «Танк Транс України» згаданих сідельних тягачів, які  попередньо ввезені  ТзОВ «Танк Транс»  в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду.
		Контролюючий орган, з урахуванням положень п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 7 грудня 2000 року №2134-III, вважає, що позивач повинен сплатити митні платежі.
		Так, у відповідності до положень п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених  Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).  
		Перш за все слід зазначити про те, що у відповідності до вимог ч.4 ст.41 Основного Закону України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, продовжується у наведеній нормі.
		Крім того, право, за захистом якого позивач звернувся до суду, підпадає під дію положень ст.1 Проколу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, з урахування практики Європейського суду з прав людини (рішення від 07.07.2011 року у справі «Сєрков проти України»), оскільки є втручання в майнові права позивача.
		Згідно п.1.2 ст.1 ПК України, правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
		У відповідності до п.3.1 ст.3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Як передбачено  п.4.1. ст.4 ПК України, податкове законодавство грунтується  на принципі   презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;   
		Відповідно до п.7.3.  ст.7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
		Наведені норми дозволяли позивачу обгрунтовано сподіватись, що правовідносини з ввезення на  територію України сідельних тягачів як  внесок  до статутного  фонду, іноземного інвестора врегульовуються податковим законодавством, а не Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», який прийнятий не на підставі та не на виконання Податкового Кодексу України та законів з питань митної справи.
		При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справі YVONNE VAN DUYN V. HOME OFFICE (CASE 41/74 VAN DUYN V. HOME OFFICE) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
		Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
		Згідно ч.2 ст.287 МК України від 13 березня 2012 року №4495-VI, з наступними змінами та доповненнями,  товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах.
		Як наслідок, наведена норма визначає єдину правову підставу сплати ввізного мита у спірних правовідносинах -  відчуження таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс.
		При цьому, положення п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», який прийнятий до згаданого Кодексу, передбачає додаткові підставі - передача у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження.
		Наведені норми законодавства суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, оскільки норми спеціального законодавства передбачають сплату ввізного мита лише при відчуженні, а норми іншого - не спеціального та прийнятого раніше закону - і в інших випадках.
		Суперечність та неоднозначність трактування прав та обов'язків платників податків також підтверджуються поведінкою органів державної влади які знайшли своє відображення у наказі Державної митної служби України  від 10.03.2010 року за №222, розпорядженні Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 року за №32-р.
		Наявність суперечливих норм в законодавстві дозволяє контролюючому органу на власний розсуд трактувати та застосовувати їх.
		При цьому, концепція законного втручання у право власності відсилає до якості законодавства.
		На дані ознаки закону звертає увагу також і Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Щокін проти України» Суд зазначає, що говорячи про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачекс r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії»).
		Відтак, контролюючий орган у спірних правовідносинах зобов'язаний був застосувати положення п.56.21 ст.56 ПК України, згідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та  припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Додатково слід зазначити, що застосування норм в такий спосіб забезпечувало б дотримання принципу відповідальності Держави, закріпленому у ст.3 Основного Закону України.
		Враховуючи наведені мотиви суд вважає за необхідне відійти від правової позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 18.09.2014 року за №21-317а14, від 18 лютого 2014 року №21-491а13.
		Більше того, у наведених постановах Верховного Суду України не надано оцінки якості закону, який застосовується у спірних правовідносинах.
		В контексті мотивів відходу від правової позиції Верховного Суду України у спірних правовідносинах слід зазначити і про те, що наведений висновок стосується застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», а не Податкового кодексу України та законів з питань митної справи.  
		 
		Крім того, суд не може погодитись з відповідачем, що звільнення від сплати ввізного мита у спірних правовідносинах є пільгою, оскільки таке звільнення не міститься у переліку пільг передбачених ст.282 МК України.
		У зв'язку з цим відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», оскільки у даній нормі йдеться про автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством.
		 
		Як наслідок протиправними є застосовані штрафні (фінансові) санкції.
		 
		За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтовані та підставі, а тому позов підлягає до задоволення.
		 
		Судовий збір, у відповідності до положень ст.94 КАС України, належить присудити на користь позивача.
		        
		Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -
		                                            
		                                                               ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017 року за №0001891411 та за №0001881411.
		3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Городок, вул.Івасюка, 2Г (код ЄДРПОУ 32115067), 6461 (шість тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 83 коп. сплаченого судового збору.
		4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
		5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний  20 вересня 2017 року.
		                      Суддя                                                                   В.Я.Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...