Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8153/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2017. Зареєстровано: 21.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.09.2017Справа №910/8153/17
		За позовом          Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»
		третя особа          Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»
		про                    стягнення 886479483,70 грн.
		 
		Суддя  Маринченко Я.В.
		 
		Представники сторін:
		від позивача                         -     Новік В.М. (представник за довіреністю);
		від відповідача           -     Іващенко С.І. (представник за довіреністю);
		від третьої особи          -     не з'явився.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» про стягнення заборгованості за облігаціями в розмірі 886479483,70 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №2807-ДД/2013, на підставі якого АТ «Ощадбанк» придбало облігації ТОВ «ЕСУ» у кількості 2000000 шт. загальною номінальною вартістю 2000000000 грн. Станом на момент звернення позивача з даним позовом у власності АТ «Ощадбанк» перебувало 839110 шт. іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій. Позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за проспектом емісії в частині здійснення погашення облігацій та виплати позивачу відсоткового доходу по облігаціям, заборгованість відповідача перед позивачем становить 839110000 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 35817352,88 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання зі номінальної вартості облігацій, 7551990 грн. - інфляційних втрат та 4000140,82 грн. - 3 % річних.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, крім того зазначив, що позивачем неправомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, оскільки чинне законодавство України не передбачає право власника на стягнення пені в разі порушення емітентом зобов'язання за проспектом емісії облігацій щодо виплати відсоткового доходу по відсотковим облігаціям. Проспектом емісії відповідача також не передбачено пеню за порушення строків виконання зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями та не містить жодних  зобов'язань емітента щодо сплати пені у разі порушення виконання таких строків.
		Крім того, відповідачем в ході розгляду справи було подано заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі оскільки в останнього наразі відсутні грошові кошти у необхідній кількості для негайного виконання рішення а тому, просив суд відстрочити виконання рішення до 01.08.2022 року.
		Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, крім того, в ході розгляду справи Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» було подано пояснення по суті спору в яких останній пояснив, що участь Центрального депозитарію при погашенні випуску цінних паперів відповідача обмежується виключно складанням реєстру власників облігацій на відповідну дату та наданням депозитарним установам розпорядження на списання прав на облігації з рахунків власників за відповідним розпорядженням на погашення випуску цінних паперів.
		Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 29.03.2013 року Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (емітент) прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ».
		Відповідно до Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»,  зареєстрованого 12.04.2013 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, здійснено випуск іменних, відсоткових простих (незабезпечених) облігацій серії С у бездокументарній формі у кількості 4610644 штук номінальною вартістю 1000 грн., на загальну суму 4610644000 грн. (п.3.2 Проспекту емісій).
		Як вбачається із матеріалів справи 25.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (далі - продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 (надалі - договір) відповідно до умов якого позивач придбав у відповідача 2000000 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії С, загальною номінальною вартістю 2000000000 грн. 
		Позивач, у відповідності до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 27.07.2017 є власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA4000163901, в кількості 839110 штук.
		Пунктом 3.4. Проспекту емісії облігацій, з урахуванням змін до нього, визначені права, що надаються власникам облігацій: право отримувати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення; отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
		Порядок погашення облігацій встановлений пунктом 3.9 Проспекту емісії облігацій (зі змінами).
		Так, відповідно до вказаного пункту Проспекту емісії, погашення облігацій буде здійснюватись в національній валюті України самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру, складеного ПАТ «Національний депозитарій України» на кінець операційного дня, що передує даті початку погашення облігацій та наданого емітенту на дату початку погашення облігацій. Дата початку погашення облігацій 17 березня 2017 року. Дата закінчення погашення облігацій 19 березня 2017 року.
		При погашенні облігацій емітент виплачує номінальну вартість облігацій та одночасно виплачує відсотковий дохід за останній відсотковий період.
		Для пред'явлення облігацій до погашення власники облігацій повинні перевести належні їм облігації з особистих рахунків у цінних паперах на рахунок емітента в депозитарії ПАТ «Національний депозитарій України» до 12 години (за Київським часом) дати початку погашення облігацій. Після цього емітент протягом 2 (двох) банківських днів перераховує грошові кошти на поточні рахунки власників облігацій.
		За твердженням позивача, на виконання вказаного пункту Проспекту емісії, останній до 12:00 за київським часом 17.03.2017 пред'явив до погашення облігації серії С ТОВ «ЕСУ» в кількості 839110 штук номінальною вартістю 1000 грн. кожна, загальною номінальною вартістю 839110000 грн. шляхом їх переказу на рахунок ТОВ «ЕСУ» №100024-UA в ПАТ «Національний депозитарій України». Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про операції з цінними паперами від 17.05.2017, копія якої наявна в матеріалах справи.
		Разом з тим, позивач, листом №15/2-309/5629/2017-00вих від 17.03.2017 звернувся до відповідача з вимогою щодо здійснення погашення облігацій та сплати відсоткового доходу по облігаціям, в свою чергу, відповідач листом №41 від 23.03.2017 повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов'язань у встановлені п.3.9 Проспекту емісії строки та в подальшому не здійснив погашення номінальної вартості облігацій.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Положеннями ст.194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
		До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються (ч. 1 ст. 197 Цивільного кодексу України).
		Статтею 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
		Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
		Положеннями частини 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
		Пунктом 2 Розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року визначено, що власники облігацій - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на облігації відповідно до законодавства; емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками / міжнародна фінансова організація, яка отримала дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій, яка від свого імені розміщує облігації та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.
		У відповідності з підпунктом 2 пункту 5 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року, емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
		В частині 10 статті 30 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вказано, що за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних паперів несе відповідальність, передбачену законом.
		Як встановлено судом, позивач є власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA4000163901, в кількості 839110 штук, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах позивача, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, зазначений факт не заперечується відповідачем.
		Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, зважаючи на наведені обставини, судом встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив погашення облігацій, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 839110000 грн.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті номінальної вартості облігацій, а відтак позовні вимог в частині стягнення з відповідача 839110000 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
		Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 4000140,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7551990 грн.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд вважає, що вказані нарахування підлягають стягненню з відповідача.
		Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 35817352,88 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
		Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно зі ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
		Оскільки, сторонами не було визначено у договорі про встановлення штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо невчасності погашення облігацій, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 35817352,88 грн. задоволенню не підлягають.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Разом з тим, щодо поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду до 01 серпня 2022 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п.7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
		Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п.7.2. вищевказаної постанови).
		В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що порушенням строків виплати відсоткового доходу позивачу з середини 2015 року відбулося через неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» в умовах спаду економіки та інфляційних процесів, що відбуваються у ній, виконати економічні прогнози щодо свого розвитку. За твердженням відповідача, негайне виконання рішення суду є критичним для відповідача та може призвести до непоправних наслідків, а саме банкрутство ТОВ «ЕСУ», як мажоритарного акціонера ПАТ «Укртелеком», призведе до порушення стабільності роботи останнього, який в свою чергу є надає стратегічно важливі послуги для безпеки держави та соціально значущі для усіх верст населення. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що існують об'єктивні обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення суду.
		Також відповідач просить суд врахувати, що надання відстрочки у виконанні рішення суду буде сприяти не тільки забезпеченню захисту майнових інтересів позивача щодо реального отримання грошових коштів, а й збереження найбільшого оператора телекомунікації та десятки тисяч робочих місць.
		Представник позивача щодо поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
		Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення, суд приймає до уваги, що фінансовий стан боржника на даний час дійсно тяжкий і він у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення господарського суду міста Києва у даній справі, що підтверджується наданими відповідачем балансами (звітами про фінансовий стан) на 31.12.2016 та 31.03.2017, звітами про фінансові результати (звітами про сукупний дохід) за 2016 рік та за 1 квартал 2017 року, консолідованими балансами (звітами про фінансовий стан) від 01.01.2017, 01.01.2015. При цьому суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
		У той же час, суд вважає, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду (до 2022 року) порушить матеріальні інтереси також і позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього. За таких обставин, господарський суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення у даній справі строком на 1 рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
		Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд 5-А; ідентифікаційний код 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) 839110000 (вісімсот тридцять дев'ять мільйонiв сто десять тисяч) грн. основного боргу, 4000140 (чотири мільйона сто сорок) грн. 82 коп. 3% річних,  7551990 (сім мільйонiв п'ятсот п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. інфляційних втрат та 230303 (двісті тридцять тисяч триста три) грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору.
		Відстрочити виконання рішення по справі № 910/8153/17 на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		В іншій частині позову відмовити.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення підписано 19.09.2017
		 
		 
		Суддя                                                                                                      Я.В. Маринченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...