Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/17150/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2017.
Дата набрання законної сили: 19.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		                        
		Справа № 759/17150/16-ц                                                  Головуючий у 1-й інстанції - Войтенко Ю.В.
		№ апеляційного провадження 22-ц/796/8571/2017                                             Доповідач -  Рубан С.М.
		                                                
		                             
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		        19 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ  Апеляційного суду м.  Києва в складі:
		                                   головуючого судді          Рубан  С.М.
		                                   суддів                     Желепа О.В., Іванченко М.М.
		                                   при секретарі              Дука В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві  апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 Семененка В.П. на  рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Київської місцевої прокуратури № 8, Святошинського управління поліції ГУ поліції у м. Києві, третя особа: Головне управління поліції в м. Києві, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		         РішеннямСвятошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017  року позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Київської місцевої прокуратури № 8, Святошинського управління поліції ГУ поліції у м. Києві, третя особа: Головне управління поліції в м. Києві, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури - задоволено частково.   
		         Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 147 200 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		          В решті позовних вимог - відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 Семененко В.П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		В судовому засіданні представник Прокуратури міста Києва та представник третьої особи підтримали апеляційну скаргу.
		          Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
		         ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, Київської місцевої прокуратури №8, Святошинського управління поліції ГУ поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури, та з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними дії та бездіяльність Святошинського управління поліції ГУ поліції у м. Києві та Київської місцевої прокуратури №8 під час досудового розслідування кримінальної справи № 08-25295 / кримінального провадження № 42014100080000094; стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України у якості відшкодування завданої моральної шкоди суму у розмірі 451 200, 00 грн., що є кратним трьом мінімальним розмірам заробітної плати за кожний повний місяць перебування під слідством та судом. 
		          Позивач посилається на те, що 10 серпня 2012 року була порушена кримінальна справа проти нього, одночасно був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Порушення кримінальної справи здійснювалося за нормами КПК 1960 року. 20 вересня 2012 року досудове слідство було зупинено у зв'язку із не встановленням особи, що скоїла злочин. Проте позивача про це не повідомляли, а підписка про невиїзд скасована не була. Розслідування кримінальної справи було відновлено 30.05.2014 року через численні скарги позивача щодо недотримання розумних строків. В цей же день внесено відомості до ЄРДР на виконання вимог КПК України 2012 року. У листопаді 2014 року позивачу було пред'явлене повідомлення про підозру та складено обвинувальний акт. У лютому 2016 року обвинувальний акт був переданий на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва. 16 березня 2016 року винесена ухвала про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 
		        За результатами розгляду кримінальної справи по обвинуваченню позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, 12 травня 2016 року ухвалено виправдувальний вирок, який 01 серпня 2016 року вступив в законну силу. За таких обставин позивач набув право на отримання відшкодування шкоди в порядку ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-вр від 01.12.1994 року та Положення про застосування Закону, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року.
		        Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
		        Судом встановлено, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10 серпня 2012 року порушено кримінальну справу проти ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15; ч.2 ст. 185 КК України, присвоєно справі реєстраційний номер 08-25295 (а.с.5).
		В матеріалах справи наявна довідка №8-07112014/80210, згідно з якою Святошинським РУГУ м. Києва 17.09.2012 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15; ч.2 ст. 185 КК України (а.с.130).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2016 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, раніше обраного слідчим в межах кримінального провадження № 4201410000000094 (а.с.6).
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2017 року, ОСОБА_2визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та виправдано його за цим обвинуваченням з підстав недоведення того, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_2 (а.с.7). Вказаний вирок було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.08.2016 року (а.с.14).
		У вироку суду першої інстанції зазначено, що досудове слідство в даній справі було розпочато за правилами КПК 1961 року на підставі постанови про її порушення відносно ОСОБА_2 від 10 серпня 2012 року № 08-25295. Відтак було встановлено особу, яка вчинила злочин, і 17 вересня 2012 року він набув статусу підозрюваного (реєстр матеріалів досудового розслідування - Розділ І п. 12-15). Також вказано на те, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове слідство зупинялося постановою слідчого від 20 вересня 2012 року з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 206 КПК 1961 року через не встановлення (!) особи, яка вчинила злочин. Згідно з постановою першого заступника прокурора Святошинського району м. Києва від 30 травня 2014 року постанова слідчого від 20 вересня 2012 року про зупинення досудового слідства у кримінальній справі № 08-25295 була скасована, відтак фактично з цієї дати провадження у справі відновлено, до того ж і дані про вчинення ОСОБА_2 злочину того ж дня були внесені до ЄРДР, що свідчить про початок досудового розслідування за нині діючим КПК України. Повідомлення ОСОБА_2 про підозру відбулося 04 листопада 2014 року (реєстр матеріалів - Розділ ІІ п. 1) (а.с.10). При цьому, обвинувальний акт в межах даного провадження був виготовлений 18 вересня, проте затверджений прокурором 25 листопада, а до суду скерований лише 16 грудня 2014 року (майже через три місяці). Вказаний обвинувальний акт був судом повернутий прокурору для усунення недоліків, судове рішення з цього приводу набрало законної сили 10 березня 2015 року. Однак в новій редакції на 4-х аркушах обвинувальний акт було затверджено прокурором лише 29 вересня 2015 року (через шість місяців), а направлено до суду 11 лютого 2016 року (майже через п'ять місяців) (а.с.12).
		Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції на час порушення кримінальної справи та застосування запобіжного заходу) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Згідно ч. 3 ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час  перебування  під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду визначається  з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Матеріали справи містять ряд доказів того, що тривалий час з моменту застосування запобіжного заходу та до його скасування права позивача були обмежені, а він неодноразово намагався використати наявні процесуальні можливості для скасування запобіжного заходу, зокрема це підтверджує: заява про дозвіл на закордонну поїздку від 12.10.2012 року (а.с. 46); лист слідчого про відмову у дозволі на виїзд за кордон від 05.11.2012 року (а.с. 47); заява про зняття запобіжного заходу-підписки про невиїзд від 14.11.2014 року (а.с.53); скарги на бездіяльність слідчого від 17.08.2015 року, 23.09.2015 року (а.с.71); скарга слідчому судді на дії слідчого від про порушення строків досудового розслідування від 21.08.2015 року (а.с.74-75); скарга Прокурору м. Києва про недотримання розумних строків досудового розслідування від 26.08.2015 року (а.с. 76-77), клопотання про скасування запобіжного заходу від 18.12.2015року (а.с. 87-88), скарга на бездіяльність щодо нерозгляду клопотання від 25.12.2015року (а.с.89-91); ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2016 року про зобов'язання прокурора розглянути клопотання (а.с.102-103); ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 08.02.2016 року про зобов'язання прокурора розглянути клопотання (а.с.106-107). 
		За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування підписки про невиїзд впродовж тривалого часу обмежило право позивача на вільне пересування та зміну місця проживання, гарантоване ст. 33 Конституції України.
		Оскільки відносно ОСОБА_2 01.08.2016 року набрав законної сили виправдувальний вирок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підстави для відшкодування позивачу шкоди.
		Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення даного рішення, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становить 3 200, 00 грн. 
		Згідно листа Державної міграційної служби України від 07.10 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні прохання про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон на підставі п. 3 (порушено кримінальну справу - до закінчення провадження у справі) ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (а.с. 111).
		Враховуючи вищевикладене, а також те, що в період дії постанови слідчого від 20 вересня 2012 року про зупинення кримінального провадження, запобіжний захід не було скасовано, до позивача продовжували діяти заборони, які обмежували його права, суд дійшов обґрунтованого висновку за необхідне зарахувати вказаний період до загального періоду обмеження прав ОСОБА_2
		Тобто, строк обмеження прав ОСОБА_2 та незаконного притягнення як обвинуваченого складає 46 місяців (з 17.09.2012 року (включно), коли до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15; ч.2 ст. 185 КК України, а в подальшому, його було незаконно притягнуто як обвинуваченого та до 01.08.2016 року - дата набрання законної сили виправдувального вироку суду).
		Згідно ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що мінімальний розмір відшкодування шкоди становить 147 200, 00 грн. ( 3 200 грн. х 46 міс.).  
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
		          Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		          Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
		2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин; 
		4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 
		5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити; 
		6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати; 
		7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 
		8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).    
		           Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до правових висновків, викладених в Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Відповідно до пункту п'ятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,  незаконного взяття  і  тримання  під  вартою,  незаконного  проведення  в ході кримінального  провадження  обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту  на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. 
		Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Судом правильно встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що обмеження прав ОСОБА_2 та незаконного притягнення як обвинуваченого складає 46 місяців (з 17.09.2012 року (включно), коли до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15; ч.2 ст. 185 КК України, а в подальшому, його було незаконно притягнуто як обвинуваченого та до 01.08.2016 року - дата набрання законної сили виправдувального вироку суду).
		 Доводи апеляційної скарги, що розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_2 має здійснюватися у розрахунку перебування під слідством і судом протягом 22 місяців (2 місяці досудового розслідування та 20 місяців розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції) колегія суддів оцінює критично.
		Як вбачається з матеріалів справи, досудове слідство зупинялося постановою слідчого від 20 вересня 2012 року з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 206 КПК 1961 року через не встановлення (!) особи, яка вчинила злочин. Згідно з постановою першого заступника прокурора Святошинського району м. Києва від 30 травня 2014 року постанова слідчого від 20 вересня 2012 року про зупинення досудового слідства у кримінальній справі № 08-25295 була скасована, відтак фактично з цієї дати провадження у справі відновлено, до того ж і дані про вчинення ОСОБА_2 злочину того ж дня були внесені до ЄРДР, що свідчить про початок досудового розслідування за нині діючим КПК України.
		Крім того, в період дії постанови слідчого від 20 вересня 2012 року про зупинення кримінального провадження, запобіжний захід не було скасовано, до позивача продовжували діяти заборони, які обмежували його права.
		Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції  необгрунтовано розмір морального відшкодування, не зазначено розрахунок моральної шкоди, з якого суд виходив, колегія суддів також не приймає до уваги.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальний розмір заробітної плати становить 3 200, 00 грн. 
		Враховуючи правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, строк перебування ОСОБА_2 під слідством та судом 46 місяців, суд дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 147 200, 00 грн. ( 3 200 грн. х 46 міс.), що жодним чином не призводить до збагачення позивача , а є лише частковим відновленням попереднього стану, пов'язаним з тривалим кримінальним провадженням та компенсацією моральних страждань. 
		Посилання суду до рішень Європейського суду з прав людини в аналогічних справах є підставним у даній справі, оскільки для судів України застосування Конвенції та практики Європейського суду є вимогою законодавства. Зокрема, у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що всі органи правосуддя при розгляді справ мають використовувати їх як джерело права.
		Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а згідно частини 3 статті 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, які      й закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
		Відповідно до частини 5 статті 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
		Тобто, право на свободу та особисту недоторканність охоплює також право на відшкодування відповідно до п.5 ст.5 Конвенції. Підстави - порушення пунктів 1-4 статті 5. Це положення ЄКПЛ було порушене в низці справ проти України, зокрема, в рішеннях «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», а також «Мироненко і Мартенко проти України».
		Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
		Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. 
		Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія  суддів, -
		У Х В А Л И Л А :
		 
		          Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 Семененка В.П. - відхилити. 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого  спеціалізованого суду України  з  розгляду цивільних  і  кримінальних справ  протягом 20 днів.
		 
		Головуючий                                  Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...