Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/12818/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2017. Зареєстровано: 24.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2017.
Дата набрання законної сили: 12.01.2018
Результат оскарження 12.01.2018 Апеляційний суд Вінницької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/12818/17 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.09.2017 року 
		Вінницький міський суд Вінницької області 
		в складі: головуючого Бар`яка А.С., 
		за участі секретаря Шмирової О.М.,
		заявника ОСОБА_1 ,
		представника заявника ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики України, Антитерористичний центр при службі безпеки України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики України, Антитерористичний центр при службі безпеки України, звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, що має юридичне значення, зазначивши, що її син ОСОБА_3 (псевдо « ОСОБА_4 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Добровольчому батальйоні ОУН на посаді стрільця в зоні проведення Антитеристичної операції в с. Піски Ясинуватського району Донецької області в період з 03 грудня 2014 року по 03.01.2015 року та з 16 березня 2015року по 15 квітня 2016 року. З 15.03.2016 року син заявника брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у складі першої окремої штурмової групи роти добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та був тяжко поранений 29.05.2016 року при виконанні бойового завдання в Донецькій області і від отриманих поранень помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , захищаючи незалежність, територіальну цілісність своєї Батьківщини. Встановлення факту участі в бойових діях сина заявника ОСОБА_3 (псевдо « ОСОБА_4 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно для надання її сину статусу учасника бойових дій і як наслідок отримання заявником відповідно до статей 16, 17, 18 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей права на одноразову грошову допомогу у випадку загибелі військовослужбовця. Окрім того, необхідність встановлення факту участі в бойових діях її сина, зумовлено тим, що відповідно до пункту першого статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті. При цьому до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, в силу чого, з метою надання сину заявника статусу учасника бойових дій та з метою реалізації соціальних гарантій, наданих сім`ям загиблим учаникам АТО, заявник просить суд встановити факт участі у бойових діях та факт загибелі під час участі в АТО ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з 03 грудня 2014 року по 03.01.2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області та з 16 березня 2015 року по 02 червня 2016 року, на шахті Бутівка Донецької області. 
		В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заявлену вимогу, додатково зазначивши, що ОСОБА_3 спочатку приймав участь у Євромайдані, що підтверджується відповідною нагородою, а в вересні 2014 року пройшов підготовку в підготовчих таборах та був відправлений в с. Піски, де був поранений та отримав контузію. Після лікування знову повернувся в с. Піски, після чого на шахті Бутівка 29.05.2016 року був тяжко поранений та від отриманих поранень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у госпіталі у м. Дніпропетровськ. ОСОБА_3 нагороджений ордером «За мужність та відвагу», а також орденом «Народний Герой України». В школі № 11 у м. Вінниці організований музей, повішена меморіальна дошка. Просили заяву задовольнити.
		Представник заінтересованої особи Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, проте звернувся до суду із заявою, в якій просив виключити їх зі складу осіб, які беруть участь у справі, при цьому зазначаючи, що відповідне питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_3 повинно вирішуватись відомчою комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування у складі якого ОСОБА_3 брав участь в антитерористичній операції. І у разі, якщо при розгляді відомчою комісією документів ОСОБА_3 виникає спір, що потребує міжвідомчого врегулювання, тільки ця відомча комісія може винести на розгляд міжвідомчої комісії питання надання статусу учасника бойових дій. Зазначає, що Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції не є суб`єктом несення обов`язку виконання рішення суду. Вважає, що статус учасника бойових дій посмертно не надається (а.с. 77-82).
		Заявлене суду клопотання про виключення Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції зі складу осіб, що беруть участь у розгляді справи, було розглянуто судом в судовому засіданні та з врахуванням позиції сторони заявника, правових підстав та предмету даної заяви, усною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні та занесеної до журналу судового засідання, в задоволенні даного клопотання було відмовлено. 
		Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, проте звернувся до суду із письмовими поясненнями, в яких зазначає, що законодавство визначає виключні переліки суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, та сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції і ці переліки не включають добровольчі формування територіальної оборони, що були створені державними чи громадськими організаціями, або само організувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Можливість залучення до участі в антитерористичних операціях, зокрема, організацій та громадян, здійснюється за їх згодою та координується Антитерористичним центром при Службі безпеки України. Зазначає, що добровольче формування Добровольчий Український корпус «Правий сектор» до складу Збройних Сил України не включено, а відтак у Міністерства оборони України відсутні правові підстави для прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій. Вважає, що звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту участі в антитерористичній операції є передчасним. Зазначає, що у разі виникнення спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання, рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яка утворюється Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (а.с. 62-67).
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, проте звернувся до суду із заявою, в якій просить розглядати справу без його участі (а.с. 75). 
		Представник заінтересованої особи Антитерористичного центру при Службі безпеки України, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, проте звернувся до суду із заявою, в якій просить розглядати справу без його участі, при цьому зазначивши, що громадянин ОСОБА_3 в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» наказом керівника АТЦ при СБ України до проведення АТО не залучався, оскільки не надходили клопотання від суб`єктів боротьби з тероризмом у взаємодії з якими виконувалися завдання АТО, у зв`язку з чим інформація стосовно участі вказаної особи у забезпеченні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей в АТЦ при СБ України відсутня (а.с. 60). 
		Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
		Відповідно до норм ч. 1, ч. 2 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Норма ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України вбачається чіткий та вичерпний перелік фактів, що мають юридичне значення, які суд може встановлювати при розгляді справ.
		Разом з тим, норма ч. 2 ст. 256 ЦПК України зазначає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Суд звертає увагу на те, що заявник в своїх вимогах не просить в судовому порядку надати ОСОБА_3 статус учасника бойових дій, проти чого, фактично, зводиться зміст наданих суду заяв та пояснень заінтересованих осіб, зокрема: Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, а також Міністерства оборони України.
		Звернувшись з даною заявою до суду, заявник просить встановити відповідні факти участі у бойових діях та загибелі під час участі в АТО ОСОБА_3 , від яких залежить надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій та виникнення у неї права на отримання відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги, а також на отримання та реалізацію прав, передбачених вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині отримання соціальних виплат, як членом сім`ї загиблого учасника АТО.
		Враховуючи особливості проведення відповідної антитерористичної операції, яка потребувала невідкладної підтримки та участі в її проведенні патріотично налаштованих добровольчих формувань з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 був членом відповідного добровольчого формування, яке в повному складі, зокрема, що стосується Першої окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», не ввійшло до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, що є обов`язковою умовою, визначеною на рівні закону, а саме: п. 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для надання статусу учасника бойових дій у визначеному законодавством порядку, що об`єктивно вказує на відсутність можливості заявнику встановити відповідні факти у порядку, передбаченому законодавством, від яких залежить виникнення прав заявника на отримання відповідних соціальних виплат, а відтак, враховуючи, що за даних обставин законом не визначено іншого порядку встановлення відповідних фактів, а тому, в розумінні вимог ст. 3, ч. 2 ст. 256 ЦПК України та в площині дії ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що відсутні жодні перешкоди на звернення заявника до суду із даною заявою та розгляд такої заяви судом в порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження.
		Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , повторно виданого 12.09.2017 року та зареєстрованого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 117).
		Свідоцтво про зміну імені Серія НОМЕР_2 , видане 14.11.2012 року та зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, зазначає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив ім`я, про що складено актовий запис № 240, прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені - ОСОБА_3 (а.с. 11). 
		Зміст Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 06.06.2016 року та зареєстрованого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зазначає, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 1579 (а.с. 12).
		Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
		Копія Свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 , видане 10.10.2000 року та зареєстроване Відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької міської ради Вінницької області, зазначає, що шлюб між ОСОБА_6  та ОСОБА_7 розірвано, актовий запис № 560 від 19.04.2000 року. Після реєстрації розірвання шлюбу прізвище громадянки - ОСОБА_8  (а.с. 27).
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2016 року, яке набрало законної сили 12.08.2016 року, шлюб між ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ») та ОСОБА_10 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу присвоєно дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 118).
		Таким чином, суд встановив, що заявник по справі: ОСОБА_1 , є рідною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Лікарське свідоцтво про смерть №1032 від 03.06.2016 року та Довідка про причину смерті № 1032, видані Комунальним закладом «Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Відділом судово-медичної експертизи трупів, зазначають, що причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є ушкодження головного мозку, перелом склепіння черепа, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, дата травми  29.05.2016 року, місце де відбулася травма - Донецька область, в зоні АТО. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 14).
		Таким чином, виходячи із зазначених вище та досліджених в судовому засіданні медичних документів, виданих Комунальним закладом «Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Відділом судово-медичної експертизи трупів щодо смерті та причини смерті ОСОБА_3 , суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був травмований 29.05.2016 року в Донецькій області в зоні проведення антитерористичної операції, отримавши там тілесні ушкодження, зокрема, ушкодження головного мозку, перелом склепіння черепа, вибухову травма та ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, при цьому, перелом склепіння черепа та вибухова травма стали причиною смерті ОСОБА_3 . 
		Зміст заяви від 13.10.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А., зазначає, що ОСОБА_11 , старший матрос військової частини НОМЕР_5 , посвідчення УБД НОМЕР_6 (а.с. 6), підтверджує, що в період часу з 28 серпня 2015 року по 23 червня 2016 року, він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій та Луганській областях. Спільно з ним на території Донецької області бойові завдання виконував боєць Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектора ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Йому відомо, що 02.06.2016 року боєць ДУК ПС ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання на шахті Бутівка Донецької області, внаслідок ворожого обстрілу позицій українських військових. Окрім нього свідками даної події були бійці 128 бригади ЗСУ (а.с. 5).
		Зі змісту заяви від 13.12.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К.В., вбачається, що ОСОБА_12 , посвідчення НОМЕР_7 (а.с. 8), підтверджує, що в період часу з 02 березня 2016 року по 21 липня 2016 року, він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій та Луганській областях. Спільно з ним на території Донецької області бойові завдання виконував боєць Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектора ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Йому відомо, що 02.06.2016 року боєць ДУК ПС ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання на шахті Бутівка Донецької області, внаслідок обстрілу позицій українських військових. Окрім нього свідками даної події були бійці 128 бригади ЗСУ (а.с. 7).
		Відповідно до Довідки вих. № 27 від 02.06.2016 року, виданої Добровольчим українським корпусом, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.03.2016 р. брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у складі Першої окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та був тяжко поранений 29.05.2016 року при виконанні бойового завдання в Донецькій області і від отриманих поранень помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).
		Зміст характеристики на бійця Добровольчого батальйону ОУН № 29/03-2016 від 29.03.2016 р., виданої Добровольчим батальйоном ОУН, зазначає, що боєць ОСОБА_3 (псевдо « ОСОБА_4 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Добровольчому батальйоні ОУН на посаді стрільця в зоні проведення АТО в с. Піски Ясинуватського району Донецької області в період з 03.12.2014 р. по 03.01.2015 року та з 16.03.2015 р. по 15.04.2015 р. без нарахування заробітної плати. За період перебування в АТО проявив себе мужнім, стійким, витривалим воїном, вірним побратимом, готовим віддати своє життя за незалежність України (а.с. 18).
		Надані заявником скріншоти з мережі інтернет ресурсу містять інформацію про загибель ОСОБА_13 , в тому числі заголовки такого змісту, а саме: «Немає більше патріота, молодого небайдужого козака. Світла дитина»: На Майдані попрощалися з 19-річним бійцем»; Після поранення помер 19-річний ОСОБА_14  боєць ДУК «Правий сектор»; Реаніматори боролись за життя ОСОБА_15 кілька днів, однак його поранення було не сумісне з життям (а.с. 15, 16, 17).
		Зміст друкованої статті в засобах масової інформації: Вінницька газета № 70-71 від 09.09.2016 року, в рубриці «Герої не вмирають» зазначає, що 29 травня ОСОБА_16 під час бойових дій у складі 1 штурмової роти добровольчого корпусу, виконуючи бойове завдання в Донецькій області, був важко поранений і 2 червня від отриманих поранень помер. Він віддав життя за нас з вами, за наше майбутнє, за Україну. Аналогічні обставини описані і в іншому друкованому виданні: Шкільне джерело № 14 в статті «У свої 19-ть ОСОБА_17 захищав Україну уже два роки, а коли просився у добровольчий батальйон, казав: «Це моя країна  я мушу її боронити!». Обставини смерті ОСОБА_3 в районі шахти «Бутівка» під час виконання завдання також викладені в наданому суду друкованому засобі масової інформації в статті під назвою «Три осколки влучили у голову  як загинув 19-річний ОСОБА_17 » (а.с. 95-98). 
		Зазначені вище обставини підтверджуються, узгоджуються та не суперечать змісту наданих суду фотознімків, на яких зображений ОСОБА_3 із побратимами в військовому спорядженні і з бойовою зброєю в руках, а також нагородами, якими був посмертно нагороджений ОСОБА_3 , а саме: орденом «За мужність і відвагу» та орденом «Народний Герой України» (а.с. 94, 99, 100, 116). 
		Суд не бере до уваги та відхиляє як докази при прийняття рішення посвідчення № 000446 від 05.06.2016 року щодо нагородження ОСОБА_3 пам`ятною медаллю «Учасника Євромайдану» (а.с. 92) та посвідчення від 20.05.2017 року, виданого Всеукраїнським об`єднанням «Країна» щодо нагородження ОСОБА_1 пам`ятною медаллю «За мужність і самовідданість» (а.с. 93), оскільки дані докази не охоплюються межами заявлених вимог та предметом доказування по даних правовідносинах.
		Таким чином, оцінивши достатність та взаємний зв`язок зазначених вище доказів у їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в період з 03 грудня 2014 року по 03.01.2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області, а також в період з 16 березня 2015 року по 02 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області, при цьому, виконуючи бойове завдання у складі Першої окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», під час участі у бойових діях, що відбувались в районах проведення антитерористичної операції 29.05.2016 року на шахті Бутівка Донецької області, отримав травми, які були несумісні із життям та стали причиною смерті, яку лікарі констатували згодом в медичному закладі 02.06.2016 року.
		Крім того, суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час добровільної участі у бойових діях в районах проведення АТО, захищаючи територіальну цілісність України - віддав своє життя за незалежну, суверенну, неподільну та процвітаючу Україну, в тому числі, намагаючись забезпечити спокійну та злагоджену роботу її державного устрою, який здатний віднайти необхідні правові механізми з метою визнання, підтвердження та вшанування такого високого рівня патріотизму і проявленого героїзму ОСОБА_3 , з послідуючим забезпеченням членів сімї загиблого ОСОБА_3 передбаченими законодавством відповідними соціальними виплатами та пільгами. 
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно ч. 1 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. 
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначається, що об`єктом національної безпеки є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
		Відповідно до норм ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України" вбачається, що суб`єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об`єднання громадян.
		Норми ст. 65 Конституції України визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. 
		Вимоги ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		У преамбулі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зазначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. 
		Зміст ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачає, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом. 
		Слід зауважити, що відносно осіб, які входять до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, які приймають участь у бойових діях в районах проведення антитерористичної операції на державному рівні розроблено механізм встановлення статусу учасника бойових дій та на законодавчому рівні визначено перелік таких осіб, які належать до учасників бойових дій, зокрема в нормі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Разом з тим, особи, які були зараховані в інші військові формування, а також з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, і які були залучені державними або громадськими організаціями або добровільно самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але з різних причин не охоплюються площиною дії, зокрема, норми ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - не мають чітко визначеного юридичного статусу.
		Суд звертає увагу на те, що участь добровольчих формувань в особливий період, в тому числі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», в антитерористичній операції в районах проведення АТО, на боці сил АТО, в установленому законом порядку не було заборонено і з боку держави відсутні обмеження або заборона щодо участі відповідних добровольчих формувань під час антитерористичної операції в районах проведення АТО на боці сил АТО, а навпаки такі добровольчі формування допущені до участі в антитерористичній операції в районах проведення АТО на боці сил АТО. 
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 17 Конституції України вбачається, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. 
		Законом України від 06 травня 2014 року № 1233 "Про внесення зміни до статті 6 Закону України №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 22.05.2014, розширено коло осіб, які належать до учасників бойових дій.
		Рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій приймають Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення на підставі документів, які визначені п. 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, та п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413. 
		Приписи п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначено, що у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
		Таким чином, до переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях.
		Суд звертає увагу на те, що смерть фізичної особи  не може унеможливлювати встановлювати юридичні факти, які об`єктивно існували і учасником яких за життя була така фізична особа.
		Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість позиції представника Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції Максимчука О.О., викладеній ним в тексті наданої суду заяви (а.с. 77-82) щодо того, що Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції не є суб`єктом несення обов`язку виконання рішення суду, оскільки, згідно вимог чинного законодавства України, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами, при цьому, умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню - має наслідком настання відповідальності, зокрема, передбаченої нормою ст. 382 КК України.
		При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладену, зокрема, в ухвалах від 15.02.2017 року справа № 333/3152/16-ц, та від 13.01.2016 року справа № 6-25896ск15.
		З огляду на зазначене вище, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що заявлена вимога знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та є обгрунтованою, проте, виходячи із редакції змісту заявленої вимоги, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з чітким зазначенням дати та місця встановлених судом обставин щодо факту загибелі ОСОБА_3 , оскільки такий факт не може одночасно охоплюватись заявленими заявником періодами та різними місцями відповідної події, а саме: з 03 грудня 2014 року по 03.01.2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області та з 16 березня 2015 року по 02 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 259, 212-215 ЦПК України, суд,-
		 ВИРІШИВ:
		Заяву задовольнити частково.
		Встановити факт участі у бойових діях під час участі в антитерористичній операції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в період з 03 грудня 2014 року по 03.01.2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області, а також в період з 16 березня 2015 року по 02 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області.
		Встановити факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час участі у бойових діях, що відбувались в районах проведення антитерористичної операції 29.05.2016 року на шахті Бутівка Донецької області, в результаті отриманих травм, що стали причиною смерті.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...