Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6049/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2017. Зареєстровано: 26.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2017.
Дата набрання законної сили: 29.11.2017 (частково)
Результат оскарження 29.11.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд : скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		  
		21.09.2017 Справа № 904/6049/17
		За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтала вул. Монастирська 12) 
		до Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська обл, м. Кам'янске, вул. С.Х.Горобця 1) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - компанія Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited (представництво в Україні: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна буд. 119, оф.509)
		про стягнення заборгованості  у сумі 273 093 976,18 грн. 
		   
		Головуючий колегії, суддя  Панна С.П.
		Суддя Загинайко Т.В.
		Суддя Суховаров А.В.
		Представники:
		Від позивача: ОСОБА_1, - представник за дов. № 10-650/д від 08.11.2016 року.
		Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 35/016-юр від 06.01.2017 року;
		Від третьої особи: не з'явився
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Публічне акціонерне товариство „Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Дніпроазот про стягнення 273093976,18 грн., яка складається основної заборгованості в сумі 240000000 грн., інфляційних у розмірі 26564661,11 грн. та 3% річних у сумі 6529315,07 грн.; судового збору.
		Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договорів поставки хімічної продукції № 146782 від 24.11.2014 року, № 146783 від 25.11.2014 року, 146784 від 26.11.2014 року, № 146785 від 27.11.2014 року, № 146786 від 28.11.2014 року, та додаткових угод № 1 від 30.12.2015 року та № 2 від 31.05.2016 року, в частині несвоєчасного повернення суми основного боргу в розмірі 240 000 000 грн. та сплати інфляційних та 3% річних.
		19.07.2017р. відповідач надав  відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки повернення одночасно всієї суми   попередньої оплати за хімічну продукцію в розмірі 240 000 000грн. призведе до зупинення виробництва і господарської діяльності відповідача та завдасть значної матеріальної та фінансової шкоди для відповідача. Для того, щоб здійснити належний розрахунок з позивачем, потребує розстрочення сплати заборгованості не менш як на три роки. Щодо стягнення 26 564 661,11 грн.  інфляційних витрат та 6 529 315,07 грн.  3% річних відповідач вважає вимоги  необґрунтованими та не заснованими на нормах чинного законодавства, оскільки правовідносин по поверненню грошових коштів не є договірними, а зобовязання відповідача по поверненню грошових коштів не є грошовими. 
		13.07.2017 року відповідач подав до суду клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів. Ухвалою суду від 13.07.2017 року клопотання задоволено, продовжено строк розгляду справи до 20.07.2017 року.
		19.07.2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи колегіально в складі трьох суддів. 
		Враховуючи складність справи та клопотання відповідача від 19.07.2017 року, суд вважав за доцільне призначити колегіальний розгляд справи № 904/6049/17.
		Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 21.07.2017 року за № 568 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" на підставі ухвали суду від 20.07.2017 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/6049/17.
		Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.07.2017 року визначено склад колегії, до якої входять: головуючий суддя Панна С.П., судді Суховаров А.В.,  Загинайко Т.В.
		19.07.2017р. заявив клопотання про розстрочення виконання рішення з наступним графіком погашення заборгованості на 3 роки (до повного погашення не пізніше 31.07.2020р.) з щомісячними платежами в розмірі 6 666 000 грн. 
		19.07.2017р. відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі учасника спільної діяльності згідно договору пр. спільну інвестиційну діяльність від 24.12.1997р. №999/97  компанію Momentum Energy International Inc із розміром частки спільної діяльності 50%. Клопотання задоволено судом ухвалою від 13.09.2017 року залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - компанію Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited.
		21.09.2017 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи 904/6049/17 до вирішення повязаних із нею справ №910/14885/17, №910/15511/17, №910/15514/17, №910/15515/17. 
		У відповідності до вимог ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, господарський суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.12.1997 року між Підприємством "Полтаванавтогаз" та Momentum Energy International Inc» було укладено Договір №999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не повязану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища.
		Згідно угоди про передачу прав і обов'язків за договором від 22.07.1998 року та додатку №4 до договору №999/97 від 24.12.1997 року компанія Momentum Enterprises (Eastern Evrope) Limited є правонаступником компанії Momentum Energy International Inc», а Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» є правонаступником Підприємства  «Полтаванафтогаз». 
		Відповідно до додаткової угоди від 28.04.2011 року про внесення змін до вищезазначеного договору №999/97 рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" від 22.03.2011 року (протокол №21) змінено найменування з ВАТ "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта" та з врахуванням додатку № 4 до договору №999/97 ПАТ "Укрнафта" є Управляючим спільною діяльністю, тобто особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, у тому числі на укладення цивільних правочинів відповідно до ст.1135 ЦК України. 
		24.11.2014р. між ПАТ «Дніпроазот» та учасниками Договору №999/97 від 24.12.1997р. про спільну діяльність було укладено пять договорів поставки хімічної продукції, ідентичних за своїм змістом, а саме: №146782 від 24.11.2014р., №146783 від 25.11.2014р., №146784 від 26.11.2014р., №146785 від 27.11.2014р., №146786 від 28.11.2014р. 
		Відповідно до п.1.1 договорів, постачальник зобовязується протягом строку дії договору поставляти (передавати у власність) покупцю визначену цим договором та невідємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець  зобовязується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість в порядку і в строки, передбачені договором та невідємними додатками до нього. 
		Предметом поставок за цими договорами є визначення родовими ознаками продукція виробничо  технічного призначення  карбамід марки Б (далі-хімічна продукція) (п.1.2 договору). 
		Згідно п.2.3 договорів, оплата хімічної продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначити номер цього договору, дату його укладення та призначення платежу. 
		Хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати. Здійснення покупцем повної оплати попередньої оплати за хімічну продукцію є необхідною умовою виконання постачальником своїх зобовязань по поставці хімічної продукції покупцю. 
		Відповідно до п.8.1 договорів набирають чинність з моменту їх укладення і діють до 31.12.2015 року. 
		Покупцем на рахунок постачальника було перераховано 240000000,00 грн. попередньої оплати за карбамід марки Б згідно умов вищезазначених договорів, що підтверджується платіжними дорученнями: №191 від 28.11.2014 року на суму 48900000 грн.; №192 від 28.11.2014 року на суму 48900000 грн.;  №193 від 28.11.2014 року на суму 48900000 грн.; №194 від 28.11.2014 року на суму 48900000 грн.;  №195 від 28.11.2014 року на суму 44400000 грн. (а.с.92-96). 
		30.12.2015р. між постачальником та покупцем були укладені ідентичні за своїм змістом додаткові угоди №1 до договорів поставки хімічної продукції №146782 від 24.11.2014р., №146783, від 25.11.2014р., №146784 від 26.11.2014р., №146785 від 27.11.2014р., №146786 від 28.11.2014р. про пролонгацію дії договорів. 
		У вищезазначених додаткових угодах №1 до договорів продовжено строк дії договорів до 31.12.2016 року.
		31.05.2016р. між постачальником та покупцем були укладені ідентичні за своїм змістом додаткові угоди №2 до договорів поставки хімічної продукції №146782 від 24.11.2014р., №146783, від 25.11.2014р., №146784 від 26.11.2014р., №146785 від 27.11.2014р., №146786 від 28.11.2014р.
		Відповідно до п.1 та п.2 даних додаткових угод покупець відмовляється від прийняття від постачальника поставки хімічної продукції відповідно до договору, що сплачена покупцем постачальнику як попередня оплата (стовідсоткова) відповідно до п.1.1, 2.4 договору, а постачальник приймає відмову покупця від прийняття поставки хімічної продукції відповідно до договору та зобовязується протягом 3 днів з дати укладення цієї додаткової угоди повернути покупцю суму отриманої від нього попередньої оплати.
		Як встановлено матеріалами справи зі сторони Постачальника зобовязання не виконані повністю, оскільки строк виконання зобовязання щодо повернення попередньої оплати за договорами поставки у розмірі 240000000,00 грн. сплив 04.06.2016р. 
		На адресу відповідача направлялась претензія від 21.12.2017р. №08-803 з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 240000000,00 грн., однак суму попередньої оплати відповідачем не повернуто та відповіді на претензію не направлено.
		Позовні вимоги по стягненню з відповідача суми основного боргу у розмірі 240000000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягають до стягнення. 
		Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та  вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.      
		Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є        правовідношення,        в якому одна сторона (боржник)      зобов'язана вчинити      на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,        проведеним належним чином. 
		Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		Відповідач свої зобовязання щодо повернення попередньої оплати не виконав, внаслідок чого позовні вимоги є правомірним та такими, що підлягають задоволенню.  
		Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції,  а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. 
		Згідно вимог п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
		Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013"Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
		Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 6529315,07 грн. період з 04.06.2016 року по 30.04.2017 року, господарський суд перевірив розрахунок 3% річних здійснений позивачем згідно пошукової системи «Законодавство» та визнав його таким, що підлягає задоволенню частково в сумі 6517942,96 грн. В решті позовних вимог необхідно відмовити.
		Також позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати у розмірі 26564661,11 грн. за період з 04.06.2016 року по 30.04.2017 року, господарський суд перевірив розрахунок інфляційні витрат здійснений позивачем згідно пошукової системи «Законодавство» та визнав його таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
		19.07.2017р. заявив клопотання про розстрочення виконання рішення з наступним графіком погашення заборгованості на 3 роки (до повного погашення не пізніше 31.07.2020р.) з щомісячними платежами в розмірі 6 666 000 грн. 
		Позивач заперечує проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан за змістом ст.121 ГПК України не є підставою для відстрочення виконання рішення. На думку позивача відповідачем не надано жодного доказу існування обставин, які б зумовлювали ускладнення чи відсутність можливості виконати рішення суду.
		За приписами п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Отже, обовязковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що ускладнюють виконання такого рішення, які відповідач повинен довести у відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, чого не було зроблено відповідачем.
		Відповідно до вищезазначеного, суд вирішив відмовити в задоволені клопотання від 19.07.2017р. про розстрочення виконання рішення суду. 
		21.09.2017 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи 904/6049/17 до вирішення повязаних із нею справ №910/14885/17, №910/15511/17, №910/15514/17, №910/15515/17. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що по вищезазначеним справам порушено провадження в господарському суді м. Києва про визнання договорів недійсними. Відповідач вважає, що висновки господарського суду м. Києва про визнання недійсними правочинів мають пряме відношення до справи №904/6049/17, а саме визначають правову кваліфікацію спірних правовідносин в частині чинності вимог позивача по оспорюваним недійсним договорам. 
		Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, оскільки зазначає що справи №910/14885/17, №910/15511/17, №910/15514/17, №910/15515/17 не пов'язані предметом розгляду справи №904/6049/17. 
		У задоволені клопотання суд вирішив відмовити виходячи з наступного: 
		Так, відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
		Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
		Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи, внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
		Судом було досліджено матеріали справи № 904/6049/17, а також проаналізовано обставини, на які посилається відповідач у клопотанні про зупинення провадження у справі, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що предмет спору у справах №910/14885/17, №910/15511/17, №910/15514/17, №910/15515/17 не пов'язаний із предметом спору у даній справі, оскільки у даній справі предметом спору є повернення основного боргу, стягнення інфляційних та 3% річних, а предметом спору у справах №910/14885/17, №910/15511/17, №910/15514/17, №910/15515/17 є визнання недійсним договорів поставки хімічної продукції, а саме: №146782 від 24.11.2014р., №146783 від 25.11.2014р., №146784 від 26.11.2014р., №146785 від 27.11.2014р., №146786 від 28.11.2014р. 
		Так, положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
		З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається позиція щодо недопустимості зволікання із вирішенням спору та необґрунтованим зупиненням провадження у справі.
		Крім того, відповідач у випадку задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними та набранням законної сили рішень не позбавлений права звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з заявою за нововиявленими обставинами згідно вимог ст. 112 ГПК України.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. 
		Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська обл, м. Кам'янске, вул. С.Х.Горобця 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава вул. Монастирська 12, код ЄДРПОУ 22525915) суму боргу в розмірі 240 000 000 (двісті сорок мільйонів) грн., інфляційні витрати в розмірі 26 564 661 (двадцять шість мільйонів пятсот шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 6      517 942 (шість мільйонів пятсот сімнадцять тисяч девятсот сорок дві) грн. 96 коп., 239 990 (двісті тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. -  судового збору, про що видати наказ. 
		В решті позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
		 
		Повне рішення складено  25.09.2017 
		 
		Головуючий колегії, суддя   Суддя   Суддя  ОСОБА_3   ОСОБА_4   ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...