Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/163/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; цивільного захисту; охорони праці.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2017. Зареєстровано: 26.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2017.
Дата набрання законної сили: 20.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  824/163/17-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:Левицький В.К.
		          Суддя-доповідач:  Загороднюк А.Г. 
		20 вересня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Загороднюка А.Г. 
		суддів:  Драчук Т. О.  Полотнянка Ю.П. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
		позивача: ОСОБА_2,
		представника позивача: ОСОБА_3, 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, 
		В С Т А Н О В И В :
		постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
		Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. 
		Представник відповідача не з'явився, подавши 15 вересня 2017 року до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням представника управління Держпраці у Чернівецькій області у щорічній черговій відпустці у період з 28 серпня 2017 року по 27 жовтня 2017 року. 
		Ознайомившись із клопотанням представника апелянта щодо перенесення апеляційного розгляду справи, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав для його задоволення, у зв'язку з відсутністю перешкод у представлені інтересів відповідача у судовому засіданні його керівником або іншим фахівцем в галузі права.
		Крім того, відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28 травня 2009 року (а. с. 46-47).
		Основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: відтворення рослин, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, вирощування зерняткових і кісточкових фруктів.
		22 липня 2016 року Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці на виконання плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці, Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників доручив забезпечити своєчасне реагування на інформацію, що подається органами Пенсійного фонду України про факти неподання повідомлень про прийняття працівників на роботу, виплату заробітної плати на рівні не нижче розміру мінімальної заробітної плати, надання відпусток без збереження заробітної плати, скорочення чисельності працівників та не підвищення заробітної плати працівникам у зв'язку із індексацією надав згоду на проведення позапланових перевірок за інформацією Пенсійного фонду України та направив відповідного листа до керівників Головних управлінь (управлінь) Держпраці в областях (а.с. 76).
		25 листопада 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направило на адресу відповідача лист №13775/03 з інформацією щодо страхувальників, у яких у звітності по єдиному внеску відображенні дані про початок трудової діяльності працівника та відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; щодо страхувальників, у яких протягом року не підвищувалась заробітна плата, або темп росту менший темпу зростання мінімальної заробітної плати; щодо страхувальників, у яких протягом вересня 2016 року відбулося скорочення застрахованих осіб на 10 і більше відсотків. Вказана інформація в тому числі стосувалася позивача (а.с. 74 -75).
		На підставі наказу № 20-пп від 17 січня 2017 року про проведення позапланової перевірки та направлення на проведення перевірки № 04-019 від 17 січня 2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці в Чернівецькій області ОСОБА_4, в період з 09.00 год. 23 січня 2017 року по 16.00 год. 24 січня 2017 року в службовому приміщенні проведено позапланову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 стосовно додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на об'єкті перевірки, за результатами якої 24 січня 2017 року складено акт №24-05-48/029 (а.с. 77-85).
		Під час перевірки, встановлені наступні порушення вимог законодавства:
		- статті 142 КЗпП України, а саме відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку;
		- статті 96 КЗпП України, а саме працівникам, які працюють на посадах квітникар та механік нараховувалися і виплачувалася заробітна плата із розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої на законодавчому рівні за просту, некваліфіковану працю за фактично відпрацьований час.
		Вказаний акт перевірки позивач отримав 24 січня 2017 року та вказав, що заперечує щодо встановленого порушення статті 96 КЗпП України в частині виплати мінімальної заробітної плати.
		На підставі висновків викладених в акті перевірки, 24 січня 2017 року відповідач видав припис №24-05-48/024, яким зобов'язав позивача: розробити правила внутрішнього трудового розпорядку та ознайомити працівників під розпис в термін до 24 лютого 2017 року; при встановленні посадових окладів дотримуватись вимог статті 96 КЗпП України - постійно.
		Про виконання припису, позивач зобов'язувався у строк до 24 лютого 2017 року письмово поінформувати відповідача.
		Вказаний припис отриманий позивачем, що підтверджується його підписом (а. с. 86).
		Крім того, 24 січня 2017 року відповідач в ході позапланової перевірки  виявив, що під час підприємницької діяльності позивач своїми діями (бездіяльністю) не забезпечив дотримання чинного законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 41 КУпАП, про що склав протокол №24-05-48/019 (а.с. 57).
		Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року, яка набрала законної сили у справі №717/92/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 41 КУпАП ОСОБА_2 в частині притягнення до відповідальності за виплату працівникам заробітної плати у мінімальному розмірі - справу закрито за відсутністю подій та складу адміністративного правопорушення. Адміністративну справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 41 КУпАП в частині притягнення до відповідальності за відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку - закрито у зв'язку із малозначністю допущеного правопорушення. Звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись щодо нього усним зауваженням (а.с. 30).
		Закриваючи провадження у справі в частині притягнення позивача до відповідальності за виплату працівникам заробітної плати у мінімальному розмірі, суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є кваліфікованими працівниками.  
		Судом також встановлено, що управлінням Держпраці в Чернівецькій області направлено ОСОБА_2 повідомлення про розгляд справи за статті 265 КЗпП України від 03 лютого 2017 року № 302/0/04-2/16, за адресою м. Чернівці, вул. Поповича, буд. 2, кабінет 35 на 11:30 год. 15 лютого 2017 року (а.с. 87). 
		З матеріалів справи встановлено, що позивач 15 лютого 2017 року за вказаною адресою з`явився, надав пояснення, в яких заперечував проти виявлених порушень та зазначав, що заробітна плата нижче встановленого рівня його працівникам не виплачувалась.
		Розглянувши акт перевірки від 24 січня 2017 року №24-05-48/29, відповідачем встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 законодавства про працю, відповідальність за яку передбачена абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України та накладено штраф у розмірі 32000,00 грн., про що 15 лютого 2017 року винесено постанову №24-05-48/29/041 (а.с. 89).
		Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
		Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідачем не підтверджено факт порушення позивачем законодавства про працю, а відтак, постанова про накладення штрафу №24-05-48/29/041 від 15 лютого 2017 року винесена неправомірно та не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
		При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (стаття 26 КЗпП України).
		До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони (стаття 29 КЗпП України).
		Відповідно до статті 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
		Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Згідно з пунктом 2 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02 липня 2012 року (далі - Порядок №390) право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).
		Пунктом 3 Порядку №390 передбачено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Приписами абзацу 4 пункту 3 Порядку №390 визначено, що позапланові перевірки проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
		Відповідно до пункту 5 Порядку №390 інспектору на час проведення перевірки надається робоче місце, обладнане належним чином, право користування телефонним зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування з працівниками (у разі необхідності одержання пояснень).
		Пунктом 6 Порядку №390 встановлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).
		Згідно з пунктом 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
		Як зазначалося вище, під час перевірки встановлені наступні порушення вимог законодавства:
		- статті 142 КЗпП України, а саме відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку;
		- статті 96 КЗпП України, а саме працівникам, які працюють на посадах квітникар та механік нараховувалися і виплачувалася заробітна плата із розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої на законодавчому рівні за просту, некваліфіковану працю за фактично відпрацьований час.
		В акті перевірки зафіксовано, що на день перевірки у позивача зареєстровано 6 найманих працівників. Трудові договори з усіма працівниками укладені у письмовій формі:
		- ОСОБА_5, прийнята на посаду 1,0 ставки квітникаря - наказ № 1-к від 31 травня 2016 року, трудовий договір від 01 червня 2016 року № 1; запис у трудовій книжці № 17 від 01 червня 2016 року;
		- ОСОБА_9, прийнятий на посаду 1,0 ставки підсобного працівника - наказ № 1-к від 31 травня 2016 року, трудовий договір від 01 червня 2016 року № 1; запис у трудовій книжці № 17 від 01 червня 2016 року;
		- ОСОБА_6, прийнята на посаду 1,0 ставки квітникаря - наказ № 3-к від 31 травня 2016 року, трудовий договір від 01 червня 2016 року № 3; запис у трудовій знижці б/н від 01 червня 2016 року;
		- ОСОБА_8, прийнятий на посаду 1,0 ставки механіка - наказ №4-к від 05 вересня 2016 року, трудовий договір від 06 вересня 2016 року № 1; запис у трудовій книжці № 25 від 06 вересня 2016 року;
		- ОСОБА_7, прийнята на посаду 1,0 ставки квітникаря - наказ № 5-к від 05 вересня 2016 року, трудовий договір від 06 вересня 2016 року № 5; запис у трудовій книжці б/н від 06 вересня 2016 року;
		- ОСОБА_10, прийнятий на посаду 1,0 ставки підсобного працівника - наказ № 6-к від 03 жовтня 2016 року, трудовий договір від 04 жовтня 2016 року № 6.
		Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		Статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
		Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
		Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
		Згідно з статтею 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).    
		Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
		Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
		Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.
		Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 108/95-ВР тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
		З аналізу вищезазначених положень суд дійшов висновку, що Міністерство соціальної політики України є відповідним центральним органом виконавчої влади уповноваженим на розробку відповідних тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників).
		Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 затверджений Випуск №1 "Професії працівників, що є загальним для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.
		В розділі 18 вказаного наказу, виділено професію "Механік цеху" та вказано, що:
		Завдання та обов'язки. Забезпечує безаварійну і надійну роботу всіх видів устаткування цеху, його правильну експлуатацію, своєчасний якісний ремонт і технічне обслуговування, проводить роботи з модернізації і підвищення економічності ремонтного обслуговування обладнання. Здійснює технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристрою на механічному устаткуванні, будівель і споруд цеху. Організовує підготовку календарних планів (графіків) огляду, перевірок і ремонту устаткування, замовлень на централізоване виконання капітальних ремонтів устаткування, одержання матеріалів, необхідних для планово-запобіжних і поточних ремонтів, запасних частин, інструменту тощо, розроблення паспортів на устаткування, специфікацій на запасні частини та іншої технічної документації. Бере участь у прийманні і встановленні нового устаткування, проведенні робіт з атестації і раціоналізації робочих місць, модернізації і заміни малоефективного устаткування високопродуктивним, у впровадженні засобів механізації важких фізичних і трудомістких робіт. Організовує облік усіх видів устаткування, а також такого устаткування, яке відпрацювало амортизаційний термін і морально застаріло, підготовку документів на його списання. Вивчає умови роботи устаткування, окремих деталей і вузлів з метою виявлення причин передчасного спрацювання, проводить аналіз причин і тривалості простоїв, пов'язаних із технічним станом устаткування. Розроблює і впроваджує прогресивні методи ремонту і відновлення вузлів та деталей механізмів, а також вживає заходів щодо збільшення тривалості використання устаткування, скорочення його простоїв і підвищення змінності, запобігання аваріям і виробничому травматизму, зниження трудомісткості і собівартості ремонту, сприяє поліпшенню його якості. Готує для пред'явлення інспекції органу державного нагляду за охороною праці підіймальні механізми та інші об'єкти, які піддягають державному наглядові. Здійснює технічне керівництво мастильно-емульсійним господарством, упроваджує прогресивні норми витрат мастильних і обтиральних матеріалів на адресу відповідача лист №13775/03 з інформацією щодо страхувальників, у яких у звітності по єдиному внеску відображенні дані про початок трудової діяльності працівника та відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; щодо страхувальників, у яких протягом року не підвищувалась заробітна плата, або темп росту менший темпу зростання мінімальної заробітної плати; щодо страхувальників, у яких протягом вересня 2016 року відбулося скорочення застрахованих осіб на 10 і більше відсотків. Вказана інформація в тому числі стосувалася позивача (а.с. 74 -75).
		В умовах безцехової структури управління - механік дільниці або механік з ремонту устаткування.
		Повинен знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з організації ремонту устаткування, будівель, споруд; організацію ремонтної служби на підприємстві, в цеху; систему планово-запобіжного ремонту і раціональної експлуатації технологічного устаткування; перспективи технічного розвитку цеху і підприємства; технічні характеристики, конструктивні особливості, призначення, режими роботи і правила експлуатації устаткування цеху; організацію і технологію ремонтних робіт; методи монтажу, регулювання і налагодження устаткування; основи технології виготовлення продукції в цеху; порядок розроблення паспортів на устаткування, інструкцій з експлуатації, відомостей дефектів, специфікацій та іншої технічної документації; правила здавання устаткування до ремонту і прийом після ремонту; організацію мастильно-емульсійного господарства; вимоги раціональної організації праці в процесі експлуатації, ремонту і модернізації устаткування на підприємстві; передовий вітчизняний і світовий досвід ремонтного обслуговування; основи економіки, організації виробництва, праці і управління; основи екологічного законодавства; основи законодавства про працю.
		Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр); для спеціаліста - без вимог до стажу роботи, бакалавра - стаж роботи за професією, пов'язаною з експлуатацією та обслуговуванням устаткування, - не менше 1 року.
		Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що особа для отримання заробітної плати на рівні кваліфікованого робітника за професією "механік цеху" повинна здобути повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки спеціаліст або бакалавр та в подальшому виконувати на підприємстві роботу згідно здобутої нею професії.
		Згідно з статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Судом встановлено, що ОСОБА_8 згідно диплому серії Б №050848 закінчив Чернівецьке середнє професійно-технічне училища № 6, де здобув середню освіту за професією слюсар по ремонту автомобілів.
		Відповідно до додаткової угоди до трудового договору №4 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06 вересня 2016 року внесено зміни до трудового договору № 4 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06 вересня 2016 року та викладено пункт 2 вказаного договору в наступній редакції: працівник зобов'язаний виконувати обов'язки підсобного робітника.
		Крім того, ОСОБА_8 виконував саме роботу підсобного робітника, яка не потребувала спеціальних знань та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції. 
		Вказана обставина також підтверджується посадовою інструкцією підсобного робітника, затвердженою позивачем 01 червня 2016 року, з якою ознайомлено ОСОБА_8 під підпис 06 вересня 2016 року (а.с. 44 - 45).
		Представниками відповідача належним чином не зафіксовано та суду не надано жодних доказів на підтвердження виконаної безпосередньо ОСОБА_8 кваліфікованої роботи. Всі аргументи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях.
		У той же час, в матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_8 (а.с.33), яке спростовую доводи апелянта. 
		Також колегія суддів звертає увагу, що згідно з підпунктом 8 пункту 1 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається в Законі про Державний бюджет України.
		Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня 1378 гривень, з 1 травня 1450 гривень, з 1 грудня 1600 гривень.
		У трудовому договорі № 4 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06 вересня 2016 року передбачено, що оплата праці ОСОБА_8 визначена на рівні не нижче розміру мінімальної заробітної плати на місяць.
		Таким чином, найманий працівник ОСОБА_8 не виконував функції механіка, а тільки підсобного робітника, що не потребує спеціальних знань, а тому позивач діяв правомірно при здійсненні його оплати праці, виходячи з умов трудового договору та у належних розмірах на рівні мінімальної заробітної плати.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно, без врахування всіх обставин по справі, а саме без встановлення які саме трудові функції виконував ОСОБА_8, діючи не на підставі та у спосіб, що передбачені законом, притягнув позивача до відповідальності, а тому постанова управління Держпраці у Чернівецькій області №24-05-48/29/041 від 15 лютого 2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
		Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла  висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року слід залишити без змін.   
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
		Ухвала суду складена в повному обсязі  22 вересня 2017 року.
		Головуючий  Загороднюк А.Г.    Судді    Драчук Т. О.    Полотнянко Ю.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...