Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-3243/10 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2017. Зареєстровано: 29.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2017.
Дата набрання законної сили: 02.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-а-3243/10
		Провадження № 2-а-3243/10 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		02.09.2010 
		02 вересня 2010 року                                                                                          м. Харків
		              Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Сугачової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобовязання до вчинення дій, -
		                                                              в с  т  а  н  о  в и в:
		               Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. харкова   про визнання дій відповідача неправомірними та зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. та в 2009р. з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати. Обґрунтовує доводи тим, що відноситься до соціальної категорії громадян, яким встановлений статус «Дитина війни», та відповідно до ст. 6 Закону України (далі ЗУ) «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2008 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2008 та 2009 роках всупереч рішенню Конституційного суду України від 22.05.2008 р. такі виплати проведені не в повному обсязі.
		             Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить в задоволенні позову відмовити.
		             Сторони звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, в звязку з чим, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів. 
		             Суд дослідивши і оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		             Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
		             Відповідно до положень ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 
		        Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008р. визнано неконституційними положення ст. 67 розділу 1 п.п. 2-4,6-8, 10-18, підпунктів п.19, п.п.20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, п.35, п.п. 36-100 розділу 2 « Внесення змін до деяких законодавчих актів України», п.п. 41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік». 
		        Рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
		              Отже, з 22.05.2008р. відповідач повинен нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до 01.01.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. 
		        Разом з цим, до 22.05.2008 р., тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни в редакції від 01.01.2008р., з урахуванням п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.   
		               Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		             Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		               Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення  або відмови в задоволенні позову. 
		               Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
		              Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
		             Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
		               З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
		             Також є безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
		 
		 
		              Не заслуговують на увагу ствердження відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно 
		органу на який покладено обовязок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
		            Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. 
		            Таким чином, обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем проживання позивача. 
		            Суд відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
		                  Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України. 
		            Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		                                                             п о с т а н о в и в:
		           Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		             Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.
		           Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. та з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.
		           В іншій частині позовних вимог - відмовити. 
		           Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна ) гривні 70 копійок.
		              Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, уразі прийняття постанови у письмовому проваджені апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. 
		          Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...