Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11643/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2017. Зареєстровано: 29.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2017.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.09.2017Справа №910/11643/17
		за позовом          Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації                               "Київоблгаз" 
		до                      1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України                  
		           2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах                               енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП)                           
		                           3) Державної казначейської служби України
		про          відшкодування майнової шкоди 289 088 000,00 грн.           
		       
		Суддя Турчин С.О.
		Представники сторін:
		від позивача:                     Богдан С.В. (довіреність) 
		від відповідача 1:           Старушкевич У.М. (довіреність)
		від відповідача 2:           Усачова А.І. (довіреність)
		від відповідача 3:          не з'явився 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (відповідач 1), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) (відповідач 2) в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" 289   088   000,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.
		Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11643/17, залучено до участі у справі Державну казначейську службу України, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та призначено справу до розгляду на 15.08.2017.
		03.08.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.  У поданому відзиві відповідач 2 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що, по-перше, позивачем невірно обрано спосіб захисту, по-друге, позивач не оскаржував постанови № 591 від 30.04.2014, № 514 від 03.03.2015, № 1899 від 30.06.2015, № 2396 від 24.09.2015 та не надав суду докази визнання їх незаконними, а тому вимоги про стягнення шкоди є незаконними, по-третє, встановлені постановами відповідача 2 тарифи на послуги розподілу природного газу на 2015 рік є обґрунтованими.
		14.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		15.08.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.  У поданому відзиві відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 скасовано додаток до наказу від 02.03.2015 № 122 в частині зокрема встановлення для ПАТ «Київоблгаз» розміру ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, разом з тим, сам наказ від 02.03.2015 № 122 не скасовано та не визнано його протиправним чи незаконним. Крім того, відповідач зазначає, сума майнової шкоди у розмірі 289088 000,00 грн. є необґрунтованою, адже немає документального підтвердження.
		Представники позивача та третьої особи в судове засідання 15.08.2017 не з'явились, витребуваних судом документів не подали.  
		В судове засідання 15.08.2017 з'явились представники відповідачів 1,2 та надали суду пояснення щодо обставин справи.  
		Також, судом в судовому засіданні 15.08.2017 задоволено клопотання відповідача 1 про витребування у позивача розрахунку.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 розгляд справи №910/11643/17 відкладено на 05.09.2017.
		04.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі. 
		В судове засідання 05.09.2017 з'явились представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2, представник третьої особи не з'явився. 
		В судовому засіданні 05.09.2017 вирішувалось питання щодо необхідності залучення Державної казначейської служби України до участі у справі як співвідповідача, на що представники позивача та відповідачів 1,2 зазначили, що у вирішенні даного питання покладаються на розсуд суду. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 заучено до участі у справі № 910/11643/17 Державну казначейську службу України як відповідача3, розгляд справи відкладено на 21.09.2017.
		20.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.
		У судовому засіданні 21.09.2017 представник позивача підтримав клопотання про призначення експертизи, просив суд його задовольнити.
		Представники відповідачів 1, 2 проти задоволення клопотання заперечили.
		Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
		За змістом пункту 5 постанови  Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006 року Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить частина 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".
		Однак, з огляду на обставини справи, підстави позову, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами. За таких обставин та оскільки в матеріалах справи наявні достатні докази, підстави для призначення експертизи у даній справі відсутні, а тому  суд залишає без задоволення клопотання позивача про призначення експертизи.
		У судовому засіданні 21.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив суд їх задовольнити.
		Представники відповідача 1 та 2 проти задоволення позовних вимог заперечили.
		Представник відповідача 3 в судове  засідання 21.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та  витребуваних судом документів не надав.  
		У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64  та ст. 87 ГПК України.
		За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 05.09.2017, яка надіслана на юридичну адресу відповідача та отримана останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. 
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Враховуючи те, що неявка представника відповідача 3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
		Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
		Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 21.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів 2, 3, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, на підставі рішення від 23.06.2011 №1079 (переоформлена на безстрокову на підставі рішення №2248 від 01.09.2015) здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.
		Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» (далі - наказ № 737), встановлено порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах та встановлено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
		Відповідно до п. 1.1 наказу № 737, річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої  наказом  Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 ( z0570-03 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 ( z0571-03 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595 ( z1224-03 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за № 1224/8545. 
		Положенням п. 1.2 наказу № 737 встановлено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
		За твердженням позивача, на виконання вказаного наказу останнім було подано до відповідача 1 розрахунок нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу (далі - ВТВ) на 2015 рік в обсязі 111820,857 тис. куб.м.
		Однак, наказом відповідача 1 від 02.03.2015 № 122 затверджено розмір ВТВ для позивача в обсязі 49812 тис. куб. м., що на 62008,857 тис.куб. м. менше, від розрахованих позивачем.
		Не погоджуючись із вказаним наказом Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 в частині та зобов'язання вчинити дії.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 адміністративний позов задоволено повністю, скасувано Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік» в частині встановлення для ПАТ «Київоблгаз» розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах ПАТ «Київоблгаз» на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.
		Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03.04.2013 № 369 «Про затвердження Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», Процедура застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при встановленні або перегляді тарифів на транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами; на транспортування природного газу та газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами; на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.
		Для встановлення тарифу, визначеного у пункті 1.2 розділу І цієї Процедури, суб'єкт господарювання подає до НКРЕ не пізніше ніж за 30 робочих днів до початку планованого періоду заяву про встановлення тарифу (далі - заява) за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Процедури, до якої додається, зокрема, пояснювальна записка до розрахунку тарифу, у якій висвітлюється питання щодо природного газу на власні потреби, виробничо-технологічні витрати та нормативні втрати (далі - ВТВ). Вказати обсяг природного газу на власні потреби, виходячи з розрахунку відповідно до чинного законодавства, вказати реквізити договору (договорів) з постачальником природного газу; вказати обсяг природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормативні втрати, виходячи з розрахунку відповідно до чинного законодавства, прикласти договір з постачальником природного газу (п. 2.1 постанови від 03.04.2013    № 369).
		Позивач зазначає, що при розрахунку тарифу на розподіл природного газу для ПАТ «Київоблгаз» в 2015 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України застосувала обсяги ВТВ, що були затверджені скасованим Додатком до Наказу відповідача 1 № 122.
		Таким чином, за твердженням позивача, тариф на розподіл для ПАТ «Київоблгаз», який діяв в 2015 році є економічно необґрунтованим та збитковим.
		З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що оскільки витрати на закупівлю ВТВ повинні враховуватись в тарифі на розподіл, то умисні дії відповідачів, що призвели до утворення в 2014 та 2015 роках кредиторської заборгованості позивача через врахування в тарифі на розподіл обсягів ВТВ в розмірі, що є значно нижчим від фактичного, спричинили додаткові витрати позивача, а відтак такі витрати повинні бути компенсовані за рахунок вказаних органів державної влади.
		При цьому, за твердженням позивача, загальна сума майнової шкоди складає 289   088 000,00 грн. (без ПДВ), яку розраховано як різницю між фактичною вартістю газу для ВТВ, який було фактично отримано позивачем, і витратами на газ для ВТВ, отриманими в структурі тарифу. Розрахунок розміру майнової шкоди здійснювався позивачем при дії тарифу, затвердженого постановами НКРЕ та НКРЕКП, зокрема, від 30.12.2013 № 1813, від 30.04.2014 № 591 (у 2014 році), від 30.04.2014 № 591, від 03.03.2015 № 514, від 30.06.2015 № 1899, від 24.09.2015 № 2396 (у 2015 році), з урахуванням статтей тарифу «вартість газу на технологічні та власні потреби», обсяг розподілу (транспортування) природного газу у тарифі.
		Крім того, на підтвердження позовних вимог позивач посилається на сертифікат Торгово-промислової палати України від 17.02.2016 № 5850 та на те, що у зв'язку з умисними діями відповідачів позивач був позбавлений можливості оплатити постачальнику газ, що призвело до стягнення заборгованості з позивача на користь ПАТ «Нафтогаз України» у розмірі 397   789   609,75 грн. у справі № 911/1173/16.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки майнова шкода позивачу була завдана незаконними діями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України та внаслідок прийняття незаконного акту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, позивач просить стягнути з Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 289088000,00 грн.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. 
		Згідно із п. 8, п. 9  ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Спір у справі виник у зв'язку із спричиненням позивачу майнової шкоди у розмірі 289088000,00 грн., завданої незаконними діями відповідачів.
		Приписами статті 20 Господарського кодексу України  встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
		Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.
		Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
		Вимоги про відшкодування шкоди заявлені позивачем на підставі ст. ст. 1172-1176 Цивільного кодексу України.
		Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
		Отже, правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою встановлені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України, згідно яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, даними правовими нормами встановлено, що державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадової або службової особи. 
		Враховуючи вищевказане, предметом доказування є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
		Таким чином, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
		Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
		Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.
		Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, майнову шкоду позивач обґрунтовує прийняттям Міністерством енергетики та вугільної промисловості України наказу від 02.03.2015 № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік», яким позивачу були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат у розмірі 49   812 тис.куб.м. та діями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України щодо врахування обсягів ВТВ, передбачених наказом від 02.03.2015 № 122, в постановах про встановлення тарифів на розподіл природного газу на 2015 рік.
		Судом встановлено, що 02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України  прийнято наказ № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік», відповідно до п. 1. якого відповідачем затверджено розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік  у обсягах, що додаються до наказу.
		Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації владних управлінських функцій на основі законодавства щодо конкретної ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта, якому він адресований.
		Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є їх юридичний характер, тобто обов'язковість приписів акту для відповідного суб'єкта (суб'єктів), при цьому їх дотримання забезпечується правовими механізмами.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наказ № 122 від 02.03.2015, виданий Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, є правовим актом індивідуальної дії.
		В той же час, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 скасовано лише Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік". Тобто сам наказ відповідача 1 від 02.03.2015 № 122 як правовий акт індивідуальної дії скасовано не було та не визнано його протиправним чи незаконним.
		Отже, на переконання суду, скасування лише додатку до наказу від 02.03.2015 № 122, без скасування самого наказу, не може свідчити про протиправність та незаконність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як суб'єкта владних повноважень, оскільки наказ є чинним.
		За умови чинності наказу відповідача 1 від 02.03.2015 № 122, твердження позивача про протипраність дій відповідача 1 не відповідає дійсним обставинам справи.
		Щодо посилання позивача на протиправність дій відповідача 2, що призвели до завдання шкоди позивачу, то суд зазначає наступне.
		Як зазначалось судом вище, відшкодування шкоди, завданої органом державної влади при здійсненні ним владних повноважень можливе лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка.
		Так, позивач зазначає, що тарифи на розподіл природного газу, які діяли у 2014 році, було затверджено постановами відповідача 2 від 30.12.2013 № 1813, від 30.04.2014 № 591; тарифи на розподіл природного газу, які діяли у 2015 році, було затверджено постановами відповідача 2 від 30.04.2014 № 591, від 30.03.2015 № 514, від 30.06.2015 № 1899, від 24.09.2016 № 2396.
		Однак, суд зазначає, що вказані постанови відповідача 2 про встановлення тарифів на транспортування природного газу для позивача не оскаржувались останнім до суду та не були визнані як незаконні чи протиправні.
		Щодо посилань позивача на неодноразові звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України з вимогами про перегляд тарифу через суттєві збільшення обсягів ВТВ, аніж обсяги ВТВ, затверджені в тарифі на розподіл, то суд зазначає, що у разі ухилення відповідача 2 від перегляду тарифів, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свої прав та інтересів. Проте, матеріали справи таких доказів не містять та позивачем суду не надано, як і не надано доказів оскарження постанов відповідача 2 про затвердження тарифів.
		Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неправомірності рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, а тому відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка, що унеможливлює застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
		Щодо розміру майнової шкоди, заявленої позивачем, то суд зазначає наступне.
		Так, позивачем заявлено до стягнення шкоду у розмірі 289088000,00 грн., розраховану як різницю між фактичним обсягом газу для ВТВ та обсягом газу на ВТВ , витрати на який було отримано в структурі тарифу на 2014, 2015 рік.
		Однак, суд зазначає, що, по-перше, спірний Додаток до Наказу     від 02.03.2015 № 122  стосується лише затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік, та немає відношення до розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2014.
		По-друге, позивачем не доведено та документально не підтверджено саме заявленого до стягнення розміру майнової шкоди - 289088000,00 грн. та причинно-наслідкового зв'язку між обсягами ВТВ, затвердженими додатком до наказу № 122 від 02.03.2015, та розміром заявленої шкоди.
		В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт завдання позивачу  матеріальної шкоди саме в результаті діяльності відповідачів та факт понесення позивачем таких втрат.
		За відсутності доказів реального понесення позивачем матеріальних втрат у розмірі 289088000,00 грн., вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди є необгрунтованими та безпідставними.
		Посилання позивача на рішення суду у справі № 911/1173/16 про стягнення з позивача на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 397789609,75 грн., як на наслідок протиправності дій відповідачів є безпідставним, оскільки заборгованість позивача виникла внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору № 13-222-ВТВ, який містив самостійні умови про ціну договору, а постачання за ним здійснювалось в 2013-2015 роках. В той же час, спірний додаток до наказу № 122 від 02.03.2015 прийнятий відповідачем 1 лише у 2015 році, що не може бути причиною виникнення боргу позивача перед контрагентом у 2013-2015 роках.
		Також суд вважає безпідставним посилання позивача на Сертифікат Торгово-промислової палати України від 17.02.2016 № 5850 про форс-мажорні обставини як на докази причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заявленою шкодою, з огляду на наступне. 
		Так, вказаним сертифікатом засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо зобов'язань позивача з оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу у розмірі 45,083 млн.куб.м. за договором № 13-222-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, укладеним з ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Період дії форс-мажорних обставин, відповідно до вказаного сертифікату, з 01.05.2014. Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів протиправності чи незаконності дій відповідачів у 2014 році, а спірний наказ № 122 прийнятий відповідачем 1 вже після настання форс-мажорних обставин.
		З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заявленою позивачем шкодою. В той же час, за відсутності причинно-наслідкового зв'язку, як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, стягнення шкоди у розмірі 289088000,00 грн. є неможливим та таким, що суперечить чинному законодаству України.
		У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України). 
		Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що суду не надано доказів визнання недійсними чи скасування наказу № 122 від 02.03.2015 та постанов НКРЕКП, а також доказів в підтвердження того, що позивачем було понесено шкоду у розмірі 289   088   000,00 грн., у зв'язку чим судом не встановлено наявності протиправної поведінки відповідачів та наявності майнової шкоди, як обов'язкових складових для покладення матеріальної відповідальності за майнову шкоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Приписами п. 13 ч. 2 ст. 3 закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
		Оскільки, судовий збір за заявлені позивачем вимоги  не справляється та в задоволенні позовних вимог відмовлено, то у відповідності до ст. 49 ГПК України відсутні  підстави для здійснення розподілу судових витрат в цій частині. 
		Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2017.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     С.О. Турчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...