Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/13821/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2017. Зареєстровано: 30.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2017.
Дата набрання законної сили: 27.02.2018
Результат оскарження 27.02.2018 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		ун. № 759/13821/15-ц
		пр. №  2/759/191/17
		25 вересня 2017 року                                          м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва                                               
		у складі: головуючого судді                     Ул'яновської О.В.,
		секретаря                                                     Чернишук К.О.,
		за участю: представника позивача             ОСОБА_1,             
		представника відповідача                 ОСОБА_2,             
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Національний банк України про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов'язання вичинити певні дії, 
		 
		     ВСТАНОВИВ: 
		 
		У серпні 2015 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, шляхом зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 кошти за договорами банківського вкладу: №SAMDN800007294399136 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000729398869 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000729398955 «Стандарт» від 03.10.2012, №SAMDN80000735362712 «Стандарт» від 22.05.2013; №SAMDNWFD0070045537400 вклад «Депозит Плюс» від 26.12.2013; №SAMDNWFD0070047103000 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070047099600 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070047097700 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070074353300 вклад «Стандарт» від 10.02.2014 у розмірі 66329938 грн 88 коп. та 395376, 30 дол. США (за курсом НБУ станом на день ухвалення судом судового рішення) з яких: - 347796 дол. США (сума за вкладами); 37725,73 дол. США (процентами на вклади); 9854,57 дол. США (3% річних); 66329938 грн 88 коп. та зобов'язати відповідача видати готівкою одноразовою операцією через касу будь якого відділення Київського регіонального управління ПАТ «КБ «Приват Банк» кошти у зазначеному вище розміру.
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в період із жовтня 2012 р. по лютий 2014 р. між ПАТ «КБ «Приват Банк» в особі голови правління ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладені договори банківського вкладу, шляхом підписання договору банківського вкладу та подачі ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Приват Банк» заяви на оформлення вкладу.
		25.06.2014 позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення депозитних коштів за депозитними вкладами, однак отримала відповідь про неможливість у поверненні коштів у зв'язку з політичними подіями в країні, а тому виникли складнощі із обслуговуванням депозитів і рахунків, що відкриті у кримських відділеннях ПАТ «КБ «Приват Банк».
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, шляхом стягнення коштів у національній валюті України по відношенню до дол. США станом на день ухвалення судового рішення із розрахунку 1 дол. США дорівнює 25878 грн 00 коп.
		Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що в підтвердження існування правовідносин між сторонами позивачем надано заяви на оформлення банківських вкладів, проте такі заяви не є договорами, на них відсутні обов'язкові реквізити договору, печатка юридичної особи, як це передбачено ст. 207 ЦК України. Позивач не надала доказів внесення грошових коштів на рахунки банку. Квитанції оформлені неналежним чином, не містять відбитку печатки (штампу) банку за юридичною адресою з МФО та підпису клієнта. Крім того, позивачем не дотримано порядку розірвання договору банківського вкладу та зазначає, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними між працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приват Банк», виконує АНО «ФЗН», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополя.
		Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що в період із жовтня 2012 р. по лютий 2014 р. між ПАТ «КБ «Приват Банк» в особі голови правління ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладені договори банківського вкладу, шляхом підписання договору банківського вкладу та подачі ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Приват Банк» заяви на оформлення вкладу (а.с. 12-48, т. І).
		Відповідно до квитанцій позивачем внесено у касу банка 347796 дол. США на рахунок відповідача (а.с. 14, 17, 20, 25, 36, 39, 42, 45, 48 т. І, а.с. 10,12 т. ІІ).
		25.06.2014 позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення депозитних коштів за депозитними вкладами, однак отримала відповідь про неможливість у поверненні коштів у зв'язку з політичними подіями в країні, а тому виникли складнощі із обслуговуванням депозитів і рахунків, що відкриті у кримських відділеннях ПАТ «КБ «Приват Банк» (а.с. 49-53).
		Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
		Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Заперечуючи проти доводів позивача про укладення депозитних договорів представник відповідача стверджує про те, що заяви, які надані позивачем не є договорами, а квитанції про внесення грошових коштів на рахунки не оформлені належним чином.
		Проте, представником позивача на підтвердження своїх вимог за зазначеними договорами, окрім вкладу «Депозит Плюс» від 26.12.2013 №SAMDNWFD0070045537400 надавались оригінали договорів, заяв та оригінали квитанцій по договорам про внесення коштів, які оглядалися судом та представником відповідача у судовому засіданні.
		У заявах на оформлення вкладів зазначено, що позивач ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банка, висловлює свою згоду з тим, що дана угода разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банка складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
		Відповідно до п. 2.2.1.3 умов та правил надання банківських послуг договір вкладу, що складається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, цих умов і правил надання банківських послуг, заяви на вклад вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви на оформлення вкладу та розміщення суми вкладу на рахунку вкладу.
		Відповідно до п. 5 постанови Правління НБУ від 06.05.2014 № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ «Приватбанк», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
		Припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ «Приватбанк».
		Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.
		Згідно ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.
		Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ «КБ «Приватбанк», яке і має нести відповідальність за своєчасне виконання зобов`язань перед позивачем.
		Позивачем укладено договори до припинення діяльності філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Приватбанк», проте відповідач не надав будь-яких пояснень щодо неможливості надання доказів щодо внесення чи невнесення коштів позивачкою на рахунки банку  на період, який зазначений у квитанціях про внесення коштів.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Укладення договорів банківського вкладу та внесення коштів на рахунки банку за цими договорами підтверджується заявами на оформлення вкладів, у яких містяться необхідні умови таких договорів, як то визначено відсоткова ставка, зазначено строк договору та інші умови, умовами і правилами надання банківських послуг та квитанціями про внесення коштів на рахунки, які відкриті за кожним вкладом та номери яких вказані у заявах і складають умови договору.
		Оскільки відповідачем не спростовано докази позивача про укладення нею з відповідачем договорів банківського вкладу, внесення коштів на рахунки по вкладу, та не виконання відповідачем зобов`язань за цими договорами щодо повернення даних коштів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів, внесених позивачкою за договорами банківських вкладів №SAMDN800007294399136 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000729398869 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000729398955 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000735362712 «Стандарт» від 22.05.2013; №SAMDNWFD0070047103000 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070047099600 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070047097700 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070074353300 вклад «Стандарт» від 10.02.2014 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		Суд не може погодитися з доводами представника відповідача про те, що квитанції про внесення коштів на депозит не можуть розцінюватися як належний доказ, оскільки вони  не оформлені відповідно до глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні. З наданих квитанцій вбачається, що дати квитанцій співпадають із датами заяв на оформлення вкладу та у них зазначені рахунки, які вказані у заявах на оформлення вкладів, та як зазначалося вище відповідачем ці докази не спростовані.
		Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 № 6-96 цс 14, оскільки зазначена постанова не містить правового висновку, а у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено з тих підстав, що не встановлено неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
		Представник відповідача не надав будь-яких доказів про те, що грошові кошти, які вказані у квитанціях необліковувалися на рахунках банку. Так само не надано доказів, що зазначені документи є сфальшованими та вимог про визнання договорів банківського вкладу недійсними не заявляв.
		Відповідно ж до ст. 204 ЦК України дійсність правочину презюмується.
		Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, (далі - Інструкція) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Проте, оформлення банком платіжних документів з порушенням вимог цієї Інструкції слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу та дана обставина із урахуванням того, що відповідач фактично відмовився від надання будь - яких доказів на спростування доводів позивачки, яка є споживачем банківських послуг та обмежена у можливості отримання від банку інших документів, не може бути підставою для відмови в позові.
		Разом з тим, позивачем не підтверджено за договіром №SAMDNWFD0070045537400 вклад «Депозит Плюс» від 26.12.2013 у наданій квітанції на підтвердження факту зарахування 100,00 дол. США на банківський рахунок відсутній рахунок НОМЕР_1, який зазначений у самому договору банківського вкладу, як такий на який повинні були зараховані кошти, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Таким чином, загальна сума за вкладом складає 347796 дол. США. - 100 дол. США = 347696 дол. США.
		Доводи представника відповідача про те, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення ЦБ РФ від 21.04.2014 та рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладам покладено на АНО «ФЗВ» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спірні правовідносини врегульовані законодавством України.
		Твердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено факт звернення стосовно дострокового розірвання договорів суд вважає безпідставним, оскільки позивачем як вже встановлено у судовому засіданні подано відповідну заяву 25.06.2014, що підтверджується відповіддю ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21.10.2014 за №299660 (а.с. 49-53, т. І).
		Як вбачається зі змісту договорів на оформлення вкладів, для зарахування відсотків по вкладах відкриті окремі рахунки і період нарахування відсотків становить 1 місяць, що означає можливість отримання нарахованих відсотків за вкладами кожного місяця протягом всього строку дії договорів.
		Оскільки будь-яких доказів про отримання відсотків по вкладах за період часу з моменту їх розміщення, а також доказів знаходження на даний час коштів на вказаних рахунках позивач не надала, законних підстав для стягнення відсотків у розмірі 37725,73 дол. США по зазначеним договорам у суду немає.
		У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Оскільки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» не було виконано грошове зобов'язання по виплаті позивачу сум вкладів після звернення з відповідною заявою, остання, в силу положень ст. 625 ЦК України, має право на стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції по договорам, укладеним у національній валюті, а також трьох процентів річних від простроченої суми. 
		Розмір трьох відсотків річних від простроченої суми з 22.10.2014 по 28.08.2015 по вказаним договорам становить 347796 дол. США х 3/100/365 х 311днів = 8887,68 дол. США.
		Суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» пені за прострочення надання фінансових послуг у розмірі 66329938 грн 88 коп., яка обчислена у відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
		За своєю правовою природою укладені договори породжують між сторонами зобов'язальні правовідносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями самого укладеного договору. Договір банківського вкладу належить до грошових зобов'язань.
		Таким чином, до правовідносин між сторонами, які виникли з приводу виконання договорів, Закон України «Про захист прав споживачів» застосується лише в частині, що не врегульована умовами договору та нормами ЦК України.
		Сплата неустойки у вигляді пені в якості забезпечення виконання банком грошових зобов'язань умовами договорів передбачена.
		Разом з тим, нормами ЦК України, а саме статтею 625 ЦК України, передбачена відповідальність відповідача за порушення фінансового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми.
		Таким чином, стаття 625 ЦК України є спеціальною нормою, яка регулює правовідносини з приводу виконання фінансового зобов'язання, які виникли між сторонами, в той час як положення ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», є нормою загальною, та застосовуються у випадку, якщо спеціальними положеннями законодавства не передбачено відповідальності за порушення, а тому законних підстав для стягнення пені у суду немає.
		Щодо вимог позивача про видачу готівки одноразовою операцією через касу будь-якого відділення Київського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», то такі вимоги не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Відносини банку та володільця рахунку передбачені гл. 72 ЦК України, обов'язок банку з повернення коштів урегульовано ст.ст. 1068,1073 ЦК України та умовами відповідного договору.
		У зв'язку з цим видача позивачу грошових коштів повинна відбуватися згідно з умовами договору, а порядок виконання рішення суду про повернення коштів передбачений ЗУ «Про виконавче провадження».
		Згідно зі ст. 79 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн 00 коп.) та не більше п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000 грн 00 коп.). 
		Отже, загальна сума задоволених вимог позивача складає 9227315 грн 50 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 964 грн. 00 коп. (9227315 грн 50 коп. (сума задоволених позовних вимог х 100% :76561091 грн 30 коп. (ціна позову) = 12,05 % х 8000 грн 00 коп. (судовий збір). 
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 526, 625, 629, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України,-
		 
		        ВИРІШИВ: 
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Національний банк України про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов'язання вичинити певні дії задовольнити частково. 
		Стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 кошти за договорами банківського вкладу: №SAMDN800007294399136 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000729398869 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000729398955 «Стандарт» від 03.10.2012; №SAMDN80000735362712 «Стандарт» від 22.05.2013; №SAMDNWFD0070047103000 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070047099600 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070047097700 вклад «Депозит Плюс» від 27.12.2013; №SAMDNWFD0070074353300 вклад «Стандарт» від 10.02.2014 у розмірі 8997329 грн 39 коп. та трьох відсотків річних від простроченої суми з 22.10.2014 по 28.08.2015 у розмірі 229986 грн 10 коп., а загалом 9227315 грн 50 коп. (дев'ять мільйонів двісті двадцять сім тисяч триста п'ятнадцять гривень п'ятдесят копійок).
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 964 грн. 00 коп.
		У решті позову відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...