Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8192/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2017. Зареєстровано: 03.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2017.

Результат оскарження 20.02.2020 Верховний Суд: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		26 вересня 2017 року                      № 826/8192/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом: ОСОБА_1
		до: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» Ірклієнко Юрія Петровича
		третя особа: Публічне акціонерне товариство «Платінум Банк» 
		про визнання протиправним рішення 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви від 14 серпня 2017 року, просить суд скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, викладене у формі наказу від 21.06.2017 року  № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасового обмеження операцій із виплати коштів за рахунками вкладників».
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений між ним та Публічним акціонерним товариством  «Платінум Банк» договір застави майнових прав № 20160809-Г від 09.08.2016 року не підпадає під ознаки, визначені в  п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому підстави для прийняття відповідачем рішення про визнання цього правочину нікчемним відсутні.
		За твердженням позивача, сам лише факт укладання договору застави ще не свідчить про надання переваг окремому кредитору, оскільки умови цього договору прямо не передбачають жодних платежів або передачі майна Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк». 
		Відповідач надав письмові заперечення проти позову. За твердженням відповідача, укладений договір застави майнових прав № 20160809-Г  від 09.08.2016 року спрямований на отримання позивачем позачергово грошових коштів від Публічного акціонерного товариства  «Платінум Банк», адже в силу норм п. 3 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно неплатоспроможного банку, що є предметом застави, хоча і включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Відтак, відповідач вважає, що наявні підстави для визнання такого договору нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Григоровича П.О. від 24.07.2017 відкрито провадження у справі № 826/8192/17.
		В судовому засіданні 31.08.2017 представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, представник відповідача та третьої особи  проти задоволення позову заперечив. 
		Відповідно до частини четвертної статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України  на підставі спільної заяви сторін суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено ряд депозитних договорів за №№ ІВ.UAH.1526373.1459; ІВ.USD.1521948.1461; ІВ.UAН.1561490.1459; ІВ1332281.1394; ІВ.USD.1332420.1403; ІВ.USD.1567268.1461; ІВ.UAH.1567257.1459; ІВ.UAH.1601764.1459; ІВ.USD.1601772.1461; ІВ.USD.1372210.1403; ІВ.UAH.1372207.1394; ІВ.UAH.1632323.1459; ІВ.USD.1638627.1461; ІВ.UAH.1638620.1459; ІВ.UAH.1648321.1459; ІВ.UAH.1677852.11459; ІВ.USD.1677881.1461; ІВ.UAH.1690059.1459; ІВ.USD.1724573.1461; ІВ.USD.1761614.1461; ІВ.UAH.1784309.1459;  ІВ.USD.1977466.1328 (далі за текстом - депозитні договори).
		На забезпечення виконання зобов'язань банку, що випливають із депозитних договорів,  09.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено договір застави майнових прав № 20160809-Г з подальшими змінами.
		Предметом застави є належні банку майнові права (право вимоги) за кредитними договорами, що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та фізичними особами - боржниками, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору застави майнових прав № 20160809-Г.
		Відповідно до умов п. 1.4. договору застави № 20160809-Г надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем його грошових зобов'язань, що  виникли та/або виникнуть під час дії депозитних договорів, перелік яких наведений у додатку № 2 до цього договору.  Застава виникає з моменту підписання цього договору. 
		Згідно з п. 3.1.3. договору застави № 20160809-Г у разі невиконання, часткового невиконання або несвоєчасного виконання заставодавцем зобов'язань за будь-яким з депозитних договорів, в тому числі виплати нарахованих процентів та/або штрафних санкцій, а також у випадках, передбачених цим договором, заставодержатель має право вжити передбачених закони та договором заходів щодо звернення стягнення на предмет застави. 
		З наявних  матеріалів справи вбачається, що зазначений вище договір застави майнових прав не був реалізований його сторонами, доказів фактичного звернення стягнення на передані в заставу майнові права суду не надано.  
		Рішенням Національного банку України № 14-ош/БТ від 10.01.2017 року Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.
		На підставі зазначеного рішення, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.01.2017 року № 85 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. 
		Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПтБ» та делегування повноважень ліквідатора банку». 
		Запроваджено процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» строком на два роки з 24.02.2017 по 23.02.2019 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» Ірклієнко Юрія Петровича. 
		Під час процедури ліквідації банку Комісією по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, у складі, визначеному наказом Уповноваженої особи Фонду від 27.03.2017 № 114-Л, проведено перевірку документів, пов'язаних з укладанням договору застави № 20160809-Г від 09.08.2016 року.   
		З урахуванням пропозицій Комісії, викладених в Акті № 12 від 19.06.2017 року, Наказом відповідача від 21.06.2017 року № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасово обмежених операцій із виплати коштів за рахунками вкладників» встановлено нікчемність договору застави майнових прав                                      № 20160809-Г від 09.08.2016 року з усіма змінами та доповненнями до нього з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наказано вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договору. 
		Про визнання договору застави майнових прав нікчемним ОСОБА_1 було направлено повідомлення  № 10/5380-Л від 21.06.2017 року, яке, як стверджує позивач, отримано ним 26.06.2017 року. 
		Позивач вважає рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» Ірклієнко Юрія Петровича, викладене у формі наказу від 21.06.2017 року № 235-Л, незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом. 
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в тому числі, щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, порядок взаємодії між Фондом, банками та вкладниками банків, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  № 4452-17. 
		Відповідно до  36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення банку з ринку Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.   Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури  виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		Таким чином, нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  визначені функції та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду  на всіх етапах виведення неплатоспроможного банку з ринку. 
		В статті 38 Закону перелічені заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків неплатоспроможного банку, які здійснюються Фондом або уповноваженою особою Фонду.   
		Зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до  ч. 3 цієї статті правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку визнаються нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до  Закону України  «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. 
		Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
		В свою чергу, статтею 48 Закону № 4452-17 окремо визначені повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Зокрема, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку може відмовитись від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розірвати їх в разі, якщо такі договори не виконані сторонами.  
		Таким чином, Законом № 4452-17 визначені повноваження Фонду та уповноваженої особи Фонду, як на стадії тимчасової адміністрації, так і на стадії ліквідації банку.  При цьому, враховуючи норму ч. 2 ст. 19 Конституції України, визначений законом перелік повноважень Фонду не може бути  розширений або змінений на підставі рішень Фонду або його органів. 
		З аналізу змісту статей Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд приходить до висновку про те, що перевірка на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, розпочинається та проводиться Фондом на стадії тимчасової адміністрації банку.  На стадії ліквідації банку таких повноважень Фонду законом не передбачено. 
		В свою чергу, матеріали справи вказують на те, що перевірку укладених між позивачем та банком договорів було розпочато та проведено вже після введення процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк», що не відповідає  нормам Закону № 4452-17. 
		Не є обґрунтованими посилання відповідача на п. 5 Розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженим Рішення виконавчої дирекції  Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб  26.05.2016 № 826 (надалі - Порядок № 826) , оскільки цей Порядок № 826 не може розширювати або змінювати визначені законом повноваження Фонду, а лише встановлює процедуру виявлення Фондом нікчемних договорів.
		Крім того, відповідно до п.п. 2,3  Розділу І Порядку № 826 протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними відповідно до  ч. 3  ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з підстав зазначених в цій статті. Правочини (у тому числі договори) також є нікчемними також з інших підстав, прямо встановлених законами.
		В п. 1. Розділу ІІ Порядку №  826 визначено, що протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. 
		З цією метою, Уповноважена особа Фонду забезпечує ефективний та ґрунтовний аналіз всіх документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), створює комісію, метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів) тощо. 
		Отже, Порядком №  826 також не передбачено можливості розпочинати перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет наявності підстав їх нікчемності після введення процедури  ліквідації неплатоспроможного банку. 
		Відповідно до п.п. 7, 8 Розділу ІІ Порядку №  826 за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом перевірки. Акт перевірки повинен бути складений не пізніше останнього дня проведення перевірки. 
		Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.
		У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).
		Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.
		При цьому, правочини (договори) є нікчемними лише у разі наявності підстав, визначених  в ч. 3 ст.  38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та/або іншими законами, що має підтверджуватись відповідними доказами (п. 1 Розділу ІІІ Порядку №  826).
		З наданих сторонами документів: наказу № 235-Л від 21.06.2017 року та повідомлення про нікчемність правочинів № 10/5380-Л від 21.06.2017 року вбачається, що відповідачем було визнано нікчемним договір  застави майнових прав № 20160809-Г від 09.08.2016 року  на підставі п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто, як такий, що передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Разом з тим, суд не може погодитись з висновками відповідача про наявність підстав для визнання договору застави нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		Статтею 546 Цивільного кодексу України визначені види забезпечення виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого  заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
		Статтею 23 Закону України «Про заставу» визначено, що при заставі майнових прав реалізація  предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або в інший спосіб, не заборонений  законом,  у  тому  числі  шляхом продажу права вимоги третій особі. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. 
		Отже договір застави прямо не передбачає платіж чи передачу майна боржника, а є лише способом забезпечення зобов'язань, який надає право кредитору в разі настання прострочення виконання зобов'язань або інших порушень основного зобов'язання, вжити визначених законом та договором заходів для задоволення своїх вимог до боржника.  
		Крім того, частиною 3 статтею 52  Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя. 
		Отже, порядок задоволення вимог кредиторів банку, які є одночасно заставодержателями,  передбачений нормами спеціального закону, а отже договір застави не підпадає під визначення, наведене у  п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону  України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , оскільки не є таким, що надає непередбачену законом перевагу одним кредиторам порівняно з іншими. 
		Відповідно п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого  прямо встановлена законом.  
		В Акті № 12 від 19.06.2017 року, складеному за результатами проведеної перевірки правочинів (договорів),  з посиланням на відповідні докази не було  встановлено тих передумов, сукупність яких є обов'язковою для визнання правочину (договору) нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-17.   
		В свою чергу, визнання договору  застави майнових прав нікчемним, виходячи лише з самої природи такого договору, на думку суду, не є обґрунтованим.
		Про це свідчить і та обставина, що в  п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону  України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено окрему підставу, за якої можуть бути для визнані нікчемними договори застави, згідно яких банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог.  
		Отже, законодавство не визначає договори застави, згідно яких банк прийняв на себе зобов'язання, автоматично нікчемними, а вказує на наявність передумов для визнання їх такими Фондом або уповноваженою особою Фонду. 
		Згідно з частиною третьою  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Оспорюване рішення відповідача, оформлене Наказом від 21.06.2017 року № 235-Л, зазначеним вимогам не відповідає.  
		Заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, відповідач, водночас, не довів суду правомірності свого рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями  69,  70,  71,  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити. 
		2. Скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, викладене у формі наказу від 21.06.2017 року № 235-Л «Про встановлення нікчемності правочину (договору) та внесення змін до переліку тимчасового обмеження операцій із виплати коштів за рахунками вкладників».
		3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн за рахунок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк». 
		 
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                П.О. Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...