Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/2040/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2017. Зареєстровано: 03.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №635/2040/14-к
		 Провадження №1-кп/635/37/2017
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 жовтня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
		 головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		 за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
		 захисника - ОСОБА_3 ,
		 обвинуваченого - ОСОБА_4 , 
		 потерпілого - ОСОБА_5 , 
		 представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
		 секретар судових засідань  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201220140000394 від 29.11.2012 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		24 жовтня 2011 року близько 19 години 50 хвилин ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем «Фольксваген Гольф 2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним на праві власності ОСОБА_9 , та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» з боку м.Київа в напрямку м.Чугуїва Харківської області. На 499 км+700м вказаної автодороги ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п.10.1,13.3,14.2(г) Правил дорожнього руху України, а саме: 
		п.10.1  «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим участникам руху»;
		п.13.3  «під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху»;
		п.14.2(г)  «перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди для транспортного засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу. 
		Порушення вимог Правил дорожнього руху виразилося в тому, що перед початком маневру обгону транспортних засобів ОСОБА_4 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, а після обгону він зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, який він обганяє, повернутися на займану смугу руху, тому, не врахувавши дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху і розпочав виконувати маневр обгону вантажного автомобіля Ісудзу реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 та невстановленого мікроавтобуса білого кольору. Під час вищезазначеного маневру ОСОБА_4 не впорався з керуванням та передньою частиною автомобіля, яким він керував, скоїв зіткнення із задньою частиною колісного трактора МТЗ-80.1.26 реєстраційний номер НОМЕР_3 з колісним причепом 2ПТС-4 реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ТОВ «Харків Жилсервіс 2009», під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався в попутному напрямку. 
		В результаті зіткнення пасажир автомобіля Фольксваген Гольф 2 ОСОБА_12  отримала травму тулуба в вигляді множинних переломів ребр, хребтового стовпа, розриву серця та внутрішніх органів з масивним крововиливом в плевральну та черевну порожнини, що призвело до гострої крововрати та стало причиною її смерті. ОСОБА_12 померла на місці дорожньо-транспортної пригоди; пасажир автомобіля Фольксваген Гольф 2 ОСОБА_13 отримала наступні тілесні ушкодження: голови  закрита черепно-мозкова травма в вигляді забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, забійна рана обличчя, синці та садна на обличчі; тулуба  закрита травма грудної клітини, забій серця та легень, перелом тіла грудини, велика садно на передній черевній стінці; кінцівок  відкритий перелом лівої стегнової кістки, закриті переломи лівої променевої кістки та обох кісток лівої гомілки, синці та садна на кінцівках, які в своєї сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм безпечності для життя, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова, причиною смерті ОСОБА_13 стала поєднана травма тіла та її ускладнення  набряк головного мозку, набряк легенів, легенево-серцева недостатність. 
		 Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив наступне. 24 жовтня 2011 року близько 19 години він керував автомобілем ОСОБА_14 та рухався по окружній дорозі зі швидкістю приблизно 80км/год, в його автомобілі на передньому пасажирському сидінні знаходилась його знайома ОСОБА_15 , з якою він раніше підтримував близькі стосунки, на задньому сидінні знаходились ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які є відповідно бабусею та матір`ю його кума, він наблизився до трактору з причепом, який рухався попереду у попутному напрямку, та, оскільки інших автомобілів не було, виїхав для здійснення його обгону на зустрічну смугу, в цей час швидкість його руху була 90 км/год. В той момент, коли він порівнявся з трактором, пасажир Богач скрикнула та несподівано смикнула своєю правою рукою його за правий лікоть, при цьому потягнула його руку вниз та вправо, від він чого він втратив керування, автомобіль вдарився об заднє колесо трактору, його автомобіль розвернуло декілька разів, після чого він зупинився на смузі зустрічного руху та побачив, що в салоні автомобіля відсутні пасажири, які знаходились на задньому сидінні. Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що він тримав кермо двома руками, правою  хватом зверху, лівою - хватом знизу та зсередини, жодних автомобілів, які б заважали здійсненню ним маневру обгону, не було, назустріч рухався якийсь транспортний засіб, але судячи по світлу фар, останній знаходився на відстані приблизно 300 метрів та жодним чином не заважав обгону. 
		Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим у скоєнні злочину, його винуватість у фактично скоєному повністю доводиться сукупністю досліджених у ході судового розгляду наступних доказів.
		Показаннями в ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_5 про те, що 24 жовтня 2011 року близько 21 години його племінник ОСОБА_18 повідомив по телефону про дорожньо-транспортну пригоду, в яку потрапили його мати ОСОБА_13 та сестра ОСОБА_12 . Потерпілий також пояснив, що він особисто часто возив свою сестру на автомобілі, при цьому вона ніколи не заважала водію, на великій швидкості могла максимум закрити очі. 
		Показаннями в ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_19 про те, що 24 жовтня 2011 року близько 18 години його дружина ОСОБА_12 зателефонувала йому та повідомила, що вони виїжджають додому з м. Золочів, через деякий час син повідомив йому про дорожньо-транспортну пригоду. Його дружина часто їздила з ним на автомобілі в якості пасажира, але ніколи не заважала водію, не хватала за руки та кермо. Потерпілий також зазначив, що отримав від обвинуваченого ОСОБА_4 40000 гривень на поховання. 
		Показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_20 в тій частині, що 24 жовтня 2011 року вона разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 на автомобілі Фольксваген їхали в м. Харків з м. Золочів, ОСОБА_4 був за кермом, вона знаходилась на передньому пасажирському сидінні, також з ними в автомобілі їхали бабуся та мати їхнього знайомого ОСОБА_13  та ОСОБА_12 , які знаходились на задньому пасажирському сидінні. Коли вони рухались по окружній дорозі, ОСОБА_4 , рухаючись зі швидкістю приблизно 80 км/год, виїхав частково на зустрічну смугу та почав здійснювати обгін трактора з причепом, який рухався попереду. 
		Показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що 24 жовтня 2011 року в темний час доби керував вантажним автомобілем Ісудзу по окружній дорозі, в автомобілі знаходився його син, перед ними рухались трактор та мікроавтобус, колона рухалась приблизно зі швидкістю 30-40 км/год, через деякий час він в дзеркало заднього виду побачив світло фар автомобіля, що наближався позаду, також було світло фар зустрічного автомобіля, але він знаходився далеко та здійсненню обгону не заважав. Позаду по зустрічній смузі рухався автомобіль Фольксваген зі швидкістю більше ніж 100 км/год, який обігнав його автомобіль, мікроавтобус, потім різко прийняв в правий бік та зіткнувся з трактором, вдарившись в ліве переднє колесо причепа та ліве заднє колесо трактора, від удару автомобіль Фольксваген почав крутитись в лівий бік, можливо перекинувся. 
		Показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_21 , який був допитаний дистанційно в режимі відеоконференції з приміщення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, про те, що 24 жовтня 2011 року в період часу з 19 до 21 години в темний час доби він їхав зі своїм батьком ОСОБА_10 , який був за кермом, на вантажному автомобілі Ісудзу з м. Запоріжжя в Росію, вони рухались в колоні зі швидкістю приблизно 40 км/год, їх обігнав автомобіль Фольксваген-Гольф червоного кольору, який рухався по зустрічній смузі зі швидкістю близько 100 км/год, та зіткнувся з трактором, який рухався попереду в попутному напрямку, на причепі трактора були ввімкнені габаритні вогні, сам момент зіткнення свідок не бачив. 
		Показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_22 про те, що він є сином загиблої ОСОБА_12 , про смерть матері в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому повідомив батько по телефону, свідок зазначив, що мати дуже часто їздила в автомобілях в якості пасажира разом з його батьком та братом, при цьому ніколи за кермо не хваталась та не заважала водію. 
		Довідкою за дорожньо-транспортною пригодою від 24 жовтня 2011 року, згідно змісту якої на 499 км+700м автодороги Київ-Харків-Довжанський 24 жовтня 2011 року о 19 годині 50 хвилин відбулось зіткнення автомобіля Фольксваген Гольф 2 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та трактора МТЗ-80 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_11 (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с. 4-5).
		Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24 жовтня 2011 року зі схемою та фототаблицею - 499 км+700м автодороги Київ-Харків-Довжанський, в якому зафіксовані сліди юзу автомобіля Фольксваген Гольф 2 та трактора МТЗ-80, місце зіткнення та розташування транспортних засобів після зіткнення, механічні пошкодження транспортних засобів (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с.6-34).
		Карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, згідно змісту якої інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля Фольксваген Гольф 2 реєстраційний номер НОМЕР_1 та трактора МТЗ-80 реєстраційний номер НОМЕР_3 зареєстрована 24 жовтня 2011 року о 19 годині 50 хвилин (т. 1 матеріалів досудового розслідування а.с. 39).
		Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 18 листопада 2011 року за участю ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , в ході якого останні показали про обставини та механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, в тій частині, що була встановлена швидкість руху автомобіля Фольксваген Гольф, траєкторія руху та розташування транспортних засобів, відстань між транспортними засобами та відносно проїжджої частини безпосередньо перед зіткненням (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с. 59-62).
		Актом судово-медичного дослідження № 291-Ат/11 від 28.11.2011 та висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 № 77/291-Ат/11 від 28.11.2011, згідно яких в зв`язку з подією 24 жовтня 2011 року у ОСОБА_13 мали місце наступні тілесні ушкодження: голови  закрита черепно-мозкова травма в вигляді забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, забійна рана обличчя, синці та садна на обличчі; тулуба  закрита травма грудної клітини, забій серця та легень, перелом тіла грудини, велика садно на передній черевній стінки; кінцівок  відкритий перелом лівої стегнової кістки, закриті переломи лівої променевої кістки та обох кісток лівої голені, синці та садна на кінцівках, які в своєї сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм безпечності для життя. Причиною смерті ОСОБА_13 стала поєднана травма тіла та її ускладнення  набряк головного мозку, набряк легень, легенево-серцева недостатність. (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с. 102-104).
		Актом судово-медичного дослідження № 1944-с/11 від 07.12.2011 та висновком судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_12 № 61/1944-с/11 від 08.12.2011, згідно яких у трупа ОСОБА_12 виявлені наступні тілесні ушкодження: голови - забиті рани та садна на обличчі, крововиливи в м`які покриви голови; тулуба  масивні ділянки садна, рвана рана в лівій паховій складці, прямий перелом лівої ключиці, переломи лівих 1-12 ребр, переломи правих 1-9 ребр, повний розрив між 3 та 4 грудними хребцями з повним розривом спинного мозку, масивні крововиливи в м`язи спини та плевральну та черевну порожнини, розриви серця та внутрішніх органів, множинні переломи кісток тазу; кінцівок  садна на задній поверхні правої та лівої гомілок, переломи правих великогомілкової та малогомілкової кісток. Травма тулуба має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя. Причиною смерті ОСОБА_12 стала травма тулуба в вигляді множинних переломів ребр, хребтового стовпа, розриву серця та внутрішніх органів з масивним крововиливом в плевральну та черевну порожнини, що призвело до гострої крововрати (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с. 110-114).
		Висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 11345/1013 від 10.02.2012, згідно якого на момент огляду та до дорожньо-транспортної пригоди рульове управління та гальмова система автомобіля Фольксваген Гольф 2 реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в робочому стані, на момент огляду ходова частина автомобіля знаходилась в технічно несправному та неробочому стані, несправності в вигляді пошкодження колеса та деформації диска утворились в момент зіткнення транспортних засобів, несправність у вигляді установки на передню та задню осі шин різної моделі з різним малюнком протектора та розміром мала місце до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, що не відповідає вимогам п.п. 31.1, 31.4 Правил дорожнього руху України (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с.116-124).
		Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 8802 від 08.11.2012, згідно якого в момент первісного контакту автомобіль Фольксваген Гольф своєю правої частиною контактував з лівої боковою частиною навісного обладнання та лівим заднім колесом трактору МТЗ-80, при цьому кут між поздовжніми вісями транспортних засобів в момент контакту був близьким до 0 градусів, місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось на правій смузі руху в напрямку руху до автодороги Харків-Липці (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с. 160-171).
		Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13 листопада 2012 року за участю свідка ОСОБА_10 , який показав механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, та пояснив про швидкість руху автомобіля Фольксваген Гольф, траєкторію руху та розташування транспортних засобів, відстань між транспортними засобами та відносно проїжджої частини безпосередньо перед зіткненням (т.1 матеріалів досудового розслідування а.с. 179-181).
		Висновком комплексної судової медичної та автотехнічної експертизи № 145/3631/311-КЕ/2013 від 17.07.2013, згідно якого наявні у ОСОБА_12 тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів і явились наслідком дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 жовтня 2011 року; враховуючи характер та локалізацію тілесних пошкоджень на тілі постраждалої слід вважати, що на момент зіткнення пасажир ОСОБА_12 розташовувалась в звичному положенні для пасажира заднього сидіння автомобіля (т.2 матеріалів досудового розслідування а.с. 11-23).
		Висновком комісійної судової автотехнічної експертизи № 6861/254/13 від 14.10.2013, згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з трактором МТЗ-80 для водія автомобіля Фольксваген Гольф ОСОБА_4 визначалась шляхом виконання ним вимог п.10.1, 13.3, 14.2 (г) Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 13.3, 14.2 (г) Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 матеріалів досудового розслідування а.с. 24-33).
		Інформацією про вхідні та вихідні з`єднання мобільного номеру НОМЕР_5 та мобільного номеру НОМЕР_6 , які належать свідку ОСОБА_10 , з якої вбачається знаходження свідка ОСОБА_10 в момент дорожньо-транспортної пригоди в районі с. Циркуни Харківського району Харківської області (т.2 матеріалів досудового розслідування а.с.101 -102, 107-108).
		Допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_25 повністю підтвердив висновки комплексної судової медичної та автотехнічної експертизи № 145/3631/311-КЕ/2013 від 17.07.2013, а також повністю виключив можливість знаходження пасажира ОСОБА_24 на задньому пасажирському сидінні в момент дорожньо-транспортної пригоди.
		Допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_26 пояснив, що висновки судових автотехнічних експертиз, які були проведені ним по даному кримінальному провадженню, мають різні висновки залежно від наявності таких вихідних даних як кут повороту керованих коліс автомобіля Фольксваген Гольф в момент первинного контакту транспортних засобів. 
		В ході судового розгляду також був допитаний свідок ОСОБА_27 , який повідомив про зміст пояснень водіїв ОСОБА_10 та ОСОБА_4 на місці дорожньо-транспортної пригоди, але показання зазначеного свідка в ході судового розгляду суд визнає недопустимим доказом в силу ч.7 ст.97 КПК України, оскільки ОСОБА_28 отримав такі пояснення у якості слідчого під час здійснення ним кримінального провадження. 
		Судом під час судового розгляду був також досліджений висновок судової комісійної автотехнічної експертизи № 4960 від 11.09.2013 (т.2 матеріалів досудового розслідування а.с.43-49), але зазначений доказ не містять жодних фактів та обставин, що мають значення для встановлення наявності або відсутності вини ОСОБА_4 . 
		Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст.22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідка обвинувачення ОСОБА_11 в зв`язку з неможливістю забезпечення явки цього свідка у судове засідання. 
		Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в ході судового розгляду в тій частині, що під час здійснення ним маневру обгону трактора пасажир ОСОБА_12 , яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні позаду нього, несподівано скрикнула, схопила своєю правою рукою його за правий лікоть та потягнула його руку вниз та вправо, змінивши положення керма, від чого автомобіль почав маневрувати вправо, а він не зміг вирівняти автомобіль на проїжджій частині, внаслідок відбулося зіткнення з трактором, суд оцінює критично, вважає неправдивими. 
		Показання свідка ОСОБА_24 в ході судового розгляду в тій частині, що під час здійснення ОСОБА_4 обгону трактора, ОСОБА_12 , яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні за водієм, несподівано скрикнула та схопила своєю правою рукою праву руку ОСОБА_4 , при цьому вона взяла ОСОБА_4 зверху за лікоть та потягла на себе, від її дій автомобіль повернув в правий бік, ОСОБА_4 намагався вирівняти його, але не зміг, внаслідок чого відбулося зіткнення з трактором, суд оцінює критично та вважає їх недостовірними. 
		Оцінюючи достовірність вищезазначених показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_24 суд виходить з наступного. Показання ОСОБА_4 та ОСОБА_24 щодо відтворення механізму втручання пасажира ОСОБА_12 в керування обвинуваченим транспортним засобом мають нестабільний та непослідовний характер на протязі всього досудового розслідування під час проведення слідчих експериментів. Суд приймає до уваги такі показання та надає їм оцінку у взаємозв`язку з оцінкою висновків судових експертиз, які були досліджені під час судового розгляду, оскільки показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_24 є вихідними даними при проведенні судових експертиз. 
		Так, в ході проведення слідчого експерименту 16 квітня 2013 року ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_12 схопила його за праву руку хватом зверху вище ліктя, при цьому руки він розташував на кермі на одному рівні чуть нижче середньої лінії, що вбачається зі змісту фототаблиці до протоколу слідчого експерименту. Аналогічно розташування рук ОСОБА_4 на кермі та руки пасажира ОСОБА_12 показала свідок ОСОБА_24 під час проведення слідчого експерименту за її участю 16 квітня 2013 року, що також зафіксовано на фототаблиці до протоколу.
		У подальшому, в ході проведення слідчого експерименту 21 листопада 2013 року обвинувачений ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_24 показали, що пасажир ОСОБА_12 схопила руку ОСОБА_4 хватом зверху безпосередньо за лікоть та потягла вниз на себе, при цьому руки ОСОБА_4 були розташовані на кермі відповідно до цифр «1» та «7» на циферблаті годинника. 
		При цьому доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про те, що під час проведення слідчого експерименту 16 квітня 2013 року обвинуваченому не було конкретно запропоновано розташувати руки на кермі аналогічно як на момент дорожньо-транспортної пригоди, крім того рульові колеса під час проведення слідчих експериментів були різними, що вплинуло на розташування його рук, суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається зі змісту фото № 2 фототаблиці до протоколу слідчого експерименту від 16 квітня 2013 року ОСОБА_4 показує безпосередньо положення рук на рульовому колесі. Крім того, суд зазначає, що під час проведення слідчих експериментів перевірялась можливість пасажира вплинути на керування автомобілем, але показання обвинуваченого та свідка стосовно місця хвата рукою пасажира також відрізняються. Показання в ході судового розгляду експерта ОСОБА_26 , що він чув під час проведення слідчого експерименту 16 квітня 2013 року тільки пропозицію слідчого покласти руки на кермо висновків суду не спростовують, оскільки, як пояснив сам експерт, він не знаходився весь час безпосередньо поруч з обвинуваченим. Крім того, як вбачається з фототаблиць до протоколів слідчих експериментів від 16 квітня 2013 року та 21 листопада 2013 року, рульові колеса автомобілів Фольксваген, які були використані під час проведення слідчих експериментів, не мають суттєвих відмінностей, які б могли вплинути на можливість розташування рук водія тим чи іншим способом. 
		Згідно висновків комісійної судової автотехнічної експертизи № 6861/254\13 від 14.10.2013 року, показання водія автомобіля ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_24 під час проведення слідчого експерименту 16 квітня 2013 року про те, що автомобіль Фольксваген Гольф змінив напрямок руху праворуч в результаті втручання в керування пасажира ОСОБА_12 та внаслідок чого автомобіль відхилився на кут не менше ніж 4', з технічної точки зору є неспроможніми. При цьому експерт зазначає, що пасажир ОСОБА_12 , з положення, на яке вказав водій ОСОБА_29 та свідок ОСОБА_24 , не могла змінити напрямок руху автомобіля вправо на кут 4'. 
		Суд також приймає до уваги, що слідчі експерименти за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_24 21 листопада 2013 року, де вони показали про розташування рук на рульовому колесі з прив`язкою до циферблату, були проведені після отримання висновків вищезазначеної судової експертизи, в якому також експерт зазначив, що для того, щоб повернути рульове колесо, пасажиру необхідно було б натискати на руку водія зверху вниз, а потім в напрямку справа наліво. 
		Визнаючи недостовірними показання в ході судового розгляду обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_24 в частині втручання пасажира ОСОБА_12 в керування автомобілем, суд також надає оцінку діям самої ОСОБА_12 та вважає, що можливість такої поведінки пасажира знаходиться поза розумним сумнівом. При цьому суд виходить з того, що пасажир знаходився на задньому сидінні в темний час доби, для здійснення такої дії, як зазначено в вищезазначеному висновку експертизи, пасажиру необхідно було докласти певних зусиль, були відсутні очевидні підстави такої поведінки, оскільки як зазначено обвинуваченим та всіма свідками, допитаними в ході судового розгляду, зустрічний автомобіль знаходився на значній відстані та жодним чином не створював перешкод для здійснення обгону. Крім того, потерпілі та свідок ОСОБА_18 , характеризуючи ОСОБА_12 , пояснили, що остання часто користується автомобілем в якості пасажиру, але жодного разу не намагалася втрутитися в керування автомобілем та не заважала водію. 
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_24  суд також приймає до уваги, що остання та обвинувачений ОСОБА_4 мали близькі стосунки, що також може вплинути на об`єктивність її свідчень та обумовити її бажання допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності. 
		Судом досліджений також висновок судової автотехнічної експертизи № 141/12 від 28.02.2012, згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Фольксваген Гольф ОСОБА_4 не вбачається невідповідності вимогам Правилам дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходилися б у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Зазначений доказ суд вважає недостовірним та не приймає його для встановлення невинуватості обвинуваченого, оскільки експертом не описаний та не досліджений механізм втручання пасажира в керування транспортним засобом, зазначені висновки повністю спростовуються висновком комісійної судової автотехнічної експертизи № 6861/254\13 від 14.10.2013 року. 
		Згідно висновку додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи № 12017 від 15.01.2014 в результаті втручання в керування пасажиром заднього сидіння автомобіль Фольксваген Гольф відхилив смугу руху на кут біля 5', в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Фольксваген Гольф ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з трактором МТЗ-80, що рухався попереду в попутному напрямку, шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. 
		Висновки вищезазначеної додаткової судової експертизи жодним чином не спростовують висновків комісійної судової автотехнічної експертизи № 6861/254\13 від 14.10.2013 року, яка підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки зазначена додаткова експертиза була проведена виключно на підставі вихідних даних, отриманих в результаті слідчих експериментів від 21 листопада 2013 року за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_24 , виходячи з показань останніх, в тому числі щодо розташування рук ОСОБА_4 на рульовому колесі та розташування руки пасажира під час ривку. Встановлення кута відхилення руху автомобіля  біля 5'  було здійснено експертом також виключно на підставі зазначених показань, оцінку яким суд надав вище у вироку. 
		Крім того, надаючи критичну оцінку висновку додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи № 12017 від 15.01.2014, суд також приймає до уваги висновок судової автотехнічної експертизи № 13204 від 20.01.2015, згідно якого, навіть виходячи з наявності втручання в керування автомобілем пасажира заднього сидіння та встановленого в ході проведення слідчого експерименту 21 листопада 2013 року кута повороту коліс, але враховуючи показання свідка ОСОБА_10 в частині механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, експертним шляхом не уявляється можливим вирішити питання наявності в діях водія ОСОБА_4 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (т.1 а.с.132-140). 
		Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 10422 від 29.02.2016, виходячи із заданих умов, а саме кут повороту коліс автомобіля Фольксваген Гольф складав 4 градуси, показання свідка ОСОБА_10 в частині механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди на стадії зближення автомобіля та трактору, з технічної точки зору є неспроможними; якщо виходити з фототаблиці до слідчого експерименту від 16 квітня 2013 року, показання водія ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_24 щодо втручання в керування пасажира та як наслідок відхилення автомобіля на кут не менше ніж 4', з технічної точки зору є неспроможними; показання водія ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_24 щодо втручання в керування пасажира (схопила та натиснула на праву руку водія) та як наслідок відхилення автомобіля на кут біля 5', з технічної точки зору, не позбавлені спроможності; за наявності даних про величину кута повороту коліс автомобіля Фольксваген Гольф, який був встановлений під час слідчого експерименту 21 листопада 2013 року, висновки комісійної судової автотехнічної експертизи №6861/254/13 від 14.10.2013 в частині оцінки дій водія ОСОБА_4 зміняться. 
		Висновки судової автотехнічної експертизи № 10422 від 29.02.2016 року також не спростовують висновків комісійної судової автотехнічної експертизи № 6861/254\13 від 14.10.2013 року, яка підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки зазначена судова експертиза № 10422 визначає про можливість зміни висновків експертизи № 6861/254\13 лише за наявності даних про величину кута повороту коліс, який був встановлений під час проведення слідчого експерименту 21 листопада 2013 року, виходячи з показань ОСОБА_4 та ОСОБА_24 щодо розташування рук ОСОБА_4 на рульовому колесі та розташування руки пасажира під час ривку, оцінку яким суд надав вище у вироку. 
		Таким чином, суд прийшов до висновку про суперечність показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_24 показанням свідка ОСОБА_10 в частині механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди. 
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_10 суд зазначає наступне. Судовими експертами зазначено про неспроможність з технічної точки зору показань свідка ОСОБА_10 в частині механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди на стадії зближення автомобіля Фольксваген Гольф та трактора МТЗ-80 (висновок додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи № 12017 від 15.01.2014, висновок судової автотехнічної експертизи № 13204 від 20.01.2015, висновок судової автотехнічної експертизи № 10422 від 29.02.2016) виключно при заданих даних щодо встановлення кута повороту коліс автомобіля Фольксваген Гольф та виключно при наявності втручання в керування автомобілем пасажира ОСОБА_12  тобто показання свідка ОСОБА_10 суперечать лише показанням обвинуваченого та свідка ОСОБА_24 , проте повністю узгоджуються з іншими дослідженими доказами, в тому числі підтверджуються показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_21 . 
		Показання свідка ОСОБА_10 в тій частині, що свідок ОСОБА_24 знаходилась після зіткнення на задньому пасажирському сидінні автомобіля Фольксваген Гольф, та що автомобіль Фольксваген Гольф після зіткнення з трактором перекидався, суд вважає недостовірними, оскільки вони повністю спростовуються висновком комплексної судової медичної та автотехнічної експертизи № 145/3631/311-КЕ/2013, висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 86/3624-КЄ/2014/пп від 28.03.2014, показаннями експерта ОСОБА_25 в ході судового розгляду. Але зазначені показання свідка є несуттєвими, не стосуються механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, та не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_4 . Крім того, під час судового розгляду свідок ОСОБА_10 зазначив, що детально не бачив траєкторію руху автомобіля Фольксваген безпосередньо після зіткнення, оскільки відволікся на зупинку свого автомобіля.
		Надаючи оцінку доказам, а саме протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.10.2011 (т.1 а.с. 6-34), суд звертає увагу на відсутність в матеріалах кримінального провадження письмових пояснень водія ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , в той час, як зміст протоколу має зазначення про долучення таких пояснень. Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка слідчий ОСОБА_27 не зміг пояснити причину відсутності письмових пояснень. Зазначені обставини не є підставою для визнання такого доказу недопустимим в розумінні вимог ст.87 КПК України.
		Доводи сторони захисту щодо наявності порушень процесуального законодавства при проведенні слідчого експерименту, а саме ненадання учасникам слідчого експерименту фотографій для ознайомлення, не є суттєвим порушенням вимог норм КПК України та не є безумовною підставою для визнання доказу недопустимим в розумінні вимог ст.87 КПК України. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4  суд кваліфікує у межах висунутого обвинувачення за ч. 3 ст.286 КК України  як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб..
		Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України суд вважає доведеною. 
		Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає добровільне відшкодування завданої шкоди у розмірі 40000 гривень потерпілому ОСОБА_19 . 
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено. 
		Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він не має судимості, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога 
		При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, необережну форму вини, обставину, яка пом`якшує покарання, особу обвинуваченого, та вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах позбавлення волі та вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити покарання у межах, установлених у санкції статті особливої частини КК України у вигляді реального позбавлення волі у мінімальному розмірі з позбавленням права керувати транспортними засобами. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 в частині відшкодування витрат по оплаті послуг адвокатів під час проведення досудового розслідування на суму 11500 гривень задоволенню не підлягає з наступних підстав. Потерпілим надані квитанції про оплату юридичних послуг адвокатів ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , але матеріали кримінального провадження не містять даних про участь зазначених представників потерпілого ОСОБА_5  в ході досудового розслідування, потерпілим не надано суду даних про обсяг та характер виконаних робіт по наданню юридичних послуг. 
		При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч. 1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю в результаті дорожньо-транспортної пригоди його матері ОСОБА_13 , підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 250000 гривень, при цьому суд виходить з того, що ОСОБА_5 втратив близьку людину  мати, що безумовно, спричинило йому душевний біль та страждання. При визначенні розміру відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості. Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, завданої смертю в результаті дорожньо-транспортної пригоди його сестри ОСОБА_12 на суму 200000 гривень задоволенню не підлягає, оскільки сестра потерпілого не належить до кола осіб, передбачених ч.2 ст.1168 ЦК України, у разі смерті яких відшкодовується моральна шкода. Даних щодо проживання потерпілого однією сім`єю з сестрою ОСОБА_12 судом не встановлено. 
		Процесуальні витрати на залучення експертів на проведення судових експертиз на загальну суму 17589 гривень 74 копійки, які документально підтверджені, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
		 У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. 
		   Початок строку відбування покарання ОСОБА_4  обчислювати з моменту його фактичного затримання. 
		 Цивільний позов ОСОБА_5  задовольнити частково.
		 Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.
		 У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сестри, відмовити.
		 У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 в частині відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг відмовити.
		 Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 17589 (сімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 74 копійки. 
		 Апеляційна скарга на вирок суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		       
		   Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...