Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22820/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2017. Зареєстровано: 04.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2017.
Дата набрання законної сили: 28.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 вересня 2017 року Справа № 910/22820/16 
		           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Демидової А.М., 
		за участю представника ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - Крестьянінової Л.В. дов. № 08-03-19/18-17 від 1 червня 2017 року, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди,
		УСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) з позовом про відшкодування шкоди 19800 гривень 00 коп.
		Позовні вимоги грунтуються на нормах ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27  Закону України "Про страхування ".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2017 року позов задоволено повністю.
		З ПАТ "Національна акціонерна компанія "Оранта" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхове відшкодування в розмірі 19800 гривень.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Оранта" задоволено частково.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2017 року скасовано частково і прийнято нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задоволено частково. 
		З ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхове відшкодування в розмірі 14533 гривень 20 коп.
		У решті позову відмовлено.
		У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року, рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2017 року залишити без змін.
		Посилається на те, що судом апеляційної інстанції помилково не враховано приписи ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", оскільки страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.
		Зазначає, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
		Вважає, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
		Вказує, що виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки положення Закону не поширюються на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/675804/2403/14 від 1 грудня 2014 року.
		Представник позивача у судове засідання не з'явився.
		Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
		Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 грудня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0675804/2403/14 (далі - договір добровільного страхування),  предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску. Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а вигодонабувачем є страхувальник.
		Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Договір страхування є підставою виникнення цивільно-правових відносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" і іншими нормативно-правовими актами. 
		27 листопада 2015 року у місті Черкаси відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2, скоїв зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, що встановлено Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2015 року у справі № 711/10952/15-п.
		Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		За п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Цивільно-правова відповідальність власника "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 на момент ДТП, була застрахована ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до Полісу серія № АІ/3905487 (франшиза - 0 грн.).
		8 грудня 2015 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
		Станцією технічного обслуговування ФОП ОСОБА_7 виставлено власнику застрахованого автомобіля марки "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 рахунок № 155 від 9 грудня 2015 року на загальну суму 19500 гривень 00 коп.
		Відповідно до страхового акту 1 № 2300093525/1 від 23 грудня 2015 року пошкодження внаслідок ДТП автомобіля марки "ВАЗ"д.н.з. НОМЕР_1 визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 19500 гривень 00 коп., 300 гривень 00 коп. склала вартість евакуації транспортного засобу.
		Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). 
		Виконуючи зобов'язання за договором на підставі страхового акту, Приватне акціонерне товариство "Провідна" сплатило страхове відшкодування у сумі 19800 гривень 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 0054382 від 28 грудня 2015 року та № 001703 (№ 10145517) від 16 січня 2016 року, а також відомістю № ВПТ-000202 від 15 січня 2016 року.
		Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
		28 березня 2016 року страховик - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із заявою №03-17/3919 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації у розмірі 19800 гривень 00 коп.
		Однак, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" не надало відповіді на заяву та суму страхового відшкодування не сплатило, що і стало підставою звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з даним позовом.
		У відповідності до вимог ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 
		Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично правильних висновків про те, що позивач, як страховик, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
		Водночас, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Згідно із ст. ст. 9, 22 - 31, 35, 36 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
		Водночас, у відповідності до вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Таким чином, обсяг відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності визначений законом так, що розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу та з урахуванням вартості евакуації пошкодженого транспортного засобу.
		Системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто, приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яка є предметом спору в цій справі та яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний. 
		Тож сама по собі виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування без урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не має наслідком автоматичного виникнення у страховика за договором обов'язкового страхування обов'язку   відшкодувати виплачену суму, якщо така розрахована без урахування фізичного зносу транспортного засобу.
		З огляду на викладене, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, дійшов обгрунтованих висновків про те, що відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі  ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує безпосередньо винна особа.
		За положеннями ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. 
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (далі - Методика), згідно із п. 3.9 якої фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
		Відповідно до п. 7.36 Методики коефіцієнт фізичного зносу розраховується за формулою: Ез=1-С/Цн, де значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
		За п. 7.41 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення Ез приймається рівним 0,7.
		Встановлено, що відповідно до звіту про визначення ринкової вартості КТЗ та коефіцієнту фізичного зносу № НОМЕР_1-1 від 13 січня 2017 року коефіцієнт фізичного зносу (Ез) КТЗ ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1, 20 березня 2003 року випуску - складає 0,70. Сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу визначена за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез) і дорівнює 6930,00 + 5046,00 + 7524,00 *(1 - 0,70) = 14233 гривень 20 коп.
		Враховуючи наведене, а також ту, встановлену апеляційним господарським судом обставину, що термін експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 на дату дорожньо-транспортної пригоди перевищував 12 років, апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 5266 гривень 80 коп. (19500 гривень 00 коп. - 14233 гривні 20 коп. - 0 гривень франшиза), які останній відшкодовувати не зобов'язаний. 
		З вказаними висновками погоджується суд касаційної інстанції та вважає підставним часткове задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача несплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 14533 гривні 20 коп., що складає 14233 гривень 20 коп. вартість відновлювального ремонту + 300 гривень послуги евакуатора. 
		З огляду на наведене, доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
		За таких обставин законна та обгрунтована постанова апеляційного господарського суду прийнята за повного встановлення, надання належної правової оцінки усім обставинам справи у сукупності та вірного застосування ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", ст. 993 Цивільного кодексу України, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року - без зміни.
		 
		Головуючий                                                                                Т. Козир
		 
		Судді                                                                                                    Л. Гольцова
		 
		                                                                                                                 А. Демидова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...