Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/172/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2017. Зареєстровано: 05.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2017.
Дата набрання законної сили: 18.09.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 вересня 2017 року Справа № 914/172/17 Вищий  господарський  суд  України у складі колегії суддів:
		 Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),  Нєсвєтової Н.М., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"на рішенняГосподарського суду Львівської області від 13.03.2017та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017у справі№ 914/172/17 Господарського суду Львівської областіза   позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"ДоТоргово-виробничого підприємства "ІТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністюПростягнення 54331,40 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Василенко А.О.,від відповідача:не з'явилися,ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 у справі № 914/172/17  (суддя Блавацька-Калінська О.М.) позов частково задоволено. Стягнуто із Торгово-виробничого підприємства "ІТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 9055,23 грн. пені,  26633,04 грн. 10% штрафу, 1050,98 грн. витрат з оплати судового збору. В частині задоволення решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Львівського апеляційного  господарського  суду  від  10.05.2017  у  справі  № 914/172/17  (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С.-головуючого, Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 у справі № 914/172/17  залишено без змін.
		Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 914/172/17  Господарського суду Львівської області, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 7% штрафу -18643,13 грн.  рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 914/172/17, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в повному обсязі.
		У касаційній скарзі заявник вважає, що оскаржувані рішення є незаконними в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки прийняті з недотриманням вимог матеріального та процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги,  заслухавши представника скаржника, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (замовник) та Торгово-виробничим підприємством "ІТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) 15.08.2016 укладено договір про надання послуг. Згідно із умовами договору виконавець зобов'язався за завданням замовника відповідно до "Технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі" (додаток № 1 до цього договору) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій страх і ризик виконати власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами на об'єкті замовника, у встановлений строк (додаток № 2 до договору), а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступні послуги: 43.29.1 Роботи будівельно-монтажні, інші (Код ЄЗС 021:2015:45442000-7 Нанесення захисного покриття) (Відновлення антикорозійного покриття на ГРС УМГ "Львівтрансгаз") - ЛОТ 2 (Рівненське ЛВУМГ).
		Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору початок надання послуг - не більше 15 календарних днів від дати підписання сторонами договору, закінчення надання послуг - не пізніше 6 місяців від дати підписання договору.
		Згідно із п. 3.1 договору за надані послуги, згідно з цим договором, замовник перераховує виконавцю відповідно  до кошторисної документації (додаток № 3 до договору), та на підставі підписаних сторонами актів передання-приймання наданих послуг 266330,40 грн., в тому числі ПДВ 44388,40 грн. Остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 30 календарних днів після повного завершення виконання послуг, визначених у п. 1.1 договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами останнього акта передання-приймання наданих послуг (п. 3.6 договору).
		Пунктом 4.1 договору встановлено, що строк надання послуг встановлено відповідно до графіку надання послуг, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2), але не пізніше строку, зазначеного в п. 2.2 договору.
		Відповідно до п. 5.1 договору приймання та оцінка наданих послуг здійснюється у строки, передбачені "Графіком надання послуг" (додаток № 2 до договору) відповідно до порядку встановленого чинним законодавством. Після закінчення послуг виконавець оформляє акти передавання-приймання послуг, всі необхідні бухгалтерські документи, а також акти контролю ізоляційного покриття по формах, згідно ДСТУ 4219-2003 і у строк 5 календарних днів, передає їх замовнику (п. 5.2 договору). 
		Пунктом 5.3 договору передбачено, що замовник протягом 14 календарних днів від дня отримання вказаних у п. 5.2 документів зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від приймання. Якщо недоліки виконання послуг були виявлені в процесі їх надання, рекламація повинна бути направлена в 10 денний строк з дня їх виявлення. Виконавець зобов'язується усунути недоліки за свій рахунок в 30 денний строк після одержання рекламації. У випадку відмови замовника від приймання наданих послуг сторони складають акт з переліком необхідних доробок і термінами їх виконання (п. 5.4 договору).
		Відповідно до графіку надання послуг (додаток № 2 до договору) відповідач зобов'язувався надати послуги, передбачені договором, у строк до 120 днів від дати підписання договору.
		        Сторонами 15.08.2016 підписано договір про надання послуг, а 13.12.2016 закінчився строк, в межах якого відповідач зобов'язувався виконати передбачені договором послуги.
		Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання за цим договором, він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України. Крім цього, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.
		З огляду на наведене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9055,23 грн. 0,1 % пені від вартості робіт за кожний день прострочення виконання умов договору за період з 14.12.2016 до 16.01.2017; 18 643,13 грн. - 7 % штрафу від вартості невиконаних робіт відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України; 26633,04 грн.  10 % штрафу на підставі п. 6.6. договору.
		За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну  дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
		Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
		Приписами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Судами встановлено, що відповідно до п. 6.6 договору за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання за цим договором, він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України. Крім цього, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.
		Щодо позовних вимог про стягнення 18643,13 грн. 7% штрафу від вартості невиконаних робіт відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України судом апеляційної інстанції зазначено наступне.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. 
		У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. 
		Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо за сукупності  таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо   допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
		Враховуючи наведене та те, що сторонами у договорі визначено розмір штрафу 10% за прострочення понад 30 днів суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що у стягненні 18643,13 грн. штрафу, нарахованого відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України  слід відмовити.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 914/172/17 Господарського суду Львівської області прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. 
		Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи. 
		Таким чином  рішення Господарського суду Львівської області  від 13.03.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 914/172/17 Господарського суду Львівської області підлягають залишенню без змін.                      
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 914/172/17 Господарського суду Львівської області залишити  без задоволення.
		Рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 914/172/17 Господарського суду Львівської області залишити без змін. 
		 
		Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Нєсвєтова Н.М.  Ковтонюк Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...