Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/499/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2017. Зареєстровано: 05.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2017.
Дата набрання законної сили: 10.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  12/40/17
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.09.2017                                                                                                      Справа №  908/499/17
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Азізбекян Т.А., Горохов І.С.
		За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/499/17
		 
		за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу"
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		про стягнення 1031394,92 грн.
		 
		за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу"
		про визнання договору недійсним
		 
		за участю представників:
		від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Шаповалов Р.Ю., довіреність № б/н  від 25.01.2017 року
		від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, довіреність № 219 від 15.04.2017 року, ОСОБА_4, довіреність № 683  від 10.04.2017 року
		 
		З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях 15.05.2017 року, 24.05.2017 року, 12.06.2017 року та 29.08.2016 року відповідно до вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 24.05.2017 року, 12.06.2017 року, 29.08.2016 року та 21.09.2017 року без винесення процесуальних документів суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 року за обопільним клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 28.05.2017 року.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.05.2017 року, у зв'язку зі складністю предмету спору, справу № 908/499/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Боєва О.С., Проскуряков К.В.
		Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-481/17 від 24.07.2017 року, у зв'язку з перебуванням суддів-членів колегії Проскурякова К.В. та Боєвої О.С. у відпустці, справу № 908/499/17 призначеного до повторного автоматизованого розподілу.
		Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 24.07.2017 року, вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Азізбекян Т.А., Горохов І.С.
		СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті паушального внеску в сумі 650342,40 грн., неустойки по сплаті паушального внеску в сумі 6503,42 грн., трьох відсотків річних від суми заборгованості по паушальному внеску в сумі 11839,65 грн., заборгованості по сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332442,00 грн., неустойки по сплаті роялті в сумі 3324,42 грн., трьох відсотків річних від суми заборгованості по роялті в сумі 8531,88 грн., штрафу за неподання звітів в розмірі 18411,15 грн. за договором комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 231215/01 від 23.12.2015 року, що разом складає 1031394,92 грн.
		Разом з тим в позовній заяві позивач за первісним позовом в порядку забезпечення позову відповідно до ст. 66, 67 ГПК України просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1, а саме:
		- квартиру загальною площею 71,08 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1;
		-  майно: нежитлові приміщення Приватної організації "Приватний комплекс безперервної освіти "Школа "Ейдос", які належать на праві власності відповідачу, за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 18,7 кв. м., земельної ділянки 9004 кв. м., які включають: склад (літера Ф), реєстраційний номер 466329023101; склад (літера У), вбиральня (літера Р), вбиральня (літера Е), реєстраційний номер 466298923101; склад (літера Ф), реєстраційний номер 8471494; будівля (літера А-2), склад (літера У), вбиральня (літера Р), вбиральня (літера Е), реєстраційний номер 14611496;
		- накласти арешт на корпоративні права відповідача та заборонити будь-яке відчуження, обтяження, зміну, складу, перебудову тощо зазначеного майна.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 року у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 908/499/17 було відмовлено.
		18.04.2017 року на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу у справі № 908/499/17 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		До початку розгляду справи по суті, а саме 18.04.2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" в порядку ст. 60 ГПК України, із зустрічним позовом про визнання договору комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 231215/01 від 23.12.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним.
		Відповідач за первісним позовом - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав суду 19.04.2017 року в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на первісний позов, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
		- на виконання умов договору № 231215/01 від 23.12.2015 року відповідачем 24.12.2015 року сплачено (і це не заперечується позивачем) частину паушального внеску в сумі 1960,00 євро, що еквівалентно на момент сплати 49203,84 грн., також відповідачем погашено чергові платежі паушального внеску за період: з березня 2016 року по червень 2016 року по 192,00 євро за місяць, загалом - 768,00 євро; 
		- станом на момент подання позову (07.02.2017 року) у відповідача перед позивачем  існує заборгованість по паушальному внеску за період: з липня 2016 року по січень 2017 року в сумі 1344,00 євро = 39244,80 грн. (за курсом НБУ станом на 07.02.2017 р.);
		- безпідставним є твердження позивача про наявність заборгованості по паушальному в сумі  22272,00  євро,  оскільки згідно  з  умовами   п. 3.2. частину паушального внеску, вказаного в п. 3.1. Договору, що залишилась, в розмірі 23 040,00 євро слід сплачувати рівними платежами в наступні десять років (120 платежів) в сумі по 192,00 євро в місяць;
		- слід розраховувати штраф на підставі п. 5.2. Договору - 1% від несвоєчасно сплаченої суми, а отже штраф має складати 13,44 євро - 392,44 грн. (за курсом НБУ станом на 07.02.2017 року);
		- не відповідає дійсності також розрахунок трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату паушального внеску, оскільки розрахунок слід здійснювати за період: з липня 2016 року по 07.02.2017 року за наростаючим, за кожний місяць окремо (за курсом НБУ  станом на момент дати оплати) в гривнях, а не на всю суму боргу одразу за весь період;
		          - договором № 231215/01 від 23.12.2015 року не визначено поняття «валовий дохід», чий валовий дохід слід брати до уваги, на підставі чого він визначається, чим підтверджується;
		- не зрозуміло, на якій підставі позивачем беруться для розрахунку роялті відомості Стандартів, адже в п. 3.1.2 Договору не зазначено, що у випадку відсутності відомостей про валовий дохід, слід брати до уваги відомості Стандартів;
		- безпідставно позивачем в позовній заяві зазначена дата нарахування з 01.04.2016 року, оскільки з огляду на п. 3.3. Договору прострочка має місце з 11.04.2016 року, 11.05.2016 року …з 11.01.2017 року по 07.02.2017 року, а отже, невірно зазначений період нарахування трьох відсотків річних та сума заборгованості, з огляду на те, що вона повинна зазначатись за наростаючим, за кожний місяць окремо (за курсом НБУ на момент дати оплати) в гривнях, а не на всю суму боргу одразу за весь період;
		- докази надання правовласником користувачу ресурсу для надання звітності, передбаченої пунктом 4.1.18 договору, а також форми звітів відсутні, а отже застосування відповідальності за неподання звітів є безпідставними;
		- позивачем не надано доказів, що номінальний базовий платіж дійсно складає 50000,00 євро. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Ухвалою господарського суду від 20.04.2017 року прийнятий зустрічний позов у справі    № 908/499/17 для спільного розгляду з первісним позовом.
		03.05.2017 року на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшов лист               № 2704/17/01 від 27.04.2017 року, в якому останній зазначає, що з урахуванням того, що позивач знаходиться в м. Одесі, що значно ускладнює прибуття його представника до суду для ознайомлення з матеріалами справи, а відповідачем - ФОП ОСОБА_1 були надані заперечення проти позову, просить суд надіслати на його адресу копію заперечень до позову.
		Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки нормами чинного господарського процесуального законодавства України не передбачено надсилання судом сторонам у справі документів, які надані представниками сторін до матеріалів справи. Крім того, згідно з п. 2.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України ознайомлення, здійснення виписок і виготовлення копій з матеріалів справ відбувається виключно у приміщенні суду в присутності відповідального працівника апарату суду. 
		11.05.2017 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає:
		- докази використання комплексу виключних прав користувачем за договором                  № 231215/01 від 23.12.2015 року відсутні, відповідні сертифікати і ліцензії, передбачені п. 1.1. договору і на підставі яких відповідачу слід було використовувати КВП у відповідача відсутні, доказів їх передання відповідачу немає;
		- позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;
		- вказує, що розрахунок трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату паушального внеску слід здійснювати за період з липня 2016 року по 07.02.2017 року за кожний місяць окремо (за курсом НБУ станом на момент дати оплат) в гривнях, що разом складає 306,57 грн.;
		- Додаток № 3 до договору сторонами не підписувався, до первісного позову та в подальшому до матеріалів справи не надано;
		-  заявлена позивачем сума 332442,00 грн. за своєю правовою природою не є заборгованістю по сплаті роялті, а є збитками у вигляді упущеної вигоди;
		- позивачем не доведено в повному обсязі наявність причинного зв'язку між поведінкою відповідача і заявленими до стягнення збитками, розмір заявленої до стягнення суми збитків;
		- договір сторонами підписано 23.12.2015 року, станом на 10 січня 2016 року у відповідача фізично не було можливості показати у звіті будь-які дані. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		12.05.2017 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові доповнення до зустрічного позову, в яких останній зазначає наступне:
		- в листі Міністерства освіти і науки України № 1/11-3513 від 10.04.2017 року зазначено, що навчально-виховний процес у позашкільних навчальних закладах здійснюється за типовими навчальними програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України, та іншими навчальними програмами, затвердженими відповідними місцевими органами виконавчої влади;
		- відсутні докази наявності у відповідача за зустрічним позовом типової навчальної програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України, або іншої навчальної програми, затвердженими відповідними місцевими органами виконавчої влади, що суперечить діючому законодавству України, а отже є підставою для визнання спірного договору недійсним;
		- без наявності програми і не на підставі програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України або відповідними місцевими органами виконавчої влади не можна розробляти, застосовувати й використовувати будь-які позашкільні освітні програми для дітей;
		- ані свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_3, зареєстроване 28.04.2011 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що належить ОСОБА_7, ані спірний договір не містять посилань на відповідну типову навчальну програму;
		- комерційні структури на свій розсуд, без додержання відповідного законодавчо закріпленого порядку не мають права використовувати свої методики, технології навчання дітей не за типовими програмами, і тим більше укладати договори на передання їх використання;
		- згідно з Рецензією на статтю ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_1» висновок про унікальність розробки автора зробити неможливо, вказана стаття не містить в собі жодних унікальних технологій, методик, а лише загальновідомі постулати, використання яких не потрібно купувати. 
		15.05.2017 року на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшли пояснення до заперечень відповідача, в яких зазначає наступне:
		- заперечуючи проти первісного позову та заявляючи зустрічний позов про визнання договору комерційної концесії недійсним відповідач разом з тим не заперечує власного обов'язку сплачувати паушальний внесок, а не визнає лише вимогу щодо сплати внеску за весь період дії Договору;
		- відповідач не зазначає про факт власної пропозиції про розірвання договору, що підтверджується його листом до позивача вих. № 1/6 від 02.06.2016 року та двома листами, якими відповідач прямо та беззаперечно відмовився від договору  від 09.12.2016 року вих. № 09-16-01, № 09-16-02;
		- враховуючи відмову відповідача від Договору у червні 2016 року, позивачем у листі вих. 1006/16/01 від 10.06.2016 року запропоновані два варіанти зміни формату договірних відносин, що передбачено п.п. 9.8., 9.9. Договору, але відповідь на цю пропозицію з боку відповідача не надана;
		- твердження відповідача про те, йому було невідоме про наявність Стандартів не відповідає дійсності, оскільки договором (п. 8.5.) передбачено, що стандарти надаються Користувачеві в процесі його навчання, проходження відповідачем навчання  підтверджується   Актом  виконаних   робіт з передачі матеріалів;
		- відповідачем підписаний Акт виконаних робіт з передачі матеріалів для  Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2», у п. 1.7. цього Акту зазначене Бізнес-планування, яке міститься у Бізнес-книзі «Стандарти» за франшизою ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є Додатком № 3 до Договору комерційної концесії;
		- підписавши зазначений Акт, відповідач, як зазначено у тексті Акту, засвідчив, що він отримав всі  документи з  передачі  виключних прав на використання бренду  Бізнес-школи ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримав навчання по всім напрямкам - адміністративне, педагогічне, методичне;
		- Правовласник виконав всі свої зобов'язання за Договором комерційної концесії Користувач не має претензій до Правовласника;
		- відповідач здійснював часткову сплату роялті у квітні-травні 2016 року жодного разу не звернувшись до позивача за роз'ясненнями стосовно розміру роялті, а також і поняття «валовий доход»;
		- на момент підписання Договору у відповідача не залишилось спірних питань відносно предмету Договору, змісту прав та обов'язків та інших обставин, оскільки в іншому випадку цей Договір взагалі не був би підписаний з боку відповідача;
		- стверджуючи про ненадання позивачем форми для заповнення зазначених звітів, відповідач ігнорує ту обставину, що у зазначеному пункті договору (п. 4.1.8) передбачений вичерпний перелік питань, інформація за якими повинна бути наданою у звіті; 
		- відповідач жодного разу не звертався до позивача з проханням надати форму для заповнення звітів;
		- номінальний одноразовий платіж протягом 2016 року, а також на момент звернення позивачем з цим позовом та в теперішній час складає 50000,00 євро, що підтверджується скрін-шотом сторінки сайту ІНФОРМАЦІЯ_3;
		- заперечення відповідача є безпідставними та мають на меті уникнення відповідальності за порушення зобов'язання.
		15.05.2017 року на адресу суду від відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" надійшли заперечення до зустрічного позову в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
		- у п. 1.1. договору комерційної концесії Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 231215/01 від 23.12.2015 року вказаний номер свідоцтва про реєстрацію авторського права НОМЕР_4 внаслідок технічної помилки, проте це не означає недійсності договору та не викликає необхідності визнання його недійсності;
		- комплекс виключних прав належить позивачу також на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 10.04.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, що не викликає заперечень у позивача;
		- пояснює, що повний текст творів автором - ОСОБА_9 не розповсюджується та було передано ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу" на умовах виключної ліцензії та у якого вони охороняються як комерційна таємниця, в якості складової комплексу майнових прав документи та твори, що складають комерційну таємницю були надані ФОП ОСОБА_1;
		- твердження позивача за зустрічним позовом про те, що йому надане лише право на використання знаку для товарів і послуг Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» не відповідає дійсності та спростовується актом виконаних робіт з передачі матеріалів франчайзі Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» до договору № 231215/01 від 23.12.2015 року та підписаному позивачем без будь-яких заперечень;
		- до моменту звернення із зустрічним позовом з боку ФОП ОСОБА_1 не було жодних звернень з приводу надання їй будь-яких складових комплексу виключних прав;
		- твердження позивача за зустрічним позовом про те, що йому не були надані необхідні матеріали та документи, що складають комплекс виключних прав, не відповідає дійсності, оскільки за таких обставин відкриття позивачем Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» та роботи цієї школи взагалі були б неможливими;
		- з боку ОСОБА_1 не надходило жодного листа до відповідача з вимогою про надання їй будь-яких матеріалів, в той час як сам позивач неодноразово порушував свої зобов'язання щодо виконання договору;
		- заявлення зустрічного позову про визнання договору недійсним є спробою позивача уникнути відповідальності за невиконання власних обов'язків за цим договором;
		- позивач за зустрічним позовом не наводить будь-якого обґрунтування наявності власної помилки при укладенні договору, не зазначає в чому полягає ця помилка та в чому полягає зниження цінності його права на використання освітньої методики Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2». Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
		15.05.2017 року на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання, за змістом якого останній просить стягнути з  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якості судових витрат у справі № 908/499/17 витрати на правову допомогу в розмірі 30500,00 грн.
		24.05.2017 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
		- на виконання умов п. 9.7. договору відповідач запропонував позивачу вести бізнес самостійно листом № 09-16-01 від 09.12.2016 року;
		- докази погодження сторонами Стандартів відсутні;
		- посилання позивача на акт виконаних робіт від 24.12.2015 року в обґрунтування передачі відповідачу вказаних Стандартів є необґрунтованим, оскільки пункт 1.7. вказаного акту виконаних робіт не містить розшифровки або будь-яких посилань на вказані Стандарти;
		- твердження позивача про існування діяльності відповідача за договором не відповідає дійсності, докази використання КВП за договором відповідачем відсутні, відповідні сертифікати і ліцензії, передбачені п. 1.1. договору, на підставі яких відповідачу слід було використовувати КВП, у відповідача відсутні, доказів передання їх відповідачу немає;
		- часткова сплата відповідачем роялті не є доказом в підтвердження розміру роялті, який застосовує позивач в своїй позовній заяві;
		- застосування відповідальності за неподання звітів є безпідставним;
		- позивачем не надано належним доказів, що номінальний базовий платіж дійсно складає 50000,00 євро;
		- твердження позивача про наявність механічної помилки в номері свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір не відповідає дійсності, оскільки відповідні зміни до договору сторонами не вносились і помилка виправлена сторонами не була;
		- в договорі відсутні будь-які посилання на відповідний договір (ліцензію), на підставі якого ОСОБА_7 передала виключне право на використання її авторських прав відповідачу за зустрічним позовом. Просить відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
		Безпосередньо в судовому засіданні 24.05.2017 року представники позивача та відповідача за первісним позовом надали із супровідним листом документи для приєнання до матеріалів справи.
		29.05.2017 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшло додаткове письмове обґрунтування зустрічного позову, в якому зазначає наступне:
		- позивач за зустрічним позовом отримала лише право на використання знаку для товарів і послуг Бізнес-школа «ІНФОРМАЦІЯ_2», решта - включаючи програму та методику навчання, методичні рекомендації тощо правовласником користувачу не надано, відсутність зазначених матеріалів унеможливила використання КВП позивачем за зустрічним позовом;
		- жодних документів щодо реєстрації авторського права на освітню технологію, передача якої в користування передбачена умовами договору, відповідач за зустрічним позовом не має;
		- за змістом свідоцтва № НОМЕР_3 від 28.04.2011 року об'єктом авторського права є стаття, яка за своїм визначенням не є ані технологією, ані методикою, ані програмою, тощо;
		- згідно з Рецензією на статтю ОСОБА_7 Бізнес-школа «ІНФОРМАЦІЯ_2» у змісті статті відсутня інформація щодо окремих елементів, які вбачаються невід'ємними та необхідними для освітньої технології, а саме: навчальні плани, методики навчання дітей різного віку, методики оцінювання результатів навчання, контроль якості навчання;
		- стаття Бізнес-школа «ІНФОРМАЦІЯ_2» не є підставою для передачі КВП, передбачених спірним договором, оскільки не містить програму навчання загальну щодо кожного курсу окремо, методику навчання, навчальні матеріали для учня, методичні рекомендації для учителя, програму навчання та навчальні матеріали для батьків, план маркетингової стратегії;
		- спірний договір був укладений позивачем з помилковим уявленням щодо властивостей придбаного КВП, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням, при цьому такі обставини існували на момент укладення спірного правочину, вони не могли бути відомі, та не можуть бути усунуті;
		- внаслідок недбалості ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу" при формуванні КВП ФОП ОСОБА_1 помилилася стосовно істотної умови договору - предмету, а саме: змісту КВП. Просить відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
		Безпосередньо в судовому засіданні 29.05.2017 року представник відповідача за первісним позовом надав із супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду від 06.07.2017 року задоволено клопотання відповідача за первісним позовом, а саме: відкладений розгляд справи на 24.07.2017 року об 11:00.
		24.07.2017 року до суду від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
		- звертає увагу суду на те, що договір комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3           № 231215/01 від 23.12.2015 року був підписаний саме за пропозицією ОСОБА_1, яка висловила свою пропозицію приєднатися до мережі бізнес-школи ІНФОРМАЦІЯ_2 та організувати господарську діяльність із застосуванням комерційного досвіду, репутації та майнових прав позивача;
		- відповідач за первісним позовом чітко підтвердила свої наміри розвивати діяльність під брендом  ІНФОРМАЦІЯ_2 та наполягала на підписанні договору комерційної концесії, позивач зі свого боку не вбачав підстав для відмови відповідачу та прийняв оферту, в результаті чого сторони оформили договір комерційної концесії;
		- на момент укладення договору й протягом більше ніж цілого року відповідач усвідомлювала правову природу договору й не помилялася стосовно своїх прав та обов'язків;
		- вважає, що жодної помилки з боку відповідача не було й не має, договір підписаний не помилково, а вільно з метою отримання інформації та переваг, що є у позивача;
		- сторони не оспорюють факт укладення договору, договір та його дійсність неодноразово були визнані відповідачем, підтвердженням чого є те, що при укладенні договору були виконані всі умови ст. 203 ЦК України, відповідач підтвердила отримання підручників, проходження навчання, отримання прав на позначення, ділову репутацію та досвід, відповідач сплачувала кошти за договором, не надавала жодних зауважень по договору, не зверталася до суду з цими питаннями;
		- відповідач не надав суду жодного належного доказу, що підтверджує його позицію, зокрема помилку при укладення договору на момент підписання договору.
		24.07.2017 року до суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
		- жодною із сторін не було здійснено оферти і акцепту, які б відповідали вимогам ст. 640-642 ЦК України;
		- Правовласник передбачені п. 4.2.1 договору документи й матеріали не передав, відповідний акт приймання-передачі сторонами не підписаний;
		- воля позивача за зустрічним позовом до вчинення спірного договору та результат договору не узгоджуються;
		- помилці сторін при підписання спірного правочину сприяла переоцінка ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу" свого досвіду і можливостей, а саме ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу" не був обізнаний про вимоги діючого законодавства щодо законодавчо закріпленої процедури затвердження навчальних програм для навчально-виховного процесу у позашкільних закладах. Просить відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
		Представник позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" в судовому засіданні 21.09.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні первісного позову, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
		Представники відповідача за первісним позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в судовому засіданні 21.09.2017 року проти первісного позову заперечили, підтримали вимоги зустрічного позову.
		За письмовим клопотанням позивача в судових засіданнях 19.04.2017 року, 15.05.2017 року, 24.05.2017 року, 29.05.2017 року, 12.06.2017 року, 06.07.2017 року, 29.08.2017 року, 21.09.2017 року здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою на програмно-апаратному комплексі "Оберіг".
		З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши оцінку письмовим поясненням сторін, запереченням позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, норму права, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд встановив:
		Первісний позов мотивовано тим, що 23.12.2015 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейське бюро бізнесу», далі Правовласник, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі Користувач, був укладений договір    комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 231215/01, далі Договір.
		Відповідно до п. 1.1. Договору Правовласник надає Користувачу, а Користувач набуває право використання у своєї підприємницькій діяльності Комплексу виключних прав (далі - КВП) на унікальну тренінгову технологію бізнес-освіти для розвитку індивідуальності дітей та підлітків на підставі отриманих Сертифікатів та Ліцензій від Правовласника та право використовувати в своїй діяльності Знаки для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_3 та Бізнес-школа «ІНФОРМАЦІЯ_2». КВП належить Правовласнику на наступних підставах:
		- Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_4, зареєстрованого 28.04.2011 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України;
		- Свідоцтва № НОМЕР_2 від 10.04.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України. 
		За використання КВП Користувач оплачує Правовласнику винагороду, обумовлену даним Договором. КВП надається для організації роботи Правовласником виключно на договірній території, зазначеній в п. 2.2. даного Договору.
		Згідно з п. 3.1. - 3.3. Договору за використання КВП Правовласника за даним Договором встановлюється наступні види та форма оплати: 
		- одноразовий платіж (паушальний внесок - за міжнародною термінологією) в розмірі 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) євро, сплачуваний в національній валюті України на день платежу. Розрахунок суми обов'язкового щомісячного платежу (роялті) здійснюється за наступним принципом:
		- при кількості учнів 30 (тридцять) та більше - в розмірі 10 % (десяти відсотків) від валового прибутку;
		- з 01 квітня 2016 року Користувач сплачує 10% (десять відсотків) від валового прибутку з будь-якої кількості учнів;
		- при кількості учнів 50 (п'ятдесят) та більше - в розмірі 20% (двадцять відсотків) від валового прибутку;
		- при кількості учнів 100 (сто) та більше - в розмірі 30% (тридцяти відсотків) від валового прибутку.
		Роялті сплачується в національній валюті (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу. У випадку прострочки платежу оплата здійснюється за більшим курсом, який був встановлений НБУ на останній день сплившего періоду оплати або не день здійсненої оплати.
		          Користувач зобов'язаний сплатити залишок частину паушального внеску, зазначеного в п. 3.1. даного Договору до 25 грудня 2015 року в розмірі 1960,00 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) євро 00 центів. Оплата здійснюється в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу за безготівковим розрахунком готівкою через касу Правовласника. Користувач зобов'язується виплатити залишок частини паушального внеску, зазначеного в п. 3.1. даного Договору, в розмірі 23040,00 (двадцять три тисячі сорок) євро рівними платежами в наступні десять років (120 платежів) в сумі по 192,00 (сто дев'яносто два) євро в місяць, починаючи з 01 березня 2016 року, які сплачуються в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу. 
		          Оплата періодичних щомісячних платежів здійснюється за поточний місяць не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, починаючи з 01 квітня 2016 року.
		          Пунктами 4.1.7, 4.18. Договору передбачені  обов'язки Користувача, а саме:  
		- своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі, передбачені розділом 3 Договору;
		- з моменту підписання даного Договору сторонами не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця заповнювати та поновляти дані статистичного, аналітичного та фінансового обліку в режимі реального часу на наданому Правовласником ресурсі або, у випадку окремих угод, надавати на електронну пошту НОМЕР_5 письмові звіти про результати роботи минулого місяця за ключовими показниками (кількість учнів, кількість вчителів, джерела реклами, вартість навчання, заявки на стажування, поїздки, заявки на матеріали та послуги) у формі, наданій Правовласником. Правовласник вправі змінювати вимоги до форми та змісту звітів у односторонньому порядку.
		Умовами п. 4.2.1. Договору передбачений обов'язок Правовласника протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту підписання даного договору сторонами надати Користувачу за Актом прийому-передачі наступну документацію для реалізації КВП:
		- Програму 1 курсу навчання «ІНФОРМАЦІЯ_3»;
		- графіки та опис щорічних обов'язкових заходів, в яких згідно методики ведення бізнесу, Користувач прийме участь;
		- календарний план рекомендованих заходів, в яких Користувач та учні зможуть прийняті участь;
		- шаблони договорів про нерозголошення конфіденційної інформації співробітникам, представниками та власниками Користувавача;
		- шаблони трудових договорів з співробітниками;
		- шаблони договорів на надання послуг;
		- шаблони довіреностей та угод з представниками Користувача;
		- шаблони угод та меморандумів про співпрацю з навчальними установами;
		-  шаблони меморандумів з меценатами, спонсорами та благодійними організаціями;
		- зразки протоколів по створенню та роботі Ради бізнесменів ІНФОРМАЦІЯ_3;
		- методичні вказівки з проведення заходів, занять та комплексному навчанню;
		- методичні вказівки з організації бізнес-процесів;
		- навчальні та методичні матеріали;
		- зразки рекламних матеріалів;
		- зразки сувенірної продукції;
		- брендбук;
		- форму звіту Користувача з реклами, маркетингу та інформаційного супроводження;
		- зразки листів, прес-релізів, запрошень, оголошень та т. ін.;
		- електронні форми бюджету та розрахунку прибутку компанії;
		- план рахунків для бухгалтерії Користувача.
		Згідно з п. 9.1., 9.2. Договору будь-які зміни та доповнення до даного Договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами. Даний Договір може бути розірваний за згодою сторін.
		Пунктом 9.7. Договору передбачено, що Користувач не вправі розірвати достроково Договір в односторонньому порядку без настання обставин непереборної сили, зазначених в п. 6. даного Договору; не вправі відмовлятись від взятих на себе зобов'язань з причин, що не пов'язані з фізичною неможливістю ведення бізнесу ним самим або найманими управлінцями; не вправі відмовитись від взятих на себе зобов'язань без пропозиції Правовласнику продовжити ведення бізнесу самостійно та на свій розсуд. В іншому випадку, Користувач повинен доплатити до 100% суми одноразового платежу (паушального внеску), зазначеного у п.п. 3.1.-3.3. цього Договору. Строк та форму доплати сторони визначають окремою угодою. При цьому, строк не повинен перевищувати 24 місяці.
		Відповідно до п. 9.8, 9.9. Договору у випадку відсутності прибутку Користувач вправі ініціювати питання передачі управління найманому менеджменту, витрати на який сторони несуть пропорційно їх прибуткам, зазначеним в п. 3 даного Договору. У випадку відмови Користувачем від управління бізнесом сторони передають управління Правовласнику зі зміною умов розподілу прибутку, вказаного в п. 3 на діаметрально протилежні: розрахунок розподіленого Правовласником прибутку, як керуючого партнеру, в даному випадку здійснюється за наступним принципом:
		- Правовласник сплачує Користувачу 10 % валового прибутку з будь-якої кількості учнів до 49;
		- при кількості учнів 50 та більше - в розмірі 20 % від валового прибутку;
		- при кількості учнів 100 та більше - в розмірі 30% від валового прибутку.
		Відповідно до п. 9.10 Договору у випадку розірвання/припинення даного Договору за ініціативою будь-якої сторони, сплачені Користувачем грошові суми, не повертаються.
		Згідно з п. 11.1. Договору даний Договір набирає чинності  та діє:
		- в частині оплати - з дати його підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань;
		- в частині надання прав на використання КВП - протягом 10 років з моменту підписання Договору.
		Як зазначає позивач в позові, на виконання п. 3.2. Договору 14.12.2015 року відповідачем було здійснене перерахування частини паушального внеску в сумі 49023,84 грн., яка еквівалентна 1960,00 євро(платіжне доручення № 140 від 24.12.2015 року). В подальшому, починаючи з березня 2016 року по червень 2016 року відповідачем були здійснені чергові платежі паушального внеску на загальну суму 16615,68 грн., яка еквівалентна 768 євро (платіжні доручення № 40 від 20.04.2016 року, № 47 від 13.05.2016 року). Таким чином, на теперішній час з початку дії Договору відповідачем сплачено позивачу паушального внеску у сумі, еквівалентній 2728 євро, несплачений залишок паушального внеску дорівнює 22272,00 євро.
		Позивач в позові вказує, що 02.06.2016 року ним був отриманий від відповідача лист за №1/6 з пропозицією щодо розірвання Договору з додаванням проекту додаткової угоди до зазначеного Договору, якою визначалось, що після розірвання Договору сторони не мають претензій та вимог одна до одної. Разом з тим зазначає, що оскільки у Договорі не передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку, позивачем 10.06.2016 року був надісланий до відповідача лист за № 1006/16/01 з пропозицією щодо двох варіантів вирішення питання продовження договірних відносин - або, на підставі п.9.8 Договору, передати управління комплексом виключних прав найманому менеджменту з витратами Сторін пропорційно їх доходам, або, за п. 9.9. Договору, передати управління комплексом виключних прав Правовласнику зі зміною умов розподілу доходів. Зазначену пропозицію відповідачем було проігноровано, відповідь на нього не надана.
		Позивач в позові зазначає, що відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та відмовився від інших варіантів продовження договірних відносин, які передбачені Договором та запропоновані йому позивачем, тому вважає, що відповідач повинен сплатити залишок паушального внеску в сумі 22272,00 євро, що станом на 07.02.2017 року за офіційним курсом НБУ складає 650342,40 грн. При цьому позивач вказує, що відповідач повинен був сплачувати за перший рік навчання починаючи з 01.04.2016 року щомісячно суму роялті, еквіваленту 450 євро, за другий рік навчання починаючи з 01.10.2016 року - суму еквіваленту 1800 євро. Вказує, що заборгованість відповідача по сплаті роялті за період з 01.04.2016 року по 01.02.2017 року складає 9585,00 євро, що еквівалентно станом на 07.02.2017 року за офіційним курсом НБУ 332442,00 грн.
		Оскільки відповідачем були порушені умови, передбачені розділом 3 Договору, щодо здіснення оплати паушального внеску та роялті позивач намагається стягнути з відповідача неустойку від суми заборгованості за паушальним внеском в сумі 6503,42 грн. та неустойку  по сплаті роялті в сумі 3324,42 грн. на підставі п. 5.2. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачено, що за порушення умов, передбачених розділом 3 Договору Користувач повинен сплатити Правовласнику неустойку в розмірі 1% (одного відсотка) від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми.
		З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних від суми заборгованості по паушальному внеску за період з 01.07.2016 року по 07.02.2017 року в сумі 11839,65 грн., а також три відсотка річних від суми заборгованості по роялті за період з 01.04.2016 року по 07.02.2017 року в сумі 8531,88 грн.
		Разом з тим позивач зазначає, що відповідачем в порушенням умов п. 4.18 Договору з моменту підписання Договору жодного разу не був наданий письмовий звіт, у зв'язку з чим намагається стягнути з останнього штраф за ненадання звітів за період з 10.01.2016 року по 10.01.2017 року в сумі 18411,15 грн. на підставі п. 5.8. Договору.
		Зустрічний позов мотивовано  тим, що 23.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейське бюро бізнесу», далі Правовласник, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі Користувач, був укладений договір    комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 231215/01, далі Договір.
		Позивач за зустрічним позовом зазначає, що надана відповідачем за зустрічним позовом інформація щодо підстав виникнення у відповідача комплексу виключних прав є такою, що не відповідає дійсності. Вказує, що КВП, що належать Правовласнику підтверджуються, зокрема, свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_4, зареєстрованим 28.04.2011 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, натомість існує Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_3, зареєстроване 28.04.2011 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства і науки України, що належить ОСОБА_7 (Стаття «Бізнес-школа «ІНФОРМАЦІЯ_2», Одеса 2010). Вважає, що має місце повідомлення з боку Правовласника потенційному користувачу КВП завідомо неправдивих відомостей щодо підстав виникнення КВП. Також зазначає, що в Договорі відсутні будь-які посилання на відповідний договір, за яким ОСОБА_7 передала виключне право на використання її авторських прав відповідачу за зустрічним позовом. Поряд з цим зазначає, що у відповідача відсутня ліцензія на здійснення освітньої діяльності відносно співробітників і представників Користувача. Вказує, що з наведеного в п. 1.3. Договору переліку позивач за зустрічним позовом отримала лише право на використання знаку для товарів і послуг Бізнес-школа «ІНФОРМАЦІЯ_2», решта - включаючи програму та методику навчання, методичні рекомендації тощо правовласником не надано. Відсутність зазначених матеріалів унеможливила використання КВП позивачем за зустрічним позовом. Позивач вважає, що жодних документів щодо реєстрації авторського права на освітню технологію відповідач за зустрічним позовом не має, оскільки за змістом самого Свідоцтва № НОМЕР_3 від 28.04.2011 року, воно не може посвідчувати прав на освітню технологію, оскільки об'єктом авторського права є стаття, яка за своїм визначенням не є ані технологією, ані методикою, ані програмою тощо. Також зазначає, що згідно з п. 3.1.2. Договору розрахунок суми обов'язкового щомісячного платежу (роялті) визначається від валового доходу, втім договором не визначено поняття «валовий дохід» та чий валовий дохід слід брати до уваги, на підставі чого він визначається та чим підтверджується.
		З посиланням на приписи ст. ст. 229, 230 ЦК України, вважаючи що вказаний Договір був укладений від впливом помилки стосовно істотної умови договору - предмету, а саме: змісту КВП та обману позивач за зустрічним позовом просить визнати договір комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 231215/01 недійсним.
		Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір комерційної концесії. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов  щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1115 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
		Відповідно до ч. ст. 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.
		Приписами ч. 1 ст. 1116 ЦК України визначено, що предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.
		Згідно з ч. 1 ст. 1120 ЦК України Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.
		Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами у справі, на виконання п. 3.2. Договору відповідачем було здійснене перерахування частини паушального внеску в розмірі 1960,00 євро (платіжне доручення № 140 від 24.12.2015 року), а також з березня 2016 року по червень 2016 року були сплачені чергові платежі паушального внеску в розмірі 768,00 євро (платіжні доручення № 40 від 20.04.2016 року та № 47 від 13.05.2016 року).
		Приписами ч. 1 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
		Факт сплати відповідачем паушального внеску в розмірі 1960,00 євро та в розмірі 768,00 євро визнається сторонами у справі, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин, тому вказані обставини в силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню.
		Таким чином, всього з початку дії Договору відповідачем було сплачено на користь позивача частину паушального внеску в сумі 2728,00 євро.
		Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом) звернулася до позивача (ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу") з листом № 1/6 від 02.06.2016 року, в якому з посиланням на п. 9.2. Договору комерційної концесії № 231215/01 від 23.12.2015 року  запропонувала розірвати договір за згодою сторін з 10.06.2016 року, додавши до нього проект додаткової угоди. При цьому в п. 2 проекту додаткової угоди було зазначено, що сторони претензій та вимог один до одного не мають.
		Листом-відповіддю № 1006/16/01 від 10.06.2016 року ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу" (позивач за первісним позовом) повідомило, що наміру однієї сторони припинити договірні відносини для розірвання Договору недостатньо. Разом з тим ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу" запропонувало варіанти продовження договірних відносин або відповідно до п. 9.8. Договору, або згідно п. 9.9. Договору. Разом з тим у вказаному листі зазначив, що у випадку наполягання на розірванні договору буде виставлена претензія щодо оплати залишку паушального внеску в сумі 22272,00 євро.
		В подальшому відповідач за первісним позовом звернувся до позивача листом-повідомленням № 09-16-01 від 09.12.2016 року, в яком зазначила, що вказаний лист є офіційним повідомленням про неможливість ведення бізнесу з фізичних підстав, що в свою чергу, є підставою для дострокового розірвання Договору з повним звільненням Користувача від всіх взятих на себе обов'язків за договором комерційної концесії № 231215/01 від 23.12.2015 року. У зв'язку з вказаним відповідач повідомив відповідно до п. 9.7. Договору про дострокове розірвання Договору з 09.12.2016 року.
		Разом з тим відповідач за первісним позовом звернувся до позивача також з листом-повідомленням № 09-16-02 від 09.12.2016 року, в якому зазначив, що вказаний лист є офіційною пропозицією Користувача Правоволодільцю вести бізнес самостійно та на свій розсуд, що в свою чергу, є підставою для дострокового розірвання Договору з повним звільненням Користувача від всіх взятих на себе обов'язків за договором комерційної концесії № 231215/01 від 23.12.2015 року.  Також відповідач повідомив відповідно до п. 9.7. Договору про дострокове розірвання Договору з 09.12.2016 року.
		Таким чином, відповідач листом № 09-16-02 від 09.12.2016 року, скориставшись правом, передбаченим п. 9.7. Договору, відмовився від ведення бізнесу та запропонував позивачу вести бізнес самостійно та на свій розсуд. Тобто фактично вказані дії відповідача свідчать про відмову від ведення бізнесу, наслідком чого є здійснення сторонами дій, передбачених п. 9.9. Договору.
		Проте доказів вчинення сторонами дій щодо передачі управління Правовласнику ведення бізнесу до матеріалів справи не надано.
		Як вбачається зі змісту п. 9.7. Договору відповідач (Користувач) у відповідних випадках повинен доплатити до 100% суми одноразового платежу, зазначеного в п. 3.1. - 3.3. даного Договору. При цьому строк та форму доплати сторони визначають відповідною угодою. Однак докази укладення сторонами додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.
		Відтак, оскільки відповідач (Користувач) листом № 09-16-02 від 09.12.2016 року відмовився від ведення бізнесу та запропонував позивачу вести бізнес самостійно, відтак починаючи з 10.12.2016 року у відповідача відсутні зобов'язання за вказаним Договором.
		Пунктом 4.1.7 Договору передбачений обов'язок Користувача своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі, передбачені розділом 3 Договору.
		Так, розділом 3 Договору (п.п. 3.1.1.) передбачено, що за використання КВП Правовласника за даним договором встановлюється одноразовий платіж (паушальний внесок - за міжнародною термінологією) в розмірі 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) євро, сплачуваний в національній валюті України на день платежу.
		При цьому умовами п. 3.2. Договору визначено, що Користувач зобов'язаний сплатити частину паушального внеску, зазначеного в п. 3.1. даного Договору до 25 грудня 2015 року в розмірі 1960,00 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) євро 00 центів. Оплата здійснюється в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу за безготівковим розрахунком готівкою через касу Правовласника. Користувач зобов'язується виплатити залишок частини паушального внеску, зазначеного в п. 3.1. даного Договору, в розмірі 23040,00 (двадцять три тисячі сорок) євро рівними платежами в наступні десять років (120 платежів) в сумі по 192,00 (сто дев'яносто два) євро в місяць, починаючи з 01 березня 2016 року, які сплачуються в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу.
		Як вказано вище, відповідачем було сплачено на користь позивача частину паушального внеску в сумі 2728,00 євро за період з березня 2016 року по червень 2016 року.
		Фактичні обставини справи свідчать, що в подальшому з липня 2016 року відповідач обов'язок щодо сплати щомісячно по 192,00 євро паушального внеску не виконував.
		Зі змісту первісного позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача весь залишок несплаченого паушального внеску в розмірі 22272,00 євро.
		Втім умовами п. 3.2. Договору чітко визначено, що залишок паушального внеску в розмірі 23040,00 (двадцять три тисячі сорок) євро Користувач сплачує рівними платежами в наступні десять років (120 платежів) в сумі по 192,00 (сто дев'яносто два) євро в місяць, починаючи з 01 березня 2016 року.
		Враховуючи умови п. 3.2. Договору, а також що з 10.12.2016 року внаслідок відмови відповідача від ведення бізнесу у останнього відсутні зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку, що у відповідача настав строк виконання обов'язку щодо сплати по 192,00 євро паушального внеску з 01.07.2016 року по 01.12.2016 року.
		Оскільки відповідно до п. 3.2. Договору платежі по 192,00 євро в місяць паушального внеску сплачуються в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу, відтак судом здійснений розрахунок заборгованості відповідача по сплаті паушального внеску з урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на день платежу, а саме:
		1) 01.07.2016 року настав строк оплати 192,00 євро паушального внеску, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.07.2016 року (27,564503) складає 5292,38 грн.;
		2) 01.08.2016 року настав строк оплати 192,00 євро паушального внеску, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.08.2016 року (27,567512) складає 5292,96 грн.;
		3) 01.09.2016 року настав строк оплати 192,00 євро паушального внеску, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.09.2016 року (29,033648) складає 5574,46 грн.;
		4) 01.10.2016 року настав строк оплати 192,00 євро паушального внеску, втім оскільки це  вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 03.10.2016 року, за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2016 року (28,948166) складає 5558,05 грн.;
		5) 01.11.2016 року настав строк оплати 192,00 євро паушального внеску, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.11.2016 року (27,929198) складає 5362,41 грн.;
		6) 01.12.2016 року настав строк оплати 192,00 євро паушального внеску, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2016 року (27,181545) складає 5218,86 грн.
		Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню заборгованість по сплаті паушального внеску в сумі 32299,12 грн.
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті паушального внеску підлягають задоволенню частково в сумі 32299,12 грн.
		Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання зі сплати щомісячних платежів паушального внеску залишились невиконаними з боку відповідача за первісним позовом.
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за  увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з порушенням строку сплати паушального внеску позивач нарахував відповідачу неустойку  в сумі 6503,42 грн. на підставі п. 5.2. Договору. 
		Так, згідно з п. 5.2. Договору за порушення умов, передбачених розділом 3 Договору Користувач повинен сплатити Правовласнику неустойку в розмірі 1% (одного відсотка) від несплаченої (несвоєчасно плаченої) суми.
		Відповідно до розрахунку суду неустойка по сплаті паушального внеску складає 322,99 грн. (заборгованість з паушального внеску в сумі 32299,12 грн. х 1 %).
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неустойки по сплаті паушального внеску підлягають задоволенню частково в сумі 322,99 грн.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Матеріали справи свідчать, що за несвоєчасну сплату паушального внеску позивач нарахував відповідачу три відсотка річних за період з 01.07.2016 року по 07.02.2017 року в сумі 11839,65 грн.
		Дослідивши розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, за допомогою програми "Законодавство".
		Три проценти річних розраховані наступним чином:
		1) на заборгованість зі сплати платежу паушального внеску в сумі 5292,38 грн., строк оплати якого настав 01.07.2016 року, прострочка виникла з 02.07.2016 року
		- за період з 02.07.2016 року по 09.12.2016 року (161 день прострочення) від суми боргу 5292,38 грн. три відсотки річних складають 69,84 грн.;
		2) на заборгованість зі сплати платежу паушального внеску в сумі 5292,96 грн., строк оплати якого настав 01.08.2016 року, прострочка виникла з 02.08.2016 року
		- за період з 02.08.2016 року по 09.12.2016 року (130 днів прострочення) від суми боргу 5292,96 грн. три відсотки річних складають 56,40 грн.;
		3) на заборгованість зі сплати платежу паушального внеску в сумі 5574,46 грн., строк оплати якого настав 01.09.2016 року, прострочка виникла з 02.09.2016 року
		- за період з 02.09.2016 року по 09.12.2016 року (99 днів прострочення) від суми боргу 5574,46 грн. три відсотки річних складають 45,24 грн.;
		4) на заборгованість зі сплати платежу паушального внеску в сумі 5558,05 грн., строк оплати якого настав 01.10.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 03.10.2016 року, прострочка виникла з 04.10.2016 року
		- за період з 04.09.2016 року по 09.12.2016 року (67 днів прострочення) від суми боргу 5558,05 грн. три відсотки річних складають 30,52 грн.;
		5) на заборгованість зі сплати платежу паушального внеску в сумі 5362,41 грн., строк оплати якого настав 01.11.2016 року, прострочка виникла з 02.11.2016 року
		- за період з 02.11.2016 року по 09.12.2016 року (38 днів прострочення) від суми боргу 5362,41 грн. три відсотки річних складають 16,70 грн.;
		6) на заборгованість зі сплати платежу паушального внеску в сумі 5218,86 грн., строк оплати якого настав 01.12.2016 року, прострочка виникла з 02.12.2016 року
		- за період з 02.12.2016 року по 09.12.2016 року (8 днів прострочення) від суми боргу 5218,86 грн. три відсотки річних складають 3,42 грн.
		Так, з урахуванням викладеного, загальна сума трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання відповідачем за первісним позовом щодо сплати платежів паушального внеску складає 222,12 грн.
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 трьох відсотків річних від суми заборгованості по сплаті паушального внеску підлягають задоволенню частково в сумі 222,12 грн.
		Матеріали справи свідчать, що позивач намагається стягнути з відповідача штраф за неподання звітів в сумі 18411,15 грн. на підставі п. 5.8. Договору.
		Пунктом 4.18. Договору передбачений обов'язок Користувача з моменту підписання даного Договору сторонами не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця заповнювати та поновляти дані статистичного, аналітичного та фінансового обліку в режимі реального часу на наданому Правовласником ресурсі або, у випадку окремих угод, надавати на електронну пошту НОМЕР_5 письмові звіти про результати роботи минулого місяця за ключовими показниками (кількість учнів, кількість вчителів, джерела реклами, вартість навчання, заявки на стажування, поїздки, заявки на матеріали та послуги) у формі, наданій Правовласником. Правовласник вправі змінювати вимоги до форми та змісту звітів у односторонньому порядку.
		Умовами п. 5.8. Договору сторони визначили, що за порушення строку надання щомісячного звіту або надання у звіті недостовірних відомостей Користувач сплачує Правовласнику штраф в розмірі 0,1 % (одна десята) від суми номінального одноразового платежу (паушального внеску) за кожний випадок порушення.
		При цьому в п. 5.4. Договору визначено, що номінальним одноразовим платежем сторони за даним Договором домовились вважати максимально-заявлений на ринку Правовласником одноразовий внесок за користування КВП, який оголошений Правовласником на момент здійснення Користувачем зазначених дій та який розміщений на офіційних сайтах Міжнародної освітньої мережі ІНФОРМАЦІЯ_3 та сайтах, які займаються просуванням  та продажем даної комерційної концесії (франшизи - міжнародної технології).
		Доказів виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку, передбаченого п. 4.18 Договору щодо надання звітів не матеріали справи не містять.
		Умовами п. 4.1.2 Договору передбачено, що Користувач зобов'язаний здійснювати діяльність на підставі Європейського кодексу етики франчайзингу, прийнятого Європейською федерацією франчайзингу, адаптованого до українських реалій Федерацією розвитку франчайзингу України та неупереджено дотримуватися стандартів та правил ведення бізнесу Правовласника.
		До матеріалів справи надано Стандарти по франшизі Міжнародної освітньої мережі ІНФОРМАЦІЯ_3 (стандарт Бізнес-план), в якому зазначено, що паушальний внесок на 1 локальну бізнес-школу складає 50000,00 євро. Тобто максимальним одноразовим внеском за користування КВП є 50000,00 євро.
		Таким чином, штраф за одне порушення щодо неподання звітів відповідачем буде складати 50 євро (50000,00 євро х 0,1%).
		Судом здійснений перерахунок розміру штрафу за неподання відповідачем звітів, оскільки позивачем допущено помилки в розрахунку, а саме не враховано, що 10.01.2016 року, 10.04.2016 року та 10.09.2016 року є вихідними днями.
		Штраф розрахований судом наступним чином:
		1) 10.01.2016 року настав строк подання звіту, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 11.01.2016 року
		- штраф 50 євро, що за курсом НБУ станом на 11.01.2016 року (25,246597) складає 1262,33 грн.;
		2) 10.04.2016 року настав строк подання звіту, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 11.04.2016 року
		- штраф 50 євро, що за курсом НБУ станом на 11.04.2016 року (29,123196) складає 1456,16 грн.;
		3) 10.09.2016 року настав строк подання звіту, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 12.09.2016 року
		- штраф 50 євро, що за курсом НБУ станом на 12.09.2016 року (30,057262) складає 1502,86 грн.
		Розрахунок штрафу за неподання звітів 10.02.2016 року, 10.03.2016 року, 10.05.2016 року, 10.06.2016 року, 10.07.2016 року, 10.08.2016 року, 10.10.2016 року, 10.11.2016 року виконаний у відповідності з умовами Договору.
		Так, з урахуванням розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню штраф за неподання звітів в сумі 15567,35 грн.
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу за неподання звітів підлягають задоволенню частково в сумі 15567,35 грн.
		Однією з вимог первісного позову є вимога про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332442,00 грн.
		Так, умовами п.п. 3.1.2, 3.1.2 п. 3.1. Договору встановлено, що розрахунок суми обов'язкового щомісячного платежу (роялті) здійснюється за наступним принципом:
		- при кількості учнів 30 (тридцять) та більше - в розмірі 10 % (десяти відсотків) від валового прибутку;
		- з 01 квітня 2016 року Користувач сплачує 10% (десять відсотків) від валового прибутку з будь-якої кількості учнів;
		- при кількості учнів 50 (п'ятдесят) та більше - в розмірі 20% (двадцять відсотків) від валового прибутку;
		- при кількості учнів 100 (сто) та більше - в розмірі 30% (тридцяти відсотків) від валового прибутку.
		Роялті сплачується в національній валюті (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу. У випадку прострочки платежу оплата здійснюється за більшим курсом, який був встановлений НБУ на останній день сплинувшего періоду оплати або не день здійсненої оплати.
		З аналізу змісту викладених пунктів Договору вбачається, що розмір роялті визначається від кількості учнів, які відповідач повинен повідомляти позивачу в письмових звітах (п. 4.18 Договору) про результати роботи не пізніше 10 числа кожного місяця.
		Як встановлено вище, відповідач обов'язок щодо надання звітів не виконав, відтак господарський суд позбавлений можливості встановити кількість учнів, які проходили навчання у відповідача, в т.ч. визначити розмір роялті, який відповідач повинен був сплатити на користь позивача.
		Крім того розмір роялті визначається від «валового прибутку», втім Договір не містить визначення поняття «валового прибутку» та як він визначається.
		Разом з тим Договір не містить умов про те, що якщо Користувач не подає звіти, то роялті визначається згідно з Стандартами по франшизі ІНФОРМАЦІЯ_3.
		За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332442,00 грн. слід відмовити.
		Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних платежів (роялті) позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неустойки по сплаті роялті в сумі 3324,42 грн., трьох відсотків річних від суми заборгованості по роялті в сумі 8531,88 грн. також не підлягають задоволенню.
		Стосовно заперечень відповідача, а саме посилань останнього на відсутність доказів наявності у відповідача за зустрічним позовом типової навчальної програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України суд вважає зазначити, що предметом спірного договору    № 231215/01 від 23.12.2015 року була передача комплексу виключних прав на унікальну тренінгові технологію бізнес-освіти. При цьому в п. 1.1. Договору визначено що під терміном «бізнес-освіта» сторони визнають процес організації та проведення постійно діючих тренінгів та консультацій у вигляді курсів, майстер-класів, форумів, виїзних сесій, індивідуальних та групових заходів, практичних та теоретичних занять з основ економіки, підприємництва та ін. процесів, не пов'язаних з системою загальної державної або приватної освіти та не вимагаючих отримання державних ліцензій або дозволів за діючим законодавством України.
		Заперечення відповідача проти нарахування штрафу за неподання звітів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки саме на відповідача покладений обов'язок подавати письмові звіти пунктом 4.1.18 Договору. При цьому докази звернення відповідача до позивача з проханням надати форму для заповнення звітів матеріали справи не містять.
		Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч. 6 ст. 49 ГПК України.
		Приписами ч. 6 ст. 84 ГПК України визначено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIІІ внесено зміни до статті 4 Закону України «Про судовий збір» та передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2017 року.
		При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 року становить 1600,00 грн.
		Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (в редакції станом на дату пред'явлення позову в даній справі) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Предметом розгляду поданого в даній справі первісного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 1031394,92 грн., що є вимогою майнового характеру. Відтак, сума судового збору за розгляд заявлених позовних вимог повинна складати 1,5 відсотка від суми 1031394,92 грн., що становить 15470,92 грн. 
		Разом з тим позивачем в позові заявлене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, за розгляд якого він повинен сплатити 800,00 грн.
		Таким чином, разом судовий збір за розгляд первісного позову складає 16270,92 грн.
		Втім, як вбачається з доданих до позовної заяви в якості доказу сплати судового збору квитанції та платіжних доручень № 382 від 22.11.2016 року та № 384 від 22.11.2016 року, позивачем сплачено судовий збір в сумі 16270,91 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлено. Відтак позивач не доплатив судовий збір в розмірі 0,01 грн.
		Умовами п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що  якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України несплачена сума судового збору за подання до господарського суду первісного позову в даній справі в розмірі 0,01 грн. підлягає стягненню з позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" в дохід Державного бюджету України.
		Щодо зустрічного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1115 ЦК України, за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.
		Згідно з ч. 1 ст. 1116 ЦК України, предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.
		Частиною 1 ст. 1120 ЦК України передбачено, що правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.
		Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України та іншими актами законодавства.
		Згідно абзацу 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Отже, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.
		При цьому абзацом 4 п. 2.9. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
		Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір № 231215/01 від 23.12.2015 року може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: 
		- порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; 
		- наявності передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
		Відповідно до Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 статті 215 ЦК України), зокрема: 
		§          відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
		§          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);
		§          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);
		§          правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);
		§          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
		§ правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), що встановлено ч. 3 ст. 215 ЦК України.
		Відповідно до частини 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
		Як на підставу для визнання Договору недійсним позивач за зустрічним позовом вказує на те, що при укладенні оспорюваного Договору відповідач за зустрічним позовом ввів позивача в оману шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, оскільки надана позивачем за первісним позовом інформація щодо підстав виникнення   у нього комплексу майнових прав є неправдивою. При цьому вказує, що спірний Договір був укладений від впливом помилки стосовно істотної умови договору - предмету, а саме: змісту КВП
		Згідно з ч. 4, 7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Згідно з п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
		Як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, на момент укладення Договору та на момент набрання ним чинності, відсутні докази, які б свідчили про введення відповідачем за зустрічним позовом позивача за зустрічним позовом в оману та вчинення договору під впливом помилки з огляду на наступне. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами у справі, на виконання п. 3.2. Договору відповідачем за первісним позовом було здійснене перерахування частини паушального внеску в загальній сумі 2728,00 євро. 
		Зі змісту викладеного в первісному позові розрахунку заборгованості по роялті вбачається, що відповідачем за первісним позовом здійснювалась часткова сплата роялті в сумі 203,00 євро та 112,00 євро.
		Матеріали справи містять докази на підтвердження спрямованих дій сторін на виконання умов Договору та відповідно відсутності омани з боку відповідача за зустрічним позовом, а саме:
		- копія свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_3 від 28.04.2011 року;
		- копія свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 10.04.2012 року;
		- копію свідоцтва на знак для товарів і послуг № 221748 від 25.01.2017 року;
		- копію ліцензійного договору № 020215/01 від 02.02.2015 року;
		- копію Акта виконаних робіт з передачі матеріалів для франчайзі Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 24.12.2015 року.
		В матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт з передачі матеріалів для франчайзі Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 24.12.2015 року, підписаний відповідачем за первісним позовом, відповідно до якого ОСОБА_1 засвідчила, що прийняла усі документи з передачі виключних прав на використання бренду Бізнес-школи  «ІНФОРМАЦІЯ_2» та отримала навчання за всіма напрямками - адміністративне, педагогічне, методичне. Також в акті зазначено, що Правовласник виконав усі свої зобов'язання за Договором комерційної концесії, претензій ОСОБА_1 не має.
		Отже, матеріалами справи підтверджується вчинення сторонами дій, спрямованих   на виконання та схвалення умов Договору, а відтак, підстави, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору, відсутні.
		Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Позивач за зустрічним позовом не довів суду наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, а також не довів факт порушення оспорюваним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів.
		За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про визнання договору комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_3     № 231215/01 від 23.12.2015 року, недійсним слід відмовити.
		Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в сумі 1600,00 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
		Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що йому надане лише право на використання знаку для товарів і послуг Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» не ґрунтується на наданих до матеріалів справи доказах та спростовується актом виконаних робіт з передачі матеріалів франчайзі Бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 24.12.2015 року до договору № 231215/01 від 23.12.2015 року та підписаному позивачем без будь-яких заперечень.
		Підписавши зазначений Акт, ФОП ОСОБА_1 як зазначено у тексті Акту, засвідчила, що отримала всі  документи з  передачі  виключних прав на використання бренду  Бізнес-школи ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримала навчання по всім напрямкам - адміністративне, педагогічне, методичне.
		Щодо клопотання позивача за первісним позовом про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 30500,00 грн. суд вважає зазначити наступне.
		Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що позивач посилається на укладення договору про надання правової допомоги з ТОВ «Східно-європейське правове агентство»            № 010122016/02 від 01.12.2016 року.
		Втім до клопотання позивачем був наданий договір № 01122016/02 від 01.12.2016 року, укладений між ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу", далі Замовник, та ТОВ «Східно-європейське правове агентство», далі Виконавець, з додатковою угодою № 2 від 01.12.2016 року. 
		Відповідно до редакції додаткової угоди № 2 до договору № 01122016/02 від 01.12.2016 року сторони домовились про те, що Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець на підставі цього доручення  здійснює представництво інтересів Замовника при розгляді справи за позовом Замовника до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у Господарському суді Запорізької області, а також за необхідності, в інших судах, будь-якої інстанції та спеціалізації.
		Згідно з 2.2. Договору № 01122016/02  Виконавець зобов'язується: представляти інтереси Замовника у судах будь-яких інстанцій при розгляді судових справ, представляти інтереси Замовника у підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади, правоохоронних та інших органах при вирішенні питань, пов'язаних з судовими інстанціями, надавати консультації, висновки, довідки з питань, пов'язаних з судовими справами, здійснювати інші дії, які пов'язані з представництвом інтересів Замовника.
		Пунктом п. 3.3. Договору № 01122016/02 передбачено, що виконання сторонами власних обов'язків за цим договором підтверджується актом наданих послуг, який підписується обома сторонами.
		Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
		Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". 
		При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону), що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав звіти про дебетові та кредитові операції за своїм рахунком, з яких вбачається сплата останнім коштів на користь ТОВ «Східно-європейське правове агентство».
		Втім матеріали справи свідчать, що представництво інтересів позивача за первісним позовом в суді здійснювали Шаповалов Р.Ю. на підставі довіреності від 25.01.2017 року та ОСОБА_10 на підставі довіреності від 26.12.2016 року. При цьому вказані довіреності були видані від імені ТОВ "Європейське бюро розвитку бізнесу". 
		Будь-які докази в підтвердження того, що представники позивача є адвокатами, або працівниками ТОВ «Східно-європейське правове агентство» в матеріалах справи відсутні.
		Крім того, до матеріалів справи не наданий акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 01122016/02 від 01.12.2016 року (п. 3.3.).
		За таких обставин, клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 30500,00 грн. не підлягає задоволенню.
		У судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 549, 599, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 48, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69035, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:
		- Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", 65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 68-Г, код ЄДРПОУ 36611767, заборгованість зі сплати паушального внеску в сумі 32299 (тридцять дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп., неустойку по сплаті паушального внеску в сумі 322 (триста двадцять дві) грн. 99 коп., три відсотка річних від суми заборгованості по сплаті паушального внеску в сумі 222 (двісті двадцять дві) грн. 12 коп., штраф за неподання звітів в сумі 15567 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 35 коп.,  витрати зі сплати судового збору в сумі  726 (сімсот двадцять шість) грн. 17 коп., видавши наказ.
		3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", 65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 68-Г, код ЄДРПОУ 36611767, на користь Державного бюджету України, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок № 31215206783007, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 206) недоплачений судовий збір в сумі 0,01 (одна копійка) грн., видавши наказ.
		5. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" про визнання договору комерційної концесії бізнес-школи «ІНФОРМАЦІЯ_2» № 231215/01 від 23.12.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним - відмовити.
		6. Витрати зі сплати судового збору за розгляд зустрічного позову в сумі 1600,00 грн. покладаються на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
		 
		Повне рішення складено 27.09.2017 року   
		 
		Головуючий суддя                                                                                О.Г.Смірнов
		 
		 
		Судді                                                                                                     Т.А. Азізбекян 
		 
		 
		                І.С. Горохов
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...