Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8139/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2017. Зареєстровано: 05.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2017.
Дата набрання законної сили: 03.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/8139/17                                     Головуючий у 1-й інстанції:     Смолій І.В.                                                                                                         Суддя-доповідач:  Ганечко О.М. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		03 жовтня 2017 року                                                                                            м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів:
		                                   головуючого -   судді Ганечко О.М.,
		                                   суддів                              Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.,
		                                   при секретарі              Біднячук Ю.С.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Громадської організації «Національне благо України» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Національне благо України» до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		    Позивач звернувся до суду з позовом до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 року позовну заяву  залишено без розгляду.
		Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу та просила її скасувати та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Представник відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, ухвала суду - залишенню без змін, з таких підстав.
		Згідно зі ст. 199 ч.1 п.1 та ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, в зв'язку з правильним встановленням судом першої інстанції обставин справи та винесення спірного рішення з дотриманням процесуального права.
		Пунктом 9  ст.155 КАС України,  передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 99 КАС України,  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
		Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
		Тому, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
		Згідно  ст.100 КАС України,  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
		З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка і призвела до порушення прав позивача як вкладника ПАТ «Банк Фінанси та кредит».
		Згідно статті 55 Закону України «Про Національний банк України», головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
		Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
		Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства,  нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
		За змістом статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
		Постановою Правління Національного банку України № 612 від 17.09.2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2017 року № 171, згідно з яким з 18.09.2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
		На виконання вимог статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на офіційному веб-сайті Фонду 18.09.2015 року розміщено інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
		Крім того,  на офіційній сторінці інтернет-представництва Національного банку України, 17.09.2015 року також було розміщено інформацію щодо віднесення ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних.
		З огляду на викладене, позивач ще 17.09.2015 року - 18.09.2015 року повинен був дізнатися про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», що є наслідком визнання Національним банком України згаданого банку неплатоспроможним, і що, у свою чергу, згідно з доводами позивача, є наслідком протиправної бездіяльності Національного банку України щодо здійснення банківського нагляду за діяльністю ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»,  відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України».
		Однак, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 26.06.2016  року, про що свідчить дата на штемпелі на поштовому конверті, а відтак, із порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного ч. 2 статті 99 КАС України.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач починаючи з 17.09.2015р. не звертався до суду з позов про розкриття банківської таємниці.
		Враховуючи наведені обставини, позивач міг та повинен був дізнатись про обставини, що слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
		Стосовно посилань апелянта на ту обставину, що на час запровадження в ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації порушення майнових прав ще не було очевидним, а тому підстави для звернення до суду з даним адміністративним позовом були відсутні, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Як вже було зазначено вище, предметом розгляду даної адміністративної справи є саме бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів у період з 01.01.2008 по 01.01.2014 та невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватних заходів впливу на підставі наявної в НБУ інформації та перевірок.
		Відповідно до статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.
		В свою чергу, процедуру виведення неплатоспроможних банків, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, здійснює Фонд (пункт 8 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень (ч.7 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		Тобто, Національний банк України здійснював нагляд за ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до 16.09.2015 року включно. З дати запровадження в ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації Національний банк України згідно з вимогами законодавства України вже не мав повноважень здійснювати будь-які дії з банківського нагляду за діяльністю, а тому оскаржувана бездіяльність відповідача могла мати місце лише до запровадження тимчасової адміністрації, що визнається і самим позивачем шляхом обмеження періоду оскаржуваної бездіяльності.
		З моменту запровадження в ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації, оскаржувана бездіяльність Національного банку України вже не є триваючою.
		Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що постанова Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та документи, на підставі яких зазначена постанова прийнята, були недоступними у зв'язку з тим, що вони містять банківську таємницю тому, на думку позивача, моментом, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), є момент, коли така особа отримує можливість ознайомитися з документами, на підставі яких неплатоспроможний банк виведено з ринку та отримати докази відповідної бездіяльності, тобто, в даному випадку, це постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016 року
		Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових  відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		З цього приводу колегією суддів враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		Враховуючи, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим  позовом позивач суду не надав  колегія суддів погоджується з  висновком  суду першої інстанції про те, що даний позов подано із порушенням строку встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без розгляду.
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
		Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись  ст. ст. 17, 109, 160, 195, 199, 201, 205, 206, 211, 254  КАС України, суд - 
		 
		   У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційну скаргу Громадської організації «Національне благо України» - залишити без задоволення. 
		Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                   О.М. Ганечко
		 
		Судді:                                                                       Н.М. Літвіна
		 
		А.Ю. Коротких
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Ганечко О.М.            
		 
		Судді:                                                                                           Коротких А. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...