Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/17119/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: 05.10.2017. Зареєстровано: 06.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2017.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/17119/16-ц 
		Провадження № 2/161/902/17
		 
		ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		02 жовтня 2017 року     Луцький міськрайонний суд Волинської області
		в складі:
		головуючого -  судді Рудської С.М.
		при секретарі - Ярмолюк В.С.
		  за участю:
		  представників позивача - ОСОБА_1. ОСОБА_2
		  відповідача - ОСОБА_3
		  представника відповідача - ОСОБА_4
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, - 
		                    В С Т А Н О В И В:
		    Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою на обґрунтування вказавши, що її сестра ОСОБА_6, 1935 р.н., з 1990 року мала незадовільний стан здоров'я і постійно проходила лікування в медичних установах Волинської області. Основним її захворюванням був психічний розлад, до якого, в подальшому, додався ще ряд інших захворювань. В 1990 році ОСОБА_6 була визнана інвалідом першої групи загального захворювання, пов'язаного з психічним розладом здоров'я. Весь час вона надавала сестрі посильну допомогу, як матеріальну, так і фізичну. Сестра проживала за адресою: АДРЕСА_2 у належному їй на праві власності будинку. В 2004 році вона забрала сестру проживати до себе в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3. Для того, щоб здійснювався догляд за будинком вона (позивач) подала оголошення в газету, щоб поселити в будинку сестри квартирантів. На оголошення відгукнувся відповідач ОСОБА_3 і за усною домовленістю з нею оселився у будинку сестри. Згідно з домовленістю відповідач мав право користуватися будинком, натомість здійснювати за ним нагляд, допомагати здійснювати догляд за сестрою. Проте, свої зобов'язання відповідач не виконав, скориставшись її (позивача) відсутністю в квартирі за місцем проживання, він 11.10.2012 року привів до квартири приватного нотаріуса Моравецького В.Р. і використавши безпорадний стан сестри, вмовив ОСОБА_6 скласти на його користь заповіт на будинок і земельні ділянки, які належали сестрі на праві власності. Не розуміючи значення своїх дій та перебуваючи у той час у загостреному хворобливому стані, ОСОБА_6 підписала вказаний заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Посилаючись на ст. 225 ЦК України, просить суд визнати недійсним заповіт, складений 11.10.2012 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3
		    В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві.
		Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що за оголошенням в газеті у січні-лютому 2012 року він винайняв будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний будинок належав ОСОБА_6 ОСОБА_6 хворіла на склероз судин нижніх кінцівок, будинок був у занедбаному стані, а тому з позивачем була домовленість, що холодну пору року ОСОБА_6 буде жити у неї в м. Луцьку. 11.10.2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла йому (відповідачу). ОСОБА_6 склала заповіт на його користь добровільно та свідомо, в день складання заповіту стан її здоров'я був нормальний. Позивач під час складання заповіту була присутня. На початку 2013 року ОСОБА_6 була проведена ампутація ноги, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона померла. Вважає, що оспорюваний заповіт складений і посвідчений з дотриманням вимог закону. Просить у задоволенні позову відмовити.
		Вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
		Судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: Волинська обл., АДРЕСА_2, земельна ділянка, на якій він розташований, а також земельна ділянка, площею 3500 кв.м., розташована в с. Боголюби Луцького району Волинської області належали на праві власності ОСОБА_6 (а.с. 17-18).
		Позивач ОСОБА_5 є рідною сестрою ОСОБА_6 і її єдиним спадкоємцем за законом.
		11.10.2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В.Р., реєстровий номер 1912 (а.с. 19), відповідно до якого ОСОБА_6 заповіла все належне їй на праві приватної власності майно відповідачу ОСОБА_3
		З вказаного заповіту також слідує, що у зв'язку з похилим віком заповідача, заповіт складено та посвідчено за адресою: АДРЕСА_1.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла (а.с. 11).
		Поняття, право на заповіт та право заповідача на призначення спадкоємців передбачено нормами статей 1223, 1234, 1235 ЦК України.
		Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що заповітом є особисте розпорядження заповідачем своїм майном на випадок своєї смерті і саме заповідач може призначити своїм спадкоємцем одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
		Право на спадкування, як це передбачає ст. 1223 ЦК України, мають особи, визначені у заповіті, і лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом.
		Таким чином, право на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_6 набула особа, визначені в заповіті, а саме відповідач ОСОБА_3
		Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Частиною 1 ст. 225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїй дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПКза клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
		З висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 145 від 21.06.2017 року (а.с. 62-66) вбачається, що ОСОБА_6 виявляла ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизотипового розладу з тривалою декомпенсацією психотичного характеру, спричиненою важкою соматичною патологією. В силу свого психічного захворювання ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення оспорюваного заповіту 11.10.2012 року.
		    Доводи представника відповідача про те, що даний висновок експертизи не може бути прийнятий судом у якості допустимого доказу, оскільки виникають сумніви у його правильності, суд до уваги не приймає. Так, на обґрунтування вказаної позиції представник відповідача зазначив, що даний висновок експертизи протирічить висновкам експертиз, проведених в інших цивільних справах за аналогічними позовами ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
		Проте, доказів того, що експертні дослідження, на які посилається представник відповідача в своєму клопотанні, і експертне дослідження у даній цивільній справі, зроблені на підставі одних і тих самих матеріалів (зокрема показань одних і тих самих свідків), представником відповідача суду не надано.
		Таким чином, об'єктивних підстав ставити під сумнів висновок вищевказаної експертизи у суду немає.
		Клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи або комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи відповідачем та його представником в ході судового розгляду справи не заявлялося.
		Крім того, факт не усвідомлення ОСОБА_6 значення своїх дій та неможливості керувати ними в момент вчинення заповіту підтверджується цілим рядом інших досліджених судом доказів.
		Так, з копії довідки серії ВТЭ-27 № 968377 вбачається, що ОСОБА_6 23.02.1990 року визнана інвалідом першої групи за загальним захворюванням довічно, є непрацездатною, потребує постійного стороннього догляду і нагляду (а.а. 16).
		З виписки № 3155 з медичної карти стаціонарного хворого в поліклініку по місцю проживання, виданої Волинським обласним госпіталем для інвалідів війни (а.с. 14), слідує, що ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 27.08.2012 року по 11.09.2012 року з діагнозом: Облітеруючий атеросклероз судин н/кінцівок. ХАН ІУ ст. Тромбоз лівої стегнової артерії. Гостра ішемія лівої кінцівки ІІІа ст. ЦД легка форма. ІХС. Дифузний кардіосклероз, постійна фібриляція передсердь.
		Також, з виписки № 15369 з медичної карти, виданої Відділенням інтервенційної радіології Волинської обласної калічної лікарні (а.с. 15) вбачається, що ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 15.10.2012 року по 18.10.2012 року з діагнозом: Облітеруючий атеросклероз. Тромботична оклюзія лівої стегнової артерії. Трофічна виразка лівої гомілки. ХАН ІУ ст. зліва. Позиційна контрактура лівого колінного суглобу.
		З наданих в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що протягом кількох десятиліть у ОСОБА_6 проявлялися неадекватна поведінка, побутова безпорадність, неохайність, некомунікабельність, слухові та зорові галюцинації, різноманітні нав'язливі ідеї, нездатність правильно розуміти реальну явища реальної дійсності, протягом останнього року життя як загальний стан здоров'я, так і психічний стан здоров'я ОСОБА_6 значно погіршився.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень… Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і за якими у сторін та інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір. 
		Проаналізувавши вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що спадкодавець ОСОБА_6 на час вчинення оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
		Доказів іншого, відповідачем та його представником відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України, суду не надано.
		Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Позивач від сплати судового збору звільнена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а том судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. на користь держави має бути стягнуто з відповідача ОСОБА_3
		    На підставі ст. 16, 203, 225 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
		                        В И Р І Ш И В:
		    Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
		    Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 11.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В.Р., реєстровий № 1912.
		    Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 551 (п»ятьсот п»ятьдесят одна) грн. 20 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Суддя Луцького міськрайонного
		суду Волинської області                                                                          С.М. Рудська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...