Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2850/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 вересня 2017 року                                   м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
		і кримінальних справ у складі:
		СитнікО.М.,                         Іваненко Ю.Г.,                 Ступак О.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року,
		в с т а н о в и л а:
		У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що наказом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» (далі - ПАТ АБ «Південний») від 22 лютого 2016 року її звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку зі втратою довіри. Вважала наказ незаконним, оскільки займана нею посада не передбачувала безпосереднього обслуговування грошових цінностей, до її функціональних обов'язків не входило приймання, зберігання, транспортування або розподіл грошових коштів. 
		Крім того, жодних дій, які б свідчили про будь-які порушення умов трудового договору з її боку відсутні, звільнення проведено з порушенням вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України щодо необхідності отримання попередньої згоди виборного органу профспілкового представника, первинної профспілкової організації. 
		Просила визнати противоправним та скасувати наказ від 22 лютого 2016 року № 204-к-рс про звільнення у зв'язку із втратою довіри  ОСОБА_4 з посади економіста першої категорії відділення № 15-38 ПАТ АБ «Південний», зобов'язати ПАТ АБ «Південний» поновити ОСОБА_4 на роботі у відділенні № 15-38 ПАТ АБ «Південний» на посаді економіста першої категорії, стягнути з ПАТ АБ «Південний» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 122 284 грн 90 коп.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого           2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги,   колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 2004 року працювала у ПАТ АБ «Південний». Наказом від 29 грудня 2014 року її переведено на посаду економіста першої категорії у відділенні № 15-38 (а. с. 8).
		19 лютого 2016 року складено акт проведення службового розслідування у ПАТ АБ «Південний», за результатом якого 22 лютого        2016 року ОСОБА_4 звільнено на підставі наказу № 204-к-рс у зв'язку із втратою довіри за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а. с. 12).
		У ході службового розслідування були виявлені факти порушення ОСОБА_4 законодавства України, внутрішніх положень банку та посадових обов'язків, що полягали у здійсненні операцій з видачі готівкових коштів через касу ПАТ КБ «Південний» з банківських рахунків клієнтів банку, ініційованих без відома клієнтів та без їх присутності. Документи з видачі готівки оформлювалися безпосередньо за підписом ОСОБА_4
		15 лютого 2016 року позивач надала керівництву ПАТ АБ «Південний» письмові пояснення, в яких визнала той факт, що вона здійснювала операції без присутності клієнтів.
		Також встановлено, що ОСОБА_4 як економіст першої категорії виконувала функції контролю за ідентифікацією та верифікацією клієнтів банку, проведенню фінансових операцій клієнта та фактично була відповідальним виконавцем банку (контролером), що співпадає з переліком посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва, у зв'язку з чим між позивачкою та ПАТ АБ «Південний» 01 січня 2014 року підписано договір про повну матеріальну відповідальність (а. с. 98).
		Відповідно до п. 1 договору про повну матеріальну відповідальність від 01 січня 2014 року працівник, що обіймає посаду економіста першої категорії або виконує роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем, відпусканням, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей у межах посадової інструкції, бере на себе повну матеріальну відповідальність за схоронність ввірених йому адміністрацією матеріальних цінностей, і у зв'язку з вищевикладеним зобов'язується: дбайливо ставитися до переданих йому адміністрацією для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей адміністрації і вживати заходів для відвернення заподіяння їм шкоди; своєчасно повідомляти адміністрацію про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження переданих йому для зберігання адміністрацією матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки переданих йому для зберігання адміністрацією матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому для зберігання адміністрацією матеріальних цінностей.
		Крім того, посада економіста першої категорії передбачала певні посадові обов'язки, встановлені посадовою інструкцією, з якою          ОСОБА_4 була ознайомлена під підпис (а. с. 92−95).
		Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
		Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл, тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
		Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстав втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує гроші або товарні цінності (зайняття їх прийманням, зберіганням транспортуванням, розподілом і т.п), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 квітня 2016 року у справі                        № 6-100цс16.
		Оскільки матеріалами справи підтверджено, що до трудових обов'язків позивачки відносилося виконання операцій, що пов'язанні з безпосереднім обслуговуванням цінностей, контролю за рухом і зберіганням цінностей, а факт порушення позивачкою посадових обов'язків належним чином зафіксований в акті проведення службового розслідування від 19 лютого 2016 року, тому суди зробили правильний висновок про відмову у позові ОСОБА_4
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
		Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
		Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Колегія суддів:
		   СитнікО.М.                         Іваненко Ю.Г.                    Ступак О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...