У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія
суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного
Суду України у складі:
головуючого
|
Пивовара В.Ф.
|
суддів
|
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
|
за участю прокурора
|
Вергізової Л.А.
|
|
|
розглянула
в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007 року кримінальну справу щодо
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за касаційними скаргами останніх, захисника
засудженого ОСОБА_3-адвоката ОСОБА_4, захисника засудженого ОСОБА_1-адвоката
ОСОБА_5 на судові рішення у даній справі.
Вироком
Червоноградського міського суду Львівської області від 1 червня 2005 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження,
раніше судимий
за корисливі злочини,
засуджений за ч.3 ст.187 КК України на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2
року народження,
несудимий,
засуджений:
- за
ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст.353 КК України
на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст.70 КК України на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року
народження,
раніше судимий 31
липня 2003 року
за ч.3
ст.185 КК України на 3 роки позбавлення
волі, а на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання
з випробуванням, із встановленням іспитового
строку 1 рік 6 місяців,
засуджений:
-
за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна;
- за ст.353 КК України на 2 роки обмеження волі, а на
підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На
підставі ст.71 КК України ОСОБА_3 до призначеного покарання частково приєднано
невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 7 років 6
місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винними у тому, що вони, за
попередньою змовою групою осіб, 16 серпня 2004 року близько 24 години, вчинили
розбійний напад на потерпілу ОСОБА_6, а останніх також у присвоєнні владних
повноважень за таких обставин.
ОСОБА_2, достовірно знаючи місцепроживання потерпілої ОСОБА_6
і те, що вона знаходилась у квартирі одна, будучи обізнаним щодо її
матеріального стану, спонукав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до заволодіння її майном
згідно розробленого плану. Реалізуючи його,
ОСОБА_2, показав ОСОБА_1 і ОСОБА_3 де проживає ОСОБА_6 та направив їх у
квартиру останньої, а сам залишився біля будинку спостерігати за навколишньою
обстановкою. ОСОБА_1 та ОСОБА_3, із приготовленими масками, скотчем та ножем,
представившись працівниками міліції, проникли у квартиру АДРЕСА_1, де останній
завдав потерпілій ОСОБА_6 удар в обличчя і утримував її на підлозі, заклеївши
рот скотчем, а ОСОБА_1 шукаючи гроші та цінності, завдавав потерпілій удари у
голову та погрожував застосуванням ножа, в результаті чого заволоділи майном потерпілої на загальну суму
551 грн.
Ухвалою
Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2006 року вирок частково
змінено. Призначено ОСОБА_3 покарання за ст.353 КК України у виді 510 грн.
штрафу та виключено вказівку про застосування до нього додаткового покарання у
виді конфіскації всього майна. В порядку ст.365 КПК України виключено з
мотивувальної частини вироку обтяжуючу покарання обставину-вчинення злочину за
попередньою змовою групою осіб.
У
касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на неповноту та однобічність
досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального
законодавства, неправильне застосування кримінального закону, що призвело до
його безпідставного засудження за злочин до вчинення якого він не причетний.
Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази його винності у вчиненні
розбійного нападу, а висновки суду грунтуються на суперечливих та неналежних
доказах. Зазначає, що його не було повідомлено про дату розгляду зауважень на
протокол судового засідання, а також не вручено постанову про їх відхилення.
Наводячи відповідні доводи, просить його дії перекваліфікувати з ч.3 ст.187 на
ст.396 КК України.
У
касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових
рішень та направлення справи на додаткове розслідування, посилаючись на
недоведеність його винності в інкримінованих злочинах, а також на те, що
висновки суду грунтуються на суперечливих та недопустимих доказах. Стверджує,
що насильства небезпечного для життя та здоров`я до потерпілої не застосовував та не погрожував їй ножем. Зазначає про застосування до нього та інших
засуджених недозволених методів ведення слідства. Вказує також на порушення в
стадії досудового слідства його права на захист, оскільки являючись
неповнолітнім перші показання давав без участі законного представника або
адвоката. Зазначає також, що суд, в порушення вимог ст.88 КПК України, не
ознайомив його з протоколом судового засідання та його звукозаписом. Твердить, що сума
викраденого майна не перевищує 465 грн. у зв`язку
з чим він
вчинив адміністративне правопорушення.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3-адвокат
ОСОБА_4 просить дії її підзахисного перекваліфікувати з ч.3 ст.187 на ч.3
ст.186 КК України та призначити відповідне покарання, оскільки він не
застосовував до потерпілої фізичне насильство небезпечне для життя і здоров`я
та не погрожував застосуванням такого. Вказує також на відсутність в діях
ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.353 КК України, та порушує питання про
закриття справи щодо нього в цій частині.
У
касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1-адвокат ОСОБА_5 посилається на
істотні порушення кримінально-процесуального законодавства та неправильне
застосування кримінального закону, що призвело до неправильної кваліфікації дій
її підзахисного та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і
особі винного. Зазначає про те, що ОСОБА_1 не представлявся працівником
міліції, не завдавав потерпілій ударів у голову та не погрожував їй ножем.
Вказує, що висновки суду грунтуються на неналежних, недопустимих та
суперечливих доказах. Стверджує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину,
передбачений ст.353 КК України внаслідок чого справа в цій частині підлягає
закриттю. З урахуванням наведених доводів, порушує питання про застосування до
призначеного ОСОБА_1 покарання ст.75 КК України.
Заслухавши
доповідача, думку прокурора про обгрунтованість та законність судових рішень,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія
суддів вважає, що скарги слід
задовольнити частково.
Як
вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність
винності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу
ОСОБА_6 та кваліфікацію їх дій за ч.3 ст.187 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які
встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що
мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються
на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як в стадії досудового слідства так і в суді про
обставини вчинення ними розбійного нападу; показаннями засудженого ОСОБА_2 в
стадії досудового слідства; показаннями потерпілої ОСОБА_6; показаннями
вказаних у вироку свідків; даними протоколів слідчих дій та речовими доказами.
Суди
як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи засуджених та
їх захисників аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах, про те, що
ОСОБА_2 не брав участі у розбійному нападі на потерпілу ОСОБА_6, а ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 не застосовували до потерпілої фізичне насильство і не погрожували
ножем. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів
безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів
знаходить обгрунтованими. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_2,
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 намагаються у такий спосіб уникнути відповідальності за
скоєне.
Перевіркою матеріалів кримінальної
справи процесуальних порушень, у тому числі й тих, що стосуються права
засудженого ОСОБА_3 на захист, при
збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів
обгрунтованість висновків суду у вчиненні розбійного нападу та правильність
кваліфікації дій, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду в
цій частині грунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Доводи
засуджених про застосування до них недозволених методів ведення слідства є
безпідставними, оскільки перевірялись судом та не знайшли свого підтвердження.
Твердження
ОСОБА_3 з приводу того, що він не був ознайомлений з протоколом судового
засідання та його звукозаписом позбавлені підстав. У матеріалах справи є розписка ОСОБА_3 про те, що він 6 липня 2005
року був ознайомлений з протоколом судового засідання (а.с.147 на звороті), а
також заява про ознайомлення 26 липня 2005 року з його звукозаписом (а.с.199).
Також, з дотриманням вимог
кримінально-процесуального законодавства розглянуті судом зауваження ОСОБА_7 на
протокол судового засідання, а тому його
доводи в цій частині також є безпідставними.
Разом
з тим, судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ст.353 КК
України слід скасувати, а справу в цій частині закрити за відсутністю в їх діях
складу злочину.
Відповідно до диспозиції вказаної норми закону, під
самовільним присвоєнням владних повноважень, розуміється неправомірне прийняття
особою на себе таких повноважень і введення в оману оточуючих стосовно свого
справжнього статусу.
А як вбачається з матеріалів справи і про це вказав суд у
вироку, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, представившись працівниками міліції, використали
це як спосіб проникнення у
помешкання потерпілої з метою розбійного
нападу, а отже, їхні дії повністю охоплюються складом злочину,
передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Що стосується призначеного засудженим
покарання, то воно з урахуванням змін, які вносяться у судові рішення судом
касаційної інстанції, є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України,
підстав для сксування чи зміни вироку у цій частині не має.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційні
скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, захисника
засудженого ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Червоноградського міського суду
Львівської області від 1 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Львівської області від 30 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1
скасувати в частині їх засудження за ст.353 КК України, а справу в цій частині
закрити за відсутністю складу злочину.
Вважати засудженими: ОСОБА_1
за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, а ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК
України на 7 років позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України до
призначеного покарання частково приєднати
невідбуте покарання за попереднім вироком від 31 липня 2003 року та
остаточно визначити йому покарання за
сукупністю вироків у виді позбавлення
волі строком 7 років 6 місяців .
С у
д д і:
Пивовар В.Ф.
Гошовська Т.В.
Мороз М.А.