Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16071/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2017. Зареєстровано: 08.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2017.
Дата набрання законної сили: 05.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/16071/16                                            Головуючий у 1-й інстанції:   Качур І.А.                                                                                                          Суддя-доповідач:  Грибан І.О. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		05 жовтня 2017 року                                                                                            м. Київ
		 
		                 Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		                 Головуючий-суддя                 Грибан І.О.
		                  судді                                        Беспалов О.О., Парінов А.Б.
		за участі :
		                  секретар с/з                             Кузик М.А.
		                  пр-к апелянта                          ОСОБА_3
		                  позивач                                    ОСОБА_4
		                  пр-к позивача                          ОСОБА_5
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні  в м. Києві апеляційну скаргу  Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 до Київської міської ради, за участю третьої особи - Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення,
		УСТАНОВИВ:
		Позивачі звернулися в суд з позовом до Київської міської ради в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22.09.2016 №19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві".
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 22.09.2016 №19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві".
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 рішення Київської міської ради від 22.09.2016 №19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві", відповідно до Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про благоустрій населених пунктів", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", рішень Київської міської ради від 29.12.2011 №1003/7239 "Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України" та 17.02.2015 №75/940 "Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України", постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, а також реалізації у місті Києві державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв і пива, визнання здоров'я людини найвищою соціальною цінністю та врегулювання правових відносин суб'єктів господарювання Київська міська рада вирішила суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом у стаціонарних об'єктах торгівлі торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години.
		Вказане рішення позивачі оскаржили в судовому порядку з тих підстав, що у відповідача були відсутні повноваження для запровадження таких заходів як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв в стаціонарних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах у певний період часу.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  виходив з того, що рішення відповідача є прийнятим за межами наданих повноважень.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи та встановленим фактам колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. 
		Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку визначено ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР). 
		Зокрема, згідно пп.9 п.«а» ст.30 Закону №280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить установлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
		Відповідно до пп.4 п.«б» ст.30 Закону №280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить установлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
		Отже, чинним законодавством    органу місцевого самоврядування надано повноваження виключно щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій. 
		Повноваження органу місцевого самоврядування по забороні продажу   алкогольних напоїв могли реалізовуватись лише шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів.
		Встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, встановлених Законом № 280/97-ВР .
		Зазначена  правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі № 2а-54/10.
		Посилання апелянта на  положення статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», як підставу для   прийняття міською радою рішення про заборону реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв в стаціонарних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах у певний період часу, є безпідставні з огляду на наступне.
		Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
		Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
		Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
		Наразі, оскаржуване рішенням  не приймалося на виконання функцій контролю за додержанням правил тиші, будь-які правила додержання тиші або заборони чи обмеження щодо певних видів діяльності , що супроводжуються утворенням шуму не встановлювалися і при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем вказаний закон взагалі не застосовувався. 
		Щодо посилань апелянта на положення статті 15-1 Закону  України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», то остання містить положення щодо основних засад обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до яких обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється шляхом реалізації правових (законодавчих), економічних, медичних та адміністративних заходів, а саме:  пропаганди здорового способу життя, вільного від споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;  включення до загальноосвітніх програм та професійних освітніх програм усіх навчальних закладів України незалежно від форми власності положень про шкідливий вплив споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на організм людини, а також про переваги здорового способу життя;  створення економічних та правових умов, що сприяють зменшенню споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; охорони права тих, хто не курить, жити в середовищі, вільному від тютюнового диму;  інформування про шкоду надмірного споживання алкогольних напоїв та шкідливість вживання тютюнових виробів та про рівні вмісту смол та нікотину в димі сигарети;  лікування алкогольної та тютюнової залежності;  протидії незаконному ввезенню та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів; охорони фізичного здоров'я людини; пропаганди родинно-сімейних традицій та виховання здорової дитини. 
		При цьому, обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями статті   15-3   Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
		Частиною 3 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
		Отже, міська рада має повноваження лише тимчасово, на час проведення масових заходів, встановлювати заборону продажи алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів в межах відповідної адміністративної території.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Київської міської ради прийнято відповідачем за відсутності відповідних повноважень.
		Апеляційна скарга не містить доводів щодо правильності вирішення судом питання розподілу судових витрат.            
		Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається. 
		Керуючись   ст.ст. 160, 195, 196,  200, 205, 206, 254 КАС України, суд ,
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну  скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення, а постанову  Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року - без змін.
		Ухвала  набирає законної сили  з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий-суддя І.О.Грибан
		 
		Суддя                                                                                               О.О.Беспалов 
		 
		Суддя                                                                                               А.Б.Парінов 
		 
		Повний текст виготовлено - 05.10.2017.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Грибан І.О.            
		 
		Судді:                                                                                           Парінов А.Б. 
		 
		                                                                                                                    Беспалов О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...