У х в а л
а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
|
Кармазіна Ю.М.,
|
суддів
|
Гриціва М.І. та
Таран Т.С.
|
за участю прокурора
|
Микитенка О.П.
|
захисників
|
ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2
|
та засуджених
|
ОСОБА_3 і ОСОБА_4
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну
справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх захисників
ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2007 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянина України, несудимого,
засуджено:
- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК
України на п'ятнадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 263 КК України на два
роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України на
один рік обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на два
роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
громадянина України,
несудимого,
засуджено:
- за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК
України на п'ятнадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 263 КК України на три
роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на
один рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_3
і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 4.712 гривень 20 копійок майнової
і 200 тисяч гривень моральної шкоди, а
також з кожного засудженого в дохід держави по 1.540 гривень 18 копійок
судових витрат.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за злочини, які вони вчинили,
як установив суд першої інстанції, за таких обставин.
До початку лютого 2006 року ОСОБА_3, гадаючи, що раніше знайомий йому
ОСОБА_6 ставиться до нього із зневагою і веде спосіб життя, який сам ОСОБА_3
вважав аморальним, розсердився на нього і на цьому ґрунті вирішив його вбити.
Про це він розповів своєму приятелю ОСОБА_4 і запропонував взяти участь у
вбивстві, з чим той погодився.
Відповідно до розробленого ними плану вчинення злочину вони домовились з
ОСОБА_6 про зустріч біля приміщення ліцею № 27, що на вулиці Мар'їнській у м.
Харкові.
17 лютого 2006 року, їдучи на цю зустріч і не маючи передбаченого законом
дозволу на носіння холодної зброї, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 взяли з собою два ножі,
які були визнані холодною зброєю.
Зустрівшись у той день з ОСОБА_6, ОСОБА_3 з ОСОБА_4, реалізовуючи злочинний
умисел на убивство потерпілого, заманили його в лісовий масив, що біля
Журавліського водосховища м. Харкова, де близько 21 години 40 хвилин за
попередньою змовою між собою та з особливою жорстокістю умисно позбавили його
життя шляхом нанесення йому зазначеними ножами численних ударів у різні частини
тіла та перерізання горла.
Після вбивства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викрали з кишені одягу ОСОБА_6 належний
йому паспорт, якого ОСОБА_3 умисно пошкодив, вирвавши з нього декілька аркушів.
У касаційних скаргах і доповненнях до них:
- засуджений ОСОБА_3 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з
пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України і призначити за цим
законом покарання. Своє прохання вмотивовує тим, що умислу на вбивство ОСОБА_6
не мав і попередньо з ОСОБА_4 про це не домовлявся. Дії по нанесенню ударів
ножем потерпілому були зумовлені його неправомірною поведінкою, яка викликала в
нього сильне душевне хвилювання. Стверджує, що при розслідуванні справи було
порушено його право на захист;
- захисник ОСОБА_5 також ставить питання про зміну вироку щодо ОСОБА_3 і
пом'якшення йому покарання. Своє прохання вмотивовує тим, що він уперше вчинив
злочин, в якому щиро розкаявся і сприяв його розкриттю, позитивно
характеризувався за місцем проживання і навчання, частково відшкодував
матеріальну шкоду;
- засуджений ОСОБА_4 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з
пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України і пом'якшити
покарання. Стверджує, що умислу на вбивство ОСОБА_6 не мав і в попередню змову
з ОСОБА_3 на вчинення цього злочину не вступав, а діяв під впливом страху,
оскільки боявся розправи з боку ОСОБА_3 у разі
невиконання вимоги останнього нанести удари потерпілому. Вважає, що
призначене йому покарання є надто суворим, оскільки судом не враховані
позитивні дані про його особу, а також роль та ступінь участі у вчиненні цього
злочину.
Аналогічне прохання міститься і в касаційній скарзі захисника засудженого
ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_1, який на його обґрунтування наводить такі ж, як і
його підзахисний доводи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, його
захисника ОСОБА_1, які касаційні скарги підтримали і просили їх задовольнити,
заперечення на них потерпілої ОСОБА_2, думку прокурора Микитенка О., який
вважав вирок законним і обґрунтованим, а касацію засуджених і їх захисників
безпідставною, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку,
що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у злочинах, за які їх
засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються
наведеними у вироку доказами, які судом досліджені всебічно, повно і
об'єктивно.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 при розслідуванні справи та її розгляді в суді не
заперечували факту вчиненого ними вбивства ОСОБА_6 за наведених у вироку
обставин і висновки суду про доведеність вини як у цьому злочині, так і в
злочинах, передбачених ч. 2 ст. 263, частинами 1, 3 ст. 357 КК України, ними не
оспорюються, а ставиться під сумнів лише правильність кваліфікації їх дій за
пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Крім визнання засудженими вини в умисному вбивстві потерпілого, їх винність
підтверджується наступними доказами.
Так, із показань потерпілої видно, що її син ОСОБА_6 дружив з ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 17 лютого 2006 року він пішов на
зустріч з ними і не повернувся. Через день їй стало відомо про його смерть.
Та обставина, що ОСОБА_6 увечері 17 лютого 2006 року зустрічався із ОСОБА_3
і ОСОБА_4, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, який, зокрема,
показував, що відвіз їх утрьох від клуба “Аргус” до лісового масиву, що
прилягає до Журавлівського водосховища. Зазначені показання свідка узгоджуються
з показаннями ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які не заперечували цього факту.
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 18 лютого 2006 року на
території вищезазначеного лісового масиву було знайдено труп ОСОБА_6 з ознаками
насильницької смерті, а під трупом - шкіряну рукавицю (т. 1, а.с. 29-38).
За показаннями ОСОБА_4 зазначену рукавицю він загубив, виймаючи з одягу
потерпілого паспорта.
Із даних протоколів відтворення обстановки і обставин події вбачається, що
при проведенні цих слідчих дій як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 розповіли на місці про
обставини позбавлення ними життя потерпілого та продемонстрували спосіб
заподіяння йому тілесних ушкоджень, а також назвали знаряддя злочину, які при
цьому використовувались (т. 3, а.с. 70-102, 189-206).
За даними висновків судово-медичних експертиз такі
показання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не суперечать одержаним при експертизі трупа
ОСОБА_6 даним про локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень та механізм
їх утворення (т. 2, а.с. 66-68, 74-75).
На місці події ОСОБА_3 було вказане місце, в яке він викинув обидва ножі,
паспорта потерпілого з вирваними з нього аркушами, а також другу рукавицю
ОСОБА_4, де ці предмети були знайдені та вилучені (т. 1, а.с. 39-43; т. 3, а.с.
84-88, 96-102).
Відповідно до даних медико-криміналістичних експертиз колото-різані
пошкодження на куртці, светрі та футболках, а також на тілі ОСОБА_6 за їх
локалізацією і морфологічними ознаками співпадають одне з одним, утворюючи
єдині колото-різані канали, і за ствердженням експертів могли бути заподіяні
ножами, на які вказав ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 26-49, 56-60).
За даними висновку судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_6 стали
прижиттєві, численні (не менш тридцяти) колото-різані рани голови, шиї, тулубу
і кінцівок, які зумовили крововтрату (т. 2, а.с. 6-13).
Як стверджує у своїх висновках експерт Харківського науково-дослідного
інституту судових експертиз, два ножі, які були вилучені з місця події, є
холодною зброєю (т. 2, а.с. 251-252, 259-260).
Згідно даних управління інформаційних технологій УМВС України в Харківській
області ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як власники холодної зброї в дозвільній системі не
зареєстровані (т. 3, а.с. 24).
Дослідивши зміст явок з повинною, протоколів допитів ОСОБА_3 як
підозрюваного і обвинуваченого, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вбивство
засуджені вчинили за попередньою змовою між собою. Із цих процесуальних документів,
зокрема, вбачається, що умисел на вбивство ОСОБА_6 з наведеного у вироку мотиву
виник у ОСОБА_3, який зі своїм злочинним наміром поділився з ОСОБА_4 і
запропонував йому взяти участь у злочині. ОСОБА_4, будучи також незадоволеним
поведінкою потерпілого, погодився з такою пропозицією. За показаннями ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 вони розробили план вчинення злочину: визначились із знаряддям злочину
і вирішили, що при вбивстві будуть використовувати належні ОСОБА_4 ножі, обрали
місце його вчинення - лісовий масив, на який вказав ОСОБА_4, опрацювали версію
заманювання потерпілого до лісу у вечірній час, приготували змінне взуття і
використали його для приховання слідів злочину (т. 1, а.с. 47-48, 49-51, 52; т.
3, а.с. 64-69, 180-185, 189-206).
Наявність попередньої змови на вбивство потерпілого підтвердив у своїх
показаннях у судовому засіданні ОСОБА_3 (т. 4, а.с. 29-36).
Тому доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і його захисника
ОСОБА_1 про те, що вбивство потерпілого вчинялось без попередньої змови на
вчинення цього злочину, є безпідставними.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи касаційної скарги засудженого
ОСОБА_4 про те, що він брав участь у вбивстві потерпілого під впливом страху,
оскільки боявся ОСОБА_3. Показання ОСОБА_4 про це були предметом судового
дослідження і свого підтвердження не знайшли. Таку обставину, зокрема,
заперечував сам ОСОБА_3, який показував, що його дії по позбавленню життя
ОСОБА_6 були взаємоузгодженими з діями ОСОБА_4.
Суд належно дослідив вищенаведені докази і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст.
263, частинами 1, 3 ст. 357 КК України, а ОСОБА_4 за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2
ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України.
Разом з тим, кваліфікація дій засуджених за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України є
сумнівною.
Згідно з роз'ясненням, що міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного
Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я
особи” № 2 від 7.02.2003 року, умисне вбивство визнається вчиненим з особливою
жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що
завдає йому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань.
Ураховуючи вищенаведене роз'яснення, суд для встановлення ознак особливої
жорстокості в діях засуджених при позбавленні життя потерпілого мав вдатися до
аналізу суб'єктивної сторони даного злочину і в такий спосіб з'ясувати їх
ставлення не тільки до наслідків, але й
до особливої жорстокості як до обставин, що обтяжують умисне вбивство.
Проте при правовій оцінці дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд цього не зробив і в
своїх висновків з цього приводу у вироку не навів.
Отже, обґрунтовуючи кваліфікацію дій засуджених за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК
України лише способом убивства потерпілого без аналізу суб'єктивної сторони
цього злочину, суд припустився помилки, бо один лише факт численності поранень
не може слугувати єдиною підставою для визнання вбивства, вчиненим з особливою
жорстокістю. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне
виключити із вироку кваліфікацію дій засуджених за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України
як таку, що не знайшла свого підтвердження.
Підлягає виключенню із вироку як таке, що не ґрунтується на
кримінально-процесуальному законі
посилання суду на акт стаціонарної судово-психіатричної експертизи
ОСОБА_4 як на доказ наявності в нього з ОСОБА_3 попередньої змови на вбивство
потерпілого, оскільки цей документ з наявними в ньому висновками може слугувати
лише для визначення психічного стану особи на момент скоєння злочину, а не
доказом його вчинення.
Відповідно до даних висновків стаціонарних судово-психіатричних експертиз
як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 на період часу, до якого відноситься інкриміноване їм
діяння, могли віддавати звіт своїм
діям і керувати ними (т. 2, а.с. 102-105, 112-114).
З огляду на це та з врахуванням тієї обставини, що дані експертизи
проводились компетентною комісією експертів, суд дійшов обґрунтованого висновку
про осудність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вчинені ними злочини.
Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Вирішуючи це питання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів,
дані про їх особи та обставини, що його пом'якшують. Оскільки таке покарання є
необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів,
колегія суддів підстав для його пом'якшення не знаходить.
Що стосується цивільного позову, то при
вирішенні цього питання суд виходив з понесених потерпілою ОСОБА_2 майнових витрат,
пов'язаних з похованням сина, та моральних страждань, яких вона зазнала у
зв'язку з його смертю.
Таке рішення суду грунтується на вимогах закону, а тому підстав для
зменшення встановлених судом сум грошових стягнень, про що ставиться питання в
касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Таких порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду
повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і
справедливий вирок, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396
КПК України, колегія суддів
у
х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової
палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 30
січня 2007 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 змінити.
Виключити із вироку
кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України
як таку, що не знайшла свого підтвердження.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за
сукупністю злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, частинами
1, 3 ст. 357 КК України, а
ОСОБА_4 - за сукупністю злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2
ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України, до покарання, призначеного судом.
Виключити із вироку як таке,
що не грунтується на законі, посилання суду на акт стаціонарної
судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 як на доказ наявності у нього з ОСОБА_3
попередньої змови на умисне вбивство ОСОБА_6.
У решті вирок залишити без
зміни.
С
у д д і:
Ю.М. Кармазін
М.І. Гриців Т.С. Таран