Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/26727/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   У х в а л а                     
		іменем  україни
		27 вересня 2017 рокум. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого         Червинської М.Є.,        
		 
		суддів:                   Завгородньої  І.М., Коротуна В.М.
		                              Мазур Л.М., Попович О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-7» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-7»  про примусове виконання обов'язку в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року, 
		в с т а н о в и л а:
		У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю       «Рада-7» (далі - ТОВ «Рада-7») звернулося до суду із зазначеним позовом,     в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 479 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 304 грн 14 коп. та 3 % річних у розмірі 2 247 грн 46 коп. та вирішити питання про судові витрати.
		На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Рада-7» посилалося на те, що відповідач в повному обсязі користується житлово-комунальними послугами, проте  за утримання житла та комунальні послуги не сплачує,    у зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість.
		У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просила зобов'язати ТОВ «Рада-7» виконати в натурі обов'язок щодо виготовлення та надання їй квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг із зазначенням реквізитів рахунку товариства, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ «Рада-7» протягом тривалого часу ігнорує визначений умовами договору від 19 лютого 2014 року обов'язок надавати споживачеві в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру та суму платежу, інформацію про реквізити рахунку, на який підлягають зарахуванню платежі.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада                  2016 року первинний позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Рада-7» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 184 грн 29 коп.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Зустрічний позов задоволено частково.
		Зобов'язано ТОВ «Рада-7» виконати в натурі обов'язок про надання ОСОБА_3 квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг із зазначенням наданих послуг та банківських реквізитів рахунку ТОВ «Рада-7» за виключенням в них заборгованості за період з 19 лютого 2014 року.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Рада-7» задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року в частині часткового задоволення первинного позову скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким задоволено первинний позов.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Рада-7» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 479 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 304 грн 14 коп. та 3 % річних у розмірі 2 247 грн 46 коп. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив із того, що договірні відносини між сторонами почали існувати з 19 лютого 2014 року і саме за вказаний період підлягає стягненню наявна заборгованість у розмірі 2 181 грн 29 коп. з урахуванням сплачених ОСОБА_3 коштів у розмірі 7 364 грн 49 коп.
		Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 2 181 грн 29 коп. та ухвалюючи рішення про стягнення з останньої заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 479 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 304 грн 14 коп. та 3 % річних у розмірі 2 247 грн 46 коп. за період з 20 травня      2009 року до березня 2015 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не заявляла клопотання про застосування строків позовної давності, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язана сплатити за надані й спожиті послуги.   
		Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.
		Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.
		Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує цей будинок, є ТОВ «Рада-7».
		Згідно з розрахунком заборгованості за період з 20 травня 2009 року по березень 2015 року ТОВ «Рада-7» нарахувало за надання житлово-комунальних послуг 29 479 грн 92 коп (т. 1, а. с. 8-10).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 здійснила оплату за житлово-комунальні послуги за період з 19 лютого 2014 року по вересень 2015 року в розмірі 7 364 грн 49 коп, що підтверджується копією квитанції від 21 жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 187). 
		Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
		Оскільки відповідач отримувала та споживала комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно виникли права та обов'язки у сфері житлово-комунальних послуг у порядку ст. 11 ЦК України.
		Проте дійшовши висновку про безпідставність стягнення з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з 19 лютого    2014 року з урахуванням висновків Дарницького районного суду м. Києва, зроблених у справі № 753/13801/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Рада-7» про визнання укладеним договору про надання послуг з будинків і споруд та прибудинкових територій, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України не з'ясував, з якого часу будинок, у якому проживає відповідач, знаходиться на балансі товариства, і з якого часу необхідно нараховувати заборгованість за житлово-комунальні послуги.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги, також невірно з'ясував обставини справи, дійшовши помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи квитанції про часткову сплату    ОСОБА_3 заявленої у позовній заяві суми заборгованості.
		Крім того, апеляційний суд не перевірив доводи відповідача, викладені у запереченнях на позов ТОВ «Рада-7», про застосування строку позовної давності.
		За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
		Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. 
		До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
		При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. 
		Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. 
		Такий висновок зроблений Верховним Судом України у справі           № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року, який відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
		Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                         М.Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                         І.М. Завгородня
		 
		                                                                                           В.М.Коротун
		 
		                                                                                           Л.М. Мазур
		 
		                                                                                           О.В. Попович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...