Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1947/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2017. Зареєстровано: 11.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2017.
Дата набрання законної сили: 04.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 жовтня 2017 року Справа № 908/1947/16  
		       Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:
		Головуючого судді  суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Алєєвої І.В. розглянувши матеріали касаційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-М" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 908/1947/16 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-М" до1.Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області,  2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1   Запорізька обласна державна адміністрація провизнання незаконними та скасування розпоряджень, скасування запису в державному реєстрі речових прав
		в судовому засіданні взяли участь представники :
		- позивачаФеденко Л.А.- відповідача-1не з'явились- відповідача-2не з'явились- третьої особи Міняйко О.С.
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-М" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", в якій просило суд визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 218 від 27.07.2015, розпорядження № 317 від 30.09.2015, на виконання яких укладено договір оренди землі від 02.10.2015 (зареєстрований 08.10.2015 за № 03); скасувати запис № 13481763 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди землі площею 95,10000 га з кадастровим номером 23215840000:02:001:0001.
		 
		Позов обґрунтовано порушенням оскаржуваними розпорядженнями прав позивача внаслідок надання переваг другому відповідачу шляхом передачі йому в оренду спірної земельної ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності.
		 
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 залучено Запорізьку обласну державну адміністрацію.
		 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 (головуючий Смірнов О.Г., судді: Носівець В.В., Топчій О.А.) у позові до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання незаконними та скасування розпоряджень № 218 від 27.07.2015, № 317 від 30.09.2015 відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 (головуючий Смірнов О.Г., судді: Носівець В.В., Топчій О.А.) провадження у справі в частині вимог до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" про скасування запису №13481763 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди землі площею 95,10000 га з кадастровим номером 23215840000:02:001:0001 припинено; провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 218 від 27.07.2015, розпорядження № 317 від 30.09.2015 припинено.
		 
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (головуючий Малашкевич С.А., судді: Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.) рішення суду першої інстанції у даній справі залишено без змін.
		 
		Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-М" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		У зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Алєєва І.В. для розгляду даної справи (протокол від 25.09.2017).
		 
		26.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" подано відзив на касаційну скаргу, який залучено до матеріалів справи та враховано судом.
		 
		26.09.2017 Запорізькою обласною державною адміністрацією подано письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.
		 
		Учасники судового процесу брали участь у судовому засіданні 04.10.2017 в режимі відеоконференції.
		 
		Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 04.10.2017, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.
		          
		Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що листами від 24.02.2014, від 11.04.2014, від 11.04.2014 № 3, від 04.11.2014 № 4 та від 16.02.2015 № 2-2015 позивач звертався до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області з клопотаннями про передачу в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, в тому числі за контуром поля № 490 площею 95,1 га, за контуром № 327 площею 28 га, за контуром поля № 107 площею 36,3 га.
		 
		Листом від 25.03.2014 № 01-17/0357 Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області відмовила у наданні нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок в оренду з причини неврегульованості питання реєстрації договорів оренди таких земель.
		 
		У зв'язку з цим, 11.04.2014 позивачем було направлено до Вільнянської районної державної адміністрації повторну заяву про передачу в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок.
		 
		Як зазначав в позові позивач, подальші звернення були залишені без розгляду до березня 2015 року, коли на вимогу Запорізької обласної державної адміністрації (протокол наради від 13.01.2015, лист від 04.03.2015 № 09501/08-32) відповідач-1 був змушений повернутись до розгляду питання передачі в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок.
		 
		Однак, на думку позивача, Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області було з порушенням вимог законодавства проведено засідання комісії з  розгляду земельних питань (протокол від 10.03.2015), на якому вирішено відмовити позивачу, але надати дозволи на виготовлення проектів землеустрою на заявлені позивачем землі іншим суб'єктам, в тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич".
		 
		Судами також встановлено, що розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації №218 від 27.07.2015 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) було вирішено надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж змелених ділянок в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення не витребуваних (не розподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля №490 площею 95,1 га, контуром поля №327 площею 28 га, контуром поля №107 площею 36,3 га, розташованих на території Михайліської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі в оренду.
		 
		На підставі вказаного розпорядження головою Вільнянської районної державної адміністрації 30.09.2015 було прийнято розпорядження №317 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", пунктами 1, 2, 3 якого вирішено:
		1) затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, територія Михайлівської сільської ради, за межами населених пунктів площею 95,1000 га (кадастровий номер 2321584000:02:001:0001) із земель не витребуваних (не розподілених) земельних часток (паїв) для послідуючої передачі в оренду, до моменту витребування власниками земельних часток (паїв);
		2) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" в оренду земельну ділянку площею 95,1000 га (сіножаті), розташовану на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер 2321584000:02:001:0001), строком на 10 років, з орендною платою у розмірі 10 (десять) відсотків від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, до моменту її витребування;
		3) Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" звернутись в місячний термін з дня видання цього розпорядження до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області для укладення договору оренди землі.
		 
		В подальшому на підставі розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації №317 від 30.09.2015 між Вільнянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич (орендар) був укладений договір оренди землі від 02.10.2015, за умовами якого  в строкове платне користування орендаря передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель не витребуваних (не розподілених) земельних часток (паїв) загальною площею 95,1000 га (сіножаті) (кадастровий номер 2321584000:02:001:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (пункт 1 договору).
		 
		Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо порушення переважного права позивача на отримання в оренду спірних не витребуваних (не розподілених) земельних часток та дотримання відповідачем-1 порядку надання в оренду земельних часток (паїв).
		 
		В основу судових рішень про відмову у позові судами попередніх інстанцій, з посиланням на приписи статті 123 Земельного кодексу України, покладено висновки про не порушення права позивача на отримання в оренду не витребуваних (не розподілених) земельних часток (паїв), а також висновки про те, що оскаржувані розпорядження вичерпали свою дію внаслідок укладення між відповідачами договору оренди землі від 02.10.2015.
		 
		Такі висновки судів колегія вважає передчасними з наступних підстав.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. 
		 
		Частиною 3 статті 2 ЗК України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). 
		 
		Відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
		 
		Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок, запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.
		 
		На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17.01.2000 № 5 затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.
		 
		Згідно з пунктом 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
		 
		Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статтею 3 якого передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). 
		 
		Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону).
		 
		Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.
		 
		Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
		 
		Виходячи з наведених положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
		 
		Разом з тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.
		 
		Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим; у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у випадку оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.
		 
		Відповідно до пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
		 
		Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
		 
		Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду. 
		 
		Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету. 
		 
		При цьому оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. 
		 
		Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.
		 
		Водночас спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно з статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації № 218 від 27.07.2015, 30.09.2015 №317, передача відповідачу-2 в оренду була здійснена саме щодо нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), зокрема, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
		 
		Разом з тим, зазначаючи про можливість складання технічної документації з встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості щодо нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок з присвоєнням окремого кадастрового номера, суди попередніх інстанцій не спростували доводів позивача про порушення Вільнянською районною державною адміністрацією при виданні спірних розпоряджень приписів вищенаведеного спеціального законодавства, яким врегульовано порядок передачі нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок в оренду.
		 
		При цьому з осорюваних розпоряджень Вільнянськї районною державною адміністрацією не вбачається, землі якого колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або сільськогосподарського акціонерного товариства та на підставі яких сертифікатів були передані в оренду відповідачу-1.
		 
		У зв'язку з чим, висновок про не порушення права позивача на отримання в оренду виділених єдиним масивом земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), є недостатньо мотивованим судами.
		 
		Окрім цього, зазначаючи про те, що оспорювані розпорядження як акт індивідуальної дії є реалізованими і вичерпали свою дію шляхом їх виконання, внаслідок укладення між відповідачами відповідного договору оренди землі від 02.10.2015, суди попередніх інстанцій не врахували наступного.
		 
		Дійсно, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанови Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №3-553гс15 та від 10.06.2015 у справі № 6-162цс15).
		 
		Разом з тим, судами не враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-М" вже використало своє право на оспорення укладеного між відповідачами у даній справі договору оренди землі від 02.10.2015 шляхом звернення до Господарського суду Запорізької області з самостійним позовом.
		 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 у справі № 908/1437/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2016, у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-М" про визнання недійсним договору оренди землі від 02.10.2015 відмовлено.
		 
		Водночас із зазначених судових актів вбачається, що єдиною підставою для відмови у позові судами було визначено саме чинність розпоряджень Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 218 від 27.07.2015, № 317 від 30.09.2015, правомірність прийняття яких є предметом оспорення у даній справі №908/1947/16.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		 
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої ж позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10.
		 
		Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		 
		Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 
		- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 
		- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 
		- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		 
		Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.
		 
		Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
		 
		За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		 
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу задовольнити.
		 
		Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 у справі №908/1947/16 скасувати.
		 
		Справу № 908/1947/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
		 
		Головуючий суддя                                                              В. А. Корсак
		 
		 
		 
		 
		С у д д і                                                                                М. В. Данилова
		 
		 
		 
		                                                                                                    І. В. Алєєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...