Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/5108/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2017. Зареєстровано: 12.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси      
		 
		                                                                                                                                           РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 711/5108/17
		Номер провадження2/711/1847/17
		03 жовтня 2017 року
		Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
		головуючий суддя:     Дунаєв С.О. 
		при секретарі:     Нарадько Л.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, - була придбана сторонами в період перебування у шлюбі і є їх спільним сумісним майном, але право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем. Після розірвання шлюбу сторони не змогли домовитись щодо порядку поділу даної квартири. На теперішній час у позивача відсутній документ, який посвідчує її право власності на квартиру, що обумовило звернення до суду з даним позовом. Тож в позові позивач вимагає визнати квартиру об'єктом спільної сумісної власності сторін та здійснити поділ такої квартири із визнанням за нею права власності на 1/2 частку квартири. 
		Відповідач позовні вимоги не визнав.
		В судовому засіданні позивач та її представник пояснили, що спірна квартира була придбана під час перебування сторін у шлюбі за рахунок спільних коштів. При цьому основна частка таких коштів взята за рахунок продажу квартири набутої відповідачем до шлюбу, але вартість якої істотно збільшилась за період шлюбних стосунків сторін, оскільки вони постійно проживали в такій квартирі, робили капітальний ремонт та облаштовували її. Отже наполягали, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і на теперішній час має бути поділена між сторонами в рівних частках. Просили задовольнити позов.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні пояснили, що спірна квартира є особистою власністю відповідача і не підлягає розподілу між сторонами, оскільки придбана за рахунок коштів від продажу його особистого майна та коштів, наданих йому його батьками. Просили відмовити у позові.
		Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка ОСОБА_3, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.11.2007р., що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб /а.с.9/.
		Рішенням суду від 26.10.2016р. шлюб між сторонами розірваний /а.с.8/.
		Від шлюбу сторони мають доньку, 27.02.2013р.н., яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу та не заперечується сторонами. На утримання дитини відповідач рішенням суду зобовязаний сплачувати аліменти, що також визнається сторонами.
		До укладання шлюбу відповідач мав у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2. В даній квартирі сторони проживали з 2006р. до липня 2012р., здійснювали поточний та косметичний ремонти, що не заперечується сторонами. 
		10.07.2012р. дана квартира була продана відповідачем за 139645грн, що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.07.2012р. /а.с.42/. Натомість дійсний продаж квартири був вчинений за 280000грн, що еквівалентно 35000 доларів США. Розмір дійсного продажу за даною ціною підтверджується поясненнями сторін та попереднім договором від 24.05.2012р. /а.с.38-39/. При цьому доводи відповідача про продаж квартири за 38000дол.США є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
		02.08.2012р. відповідачем була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 (далі  спірна квартира). Вартість даної квартири на момент її купівлі відповідачем складала 264640грн, що визначено договором купівлі-продажу /а.с.37/. Натомість сторони не заперечують того, що фактично придбання квартири здійснено ними за ціною 332510грн, що еквівалентно 41000 доларів США, що також підтверджується договором посередницьких послуг з агентством нерухомості від 23.07.2012р. /а.с.41/.
		На теперішній час право власності відповідача на спірну квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.17/.
		У спірній квартирі сторони проживали до серпня 2016р., поки не стали проживати окремо у звязку з припиненням шлюбних стосунків. За період проживання в спірній квартирі був зроблений капітальний ремонт з переплануванням квартири, що не заперечується сторонами.
		В період шлюбних стосунків дохід сім'ї сторін складався із їх заробітної плати та допомоги, яку надавали їм батьки відповідача. Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються довідкою про доходи позивача /а.с.32/, поясненнями свідка ОСОБА_3, довідками про доходи батька відповідача /а.с.51-52/.
		За таких обставин позивач стверджує, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін і має бути поділена між ними в рівних частках.
		Тож спір між сторонами виник з правовідносин щодо майнових прав подружжя на майно, набуте у шлюбі, і регулюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Сімейного кодексу України (далі  СК).
		Відповідно до ч.1 ст.2, ч.9 ст.7 СК сімейні майнові відносини між подружжям регулюються нормами СК на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		За змістом ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Натомість відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
		Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Отже при визначенні права спільної сумісної власності подружжя на майно встановленню підлягають не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від .07.09.2016р. у справі №6-801цс16; від 12.10.2016р. у справі №6-846цс16; від 07.12.2016р. у справі №6-1568цс16).
		Визначаючи джерело походження коштів, за які була придбана спірна квартира суд виходить з наступного. 
		Основним джерелом коштів придбання спірної квартири були грошові кошти, отримані від продажу квартири по вул. Гагаріна, 37/71, м. Черкаси. При цьому беручи до уваги досліджені судом докази та пояснення сторін за продаж даної квартири відповідач отримав від покупця суму коштів в розмірі 280000грн (еквівалент 35000дол.США). Спірну квартиру сторони придбали за 332510грн (41000дол.США). Різниця складає 52510грн.
		До того ж аналіз досліджених судом договорів /а.с.38-39, 41/ свідчить, що на оформлення правочинів з продажу старої та купівлі спірної квартир відповідачем витрачено 12250грн (на момент понесення витрат еквівалент 1520дол. США) на оплату посередницьких послуг. Таким чином, для придбання спірної квартири відповідач мав докласти до виручки від продажу старої квартири додатково щонайменш 64760грн (без врахування витрат, повязаних з нотаріальним оформленням договорів, які при відчуженні старої квартири покладались на сторін договору порівну (п.10 договору від 10.07.2012р.), а при купівлі спірної покладались на покупця (п.9 договору від 02.08.2012р.)).
		Різниця вартості таких квартир покрита за рахунок спільних коштів подружжя. При цьому та обставина, що такі кошти надавались сторонам третіми особами, зокрема батьком відповідача, не свідчить про те, що такі кошти є особистою власністю того з подружжя, який фактично їх отримував. Як повідомив свідок ОСОБА_3 та зазначили самі сторони, батьки відповідача періодично давали йому грошові кошти для забезпечення потреб його сім'ї, оскільки спільного заробітку сторін не вистачало на ці потреби. Надана відповідачем суду розписка від 15.07.2012р. /а.с.40/ підтверджує ту обставину, що такі кошти не були дарунком, а є безпроцентною позичкою, наданою відповідачу для придбання житла в інтересах сім'ї і відповідно до ч.2 ст.61 СК є доходом сім'ї, який є об'єктом спільною сумісної власності подружжя. До того ж і відповідач і свідок підтвердили, що продаж квартири по вул. Гоголя 37/71 і купівля спірної квартири вчинялись виключно в інтересах молодої сім'ї і були обумовлені потребами збільшення житлової площі через збільшення складу сім'ї (позивач на той момент була вагітною). Отже, надані відповідачу його батьками грошові кошти, що надавались задля забезпечення потреб молодої сім'ї відповідача, є спільною сумісною власністю сторін.
		Стосовно доводів сторони позивача про надання позивачу допомоги її батьками, то суд вважає їх неприйнятними, оскільки вони всупереч вимог ст.61 ЦПК не підтверджені належними і допустимими доказами. Наданий позивачем кредитний договір від 22.06.2012р., з огляду на положення ст.58 ЦПК, не може бути прийнятий судом як належний доказ таких обставин. 
		Згідно ст.61 СК об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, в тому числі і доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до ч.2 ст.62 СК якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Судом встановлено, що відповідно до п.3 договору від 10.07.2012р. продаж старої квартири вчинено за 139645грн, що відповідає її ринковій вартості. Натомість фактично відчуження квартири вчинено за 280000грн. Отже різниця (140355грн) є вигодою (додатковий дохід), яка набута відповідачем за рахунок належного йому майна через збільшення його вартості, внаслідок належного утримання та догляду за таким майном. Беручи до уваги, що даною квартирою сторони користувались спільно, починаючи з 2006р. і постійно в ній проживали, у звязку з чим робили поточний та косметичний ремонти (заміна шпалер, облаштування кухні), облаштовували відповідними предметами побуту (меблі, побутова техніка т.і.), то отримання вигоди від продажу такої квартири за ціною більшої її реальної вартості є спільним доходом подружжя. Отже відповідно до ч.3 ст.61, ч.2 ст.62 СК різниця між реальною ринковою вартістю проданої квартири та фактично отриманого від продажу доходу, тобто вигода в розмірі 140355грн, яку отримав відповідач, є об'єктом права спільної сумісної власності.
		Таким чином, на придбання спірної квартири, окрім іншого, сторонами було витрачено 205115грн, які є об'єктом спільної сумісної власності, що складає 60% від загальної суми коштів, витрачених на її придбання. 
		Варто звернути увагу, що Верховний Суд України у постанові від 24.05.2017р. 6-843цс17 зазначив, що норма ч.3 ст.61 СК кореспондує ч.4 ст.65 СК, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя. 
		Отже, беручи до уваги, що продаж квартири по вул. Гоголя, 37/71, і купівля спірної квартири здійснювались в інтересах сім'ї із використанням спільних коштів, то спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін і підлягає поділу між ними.
		Вирішуючи питання щодо поділу спірної квартири між сторонами суд бере до уваги, що до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. 
		В п.23 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
		Натомість з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тож надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з того, що між сторонами відсутній спір щодо поділу іншого майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності сторін, і таке майно поділене між сторонами на договірних засадах в рівних частках.
		Щодо можливості поділу спірної квартири між сторонами, то суд зауважує, що відповідно до статей 69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
		Відповідно до ч.2 ст.70 СК при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
		Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.71 СК).
		Під час розгляду справи сторони не заперечували тих обставин, що у спірній квартирі після її придбання сторони робили капітальний ремонт, з метою приведення її у стан, який належним чином забезпечував їх потреби. Отже на теперішній час стан спірної квартири значно поліпшився порівняно з тим, який був на момент її придбання, що також береться судом до уваги при визначенні розміру часток сторін. 
		За таких обставин, при визначенні розміру часток сторін у спірній квартирі суд бере до уваги: інтереси відповідача, якими він керувався при вчиненні правочинів з продажу своєї квартири та купівлі спірної; обсяг спільних коштів, вкладених у придбання та поліпшення спірної квартири; обсяг спільної праці з догляду та управління проданої квартири відповідача та спірної квартири; майновий стан сторін; інтереси доньки сторін, яка проживає разом з позивачкою, а відтак здебільшого перебуває на її утриманні т.і.. 
		Таким чином, з огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав для відступлення від загальної презумпції поділу майна подружжя на засадах рівності часток подружжя в майні, що є об'єктом спільної сумісної власності, а тому частки сторін у спірній квартирі мають бути визначені рівними.
		Згідно ч.2 ст.71 СК неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Разом з тим, системний аналіз змісту ст.71 СК в контексті положень ст.ст.183, 364, 365, 370 ЦК свідчить, що у разі неможливості реального поділу неподільної речі між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. При цьому відповідно до ст.372 ЦК у звязку з поділом квартири між сторонами право спільної сумісної власності припиняється, а за сторонами підлягає визнанню право власності на належну кожному з них ідеальну частку.
		За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати складаються із судового збору, сплаченого позивачем за подання позову в розмірі 1350грн /а.с.1/. Оскільки позов підлягає до задоволення, то відповідно до ст.88 ЦПК, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати квартиру за адресою: бул. ШевченкаАДРЕСА_3, м. Черкаси, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 11592595, - об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та здійснити поділ даної квартири шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників. 
		Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в розмірі по 1/2 частці за кожним на квартиру за адресою: бул. ШевченкаАДРЕСА_3, м. Черкаси, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 11592595.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування судових витрат 1350 (тисяча триста пятдесят)грн..
		Рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Головуючий: ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...