Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/4241/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано судом: 11.10.2017. Зареєстровано: 12.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2017.
Дата набрання законної сили: 10.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2017 року Справа № 911/4241/15           
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Головуючий суддя     Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В.,      Грек Б.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Мета" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 911/4241/15 
		за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"до:1. товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Мета"простягнення 7 203, 02 грн.,за участю представників позивача: не з'явились,  відповідача-1: не з'явились, відповідача-2: Звягінцева В.О.,       В С Т А Н О В И В :
		Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2015 у даній праві                   позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 143, 25 грн. штрафу. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 3 589, 71 грн. пені, 500, 19 грн. 3% річних, 2 254, 83 грн. інфляційних втрат, 1 086, 19 грн. судового збору та 624, 23 грн. витрат з оплати послуг адвоката. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 10, 92 грн. судового збору та 06, 27 грн. витрат з оплати послуг адвоката. У задоволенні решти позову відмовлено.
		У червні 2017 року відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою на вказане рішення.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України. 
		Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, а справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.
		Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято 10.11.2015 (повний текст рішення складено 16.11.2015).
		Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, є 26.11.2015.
		В свою чергу скаржник подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області лише 16.06.2017 (колегія суддів касаційної інстанції вважає вказану у постанові апеляційного господарського суду дату 16.08.2017 опискою).
		Зазначаючи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач-2 у відповідному клопотанні посилався на те, що не був обізнаний про винесене рішення місцевого господарського суду, оскільки зареєстрований у місті Луганськ, що входить до населених пунктів, які тимчасово не контролюються Україною, у зв'язку з чим поштова кореспонденція до міста Луганськ не надходила. При цьому скаржник зазначив, що не був зобов'язаний дивитися усі веб-сторінки судів України з ціллю виявлення відкритих проти нього господарських чи інших проваджень.
		Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, за умови, якщо неможливо здійснити повідомлення учасника судового процесу шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. У матеріалах справи містяться докази належного виконання місцевим господарським судом своїх обов'язків щодо повідомлення осіб, які знаходяться на території проведення АТО, а саме: витяг з офіційного веб-сайту суду про призначення справи № 911/4241/15 до розгляду на 15.10.2015, у зв'язку з чим відповідач-2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. 
		Разом з тим, ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
		Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
		Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, апеляційний суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані скаржником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення. При цьому, слід враховувати наскільки суттєво було пропущено встановлений законом строк, а також те, що необхідною умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Частина 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Статтею 55 Основного Закону регламентовано, зокрема, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. 
		Вказані положення Основного Закону конкретизовані в ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Крім того, ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Враховуючи, що чинним законодавством України кожному гарантовано право на оскарження судових рішень, з метою фактичної реалізації сторонами відповідного права та запобігання порушень ст. 6 Конвенції, апеляційний суд має приймати апеляційні скарги до провадження за відсутності суттєвих порушень щодо порядку їх оформлення та подання.
		При цьому посилання апеляційного господарського суду на те, що у матеріалах справи міститься витяг з офіційного веб-сайту суду про призначення справи № 911/4241/15 до розгляду на 15.10.2015, у зв'язку з чим відповідач-2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки на відповідача-2 не покладено законодавством обов'язок здійснювати моніторинг щодо існування судових проваджень, у яких він виступає учасником  судового процесу.
		Крім цього, погоджуючись з твердженням відповідача-2, що останній не зобов'язаний відслідковувати Інтернет сторінки, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа на власний розсуд обирає користуватися наданим йому правом чи ні, в той же час вона має усвідомлювати наслідки відмови від використання наданого їй права. Проте зазначений висновок в даному випадку є помилковим, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувалося питання про те, чи був скаржник взагалі обізнаний про існування зазначеного судового спору. 
		За висновком колегії суддів касаційної інстанції, вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду та передачі справи до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження. 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі                 № 911/4241/15 скасувати. 
		Справу № 911/4241/15 передати до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження.
		 
		Головуючий суддя                                                                            Могил С.К.
		 
		Судді:                                                                                                  Вовк І.В.
		 
		                                                                                                            Грек Б.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...