Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 538/1627/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2017. Зареєстровано: 12.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		538/1627/16-ц
		провадження 2/538/158/17
		 
		                                                                                    
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		03 жовтня 2017 року                                                                                       м. Лохвиця 
		Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого  судді:                         Ларіної О.В.,
		при секретарі:                              Криворучко В.І.,
		за участю позивача:                         ОСОБА_1,
		представника відповідача:                    ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лохвиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями державного виконавця.
		В обґрунтування заявлених вимог вказавши, що 22.12.2015 року при примусовому виконанні постанови № 301439 виданої 10.01.2014 року Відділом ДАІ Лохвицького району державним виконавцем ВДВС Лохвицького районного управління юстиції ОСОБА_3 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на транспортний засіб TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року визнано противоправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції щодо не скасування арешту майна за виконавчим провадженням при примусовому виконанні постанови № 301439 виданої 10.01.2014 року ВДАІ Лохвицького району. Скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 грудня 2015 року ВП №49266141. Таким чином, позивач вважає, що посадові особи ВДВС Лохвицького районного управління юстиції вчинили противоправні дії, спрямовані на обмеження його прав щодо вільного користування та розпорядження належного майна шляхом накладання арешту на це майно, а також вчинили бездіяльність, що виявилась у невжитті заходів для припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання, у звязку з чим просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, спричинену неправомірними діями та бездіяльністю державного виконавця, яка складається з оплати за виконавчі дії у сумі 93,82грн., оплати транспортних розходів у сумі 1024,92 грн., оплати автомобільних послуг у сумі 23634,00грн., оплати за послуги за зберігання транспортного засобу на штрафмайданчику 9450,00грн., а також стягнути з відповідача моральну шкоду, спричинену неправомірними діями та бездіяльністю державного виконавця, в розмірі 10000,00грн.
		В судовому засіданні позивач, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення та пояснив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає позовну заяву необґрунтованою та в задоволенні позовних вимог просив, відмовити в повному обсязі. Оскільки 10.11.2015 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_3 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії за вихідним номером 6100/02-33/5 направлені сторонам виконавчого провадження до відома, а боржнику до виконання. У звязку з тим, що позивачем у строк наданим для самостійного виконання не було надано документального підтвердження виконання рішення 19.11.2015 року державним виконавцем, керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 68,00грн., а також згідно зі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV постанова про стягнення з вказаного вище боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі  25,82 грн.
		24 листопада 2015 року за вихідним № 6411/02-33/5 державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_3 направлений запит до Територіального сервісного центру № 5345, з метою перевірки зареєстрованого автомототранспорту на праві власності за боржником ОСОБА_1, на який 05.12.2015 року на адресу ВДВС надійшла відповідь, згідно з якою за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 транспортні засоби зареєстровані згідно додатку у якому вказаний транспортний засіб: автомобіль TOYOTA COROLLA 1.6, 2008 року, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску.
		Крім цього, на момент відкриття зазначеного провадження та до 19 серпня 2016 року залишались невиконаними та несплаченими ОСОБА_4 суми борги за несплачений виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій всього на загальну суму 622,74грн. Оскільки, зазначені стягнення ОСОБА_1 у встановлені законом строки не були сплачені, згідно зі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», яке діяло на час виникнення правовідносин, державним виконавцем 22.12.2015 року винесена постанова про розшук майна боржника  автомобіля TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1, копії якої направлені сторонам до відома, а Відділу Управління превентивної діяльності ГУНП в Полтавській області для виконання. До теперішнього часу відомостей щодо виконання вказаної постанови про розшук транспортного засобу до ВДВС Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області, про затримання та постановлення на штрафний майданчик автомобіля TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1 від Відділу управління превентивної діяльності ГУНП в Полтавській області, не надходило.
		Постанова про накладання арешту та відчуження майна боржника від 22 грудня 2015 року ВП № 49266141 не передбачала затримання та постановлення на штрафний майданчик майна належного ОСОБА_1, постанова про розшук вказаного вище майна боржником оскаржена не була.
		Згідно квитанції банку № 14868380-1 від 16.05.2016 року ОСОБА_1 проведена оплата зазначеного у виконавчому документі штрафу але виконавчий збір і витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій сплачені не були. Також ОСОБА_1, проігноровані, та не сплачені борги за іншими стягненнями, які перебували на виконанні у Відділу ДВС і лише 19 серпня 2016 року згідно квитанції № 158033210-1 останнім сплачено суми виконавчого збору та витрати повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, на загальну суму  622,74 грн.
		Крім цього, представник відповідача зазначив, що надані копії документів, які підтверджують понесені витрати ОСОБА_1 під час вилучення його транспортного засобу, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки довідка про надання автомобільних послуг ОСОБА_1, яка видана ФОП ОСОБА_5 не містить жодного доказу, що витрати були повязані з майном належним ОСОБА_1, які саме автомобільні послуги та їх суть встановити згідно довідки неможливо. Товарний чек № 418 від 19.08.2016 року щодо зберігання, як зазначено у чеку: транспортний засіб TOYOTA COROLLA ВІ8947АН, не містить відомості про юридичну чи фізичну особу, яка видала вказаний товарний чек встановити неможливо. Надані квітки на автобусні рейси з м. Лохвиці до м. Полтави і з м. Полтави до м. Лохвиці, для яких цілей і ким придбались неможливо. Одночасно треба зазначити, що судовий процес у Полтавському окружному адміністративному суді ОСОБА_1, розглядався без участі позивача, про що зазначено в постанові суду (абз. 3 описової частини постанови від 25.07.2016 року). Крім цього щодо вимог про стягнення моральної шкоди, позивачем взагалі ненадані докази зазначеної вимоги. Таким чином представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
		Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до наступних висновків.
		У державного виконавця Лохвицького районного Відділу ДВС Головного територіального управління у Полтавській області перебувало виконавче провадження № 49266141 з примусового виконання постанови ОСОБА_5 АА2 № 301439 в справі про адміністративне правопорушення виданої 10 січня 2014 року Відділом ДАІ Лохвицького району щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 680,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		10 листопада 2015 року в порядку статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49266141.
		Оскільки, боржником у строк наданий для добровільного виконання не було виконане рішення, 19 листопада 2015 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 68,00гривень, а також винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 25,82 гривень.
		22 грудня 2015 року по виконавчому провадженню ВП № 49266141 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
		Зазначену постанову ОСОБА_1 оскаржив в Полтавському окружному адміністративному суді. Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року визнано противоправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції щодо не скасування арешту майна за виконавчим провадження при примусовому виконанні постанови № 301439 від 10 січня 2014 року виданої Відділом ДАІ Лохвицького району. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 грудня 2015 року ВП № 49266141  скасована.
		Після набрання законної сили постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, державним виконавцем Лохвицького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні ВП № 49266141 винесена постанова про звільнення майна боржника з-під арешту від 11 серпня 2016 року.
		Крім винесення постанови про арешт майна боржника, державним виконавцем 22 грудня 2015 року винесена постанов про розшук майна боржника по виконавчому провадженню ВП № 49266141, згідно з якою оголошено розшук майна TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: с. Западинці, вул. Підгірна, 13. Копії вказаної постанови спрямовані Відділу управління перевентивної діяльності ГУНВ у Полтавській області та ОСОБА_1.
		Отже, крім виконавчого провадження ВП 49266141 у ВДВС Лохвицького районного управління юстиції перебували ряд виконавчих проваджень, а саме ВП №28331787; ВП №31242659; ВП № 26668745; ВП № 25494616; ВП № 26666669; ВП № 27547477; ВП № 25494433, де боржником вважався ОСОБА_1, по яким останнім не сплачений виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, на загальну суму 622,74 гривень.
		19 серпня 2016 року згідно копії квитанції № 15803310-1 ОСОБА_1 сплатив виконавчий збір у розмірі 622,74 коп.
		16 серпня 2016 року ухвалена постанова про зняття майна боржника з розшуку по виконавчому провадженню ВП № 49266141, а саме зняте з розшуку майно: TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: с. Западинці, вул. Підгірна, 13. Копія зазначеної постанови скорегована до Відділу управління перевентивної діяльності ГУНВ у Полтавській області.
		13 вересня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання постанови ОСОБА_5 АА2 № 301439 в справі про адміністративне правопорушення виданої 10 січня 2014 року Відділом ДАІ Лохвицького району щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 680,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, закінчено.
		За приписами ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками, зокрема є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. 
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.
		Як розяснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих завязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунки з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно розяснень, наданих у п.п. 5, 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
		Згідно ст. 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
		Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективне засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Основи організації та діяльності Державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів Державної виконавчої служби визначаються Законом України «Про державну виконавчу службу». Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
		Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадовихосіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
		Відповідно до ст. 27, 32 Закону «Про державну виконавчу службу» № 606-ХІV (який діяв на час виникнення спірних відносин) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		Враховуючи, що бездіяльність Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо не скасування арешту майна за виконавчим провадженням при примусовому виконанні постанови № 301439, виданої 10 січня 2014 року ВДАІ Лохвицького району, визнана противоправною судовим рішенням, ці обставини в силу ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.
		Але, враховуючи з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 02.05.2016 року, підставою для тимчасового затримання транспортного засобу TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1, у поліцейських взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Київській області була постанова про розшук майна боржника, яка винесена державним виконавцем від 22.12.2015 року по ВП № 49266141, яку позивач ОСОБА_1 не оскаржував.
		Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.
		Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Таким чином, застосування статті 56 Конституції України не зобовязує позивача попередньо оскаржувати дії державного виконавця.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач порушив питання про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України. За таких обставин суд вирішує спір по суті заявлених вимог залежно від їх доведеності.
		Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.
		Додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік, які закріплені за Державною казначейською службою України, в тому числі по коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504030  відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
		Отже, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.
		Враховуючи, що відповідачем по справі зазначений лише Відділ ДВС Лохвицького районного управління юстиції, а Державна казначейська служба України Полтавської області не зазначена, а також те, що в судовому засіданні позивачем не заявлене клопотання про залучення в якості співвідповідача Державну казначейську службу України Полтавської області, суд позбавлений можливості з власної ініціативі залучати належного відповідача.
		Згідно зі ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі іншу особу як співвідповідача. 
		Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
		Звертаючись із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач посилається на те, що поліцейські на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.12.2015 року у виконавчому проваджені ВП № 49266141, зупинили, вилучили та поставили на штраф майданчик транспортний засіб TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1, у звязку з чим, останньому і завдана матеріальна та моральна шкода. Зазначене ствердження є хибним оскільки поліцейські взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Київській області оглянули та тимчасово затримали транспортний засіб ОСОБА_1 на підставі постанови про розшук майна боржника від 22.12.2015 року по виконавчому проваджені ВП № 49266141.
		Частина 2 статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
		Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України, з врахуванням положень ст. 1173 ЦК України, щодо наявності вини, підлягають доведенню: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний звязок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
		Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Судом встановлено, що позивачем не доведено безпосереднього причинного звязку між заявленого ним до стягнення розміром матеріальною та моральною шкодами і діями органу державної виконавчої служби, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів.
		Позивачем не надано доказів оскарження ним у встановленому порядку постанови Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області про розшук майна боржника від 22.12.2015 року. Також не визнані дії поліцейських взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Київській області противоправними щодо огляду та тимчасового затримання транспортного засобу TOYOTA COROLLA 1.6, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1.
		В матеріалах справи відсутні належні докази на які позивач посилається, як на підстави своїх вимог, а саме довідка про надання автомобільних послуг ОСОБА_1, яка видана ФОП ОСОБА_5 не містить зміст наданих послуг останньому, як ці послуги повязані з тимчасовою затримкою транспортного засобу ОСОБА_1 Товарний чек № 418 від 19.08.2016 року щодо зберігання транспортного засобу TOYOTA COROLLA, ВІ8947АН не містить відомостей про місце, період, підстави зберігання на штраф майданчику. Надані позивачем копії квитків, які свідчать про пересування з м. Лохвиці до м. Полтави та з м. Полтави до м. Лохвиці не містять відомостей про особу, кому належать ці квитки, крім цього, пояснення позивач, що останній їздив до Полтавського окружного адміністративного суду спростовуються постановою суду від 25.07.2016 року по справі № 816/779/16, де зазначено, що розгляд справи відбувався у відсутності позивача. 
		Таким чином позивач не довів факту заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди саме у заявленому розмірі.
		Наявні у матеріалах справи докази також не підтверджують сукупність необхідних складових для застосування до відповідача цивільної відповідальності, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.
		Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В :
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції про стягнення матеріальної та моральної шкоди  відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Повний текст рішення виготовлений 09.10.2017 року.
		 
		Суддя Лохвицького районного суду
		Полтавської області                                 ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...