Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/14399/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2017. Зареєстровано: 12.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа № 752/14399/17
		Провадження № 2/752/4641/17  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		10 жовтня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Новак А.В., 
		при секретарі Закаблуківській О.А., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортбізелект» про зобов'язання припинити дії що порушують право,-
		встановив:
		позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортбізелект» про зобов'язання припинити дії що порушують право.
		Мотивував свої вимоги тим, що по АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_1, яку відповідно до рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року за № 371/9859 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Спортбізелект» для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного центру з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземним паркінгом та благоустроєм території на АДРЕСА_1» відповідач отримав у користування.
		На підставі зазначеного рішення відповідач отримав в оренду зазначену земельну ділянку та зареєстрував своє право оренди 21 січня 2014 року. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до договору оренди зазначено, як «для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного центру з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземним паркінгом та благоустроєм території».
		Позивач зазначає, що на даний момент відповідач має намір здійснити забудову земельної ділянки житловим комплексом, всупереч цільовому призначенню земельної ділянки, а також в порушення вимог договору оренди земельної ділянки та вимог містобудівного законодавства.
		Як зазначає позивач, відповідно до отриманих відповідачем містобудівних умов та обмежень земельної ділянки № 13031/0/12/009-15 від 25.09.2015 року, намірами забудови земельної ділянки є «будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями».
		Позивач стверджує, що таким чином, будівництво житлового офісного комплексу з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями на земельній ділянці є незаконним. Земельна ділянка, яка використовуєтьсяне за цільовим призначенням, використовується незаконно, і як наслідок дії відповідача по будівництву житлового комплексу на території земельної ділянки є такими, що порушують умови договору оренди, укладеного між відповідачем та київською міською радою і чинному законодавству. Також, як вказує позивач порушуються його законні інтереси, права як громадянина та жителя міста Києва, оскільки як зазначається ним, не було дотримано вимоги законодавства, у тому числі й основні вимоги до здійснення забудови й планування території, зазначених у ст. 5 Закону України «Про основи містобудування». Зокрема як зазначає позивач, не було враховано інтересів та вимог власників та користувачів земельних ділянко та будівель, що оточують місце будівництва, не враховано державних та громадських інтересів при плануванні та забудові території і розміщення та будівництво об'єктів всупереч затвердженим у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
		В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити. Зокрема просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ТОВ «Спортбізелект» припинити дії по незаконному використанню земельної ділянки розміщеною за адресою: АДРЕСА_1. 
		В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та із посиланням на письмові запереченя проти позову вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 371/9859 отримав земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. 21.01.2014 року відповідач отримав в оренду зазначену земельну ділянку та зареєстрував своє право оренди. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до договору оренди зазначено: «для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного центру з вбудовано-прибудованими приміщеннями, з підземним паркінгом та благоустроєм території». Категорія наданої земельної ділянки - «землі житлової та громадської забудови».
		25.09.2015 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як представник власника земельної ділянки надав містобудівні умови та обмеження земельної ділянки №13031/0/12/009-15, відповідно до яких визначив спосіб використання земельної ділянки - «будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями». Без зміни категорії земельної ділянки «землі житлової та громадської забудови».
		Містобудівна діяльність регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним Кодексом України, Законом України «Про основи містобудування», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», тощо.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Вищезазначена норма законодавства України відносить землі житлової та громадської забудови до однієї категорії, що дозволяє власнику земельної ділянки, на підставі частини 5 ст. 20 Земельного кодексу України, в межах категорії земель, самостійно визначати вид її використання в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Отже, норми Земельного кодексу України, уповноважують власника земельної ділянки самостійно визначати вид її використання в межах відповідної категорії, але обов'язкова умова є додержання власником містобудівної документації та документації землеустрою.
		Принцип використання власником земельної ділянки відповідно до вимог цільового призначення (документації землеустрою) та містобудівної документації, в разі здійснення містобудівної діяльності, також закріплено в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон) (абз. 2 ч. 2 ст. 24 та ч. 2, ч. 4 ст. 26 Закону).
		Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).
		Отже, саме документацією із землеустрою, на етапі розроблення землевпорядної документації визначається категорія земельної ділянки.
		Містобудівна документація в свою чергу, це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій, до якої належать Генеральний план населеного пункту, план зонування територій та детальний план територій (п. 7 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 16-19 Закону).
		В той же час, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Абзацом 2 ч. 5 ст. 29 Закону, визначено, що рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Законодавством України не передбачено жодної іншої підстави, для відмови органу архітектури у надання містобудівних умов і обмежень.
		Таким чином, можна однозначно стверджувати, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) наділена виключною компетенцією з визначення відповідності намірів забудови земельної ділянки Замовником вимогам містобудівної документації.
		Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Отже, власник або користувач самостійно визначає види використання земельної ділянки в межах категорії земель, а також, земельна ділянка може використовуватися у будь-який спосіб, що відповідає категорії земельної ділянки в даному випадку «землі житлової та громадської забудови». Тож, відповідачу у справі не потрібно змінювати її цільове призначення, шляхом внесення змін до договору оренди земельної ділянки, вносити зміни до генерального плану м. Києва тощо, оскільки будівництво повністю відповідає категорії «землі житлової та громадської забудови», до якої була віднесена вказана земельна ділянка при її наданні у користування.
		В той же час судом береться до уваги те, що відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженого і введеного в дію Наказом Держстату України від 17 серпня 2000 року № 507, Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 року за № 971 «Про програму реформування державної статистики на період до 2002 року».
		Державний класифікатор будівель та споруд призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
		Одиницею класифікації в класифікаторі є в основному окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо).
		Одиницею класифікації в класифікаторі є в основному окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо. Якщо, наприклад, комплекс професійно-технічного навчального закладу складається з будинку для навчання та гуртожитку, то будинок для навчання в цьому випадку буде позначений кодом 1263, тоді як гуртожиток слід позначити кодом 1130. Проте, якщо дані не деталізовані чи відсутні, то комплекс відносять до класифікаційного угруповання за кодом 1263.
		Як зазначено вище, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином:
		*обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
		*будівля класифікується за методом «зверху - вниз». Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.
		Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.
		Назва об'єкта будівництва «будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями» не розкриває цільове призначення зазначеного об'єкту відповідно до вимог Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженого і введеного в дію Наказом Держстату України від 17 серпня 2000 року № 507, а тому твердження, що об'єкт містобудування по АДРЕСА_1 відноситься до категорії житлової чи не житлової забудови є передчасним.
		Виходячи з таких міркувань, суд вважає, що фактично позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і відповідно останнім не доведено факту використання ТОВ «Спортбізелект» земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 - поза межами визначеної категорії для зазначеної ділянки.  
		Таким чином, таке твердження позивача є абсолютно недоведеним та спростованим в ході розгляду справи належними і допустимими доказами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
		За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.
		Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України. 
		Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-                 
		вирішив:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортбізелект» про зобов'язання припинити дії що порушують право - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
		Суддя                                                                                    А.Новак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...