Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/5630/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2017. Зареєстровано: 13.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2017.
Дата набрання законної сили: 05.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 127/5630/17 
		Головуючий у 1-й інстанції: Бар`як А.С. 
		Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 
		05 жовтня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Сторчака В. Ю. 
		суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. , 
		за участю: секретаря судового засідання: Гіюка Д.М.
		представників відповідачів: ОСОБА_1 
		 Олійника Олександра Леонідовича 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
		Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявися про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, із наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що  ОСОБА_2 , згідно посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 21.10.2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 є учасником бойових дій. 
		28.02.2017 року позивач зврнувся до Виконавчого комітету Вінницької міської ради з запитом про доступ до публічної інформації від 28.02.2017 року, в якому просив надати інформацію про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності по м. Вінниця з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у відповідності до вимог ст. 121 ЗК України, як учаснику АТО та належні графічні матеріали вільних земель із вказаним цільовим призначенням, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами у відповідності до норм ст. ст. 116, 118, 122 ЗК України.
		У відповідь на запит, відповідач направив позивачу лист № 11-01-19459/01-00-10 від 10.03.2017 року, зі змісту якого слідує, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради надає перелік вільних земельних ділянок комунальної власності, які можуть бути передані на земельних торгах у формі аукціону для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з додатком на двох аркушах, де зазначається 58 ділянок з посиланням на їх адресу, код КВЦПЗ та кадастрові номера. Також вказано, що інформація про точне місце розташування відповідних земельних ділянок, їх конфігурацію та тип власності, можна одержати, застосувавши кадастрові номери земельних ділянок за посиланням на http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta. Крім цього, зазначено про рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.05.2015 року № 1155 «Про затвердження «Положення про розподіл земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередньо участь в антитерористичної операції, та членам сім`ї загиблого учасника антитерористичної операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність», складу комісії та порядку її роботи», згідно якого в єдиний реєстр вносяться учасники АТО, дата реєстрації місця проживання у м. Вінниці учасника АТО повинна передувати даті його направлення/перебування для участі в АТО. Також міститься посилання на лист Глави Адміністрації Президента України Б.Ложкіна від 15.03.2016 року № 02-01/43 та зазначається, що надання земельних ділянок учасникам АТО відбувається виключно за місцем їх мобілізації, а також тим учаникам АТО, які після звільнення з військової служби стали на облік у військових комісаріатах.
		Вважаючи вищезазначену інформацію недостовірною та неповною, ОСОБА_2 оскаржив дії Виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо надання відповіді на запит, в судовому порядку.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не надано повної інформації, яка стосувалася б та в повному обсязі охоплювалась площиною запитуваної інформації позивачем.
		Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, встановлений Законом України від 09.06.2013 року № 2939-17 "Про доступ до публічної інформації".
		Відповідно до ч.1 ст.1 цього Закону публічна інформація--це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно ст.12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
		Пунктом 1 ч.1 ст. 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону № 2939-VI).
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.14 Закону № 2939-VІ розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		Так, ч. 1 ст.19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Вказане означає, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» поширюються виключно на ті правовідносини, в яких на момент отримання відповідного запиту розпорядник вже мав в своєму володінні певну інформацію, котра підпадає під визначення публічної.
		Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, на розпорядників публічної інформації покладено обов`язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію, але обов`язком створювати нову (тобто таку, якої раніше не існувало) інформацію суб`єкти владних повноважень згідно з законом не обтяжені.
		Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до ст.33 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
		Таким чином, з огляду на зазначені правові норми, саме виконавчий орган Вінницької міської ради є розпорядником інформації про земельні ділянки, що знаходяться на території Вінницької міської ради.
		Так, за ст.79 ЗК України, земельна ділянка-це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру ( ч.1 ст.79-1 ЗК України).
		Згідно ч.2, ч.3, ч.4 ст.79-1 ЗК України вбачається, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Таким чином, проаналізувавши вказані вище норми законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що якщо предметом правовідносин є питання, які стосуються земельної ділянки то така земельна ділянка повинна бути сформованою, мати чітко визначені зовнішні межі, місце розташування та вид цільового використання, а також кадастровий номер та повинна бути зареєстрована у Державному земельному кадастрі. В разі, якщо відсутні зазначені вище ознаки, які охоплюються поняттям земельної ділянки то у суб`єкта владних повноважень, який повинен діяти у межах та у спосіб, визначений законом, - немає достатніх підстав стверджувати про наявність земельної ділянки.
		Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, станом на дату опрацювання відповідачем запиту, останній не володів задокументованою інформацію про те, чи є на території м.Вінниці окремо сформовані вільні земельні ділянки, площа яких би не перевищувала 0,10 гектара, з видом цільового використання: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з метою подальшої безоплатної передачі у власність громадянам таких земельних ділянок. 
		Таким чином, зважаючи на те, що відповідач, на якого покладено обов`язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію, на момент надходження інформаційного запиту такою інформацією не володів, у нього не було обов`язку створювати інформацію, що відповідала б заданим критеріям. 
		Разом з тим, як встановлено з відповідачі на запит, відповідач не відмовив позивачу в наданні інформації на запит, в зв`язку з тим, що не володіє такою, а взагалі проігнорував прохання ОСОБА_2 надати інформацію щодо наявності земельних ділянок, права на які він може реалізувати не в загальному порядку, а як учасник АТО. Натомість проінформував позивача про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності, які можуть бути передані на земельних торгах у формі аукціону. 
		З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із наданої Виконавчим комітетом Вінницької міської ради відповіді, не вбачається надання повної інформації, яка стосувалася б та в повному обсязі охоплювалась площиною запитуваної інформації в пункті 1 прохальної частини такого запиту із роз`ясненням наявності чи відсутності сформованих відповідних земельних ділянок.
		Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
		Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2017 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі 12 жовтня 2017 року.
		 
		Головуючий  Сторчак В. Ю.    Судді    Ватаманюк Р.В.   Мельник-Томенко Ж. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...