Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 685/761/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2017. Зареєстровано: 13.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2017.
Дата набрання законної сили: 05.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 685/761/17 
		Головуючий у 1-й інстанції: Самойлович А.П. 
		Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 
		05 жовтня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Сторчака В. Ю. 
		суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій,
		В С Т А Н О В И В :
		В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
		Постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року позов задоволено частково.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, які аргументовані тим, що судом першої інстанції були неповно з`ясовано всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущену порушення норм матеріального права. Позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а відповідач просив скасувати постанову частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову про відомову в задоволенні позовних вимог.
		Судом першої інстанції справу розглянуто за правилами статті 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження. 
		До початку розгляду справи, позивачем надіслано засобами поштового зв`язку клопотання про проведення розгляду справи в відкритому судовому засіданні.
		Відповідно до п.3 ч.1 ч.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2. 
		Частиною 2 ст. 197 КАС України встановлено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. 
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для розгляду справи в відкритому судовому засіданні відсутні, а відтак клопотання не підлягає задоволенню.
		За приписами п.3 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, із наступних підстав. 
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером і з 13.05.2008 року йому було призначено пенсію за вислугу років, відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням надбавки непрацюючому пенсіонеру на утримання непрацездатного члена сімї віком до 18 років.
		Під час проведення часткової мобілізації, позивача було призвано на військову службу, яку він проходив в період з 16.07.2015 року по 29.10.2016 року, що підтверджується довідками Теофіпольського районного військового комісаріату Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року № 214 та від 01 листопада 2016 року № 217.
		14 листопада 2016 року ГУ ПФ України в Хмельницькій області було прийнято рішення № 4206 про утримання надміру виплачених сум пенсій, відповідно до якого зобов`язано ОСОБА_1 повернути переплату йому пенсії в сумі 9333,40 грн., яка утворилася за період з 14 липня 2015 року по 30 вересня 2016 року у зв`язку з одночасним отриманням доплати індексації до розміру пенсії, надбавки на непрацездатного члена сімї та призовом на військову службу. Згідно даного повідомлення, у разі ненадходження від пенсіонера коштів впродовж місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, переплата буде утримуватися в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01 січня 2017 року до повного погашення. 
		Вказане рішення відповідача, позивач оскаржив в судовому порядку.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що проходження позивачем військової служби по мобілізації не являється працевлаштуванням, а отже відсутні підстави для стягнення з нього суми надміру виплаченої пенсії.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		У відповідності до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
		Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв`язку з мобілізацією, на особливий період.
		Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
		В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
		Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
		Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.
		Приписами статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" унормовано, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
		Згідно із статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
		Разом з тим, відповідно дост. 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, повязаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження служби здійснюється, зокрема, за призовом, одним з видом військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Абзацом четвертим частини 1ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захистуна організацію і штати воєнного часу.
		Громадяни щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, згідно ч. 1 ст. 22 даного Закону, зобовязані зявлятися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 року № 111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»встановлено, що з 18 березня 2014 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку і розмірах, встановлених для офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом».
		Аналіз вищезаначених правових норм дає підстави вважати, що військова служба за призовом по мобілізації під час особливого періоду є виконанням особою свого військового обов`язку, за що йому виплачується грошове забезпечення, на відміну від працевлаштування фізичної особи на підставі трудового договору, коли особа наділена правами вільного вибору професії, місця своєї роботи, звільнення з роботи, наявність обовязку лише щодо виконання роботи на умовах трудової угоди тощо, тому проходження військової служби не може ототожнюватися з працевлаштуванням, що фактично було здійснено відповідачем.
		Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що проходження позивачем військової служби по мобілізації не являється працевлаштуванням, внаслідок чого відсутні підстави для визнання надміру виплаченою пенсією суми одержаної надбавки, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сімї, а тому рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 14 листопада 2016 року № 4206 про утримання надміру виплачених сум пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
		При цьому, як встановлено судом першої інстанції з довідок ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 03 квітня 2017 року № 1766/03 та від 01 квітня 2017 року № 2479/03, з пенсії ОСОБА_1 на підставі спірного рішення були здійснені відрахування за 4 місяці з лютого по травень 2017 року включно на загальну суму 1824,43 грн., а тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Згідно ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд
		У Х В А Л И В :
		апеляційні скарги  ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року - без змін.
		 
		Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий  Сторчак В. Ю.    Судді    Мельник-Томенко Ж. М.   Ватаманюк Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...