Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/5652/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2017. Зареєстровано: 14.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2017.
Дата набрання законної сили: 06.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 465/5652/15                 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.  
		Провадження № 22-ц/783/833/17             Доповідач в 2-й інстанції:  ОСОБА_1 Н. О. 
		Категорія: 59
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
		головуючого - судді: Шеремети Н.О.
		суддів: Ванівського О.М, ОСОБА_2
		секретаря: Жукровської Х.І.
		з участю: представника ОСОБА_3  ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_5  ОСОБА_6, представників ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7, ОСОБА_8
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року, -
		     
		                                                                                ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну» про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_3 компенсації за порушення виключного майнового авторського права на використання службових творів в розмірі 1196321,00, а враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) в розмірі 4039 976,02 грн., що становить 3316,89 мінімальних заробітніх плат.
		Стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_5 компенсації за порушення виключного майнового авторського права на використання службових творів в розмірі 4136082,00, а враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) в розмірі 13967 548,91 грн., що становить 11467,61 мінімальних заробітніх плат.
		Стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_9 компенсації за порушення виключного майнового авторського права на використання службових творів в розмірі 4725640,00, а враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) в розмірі 15958 486,28 грн., що становить 13102,21 мінімальних заробітніх плат.
		Стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_10 компенсації за порушення виключного майнового авторського права на використання службових творів в розмірі 643467,00, а враховуючи індекс інфляції за період з червня 2006 року по квітень 2015 року (3,377) в розмірі 2172 988,06 грн., що становить 1784,06 мінімальних заробітніх плат.
		Стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» судових витрат.
		Оскаржуваним рішенням позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_3 4039976,02 грн.
		Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_5 13967548,91 грн.
		Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_9 15958486,28 грн.
		Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_10 2172988,06 грн.
		Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_3 3654 грн. судового збору.
		Рішення в апеляційному порядку оскаржило ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачі звернулись в суд з позовом про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав, проте суд першої інстанції розглядав справу про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), при цьому визначаючи їх вартість посилався на рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року у справі № 39/81, яким визнано в якості належного та допустимого доказу висновок №3758/3759/3760 комісійної трудової експертизи, якою встановлена загальна вартість проектних робіт, робіт виконаних в матеріалі, демонтажних та монтажних робіт по створенню інтерєрів та екстерєрів адміністративної угоди УМГ «Львівтрансгаз». Апелянт звертає увагу на те, що позивачі приймали участь, як працівники за трудовими договорами, укладеними з третьою особою, лише у погодженні проектних пропозицій, що було предметом укладеного 23.02.2004 року між відповідачем і третьою особою Договору №01-44ін-04 на суму 9486 грн., роботи за яким були виконані і належно оформлені сторонами з проведенням повної оплати. Безпосередньої участі в демонтажних, монтажних та інших роботах, які були проведені для створення об"єктів, авторські права на які відстоюють позивачі, ними не здійснювались та жодних правочинів з позивачами, усних та/або письмових вони не укладали. Просить врахувати, що позивачами не надано доказів які б підтверджували їх фінансову можливість кредитувати позивача на виконання такого обєму робіт упродовж 2003  2006 років, відсутні докази закупівлі матеріалів, надання транспортних послуг по їх перевезенню, наявності у позивачів необхідної техніки і устаткування, залучення кваліфікованих працівників та оплата їхньої праці, а також як вирішувалось питання дозвільних документів на виконання робіт, тощо. Крім цього, позивачі звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації за порушення авторських прав повинні довести факт порушення таких прав відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції встановивши в оскаржуваному рішенні початок перебігу строку позовної давності з 10.09.2012 року, не взяв до уваги, що авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору і для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь яке інше спеціальне його оформлення чи виконання будь яких інших формальностей, а тому авторське право у позивачів на виконані роботи виникло саме з моменту закінчення виконання робіт у 2006 році і саме з цього часу розпочався перебіг встановленого законом трирічного строку позовної давності. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3  ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_10  ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить висновку про скасування рішення суду з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		За загальними положеннямиЦПК Україниобов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 4 ЦПК Українизакріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Частиною ч.1ст.15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до положень ст. ст.10,60 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності вини відповідача у вчиненні дій, які відповідно до ст. ст. 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є такими, що порушують авторські права позивачів, оскільки використання спірних об»єктів авторського права здійснюється за відсутності дозволу на використання авторських творів за відсутності договору про передачу відповідачу майнових прав авторів творів, що є підставою для стягнення грошової компенсації, визначаючи розмір якої суд виходив з вартості авторських творів, визначеної в результаті комісійної судової експертизи об»єктів інтелектуальної власності та мистецтвознавчої експертизи від 28.04.2012 року.
		Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		До обєктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори.
		Обєктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, твори живопису, архітектури, скульптури та графіки, а також інші твори.
		Закон України «Про авторське право і суміжні права» в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що обєктами авторського права є твори архітектури, містобудування та інші твори.
		Субєктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) обєкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним субєктом авторського права є автор твору. Субєктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (ст.1 Закону України «Про ав торське право і суміжні права».
		Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Стаття 441 ЦК України встановлює, що використання твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має, зокрема, щодо твору авторське право, на використання цих обєктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.
		Матеріали справи свідчать про те, що  ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах з ТзОВ «Українська академія дизайну».
		Частиною 3ст.426 ЦК Українипередбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Використання твору здійснюється лише за згодою автора (ст. 443 ЦК України).
		Згідно ч.1ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб»єктом авторського права.
		Стаття 31 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачає, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь - якій іншій особі повністю або частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.32 вказаного закону, автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбаченихстаттями 21-25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
		Заперечуючи щодо позову, відповідач посилався на те, що спірні об»єкти авторського права, авторами яких є позивачі, є службовими творами, авторство на які належить лише ТзОВ «Українська академія дизайну», оскільки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_10 перебували на час створення спірних об»єктів авторського права в трудових відносинах з ТзОВ «Українська академія дизайну», створили ці твори у зв»язку з виконанням трудового договору.  
		Службовий твір  твір, створений автором в порядку виконання службових обов»язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем (ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»). 
		Частина 2 ст. 429 ЦК України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на об»єкт, створений у зв»язку з виконанням трудового договору, належить працівникові, який створив цей об»єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.
		Також, відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Відповідно до роз»яснень п. п. 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», майнові права на об»єкт авторського права і (або) суміжних прав, створений у зв»язку з виконанням трудового договору, належить працівникові, який створив цей об»єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст. 429 ЦК України). Якщо в трудовому або в цивільно  правовому договорі між працівником і роботодавцем не передбачений інший порядок здійснення майнових прав на створений вказаний об»єкт, то вони мають спільні права як на отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір , так і на використання такого об»єкта. Порядок здійснення майнових прав на такий об»єкт може бути врегульований цивільно  правовим договором. У разі передання (відчуження) працівником роботодавцю всіх майнових прав на твір, створений ним в порядку виконання трудового договору, працівник втрачає ці права, залишаючись носієм особистих немайнових прав. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюється трудовим договором (контрактом) або цивільно  правовим договором між автором і роботодавцем. Виплата працівникові заробітної плати не є тотожною виплаті йому авторської винагороди за створений твір у зв»язку з виконанням трудового договору, оскільки заробітна плата  це винагорода за виконану роботу залежно від певних умов, а авторська винагорода  це всі види винагород або компенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом.
		Суб»єкт авторських прав може передати свої майнові права будь  якій іншій особі повністю або частково.
		Стаття 1107 ЦК України передбачає види договорів, на підставі яких здійснюється розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі і договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.
		Види порушень авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, наведені у статтях 50 та 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права». 
		Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь - якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб»єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 42 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав. 
		Згідно положень ч.3 ст.15ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжні права»публічна демонстрація і публічний показ є одним із способів використання творівавтору, чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти використання твору іншими особами, у тому числі шляхом публічної демонстрації та публічного показу.Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (частина 5 ст. 15 Закону).
		Відповідно до роз»яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» саме відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимогЗакону України «Про авторське право і суміжні права»при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614та 1166ЦК України). 
		Тобто, обов'язок доведення відсутності вини відповідача в даному випадку покладається на самого відповідача, оскільки презюмується його винуватість.
		Оскільки належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті не майнові чи майнові права суб»єктів авторського права, то обов»язковому з»ясуванню підлягає встановлення судом факту порушення майнових прав суб»єкта авторського права.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який задовольняючи позов виходив з того, що позивачі довели належність їм майнових авторських прав на спірні об»єкти, авторське право яких презюмується, в той же час відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем від позивачів дозволу на їх використання, підтвердження правомірності використання відповідачем цих об»єктів, виконання та дотримання відповідачем вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним спірних об»єктів авторського права.
		Твердження відповідача про правомірне використання ним спірних об»єктів авторського права судом першої інстанції відхилено правомірно, оскільки таке використання згідно зі ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» могло б бути правомірним за умови передачі авторами, якими є позивачі, відповідачу об»єктів авторського права, оскільки відповідно до частин другої і третьої статті 15 та пункту «а» статті 50 Закону використання авторського твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановлених судом обставин справи, яким за відсутності доказів передачі позивачами майнового права безспірно встановлено відсутність передачі авторських прав на спірні об»єкти авторського права. 
		До того ж відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права»усі майнові права на використання об»єктів авторського права, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, які не зазначені в авторському договорі як передані суб»єктом авторського права, вважаються такими, що не передані і зберігаються за ним.
		Враховуючи відсутність авторського договору про передачу ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_10 своїх майнових прав на спірні об»єкти авторського права, відсутність виплати ТзОВ «Українська академія дизайну» позивачам авторської винагороди, відсутність у трудових договорах, укладених між позивачами та ТзОВ «Українська академія дизайну», умов щодо передачі ТзОВ «Українська академія дизайну» авторського права на об»єкти, створені в процесі трудової діяльності, відсутність письмового договору щодо розпорядження майновими правами, укладеного між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ТзОВ «Українська академія дизайну», а також договору між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ПАТ «Укртрансгаз» про передачу йому позивачами майнових прав на спірні об»єкти авторського права, колегія суддів вважає безпідставними доводами апелянта про те, що позивачі передали свої майнові права на спірні об»єкти авторського права ТзОВ «Українська академія дизайну», а відтак позовні вимоги про стягнення грошової компенсації, на думку апелянта, є безпідставними.    
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно взяв до уваги роз»яснення п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», відповідно до яких суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 1 52 Закону №3792-Х11); шкоди, завданої суб»єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно  наслідкового зв»язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт наявності у нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його права відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди ( за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно  наслідковий зв»язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально  правової презумпції авторства (частині перша ст. 435 ЦК України, стаття 11 Закону №3792-Х11). Зокрема, первинним суб»єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена, як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Відповідач, який заперечує проти позову, зобов»язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» при використанні ним об»єкту авторського права і (або) смужних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України).
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не дотримався вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права», оскільки спірні об»єкти авторського права використовуються за відсутності письмового договору, майнові права на спірні об»єкти авторського права позивачами відповідачу не передавалися.
		Відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не довів належними та допустимими доказами дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» при використанні ним спірних об»єктів авторського права, не надав суду доказів на підтвердження передачі позивачами відповідачу майнових прав на спірні об»єкти авторського права, правомірність користування відповідачем об»єктами авторського права на підставі договору. 
		Представники апелянта в суді апеляційної інстанції категорично заперечили, що спірні об»єкти є об»єктами авторського права, а також те, що їх авторами є позивачі. Такі твердження представників апелянта спростовуються тим, що авторство презюмується, і окрім цього, представники відповідача, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не довели належними та допустимими доказами своїх тверджень про те, що спірні об»єкти не є об»єктами авторського права, що позивачі не є авторами спірних об»єктів авторського права.
		Представники апелянта в суді апеляційної інстанції заперечили те, що спірні об»єкти є об»єктами авторського права, майнові права на які належать позивачам, а тому вважали, що вправі користуватися цим об»єктами за відсутності договору про передачу майнових прав на спірні об»єкти авторського права, укладеного між позивачами та відповідачем, тим самим підтвердивши встановлену судом першої інстанції ту обставину, що відповідач користується спірними об»єктами авторського права без письмового договору про передачу позивачами майнових прав на ці об»єкти, що підтверджує вчинення відповідачем дій, які порушують майнові права позивачів, як суб»єктів авторського права, визначених ст.. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права». 
		Відповідно до ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
		Стаття 432 ЦК України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. 
		Обрання способу захисту порушеного права належить позивачу  суб»єкту авторського права і (або) суміжних прав. На думку колегії суддів безпідставними та необгрунтованими є доводи апелянта на рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року яким на думку апелянта вирішено спір, оскільки предметом спору, з приводу якого ухвалено рішення Господарським судом м. Києва, було відшкодування збитків (матеріальної шкоди), а не стягнення грошової компенсації. 
		Згідно з п. 5 ч.2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об»єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
		Пункт «г» ч.2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановив, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків чи стягнення доходів. При визначенні компенсації,яка має бути виплачена замість відшкодування чи стягнення доходу, суд зобов»язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.(абзац 3 ч.2 ст. 52 Закону).
		Відповідно до роз»яснень п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
		Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим представники апелянта в суді апеляційної інстанції стверджували про те, що не вважають спірні об»єкти об»єктами авторського права, що створені ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_10, що саме вони є авторами цих об»єктів, що такі виконані ТзОВ «Яворіврембуд» в процесі виконання робіт по реконструкції приміщення на підставі договору, за яким зазначені роботи були оплачені, заперечили виникнення у позивачів авторського права на спірні об»єкти.
		Такі доводи апелянта спростовуються наступним.
		Відповідно до роз»яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», реєстрація права на об»єкти інтелектуальної власності у відповідності з вимогами чинного законодавства здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України. Проте, необхідно враховувати, що авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь  яке інше його оформлення, а також виконання будь  яких інших формальностей. Реєстрація може здійснюватись на вимогу суб»єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції з врахуванням того, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту виплати позивачам авторської винагороди, а також доказів укладення між відповідачем та авторами авторського договору на використання об'єктів авторського права, тобто, не подано доказів правомірності використання вказаних творів, дійшов висновку про те, що відповідачем здійснюється бездоговірне використання творів, у зв'язку з чим порушено майнові авторські права, а тому відповідно до п. «г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», з відповідача слід стягнути компенсацію за порушення майнового авторського права на користь авторів творів.
		Відповідно до роз»яснень п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб»єктів авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об»єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об»єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об»єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Визначаючи розмір компенсації, суд першої інстанції виходив із заявлених позовних вимог, принципу змагальності, презумпції вини відповідача, відсутності його заперечень з приводу розміру компенсації заявлених в позовній заяві та беручи до уваги встановлення факту порушення майнового авторського права ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_10, тривалого використання вищезазначених творів, кількість осіб, право яких порушено, кількості та оригінальності творів, враховуючи висновок експертизи №3758/3759/3760 від 28 квітня 2012 року, яким було встановлено майнову вартість творів мистецтва у розмірі 17 646132. 42 грн.,неможливість відновлення порушеного права, а також виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, з цих підстав вважав, що компенсація за порушення авторського права відповідачем повинна становити розмір визначений позивачами в позовній заяві, оскільки такий розмір відповідає межам визначеним законодавством України, і з врахуванням вищенаведеного стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 4 039 976, 02 грн., що на час ухвалення рішення у справі становило 2786,19 мінімальних заробітних плат; на користь ОСОБА_5 стягнув 13 967 548,91 грн., що на час ухвалення рішення у справі становило 9632,79 мінімальних заробітних плат, на користь ОСОБА_9 стягнув 15 958 486,28 грн., що на час ухвалення рішення у справі становило 11005,85 мінімальних заробітних плат; на користь ОСОБА_10 стягнув 2 172 988,06 грн., що на час ухвалення рішення по справі становило 1498,61 мінімальних заробітних плат.
		Визначаючи розмір компенсації суд першої інстанції взяв до уваги висновок комісійної судової експертизи обєктів інтелектуальної власності та мистецтвознавчої експертизи №3758/3759/3760 від 28 квітня 2012 року проведеного експертами ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 , якою встановлено, що роботи з виготовлення проекту художнього оформлення холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення операторної адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення кімнати переговорів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3, виготовлення проекту художнього оформлення інтерєрів операторної адміністративного будинку Більче-Волицького Угерського газосховища за адресою Львівська область Стрийський район с.Більче-Волиця-Угерсько, виготовлення проекту благоустрою прибудинкової території адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту віражної композиції «Всесвіт» для холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту віражної композиції «Вогонь» для парадної сходової клітки адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту декоративного занавісу для актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту металевих кованих виробів для головного входу, холу, парадної сходової клітки, вїздних воріт адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення інтерєру холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» (вказаний твір складається з виготовлення віражної композиції «Всесвіт» на підлозі, стінах і стелі; виготовлення монументально декоративного панно в техніці зграфітто та рельєфу; виготовлення ковальських виробів (перила, декоративні решітки на дверях) з установкою; оздоблення стін та мозаїчної підлоги каменем; альфрейно-оздоблювальні та монтажні роботи на стінах, стелі і підлозі); виготовлення інтерєру парадної сходової клітки адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» (вказаний твір складається з віражної композиції «Вогонь» на сходових маршах шести поверхів; ковальських виробів на сходових маршах шести поверхів; віражної композиції на стелі сходових маршів, в кількості дванадцяти штук; оздоблюваних робіт сходових маршів на шести поверхах каменем; альфрейно-оздоблювальних та монтажних робіт на стінах і стелі), виготовлення інтерєру актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» (вказаний твір складається з декоративно-рельєфної стелі з елементами художнього металу та вітража; декоративної завіси на сцені; оздоблення стін каменем; альфрейно-оздоблювальних робіт; паркетних та оздоблювальних робіт деревом), виготовлення інтерєру кімнати переговорів холу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака, 3, виготовлення інтерєру операторної Більче-Волицького Угерського газосховища за адресою Львівська область Стрийський район с.Більче-Волиця-Угерсько, виготовлення інтерєру операторної адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», благоустрій прибудинкової території головного входу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», який включає в себе оздоблювальні роботи стін та сходів головного входу та корпусу каменем, ковальські вироби на сходах головного входу; виготовлення мозаїчної бруківки на площі перед головним входом, виготовлення проектної пропозиції та робочого проекту реконструкції заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень адмінкорпусу, в тому числі надбудови над актовим залом адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення проекту художнього оформлення парадної сходової клітки адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення гобелену в кімнаті переговорів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз», виготовлення шістнадцяти люстр бра для актового залу адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» розміром 40х120 см. за адресою м.Львів вул.Рубчака, 3 є обєктами авторського права і мають творчий характер.
		Також експертизою встановлено, що автором монументально-декоративного панно в техніці зграфітто та рельєфу на стінах і стелі холу адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака, 3 є художник  монументаліст ОСОБА_3. Автором проектної пропозиції та робочого проекту реконструкції  заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень адмінкорпусу, по вул.Рубчака, 3 в м.Львові УМГ «Львівтрансгаз»; робочого проекту заміни плоскої покрівлі даху на шатрову з облаштуванням мансардних приміщень прибудови до адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз», в тім числі проект надбудови поверху над актовим залом; проекту благоустрою прибудинкової території адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; проекту художнього оформлення інтерєрів операторної адміністративного будинку Більче-Волицького-Угерського газосховища є архітектор ОСОБА_10. Автором проекту вітражної композиції «Вогонь» на віконних проймах шести поверхів парадної сходової клітки УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака, 3; проекту віражної композиції «Всесвіт» на підлозі, стінах і стелі холу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака, 3; проекту кованих виробів УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; вітражної композиції «Всесвіт» на підлозі, стінах і стелі холу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; виготовлення та установка кованих виробів в холі адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; вітражної композиції «Вогонь» на сходових маршах шести поверхів з установкою в адміністративному корпусі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; кованих виробів на сходових маршах шести поверхів парадної сходової клітки з установкою в адміністративному корпусі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; виготовлення вітражних композицій на стелі сходових маршів парадної сходової клітки в адміністративному корпусі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; виготовлення 12 штук люстр бра в актовому залі адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; виготовлення декоративно-рельєфної стелі з елементами художнього металу та вітража в актовому залі УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; виготовлення ковальських виробів на головних сходах та фасаді адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3 з установкою є художник декоративного мистецтва ОСОБА_5. Автором декоративного занавісу для актового залу адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3 з установкою; гобелену для кімнати переговорів адміністративного корпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м. Львів вул.Рубчака,3 з установкою є художник декоративно-прикладного мистецтва ОСОБА_9. Авторами проектів художнього оформлення холу, інтерєрів операторної, актового залу, кімнати переговорів, парадної сходової клітки, адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3; інтерєрів холу, парадної сходової клітки, актового залу, кімнати переговорів, операторної адмінкорпусу УМГ «Львівтрансгаз» за адресою м.Львів вул.Рубчака,3, інтерєр операторної Більче-Волицького Угерського газосховища, виконаних в матеріалі, створені ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_9 у співавторстві. Вартість загально-будівельних та оздоблюваних робіт повязаних з реконструкцією та художнім оформленням адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз» по вул.Рубчака, 3 в м.Львові становить 3 021 188, 00 грн. Загальна вартість проектних робіт, робіт виконаних в матеріалі, демонтажних та монтажних робіт по створенню інтерєрів та екстерєрів адміністративної споруди УМГ «Львівтрансгаз» станом на червень 2006 року становить 9 738 483,68 грн., а з урахуванням індексу інфляції (за період червень 2006року по квітень 2010 року) становить 17 646 132,42 грн.
		Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки визначаючи розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції визначив таку виходячи з майнової вартості авторських творів, з врахуванням індексу інфляції, хоча визначення розміру компенсації не залежить від майнової вартості авторського твору, оскільки розмір компенсації слід визначати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції становила 1450.00 грн.
		З врахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає завищеним розмір компенсації за порушення автрських прав позивачів, яку стягнуто судом першої інстанції з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_10
		Визначаючи розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, колегія суддів бере до уваги спрямованість позовних вимог на безпосередній захист порушеного цивільного права позивачів, враховує положення Закону України «Про авторське право і суміжні права», роз»яснення п.42 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», факт доведеності порушення відповідачем майнових авторських прав позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_10В, довготривале постійне користування авторськими творами, неправомірне користування кожним окремим об»єктом авторського права, тривалість та обсяг порушень, постійне використання відповідачем спірних об»єктів авторського права, значну кількість об»єктів авторського права та їх майнову вартість, кількість осіб, авторське право яких порушено, оригінальність авторських творів, необгрунттване та безпідставне заперечення відповідачем авторства позивачів щодо спірних об»єктів авторського права, неможливість повернення позивачам спірних об»єктів авторського права, неможливість відновлення порушеного права, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи кількість об»єктів авторського права, які створені кожним із позивачів, участь кожного з позивачів у створенні спірних об»єктів авторського права, об»єм виконаних ними робіт, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що на день ухвалення рішення судом становила 1450.00 грн., колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_3 слід стягнути компенсацію в розмірі 1500 мінімальних заробітних плат, що становить 2175000.00 грн., на користь ОСОБА_5 - 4000 мінімальні заробітні плати, що становить 5800000.00грн., на користь ОСОБА_9 -4500 мінімальних заробітних плат, що становить 6525000.00 грн., на користь ОСОБА_10  1000 мінімальних заробітних плат, що становить 1450000.00 грн.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідно до ст.256, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а судом встановлено, що позивачі про порушення свого права дізналися з рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року у справі за позовом ТзОВ «Українська академія дизайну» до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що свідчить про те, що строк позовної давності позивачами не пропущено. 
		Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. 
		Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - 
		                                                                                        ВИРІШИЛА:
		апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» - задовольнити частково.
		Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року  скасувати та ухвалити нове рішення.
		Стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_3 2175000.00 грн.
		Стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_5 5800000.00 грн.
		Стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_9 6525.000.00 грн.
		Стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_10 1450000.00грн. 
		Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
		 
		Головуючий:                                                 Шеремета Н.О.
		Судді:                                                             Ванівський О.М.
		                                                         
		                                                                        ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...