Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1125/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2017. Зареєстровано: 15.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2017.
Дата набрання законної сили: 06.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" жовтня 2017 р.Справа №   909/1125/16
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
		головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Малех І.Б.
		при секретарі судового засідання Петрик К.О.
		за участі представника ОСОБА_1
		у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Андком" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі №909/1125/16 за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" до товариства з обмеженою відповідальністю "Андком" та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 
		 
		                                                                ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась в інтересах ТзОВ "УМИГ Мьюзік" до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_2 про стягнення 14500 грн компенсації за порушення майнових авторських прав, а саме: використання без дозволу музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris..
		Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем його авторських прав на підставі умов укладеного між ТзОВ "Національне музичне видавництво" та ТзОВ "УМИГ Мьюзик" ліцензійного договору № НЛВ-138/15 від 31 грудня 2014 року, ст.433 Цивільного кодексу України та ст.8 Закону України "Про авторське право та суміжні права"
		Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 24 лютого 2017 року у справі №909/1125/16 позов задовольнив; стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Андком" на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзик" 7250 грн компенсації за порушення майнових авторських прав та 689 грн судового збору; стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь приватної організації " Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзик" 7250  грн компенсації за порушення майнових авторських прав та 689 грн судового збору.
		Суд першої інстанції, керуючись ст.ст.204, 433, 435, 440, 441, Цивільного кодексу України, на підставі акту №10/07/2016 від 15 липня 2016 року, яким зафіксовано в приміщенні закладу харчування - Бістро "Десятка", факт публічного виконання музичного твору "Summer" за допомогою наявного в приміщенні закладу обладнання без належного на те дозволу; відеозапису публічного сповіщення та фіскальний чек за оплату наданих послуг харчування  за 15 липня 2016 року, виданий закладом Бістро "Десятка", спростував доводи відповідача щодо про вірогідність власноручного виставлення дати проведення перевірки, що відображена на належному йому пристрої, на початку відеозапису, щодо відсутності доказів сертифікації відеокамери, якою було здійснено відеозапис, щодо того, що акт фіксації № 10/07/2016 не містить підпису представників закладу Бістро "Десятка" і складений в односторонньому порядку, що не надає йому доказової сили. Враховуючи, що ТзОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_2 здійснюють господарську діяльність в закладі харчування - Бістро "Десятка" та не довели наявності у них дозволу на його використання, тому відповідальність за публічне виконання авторських творів суд покладав саме на них в рівних частках.
		Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі №909/1125/16, товариство з обмеженою відповідальністю "Андком" подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, який у задоволенні позову відмовити повністю; судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з позивача на користь скаржника. Вважає, що рішення прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
		Вважає, що суд не встановив за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав субєктів авторського права саме з боку відповідача. Зазначає, що ні в мотивувальній, ні в описовій частинах оскаржуваного рішення суд не встановив яким чином та за допомогою якого обладнання (устаткування) у закладі Бістро "Десятка" використано музичний твір "Summer" у виконанні Calvin Harris. Скаржник стверджує, що не відповідає дійсності твердження, що ним не заперечувалося факт звучання у закладі Бістро "Десятка" музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris під час перегляду у судовому засіданні відеозапису, а також те, що ним не ставилось під сумнів справжність відеозапису. Вважає, що судом не спростовано доводів про те, що будь-які акти позивача і організація колективного управління не мають законодавчо-встановленого доказового значення для встановлення достовірності фактів недотримання субєктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, визнає лише акт перевірки державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності як доказ порушення. Суд не взяв до уваги те, що акт складений одноособово представником організації без залучення будь-яких інших учасників фіксації; докази надсилання/вручення вказаних актів відповідачу у матеріалах справи відсутні. Також, суд не зясував характер господарських правовідносин щодо використання приміщення Бістро "Десятка" кожним з відповідачів та характер їх винних дій.
		Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" подала відзив на апеляційну скаргу, вважає,що апеляційна скарга має бути задоволена частково з метою зміни рішення суду першої інстанції у частині виправлення помилки в розрахунку мінімально встановленого законом на дату прийняття рішення у справі, а саме: у визначенні суми компенсації необхідно було виходити з того розміру мінімальної зарплати, який установлений на час прийняття судом відповідного рішення, відповідно суд повинен був присуджено у сумі 32 000 грн до стягнення. Щодо аргументів скаржника зазначає, що для заявленого в позові способу використання публічного виконання джерело або способи, або пристрої чи процеси за допомогою яких здійснюється використання значення не мають; докази збирались в межах закону, які, також, досліджувались і вивчались судом першої інстанції. 
		Суд неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях. Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.
		Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Андком", матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, і вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі №909/1125/16 слід залишити без змін з огляду на наступне. 
		 Згідно з частиною першою  статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 
		У силу положень  статті 441 ЦК України використанням твору вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування.
		Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до вимог статті  1108 ЦК України   особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
		Згідно зі статтею 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
		Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
		Відповідно до вимог частини першої статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 
		За приписами частини першої статті 31 Закону України Про авторське право і суміжні права автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.  
		Частиною другою статті 32 Закону України Про авторське право і суміжні права  встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання. 
		Згідно зі статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав,  суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема,  подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. 
		Суд має право, серед іншого, постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		З матеріалів справи слідує, що приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) та ТОВ "УМИГ Мьюзик" (Видавник) 01 січня 2014 року уклали договір про управління майновими авторськими правами № АУ003К, за умовами якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права (твори та субвидані твори), що належать або протягом дії цього договору будуть належати Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
		У декларації музичних творів №26 зазначено, що об'єктом авторського права, на управління майновими правами якого надано повноваження, серед інших є, зокрема, музичний твір "Summer" у виконанні Calvin Harris.
		У частині 8 укладеного договору сторони погодили, що Організація має право здійснювати будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Видавника на об'єкти авторського права та вживати будь-які законні заходи, направлені на захист майнових прав Видавника, у тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу, а також  пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.
		Відповідно до п.11.1 договору строк його дії визначено з 01.01.14 по 31.12.14. Додатковими угодами № 2 від 31.12.14 та № 3 від 22.12.15 строк дії договору продовжено до 31.12.15 та 31.12.16 відповідно.
		Предметом спору є вимога приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" до товариства з обмеженою відповідальністю "Андком" та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів компенсації за порушення майнових прав позивача, а саме: використання без дозволу музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris.
		31 грудня 2014 року ТзОВ "Національне музичне видавництво" (ліцензіар) та ТзОВ "УМИГ Мьюзик" (ліцензіат) уклали ліцензійний договір № НЛВ-138/15, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату на території України на строк з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року право на використання об'єктів (творів, фонограм, виконань, відеокліпів) із каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на власний розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснення щодо зазначених об'єктів дії, визначені в п.2.1.1, п.2.1.2, п.2.1.3, п. 2.1.4 договору, а зокрема: публічно виконувати твори, тобто представляти їх в живому виконанні або з допомогою технічних засобів (радіо, телебачення та інші технічні засоби) в місці, відкритому для вільного відвідування або в місці, де присутня значна кількість людей, що не відносяться до кола однієї сім'ї, незалежно від того чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічного відтворення або показу чи в іншому місці одночасно з відтворенням або показом твору; видавати дозволи користувачам (укладаючи з ними відповідні субліцензійні договори) на використання зазначених об'єктів.       
		Відповідно до п.2.2 договору з метою організації збору винагород за використання об'єктів, зазначених у цьому договорі, ліцензіат має право частково передавати права на використання об'єктів в управління організації, що здійснює управління правами на колективній основі, а також має право наділити таку організацію правом на видачу субліцензій і на збір відповідної винагороди.                                                               
		В п.7.1 та п.7.1.4 договору зазначено, що ліцензіар гарантує ліцензіату, що він є єдиним правовласником об'єктів (творів, фонограм, виконань, відеокліпів) і в повному обсязі володіє правами, що передаються ліцензіату згідно даного договору; на момент підписання договору не існує ніяких прав, обтяжень і вимог третіх осіб щодо об'єктів та/або прав на використання.
		Згідно п.7.1.6 договору тільки ліцензіар має право надавати ліцензіату право на використання, і на дату укладення договору не існує ні одного договору або довіреності чи іншого документу, що має силу договору або довіреності чи документу аналогічному даному договору (у вигляді виключної ліцензії), за якими третя особа вправі розпоряджатися правами на використання об'єктів якими-небудь способами, або в силу яких ліцензіар був би обмежений в можливості розпорядження правами на використання, а всі договори та довіреності, укладені або видані раніше, або припинені, або втратили силу в зв'язку з закінченням строку, або були відкликані з обов'язковим повідомленням про це контрагентів і довірителів, які не оспорюють припинення договорів і довіреностей.
		З виписки із каталогу творів, що є невід'ємною частиною ліцензійного договору № НЛВ-138/15 слідує, що до каталогу творів ліцензіара входить, зокрема, твір "Summer" у виконанні Calvin Harris.
		Використання вищевказаного музичного твору відповідачами підтверджує акт фіксації  № 10/07/2016 від 15 липня 2016 року, складений представником приватної організації "Оранізація колективного управління авторськими та суміжними правами" ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності № 07/12/15/21 від 07 грудня 2015 року. В акті вказано про публічне виконання музичного твору "Summer" в приміщенні закладу харчування - Бістро "Десятка", розташованого в м.Івано-Франківську по вул.Шашкевича, 4, в якому господарську діяльність здійснюють ТОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_2. Публічне виконання здійснювалось за допомогою наявного в приміщенні закладу обладнання без належного на те дозволу. Крім того на підтвердження  використання музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris у Бістро "Десятка" (вул.Шашкевича, 4, м.Івано-Франківську) представником приватної організації "Оранізація колективного управління авторськими та суміжними правами" подано відеозапис публічного сповіщення та фіскальні чеки за оплату наданих послуг харчування за 15 липня 2016 року, видані ТОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_2. у закладі Бістро "Десятка". 
		 Пленуму Вищого господарського суду України в пункті 28 постанови від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності розяснив, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
		2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		У пункті 41 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 зазначено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу. У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
		Як зазначено вище, виключні майнові авторські права на музичний твір Summer у виконанні Calvin Harris належать позивачу; використання вищевказаних музичних творів здійснювалося у приміщенні кафе Бістро "Десятка" (вул.Шашкевича, 4, м.Івано-Франківськ), у якому господарську діяльність здійснюють ТзОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_2, шляхом публічного виконання у приміщеннях закладу харчування.  
		Натомість, відповідачі не спростували використання ними музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris у господарській діяльності і не довели свого права на використання цього твору. Отже, відповідачі використовували музичний твір "Summer" у виконанні Calvin Harris без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди.   
		  Щодо суми компенсації, то необхідно зазначити, що у позовній заяві позивач просив суд  стягнути з відповідачів у рівних частинах 14500 грн компенсації за порушення майнових авторських прав  використання без дозволу обєкта правового захисту музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris.
		Ураховуючи, що на дату подання позову (листопад 2016 року)  мінімальна заробітна плата за період становила 1450 грн, мінімальна сума компенсації 14500 грн становить десять мінімальних заробітних плат.   
		Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про стягнення з відповідачів 14500 грн   і стягнув із кожного відповідача по 7250 грн.  
		Відповідно до вимог 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.  
		Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Господарський суд Івано-Франківської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору. Отже, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі №909/1125/16 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає. 
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі №909/1125/16 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Андком" -  без  задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття .
		Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
		 
		 
		           Головуючий суддяВ.М. Гриців 
		 
		       суддяЛ.Л.Давид
		 
		                     суддя І.Б. Малех

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...