Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5023/4388/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2017. Зареєстровано: 18.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" жовтня 2017 р.                                                                 Справа № 5023/4388/12  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Крестьянінов О.О. 
		при секретарі Курченко В.А.
		за участю представників:
		апелянта - Івченко Д.Ю. (довіреність від 30.05.2017), 
		кредитора, Лозівського міськрайонного центру зайнятості - Лесик О.І. (довіреність №1 від 02.10.2017),
		арбітражного керуючого - Черкасов С.А. (свідоцтво №979 від 23.05.2013),
		інших учасників процесу -  не з'явилися,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області (вх. №2508 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2017 у справі №5023/4388/12, 
		за заявою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайцентру зайнятості, м.Лозова, Харківська область,
		до Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова, Харківська область,
		про визнання банкрутом,
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2017 (суддя Савченко А.А.) заяву ліквідатора з урахуванням поданих доповнень та уточнень про стягнення з Лозівської міської ради 242169,30 грн. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Лозівської міської ради Харківської області на користь КП "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради Харківської області 242169,30 грн., що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою, яка становить 0,00 грн.
		Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Лозівська міська рада Харківської області звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі та прийняти нове рішення, в якому в задоволенні вимог ліквідатора КП "Комбінат комунальних підприємств" Черкасова С.А. відмовити. 
		Вказану апеляційну скаргу надіслано до Харківського апеляційного господарського суду місцевим господарським судом разом із томом №6 даної справи №5023/4388/12.
		Апелянт зазначає, що розгляд позовної заяви ліквідатора в межах даної справи про банкрутство є порушенням норм процесуального права, оскільки суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має право вирішувати усі майнові спори з вимогами, що стосуються боржника, яким у даному випадку є КП "Комбінат комунальних підприємств", а не Лозівська міська рада; стверджує, що чинним законодавством (зокрема, Господарським кодексом України, прямо не встановлено субсидіарну відповідальність територіальних громад за зобов'язаннями некомерційних (непідприємницьких) комунальних підприємств, створених зазначеними публічно-правовими утвореннями, така відповідальність передбачена лише щодо зобов'язань казенних підприємств, тому, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на ч.9 ст.78 ГКУ є безпідставним; Статут КП "Комбінат комунальних підприємств" також не містить обов'язку власника майна підприємства (територіальної громади м.Лозова) нести відповідальність за зобов'язаннями даного комунального підприємства; причинно-наслідковий зв'язок між збитками підприємства у 2005 році та рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 28.04.2005 №1045 відсутній; стягнення дебіторської заборгованості, яка обліковується за підприємством, є виключним обов'язком керівника такого підприємства, а не засновника останнього; посилання суду першої інстанції на п.5.6 Статуту КП "Комбінат комунальних підприємств" (яким визначено, що держава гарантує захист майнових прав підприємства) апелянт вважає безпідставним, оскільки Лозівська міська рада не відноситься до державних органів; апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки доказам, наданим Лозівською міською радою стосовно наявності у КП "Комбінат комунальних підприємств" майна, достатнього для здійснення даним підприємством статутної діяльності; також апелянт наполягає на застосуванні позовної давності, посилаючись на те, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури пройшло вже більше 4 років, отже у ліквідатора було достатньо часу для аналізу фінансової, господарської та іншої діяльності КП "Комбінат комунальних підприємств".
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) вказану скаргу було прийнято до провадження, призначено її розгляд на 31.08.2017, запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: апелянту - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу  - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.
		30.08.2017 Лозівський міськрайонний центр зайнятості надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 розгляд справи відкладено на 21.09.2017, запропоновано учасникам процесу надати суду відзиви на апеляційну скаргу, мотивовані пояснення в обґрунтування своєї правової позиції в даній справі.
		19.09.2017 арбітражний керуючий Черкасов С.А. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішенням від 28.04.2005 №1045 Лозівська міська рада Харківської області фактично позбавила КП "Комбінат комунальних підприємств" майна, за рахунок якого здійснювалася статутна господарська діяльність даного підприємства, що унеможливило її подальше здійснення; вилучення даного майна стало причиною стрімкого зростання заборгованості до бюджету та державних цільових фондів; дії Лозівської міської ради підходять під ознаки, встановлені п.3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 N 14; арбітражний керуючий Черкасов С.А. посилається на постанову Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі "Лісейцева і Маслов проти Росії" та зазначає, що у вказаній справі судом було досліджено випадок, коли майно комунального унітарного підприємства-боржника було передано новоствореному комунальному підприємству, в той час як борги були залишені на старому підприємстві, та зроблено висновок про відповідальність засновника (власника) за боргами цього муніципального унітарного підприємства.
		На думку ліквідатора, позовну давність ним не пропущено, оскільки про наявність рішення Лозівської міської ради Харківської області від 28.04.2005 №1045 він дізнався лише у листопаді 2013 року.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 розгляд справи відкладено на 12.10.2017, витребувано у господарського суду Харківської області матеріали даної справи №5023/4388/12 в повному обсязі. Запропоновано учасникам процесу не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, надати суду: відзиви на апеляційну скаргу, мотивовані пояснення з урахуванням питань, що були предметом розгляду в судовому засіданні 21.09.2017, а саме: апелянту, Лозівській міській раді Харківської області - надати належним чином засвідчену копію статуту КП "Комбінат комунальних підприємств" станом до 2005 року, підтверджені належними доказами письмові пояснення щодо причин та доцільності передання майна за рішенням від 28.04.2005 №1045, стану господарської діяльності КП "Комбінат комунальних підприємств" у період до та після передання відповідного майна (зокрема, в який період, перед якими кредиторами та у зв'язку з чим виникали борги у даного підприємства); обґрунтування правової позиції щодо застосування до спірних правовідносин ст. 77, 78 ГК України з урахуванням висновків ЄСПЛ (постанова від 09.10.2014 за скаргами N 39483/05 і 40527/10 у справі "Лісейцева і Маслов проти Росії); ліквідатору, арбітражному керуючому Черкасову С.А. - мотивовані письмові пояснення щодо правових підстав звернення з позовною заявою про стягнення коштів з Лозівської міської ради; докази причинно-наслідкового зв'язку між збитками підприємства у 2005 році та рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 28.04.2005 №1045.
		27.09.2017 до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи №5023/4388/12 в повному обсязі.
		10.10.2017 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
		10.10.2017 арбітражний керуючий Черкасов С.В. надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що заява про стягнення коштів з Лозівської міської ради ним була подана на підставі встановлених судом та органами досудового слідства фактів перебування майна в оперативному управлінні КП "Комбінат комунальних підприємств" з подальшим вилученням за наявності кредиторської заборгованості; після вилучення у підприємства основних засобів мала місце динаміка зростання заборгованості перед кредиторами. У наданих суду додаткових поясненнях від 12.10.2017 арбітражний керуючий Черкасов С.В. посилається на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лісейцева і Маслов проти Росії", "Єршова проти Російської федерації" та зазначає, що Лозівська міська рада Харківської області має нести відповідальність за створене нею комунальне підприємство КП "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради.
		12.10.2017 Лозівська міська рада надала пояснення, в яких зокрема зазначає, що заборгованість за поточними зобов'язаннями у КП "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради виникла ще до вилучення частини майна у 2005 році (а саме, утворилася за період, починаючи з 2002 року).
		12.10.2017 кредитор, Лозівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, із посиланням на ст.78 ГК України зазначає, що Лозівська міська рада Харківської області відповідає перед кредиторами за зобов'язаннями КП "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради, яке входить до сфери його управління. Даний учасник процесу просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу Лозівської міської ради - без задоволення.
		Присутні в судовому засіданні 12.10.2017 учасники процесу підтримали викладену ними письмово правову позицію.
		Колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України. 
		Тому, враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2012 порушено провадження в даній справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в чинній на вказану дату редакції.
		Постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2012 (з урахуванням ухвали від 17.07.2017 про виправлення описки) у справі № 5023/4388/12 Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 03358676, визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича, якого зобов'язано в строк до 11.04.2013 виконати ліквідаційну процедуру та надати суду ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс та інші докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2016 задоволено клопотання ліквідатора про перехід до загальної процедури ліквідації. Припинено ліквідаційну процедуру КП "Комбінат комунальних підприємств", передбачену ст. 52 Закону про банкрутство від 14.05.1992. Введено загальну процедуру ліквідації, передбачену ст. 22-34 вказаного Закону. 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів КП "Комбінат комунальних послуг" Лозівської міської ради Харківської області в наступному складі: 
		- Виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 435,98 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
		- Лозівська ОДПІ Харківської області на загальну суму 61289,45 грн., з яких 24453,00 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 36836,46 грн. 6 черга задоволення вимог кредиторів;
		- УПФУ в Лозівському районі Харківської області на загальну суму 80281,33 грн., з яких 54956,64грн. 2 черга задоволення вимог кредиторів та 25324,69 грн. 6 черга задоволення вимог кредиторів;
		- Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості на загальну суму 4978,96 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
		- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області на загальну суму 95183,57 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
		24.11.2016 до суду надійшла заява ліквідатора (т.6, а.с.1) із подальшим доповненням (т.6, а.с.148), уточненням (т.6, а.с.174) доповненням до уточнення позовних вимог (т.6, а.с.199), в якій заявник просив стягнути з Лозівської міської ради, яка є засновником КП "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради, 242169,30 грн., що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою, яка становить 0,00 грн. (враховуючи, що все майно банкрута перебувало в оперативному управлінні і тому не може бути включене до складу ліквідаційної маси; жодних грошових коштів, які б перебували у розпорядженні боржника або майна, що підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором в ході ліквідаційної процедури не було виявлено).
		Заява мотивована тим, що на підставі рішення № 1045 від 28.04.2005 XXXII сесії IV скликання Лозівської міської ради Харківської області було вилучено 94% всього майна, яке перебувало в оперативному управлінні та використовувалось для здійснення підприємством його статутної діяльності, а саме: будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби (АС машини, сміттєвози, вантажні автомобілі, екскаватор, причеп, трактор, автобуси). Таким чином на кінець 2005 року на балансі підприємства обліковувались лише залишки основних засобів із стовідсотковим зносом, що унеможливлювало подальше здійснення статутної діяльності. 
		На думку заявника, відповідне фактично позбавило банкрута майна, за рахунок якого мала здійснюватися статутна господарська діяльність, що унеможливило її здійснення, стало причиною зростання заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами та фактично призвело до банкрутства КП "Комбінат комунальних підприємств" Лозівської міської ради з вини його засновника - Лозівської міської ради Харківської області.
		За таких обставин, із посиланням на п.5 ст.41 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013) заявник зазначає, що із Лозівської міської ради Харківської області має бути стягнуто різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, тобто 242169,30 грн.
		В апеляційній скарзі Лозівська міська рада стверджує, що, на її думку, вказана заява не повинна розглядатися в межах справи про банкрутство, оскільки відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, тоді як у даному випадку вимогу заявлено не до боржника, а до його засновника, Лозівської міської ради.
		Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно зі статтями 12, 16 ЦК України, законодавством допускається спосіб захисту цивільних прав іншим шляхом, встановленим законом, і таким спеціальним законом, яким підлягає застосуванню в даному випадку є норми Закону про банкрутство, про що зазначено у п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".
		Цим пунктом роз'яснено, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі. Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону  про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
		Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
		Відповідне узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №3-304гс16.
		Окрім того, як вбачається із заяви ліквідатора (з подальшими доповненнями та уточненнями), її подано із посиланням на норми Закону про банкрутство, які передбачають право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, а також на приписи Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 N 14 (далі - Методичні рекомендації). Тобто вимоги вказаної заяви безпосередньо пов'язані саме із провадженням у справі про банкрутство.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищевказана заява арбітражного керуючого підлягає розгляду в господарському суді у межах даної справи про банкрутство.
		За результатами розгляду заяви місцевий господарський суд погодився з доводами арбітражного керуючого Черкасова С.А. та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що ліквідатором у відповідності до Методичних рекомендацій було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності, за висновками якого внаслідок вилучення необоротних активів на кінець 2005 року різко знизилися показники фінансової стійкості підприємства, що обумовило неспроможність здійснювати свою статутну діяльність. Судом першої інстанції визнано обґрунтованими посилання ліквідатора на п.3.2. Методичних рекомендацій щодо визначення ознак дій Лозівської міської ради як засновника КП "Комбінат комунальних підприємств" щодо доведення вказаного підприємства до банкрутства, а саме: Лозівська міська рада прийняла завідомо нераціональне рішення щодо вилучення активів підприємства та передала ці активи третім особам; результатом цього вилучення активів стало різке погіршення фінансового стану підприємства та неспроможність здійснювати статутну діяльність, що призвело до виникнення наведеної вище заборгованості до бюджету та державних цільових фондів; постійне зростання питомої ваги дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (до 95,5%) свідчить про те, що ніяких заходів для її стягнення за період діяльності підприємства не вживалося. 
		За таких обставин, місцевим господарським судом зроблено висновок про те, що засновник підприємства-боржника - Лозівська міська рада Харківської області - у відповідності  до ч.5 ст.25 Закону про банкрутство, норм ЦК України та п. 7 ст. 77 ГК України несе повну субсидіарну відповідальність, оскільки у підприємства відсутні грошові кошти для проведення розрахунків, а виявлене ліквідатором майно перебувало в оперативному управлінні та не може бути включене до складу ліквідаційної маси банкрута. 
		Надаючи правову оцінку вищенаведеним висновкам та застосуванню місцевим господарським судом норм чинного законодавства до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
		В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		Таким чином, враховуючи, що ухвалу про порушення провадження у справі та постанову про визнання боржника банкрутом прийнято у 2012 році, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство (19.01.2013), колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин, які стосуються здійснення ліквідаційної процедури, мають бути застосовані положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.
		Арбітражний керуючий Черкасов С.А. у заяві про стягнення коштів з Лозівської міської ради посилається на  п.5 ст.41 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013. Відповідне не узгоджується з вищенаведеними приписами даного закону щодо умов застосування його нової редакції. Проте, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, вказана обставина не впливає на розгляд заявлених вимог, оскільки аналогічна підстава визначена нормами Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.
		А саме, відповідно до ч.5 ст.25 Закону про банкрутство у вказаній редакції, при здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
		Арбітражним керуючим Черкасовим С.А. та судом першої інстанції в якості особи, що несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями КП "Комбінат комунальних підприємств", визначено Лозівську міську раду як засновника даного підприємства.
		Як вбачається зі Статуту КП "Комбінат комунальних підприємств" (т.6, а.с.5) дане підприємство утворене Лозівською міською радою та входить до сфери її управління; є самостійним суб'єктом господарювання, створеним для некомерційної господарської діяльності; майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Лозова та закріплюється за ним на праві оперативного управління. КП "Комбінат комунальних підприємств" зареєстроване як юридична особа 19.01.1995 виконавчим комітетом Лозівської міської ради, номер запису про державну реєстрацію №14761050002000093. 
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням № 1045 від 28.04.2005 XXXII сесії IV скликання Лозівської міської ради Харківської області (т.6, а.с.104) з оперативного управління КП "Комбінат комунальних підприємств" було дійсно вилучено відокремлену частину майна, що належить на праві власності територіальній громаді м.Лозова, та передано його на баланс управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради.
		Проте, на думку колегії суддів, відповідне не може бути підставою для задоволення заяви арбітражного керуючого про стягнення коштів з Лозівської міської ради в межах даної справи про банкрутство з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.176 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
		Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону.
		Арбітражний керуючий Черкасов С.А., з яким погодився суд першої інстанції, вважає, що відповідний випадок встановлений Господарським кодексом України.
		Згідно з п.7 ст.77 цього ГК України, казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.
		На думку арбітражного керуючого Черкасова С.А., вказана норма застосовується також до комунальних підприємств, оскільки, у відповідності до ч.3 ст.78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління. Пунктом 9 цієї статті визначено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених  законом.
		Стосовно даного твердження колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту вищевказаних норм, ГК України прямо не встановлює положень про субсидіарну відповідальність територіальних громад, Автономної Республіки Крим за зобов'язаннями некомерційних (непідприємницьких) комунальних підприємств, створених зазначеними публічно-правовими утвореннями. 
		З урахуванням відсутності в ГК України норм про субсидіарну відповідальність власника за зобов'язаннями суб'єктів некомерційного господарювання комунального сектору економіки, такий випадок субсидіарної відповідальності можливий лише з підстав, встановлених іншими законами (зокрема, про Державний бюджет; про відповідну організаційну форму некомерційної господарської діяльності тощо). Норми закону як підстава субсидіарної відповідальності мають бути нормами прямої дії і не можуть застосовуватися за аналогією закону чи аналогією права. 
		ГК України не передбачає норм прямої дії щодо поширення положень про субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенних підприємств на некомерційні підприємства комунального сектора економіки. 
		ГК України в ч. 9 ст. 78 встановлює правило, згідно з яким особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом. Чинне законодавство не передбачає субсидіарної відповідальності держави за зобов'язаннями унітарних державних підприємств. Така відповідальність передбачена лише щодо зобов'язань казенних підприємств. 
		При цьому, положення ГК про унітарні державні підприємства поширюються на унітарні комунальні підприємства лише в питаннях особливостей їх господарської діяльності (а не правового становища та порядку застосування відповідальності до засновників за боргами даних підприємств).
		Зокрема, норми ГК України (статті 75), присвячені особливостям господарської діяльності державних підприємств, встановлюють цілі господарської діяльності та обмеження щодо здійснення повноважень володіння, користування і розпорядження державним майном, закріпленим за такими унітарними підприємствами. ГК передбачає виключний перелік з двох видів державних унітарних підприємств - державні комерційні підприємства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, та казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 ГК). Тому господарською діяльністю державного унітарного підприємства може бути підприємницька діяльність унітарних підприємств, основна мета якої полягає в отриманні прибутку, якою не може бути некомерційна мета (благодійництво тощо). 
		У цьому зв'язку твердження про те, що положення ГК України (ч. 7 ст. 77) про відповідальність держави (як власника) за зобов'язаннями казенного підприємства, поширюються на некомерційні підприємства, створені територіальними громадами чи Автономною Республікою Крим, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що зроблені при довільному тлумаченні відповідних норм ГК України без урахування вищенаведених положень ч.1 ст.176 ЦК України, відповідно до якої держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
		Колегія суддів також враховує, що, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників учасників процесу, рішення № 1045 від 28.04.2005 XXXII сесії IV скликання Лозівської міської ради Харківської області, про неправомірність якого стверджує ліквідатор, не було оскаржено та скасовано в установленому законом порядку, отже, є чинним.
		За таких обставин, посилання ліквідатора на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лісейцева і Маслов проти Росії", "Єршова проти Російської федерації" колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних рішень, вони прийняті з посиланням на законодавство Російської Федерації (зокрема, на Закон про унітарні підприємства), окрім того, спори, розглянуті Європейським судом з прав людини, стосувалися позовного провадження, в якому фізичні особи - кредитори, не отримавши належних їм коштів від комунальних підприємств (заборгованості з заробітної плати), звернулися з позовами безпосередньо до муніципальних органів, які згідно з законом відповідають за діяльність вказаних підприємств.
		Натомість, у даному випадку господарським судом розглядається справа про банкрутство в порядку, передбаченому Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013. А відтак, для стягнення коштів з осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, суд у межах процедури банкрутства може використовувати виключно порядок, встановлений вищенаведеними приписами ч.5 ст.25 Закону про банкрутство. Як вбачається зі змісту даної норми, нею визначено дві пов'язані між собою умови для заявлення ліквідатором відповідних вимог до третіх осіб: наявність у них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та встановлення обставин щодо доведення його до банкрутства.
		Як було встановлено вище, ліквідатором не доведено наявності такої субсидіарної відповідальності у Лозівської міської ради. Щодо ознак доведення до банкрутства, арбітражний керуючий посилався на п.3.2 Методичних рекомендацій, а також зазначав, що ним здійснено аналіз показників для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства (зокрема, у вигляді таблиці за наведеною у додатках до Методичних рекомендацій формою).
		Відповідно до п.3.2 Методичних рекомендацій, на які посилається заявник, визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
		Отже, враховуючи, що провадження в даній справі про банкрутство було порушено 01.10.2012, то згідно з вищенаведеними приписами Методичних рекомендацій арбітражний керуючий мав здійснити відповідний аналіз за період з 01.10.2009 по 01.10.2012. 
		Однак, як вбачається з додатків до заяви ліквідатора (т.6, а.с.12 - 24), ним проаналізовано показники фінансово-господарської діяльності боржника лише за 2005 рік. Тому, на думку колегії суддів, висновки, зроблені ліквідатором за результатами такого аналізу, не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні ст.34 ГПК України щодо наявності ознак дій Лозівської міської ради з доведення боржника до банкрутства. Посилання ліквідатора на те, що після 2005 року КП "Комбінат комунальних підприємств" взагалі не здійснювало діяльності, колегія суддів також не вважає належними аргументами, оскільки вони не спростовують факту недотримання ліквідатором вимог п.3.2 Методичних рекомендацій.
		Також, відповідно до пояснень ліквідатора органами досудового слідства з 2014 року здійснювалося кримінальне провадження за ознаками в діях посадових осіб Лозівської міської ради кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України (Самоправство), однак постановою слідчого від 30.05.2016 вказане кримінальне провадження було закрито. 
		Будь-яких інших доказів, що свідчили б про вчинення Лозівською міською радою дій з доведення боржника до банкрутства, арбітражним керуючим Черкасовим С.А. не надано, отже колегія суддів вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про те, що заявлена даним арбітражним керуючим сума підлягає стягненню з Лозівської міської ради в порядку ч.5 ст.25 Закону про банкрутство.
		Окрім того, наявні в матеріалах докази свідчать про утворення та існування у КП "Комбінат комунальних підприємств" кредиторської заборгованості і до прийняття Лозівською міською радою рішення № 1045 від 28.04.2005 XXXII сесії IV скликання. Відповідні обставини підтверджено в судовому засіданні 12.10.2017 як ліквідатором, так і представником кредитора - Лозівського міськрайонного центру зайнятості - яким було зазначено, що основна частина боргу КП "Комбінат комунальних підприємств" перед даним кредитором утворилася до 2005 року, тобто заявником не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями Лозівської міської ради у 2005 році та порушенням у 2012 році даної справи про банкрутство КП "Комбінат комунальних підприємств".
		Колегія суддів додатково зазначає, що, як було встановлено вище, майно КП "Комбінат комунальних підприємств" знаходилося в оперативному управлінні даного підприємства, отже, у відповідності до вимог ст.26 Закону про банкрутство в будь-якому випадку не могло бути включене до ліквідаційної маси та використане для погашення заборгованості перед кредиторами, яка виникла та існувала протягом тривалого періоду.
		Твердження ліквідатора про те, що у разі збереження майна за КП "Комбінат комунальних підприємств" вказане підприємство могло б розрахуватися з боргами за рахунок прибутків від своєї діяльності колегія суддів також не вважає переконливими аргументами, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано приписи ст.77, 78 ГК України, ч.5 ст.25 Закону про банкрутство - внаслідок чого прийнято неправильне рішення про задоволення заяви арбітражного керуючого Черкасова С.А. про стягнення коштів з Лозівської міської ради в межах даної справи про банкрутство.
		Отже, враховуючи, що аргументи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви арбітражного керуючого Черкасова С.А. має бути відмовлено.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103,  пунктами 1, 4 частини 1 та частиною 2 ст.104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області задовольнити. 
		Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2017 у справі №5023/4388/12 скасувати. 
		У задоволенні заяви ліквідатора (з урахуванням поданих доповнень та уточнень) про стягнення з Лозівської міської ради 242169,30 грн. відмовити.
		Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.
		 
		Повний текст постанови складено   17.10.17 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.
		 
		 
		Суддя                                                                                           Білоусова Я.О.  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Крестьянінов О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...