Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3565/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2017. Зареєстровано: 18.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2017.
Дата набрання законної сили: 11.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 жовтня 2017 року Справа № 908/3565/16 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддіКондратової І.Д.(доповідач),судді:Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні:касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 рокуу справі№  908/3565/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК"про стягнення 30238,80 грн,ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (надалі - ТОВ "АТБ-маркет", позивач) із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК" (надалі - ТОВ "Гідрохолодмонтаж ВК", відповідач) 30238,80  грн штрафних санкцій.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору №  1507 від 15.07.2015 року на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання (надалі - договір), а саме:
		- не надіслав позивачу у строк до 15.01.2016 року акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2015 року, що є порушенням п. 3.1.8 договору та, в зв'язку з чим йому нарахований штраф у розмірі 10000,00  грн відповідно до п. 6.3 договору;
		- не здійснив у передбачений законом строк реєстрацію податкових накладних № № 17-45 від 10.11.2015 року, № 91 від 30.11.2015 року, в зв'язку з чим на підставі п.  4.6.2 договору йому нарахований штраф 20238,80  грн, тобто, у розмірі подвійної суми ПДВ, вказаної в цих податкових накладних у сумі
		Відповідач позов визнав частково, зокрема, в частині стягнення штрафу у розмірі 12159,48  грн, який нарахований за невчасну реєстрацію податкових накладних, виписаних 10.11.2015 року. Вимогу про стягнення штрафу по накладній № 91 від 30.11.2015 року відповідач відхилив, вказавши, що з 18.09.2015 року сторони проводили електронне листування стосовно погодження акта здачі-приймання виконаних робіт №  597 від 30.11.2015 року, остаточне погодження якого відбулось 17.12.2015 року, тому податкова накладна №  91 була зареєстрована без порушення строків, встановлених податковим законодавством. Проти позову у частині стягнення штрафу за порушення п. 3.1.8 договору відповідач заперечував, посилаючись на те, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2015 року надсилався своєчасно, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти №  59000154975446.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року у справі №  908/3565/16 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12159,00 грн. У решті позову відмовлено.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року (колегія у складі головуючого судді Стойка О.В., суддів: Колядко Т.М., Скакун О.А.) скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовлено в позові в цій частині. В решті рішення залишено без змін.
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами ст.ст. 6, 204, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ч. 1 ст. 173, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч.  1 ст.  1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 15.07.2015 року між ТОВ "АТБ-маркет", як замовником, і ТОВ "Гідрохолодмонтаж ВК", як виконавцем, укладено договір №  1507 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання, за умовами п. 1.1 якого відповідач зобов'язався виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту систем вентиляції та кондиціонування, що належать позивачу, а позивач - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи на умовах цього договору.
		У п. 4.6.2 договору сторони передбачили, що у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штрафну санкцію в розмірі подвійної суми ПДВ, вказаної в такій податковій накладній (або від суми ПДВ, яка повинна бути вказана в ненаданій виконавцем податковій накладній) за кожен випадок порушення.
		Окрім того, сторони у п. 6.3 договору визначили, що у разі ненадання чи несвоєчасного надання позивачу актів звірки взаєморозрахунків, відповідач сплачує позивачу штраф у сумі 10000,00  грн за кожен випадок такого порушення. Згідно з п. 3.1.8 договору відповідач зобов'язаний проводити звірку взаєморозрахунків із позивачем станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня кожного календарного року в період дії договору, для чого зобов'язаний до 15 числа наступного за вищевказаними місяцями направляти позивачу цінним листом із описом вкладення і повідомленням про вручення чи вручити безпосередньо під підпис уповноваженій особі позивача акти звірки взаєморозрахунків (в двох екземплярах), підписані уповноваженою особою відповідача і скріплені печаткою останнього.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд, керуючись пп. Б) п. 187.1 ст. 187, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 530, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 12159,00  грн, оскільки податкові накладні, які були виписані на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт від 10.11.2015 року, відповідач зареєстрував лише 03.12.2015 року, тобто з порушенням строку відведеного законом, за що у п. 4.6.2 договору передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу.
		У задоволенні позову в частині стягнення штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної № 91 від 30.11.2015 року суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що її реєстрація відбулась в день остаточного погодження сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт №  574. У задоволенні позову в частині стягнення 10000,00  грн штрафу за порушення п.  3.1.8 договору, суд відмовив, оскільки відповідачем було доведено, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року надсилався на адресу позивача.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12159,00  грн та відмовляючи у цій частині в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкової накладної взагалі відсутні, оскільки зобов'язання щодо своєчасності внесення накладних до Єдиного реєстру податкових накладних за своєю правовою природою є податковим, за порушення якого відповідальність передбачена податковим законодавством, в той час, як відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
		Підставою позовних вимог позивач вказує порушення відповідачем господарських зобов'язань, за що відповідно до ст. 218 ГК України встановлено господарсько-правову відповідальність.
		Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), згідно змісту ч. 1 ст. 230 ГПК України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Згідно з ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 
		Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
		Зі змісту ст.ст. 3, 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг). Штрафні санкції, відповідно до ст.ст. 173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.
		Всі інші дії сторін, які вони зобов'язалися виконувати, хоч і є обов'язковими до виконання, однак є лише умовами договору, спрямованими на встановлення порядку виконання основних своїх зобов'язань, тобто не є зобов'язаннями (господарськими зобов'язаннями) в розумінні ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, за порушення яких можуть бути нараховані штрафні санкції.
		З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що обумовлені у договорі такі обв'язки відповідача як надати позивачу акт звірки взаєморозрахунків, так і здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку, не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 230, ст. 218 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть, якщо їх сплата передбачена у договорі. Суд касаційної інстанції вважає, що у позові, в тому в числі і в частині стягнення штрафу у розмірі 10000,00  грн, нарахованого відповідно до п. 6.3 договору, слід було відмовити саме з цих підстав. 
		Доводи позивача, що такий вид штрафних санкцій сторони погодили у договорі, який не визнаний недійсним суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Окрім того, як вже вказувалось вище, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є лише вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). У цьому, випадку позивач вимагає застосувати до відповідача штрафні санкції за порушення, які не є правопорушення у сфері господарювання, що виключає можливість задоволення позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.
		Отже, враховуючи те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою, окремі помилкові висновки суду щодо підстав відмови у позові в частині стягнення штрафу у розмірі 10000,00  грн, нарахованого відповідно до п. 6.3 договору, в цілому не вплинули на прийняття правильного та справедливого по суті рішення, і доводи касаційної скарги не спростовують правильних і законних висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, але з урахуванням мотивів та підстав, викладених у цій постанові.
		Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року у справі №  908/3565/16 - без змін.
		 
		Головуючий суддя:Кондратова І.Д.Суддя:Карабань В.Я.Суддя:Нєсвєтова Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...